Алергія на воду у дитини, дорослого: симптоми, причини реакції, лікування

Алергія на воду проявляється почервонінням, висипами і сверблячкою на шкірі при будь-яких водних процедурах. У групу ризику входять діти до 5 років, алергіки, хворі бронхіальною астмою, атопічним дерматитом, люди до 25 років. На появу симптомів алергії впливає склад рідини, концентрація в ній додаткових речовин (хлору) і солі, якщо вона морська. Значення має і температура води.

В більшості випадків симптоми алергії проходять самостійно, але може знадобитися додаткове лікування. Ефективними виявляються негормональні і гормональні мазі і креми, народні засоби, дотримання рекомендацій.

1 Причини виникнення реакції

Контактна алергія — це рідкісне захворювання шкіри. Справжня алергія на воду, або Aquagenic Urticaria, буває у людей, які навіть не можуть нормально помитися. Це стосується найчистішої джерельної води, відфільтрованої і звичайної водопровідної. Всього 5 таких випадків зафіксовано на планеті.

Алергічна реакція виникає та на власний піт. Але у більшості людей вона проявляється після прийняття ванни або душа.

Це пов’язано не з водою як якою, а з додатковими компонентами, які доповнюють її складу при проходженні по водопровідних трубах. Конструкції бувають старими і не продезінфікованими. Вода також може бути погано відфільтрована системою очищення.

1.1 На воду з крана

Основною причиною алергії на водопровідну воду стає наявність в ній хлору. Крім того, у дітей і дорослих фактором розвитку алергії на воду виступає вміст у ній наступних речовин:

  • продуктів окислення заліза;
  • солей кальцію;
  • дихлоретан і чотирихлористого вуглецю;
  • соляної та сірчаної кислоти;
  • поверхово-активних компонентів;
  • фтору;
  • нітратів;
  • фенолу;
  • магнію;
  • лугів.

Алергія на гарячу воду виникає із-за теплового впливу, яке виступає провокуючим фактором. До інших причин виникнення алергічної реакції при контакті з водою відносять:

  • брак імуноглобуліну класу «Е»;
  • схильність до інших алергій;
  • захворювання шлунково-кишкового тракту;
  • онкологію;
  • період після тривалого прийому антибіотиків;
  • порушення обміну речовин;
  • хронічні патології нирок і печінки.

Це захворювання шкіри, а саме — чутливість до води, часто передається у спадок. Наявність хронічних патологій, збої в імунній системі призводять до накопичення в організмі компонентів, що містяться у воді і що проникають крізь клітини епітелію всередину.

1.2 На морську воду

Єдиною встановленої причини виникнення алергії на морську воду не існує, але лікарі схиляються до думки, що вона полягає в низькому імунітеті (за аутоімунних захворювань, нестачі вітамінів і мінералів, хронічного стресу). При купанні в морі в організм людини проникають численні бактерії, які при ослабленому імунітеті провокують негативну реакцію.

До інших причин алергії на морську воду відносять:

  1. 1. Погану екологію. Алергія розвивається з промислових відходів, які зливають у море.
  2. 2. Морські рослини. У воді присутні рослини, що є алергенами.
  3. 3. «Цвітіння» моря. Воно починається восени і також провокує алергію.
  4. 4. Вік людини. Дитячий вік виступає фактором появи алергії, так як в цей час всі зусилля організму спрямовані не на захист від бактерій, а на зростання і розвиток.
  5. 5. Велику концентрацію солі. Ця речовина викликає сухість шкіри і лущення.
  6. 6. Світлу шкіру. «Кельтський тип шкіри», тобто дуже світлий, є вкрай чутливим до впливу навколишнього середовища. Крім контакту з водою, провокує алергію навіть морське повітря.

Нормальна морська флора є чужорідною для людей, що живуть далеко від морських берегів. Організм починає вироблення антитіл при дії води на шкіру.

Алергенами можуть виступати:

  • мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності;
  • частини морських водоростей;
  • мінеральні компоненти (натрій, стронцій, магній, калій, кальцій).

2 Загальні симптоми алергії

Симптоми алергії у дітей і дорослих однакові, єдиною відмінністю виступає більш явна їх вираженість у перших. Прояв захворювання носить індивідуальний характер і залежить від стану імунітету людини, тривалості та ступеня впливу води.

Загальними ознаками алергічної реакції на воду виступають:

  • прояви на шкірі (подразнення, свербіж, висип);
  • алергічний кашель (при попаданні хлору в органи дихання);
  • подразнення слизової оболонки ока (почервоніння і печіння).

Залежно від причин алергії, ознаки патології можуть змінюватися. Кашель відмічається при імунній відповіді на воду з крана, в якій є хлор. Речовина викликає подразнення легенів, і при регулярному контакті з такою рідиною розвивається бронхіальна астма, яка потребує серйозного лікування. Вдихання парів хлору або проникнення його через слизові оболонки та шкіру провокує:

  • свербіж у носі;
  • чхання;
  • закладеність носа;
  • болючість в горлі;
  • труднощі з диханням;
  • головний біль;
  • нудоту;
  • запаморочення;
  • відчуття нестачі повітря.

Алергія на воду не призводить до летального результату. Щоб відрізнити алергію на воду від інших патологій, необхідно пам’ятати, що при ній не зазначається:

  • анафілактичного шоку;
  • набряку Квінке;
  • алергічного риніту.

Що стосується морської води, то від неї не буває кашлю, але ознаки алергії здатні посилюватися від впливу ультрафіолетових променів.

2.1 Шкірні прояви

Під час купання в гарячій і холодній водопровідній воді у ванні або під душем у людини відзначаються мікроопіки на різних ділянках тіла, які проявляються роздратуванням. Так звана аквагенная кропив’янка часто виникає в басейні з-за того ж компонента для знезараження води — хлору. До ознаками контактної алергії на воду відносяться:

  • висип;
  • кропив’янка (пухирі фарфорового або рожевого кольору);
  • дерматити (поява висипки різного характеру: пухирців, вузликів);
  • сильний свербіