Алергічний риніт: симптоми, причини та лікування у дорослих

Поширеність алергічного риніту за останні три десятки років зросла в кілька разів. У розвинених країнах їм страждає до 30% населення. Найчастіше перші прояви виникають у дітей молодшого і середнього шкільного віку (6-12 років), але нерідко хвороба діагностується у дітей до 5 років. До 10 років цим захворюванням частіше страждають хлопчики, а в період після 10 років – дівчата і дорослі представниці жіночої статі. Приблизно в половині випадків риніт передує розвитку бронхіальної астми, а у третини пацієнтів хвороби маніфестують одночасно.

До моменту статевого дозрівання спостерігається загальне стихання клінічної картини, проте в період між 20 і 40 роками симптоми знову посилюються. При настанні вагітності алергічний риніт часто переходить в стадію ремісії, а в постменопаузі — загострюється.

1 Опис і класифікація

Алергічний риніт — це патологічна реакція слизової оболонки носової порожнини на контакт з певним алергеном. Захворювання є хронічним, і, як правило, клініка спостерігається протягом багатьох років з чергуванням періодів ремісії і загострення.

Типова клінічна картина включає в себе:

  • набряк слизової оболонки і закладеність носа;
  • наявність рясних виділень;
  • набряклість і гіперемію шкірних покривів крил носа і носогубного трикутника;
  • чхання;
  • захриплість голосу.

У клінічній практиці виділяють наступні форми патології, засновані на характер перебігу:

Класифікація

Симптоми

Інтермітуючий (перемежающий тип)

Клінічні прояви виникають рідше 4 днів на тиждень або тривають менше 4 тижнів

Персистуючий (постійний)

Симптоми захворювання з’являються частіше 4 днів на тиждень або тривають протягом більше 4 тижнів

За ступенем тяжкості виділяють алергічний риніт:

Класифікація

Симптоми

Легкий

Пацієнт не відчуває сильного погіршення якості життя: сон не порушений, денна фізична активність і працездатність не страждають. Прояви захворювання не мають болісного характеру

Помірно важкий Спостерігається помірне зниження якості життя: порушується сон; працездатність та фізична активність знижені. Постійна закладеність, нежить, чхання та інші симптоми виснажують хворого

2 Етіологія

Медиками було помічено, що прояви алергічного риніту спостерігаються у людей з природженою схильністю до виникнення алергічних захворювань. При зверненні за медичною допомогою пацієнти часто згадують, що такі ж симптоми виникали у близьких родичів. Крім того, було підтверджено, що важливу роль у розвитку риніту грає бронхіальна астма, чий патогенез також пов’язаний з гіперреактивністю імунної системи, а також інші атопічні захворювання.

У виникненні інтермітуючого риніту алергічної етіології найбільша роль відводиться пилку трав, квітів і дерев. Іноді алергічний риніт провокується вдихання спор грибів.

Серед обивателів існує думка, що загострення захворювання провокується тополиним пухом, однак це припущення помилково. Справа в тому, що поява на вулицях пуху співпадає з цвітінням рослин, чия пилок є провокатором, що запускає складний механізм виникнення і розвитку захворювання.

Сезонність щорічної маніфестацію алергічного риніту залежить від географічних та кліматичних особливостей регіону.

В якості причин персистуючої форми захворювання виділяють постійний контакт пацієнта з:

  • шерстю тварин;
  • домашній і бібліотечної пилом;
  • різними хімічними речовинами.

3 Клінічна картина

Найбільш часто пацієнти пред’являють скарги на часто виникаючі і тривало продовжуються напади чхання, які виникають безпосередньо після контакту з алергенними речовинами. Безперервний свербіж змушує хворих постійно почухувати кінчик носа, з-за чого досить часто формується поперечна складка на його спинці, а крила гипереміровані і дещо набряклі.

Із-за безперервної закладеності носових ходів люди, що страждають алергічним ринітом, дихають переважно ротом. Тривалий і рясне відходження слизу з носової порожнини призводить до порушення нюху і втрати смакової чутливості.

До менш специфічним ознаками алергічного риніту відносяться:

  • головний біль і больові відчуття в області проекції придаткових носових пазух;
  • носові кровотечі;
  • «аденоїдне обличчя» – відкритий рот, сонний вираз обличчя.

У разі якщо перші симптоми алергічного риніту спостерігаються в ранньому віці, існує ризик формування зубощелепних аномалій, таких як готичне піднебіння, микрогения (зменшення розміру нижньої щелепи і підборіддя) і патологічний прикус.

Слизова оболонка порожнини носа при алергічному риніті бліда і пухка. При сильному нежиті спостерігається незначна гіперемія і лущення шкіри крил носа. Іноді з’являється помірна гіперемія кон’юнктиви і слизової оболонки глотки.

При тривалому перебігу захворювання високий ризик виникнення поліпів – доброякісних новоутворень, здатних механічно закупорювати придаткові пазухи і носові ходи, утруднюючи носове дихання.

4 Діагностика та лікування

При підозрі на сезонну форму алергічного риніту лікуючий лікар приділяє особливу увагу ретельному зборі анамнезу. Спостерігається маніфестація клінічних проявів у періоди цвітіння деяких злакових, лободових, складноцвітих та інших рослин.

При підозрі на персистируючу генералі форму алергічного риніту дані анамнезу відіграють менш важливу роль, оскільки перманентний контакт з алергеном призводить до того, що клінічна картина виражена постійно. Встановити природу подразнюючої речовини зазвичай вкрай важко.

Пацієнтам з підозрою на алергічний риніт призначаються такі види обстеження, наведені в таблиці:

Метод діагностики

Опис

Загальний аналіз крові

Спостерігається збільшення концентрації еозинофілів. В разі підйому рівня нейтрофілів слід припускати приєднання вторинної інфекції

Риноскопія

Один з основних методів в арсеналі лікаря-оториноларинголога, що дозволяє оцінити ступінь набряклості слизової оболонки носових ходів

Аллергопроба

Даний вид діагностичного дослідження базується на зв’язування алергену з огрядними клітинами. У деяких випадках результат може бути хибнопозитивним, що вимагає повторного дослідження

Иммуносорбентный аналіз з ферментною міткою

Проводиться з метою визначення титру антитіл, що виробляються до певного алергену

Диференціальна діагностика

Персистируючу генералі форму алергічного риніту необхідно диференціювати з інтермітуючої і з вазомоторний риніт, який виникає без прямого впливу алергену на організм.

Клінічну картину, аналогічну алергічного риніту, можна спостерігати при деяких інфекційних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, аномаліях будови носових ходів і навколоносових пазух, агресивному впливі будь-якого хімічного речовини і т. д.

Лікування комплексне захворювання — як дітей, так і дорослих необхідно захистити від впливу алергену: позбутися від килимів, великих м’яких іграшок, квітів у горщиках.

Рекомендується часта зміна постільної білизни, регулярне вологе прибирання.

Основні методи медикаментозної терапії описані в таблиці:

Вид лікування Опис

Антигістамінні засоби

Гістамін є нейромедіатором – специфічною речовиною, що беруть участь у розвитку алергічних реакцій. Саме його дією зумовлена поява набряку слизової оболонки носа й свербежу.

Для лікування алергічного риніту і купірування симптомів (свербіж, чхання, набряк слизової) використовуються H1 -гістамінові блокатори 2-го і 3-го покоління (Цетиризин, Лоратадин, Дезлоратадин), оскільки Дифенгідрамін (димедрол), який є гистаминоблокатором 1-го покоління, чинить пригнічувальну дію на центральну нервову систему, приводячи до розвитку слабкості, сонливості і іншим побічним діям

Кромони

Фармакологічний ефект від застосування кромонов розвивається на тлі тривалого прийому. Механізм дії пов’язаний із стабілізацією мембран тучних клітин і запобіганням виходу з них біологічно активних речовин, що беруть участь у розвитку алергічних реакцій (гістамін, брадикінін, лейкотрієни, простагландини та ін).

До найбільш часто застосовуваних лікарських препаратів відносять Кетотифен, Недокромил натрію. Лікарські засоби випускаються у вигляді назального спрею та крапель

Антихолінергічні засоби

Частіше інших препаратів з цієї групи призначається ипратропиума бромід, надає місцеву дію, спрямоване на блокування мускариновых рецепторів слизової оболонки. Основне показання до застосування – рясне відділення слизу з порожнини носа

Місцеві вазоконстриктори

Лікарські засоби, що володіють місцевим судинозвужувальну дію (Нафазолин, Ксилометазолин та ін), випускаються у вигляді крапель або спрея. Вони знижують ступінь набряклості слизової оболонки, зменшуючи закладеність носового дихання. Застосування даних лікарських засобів має бути відносно коротким, оскільки тривале використання вазоконстрикторів спочатку призводить до зниження фармакологічного ефекту, аж до його повної втрати, а далі — до «рикошетному» дії, при якому розвивається ще більший набряк і ринорея

Топічні глюкокортикостероїди

Глюкокортикостероїди – особливий вид гормонів, що синтезуються корою надниркових залоз. Синтетичні глюкокортикоїди володіють широким спектром ефектів, одним з яких є антиалергічну дію. Використовуючи препарати даної групи, вдається домогтися купірування клінічної картини і тривалої ремісії. Системні глюкокортикостероїди володіють великим списком побічних явищ, яких позбавлені топічні форми даних лікарських засобів — Беклометазон, Флутиказон і Будесонид. Форми випуску: краплі або спрей

Найбільш популярні народні засоби, що застосовуються для лікування алергічного риніту:

Вид Опис
Корінь півонії Бульби кореня півонії слід потовкти до порошкоподібного стану і приймати в розведеному з кип’яченою водою вигляді 3 рази на день протягом 7 днів
Чистотіл Куплений в аптеці або зібраний самостійно чистотіл в кількості 1 ст. л. заварюється 0,5 л води. Отриманий відвар настоюється 3-4 години, після чого вживається по 1/3 склянки тричі на день до настання очікуваного ефекту
Ромашка 1 ст. л. квіток ромашки заварюється 1 склянкою окропу. 30 хвилин відвар вживають по 1 ст. л. 3 рази в день

На сьогоднішній день спостерігається тенденція до збільшення інтересу до нетрадиційних методів лікування алергічного риніту. Щоб уникнути посилення наявного стану лікування в домашніх умовах в обов’язковому порядку необхідно узгодити зі спеціалістом.

Специфічна терапія призначається у разі відсутності клінічного ефекту і/або при наявності протипоказань до прийому медикаментозних лікарських засобів:

Вид Опис
Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) Суть методу полягає в десенсибілізації імунної системи хворого, здійснюваної за допомогою ін’єкцій зростаючих доз причинного алергену (пилок рослин, кліщі домашнього пилу). Застосування алерген-специфічної імунотерапії пов’язано з розвитком великої кількості побічних ефектів. Саме тому здійсненням даного виду лікування займаються тільки лікарі — алергологи-імунологи
Хірургічне втручання

Хірургічна операція доцільна в наступних випадках:

  • діагностовані аномалії будови носової порожнини, що не дозволяють належною мірою домогтися стійкої ремісії;
  • необоротна гіпертрофія нижніх носових раковин.

Оперативне втручання проводиться на тлі призначення медикаментозної терапії

5 Профілактика

Єдиним можливим методом профілактики є суворе обмеження контакту між алергеном і організмом пацієнта:

  • У разі алергічного риніту, що розвивається на тлі контакту з домашніми тваринами, слід видалити їх з дому.
  • При сезонній алергії, яка провокується пилком трав або спорами грибів, рекомендується змінити регіон проживання.

Всім хворим необхідно виключити взаємодію з неспецифічними подразнювальними речовинами (тютюновим димом, різкими запахами, вапняної пилом).

За темою:  Почервоніння і лущення шкіри навколо очей: причини і лікування

MAXCACHE: 0.39MB/0.00435 sec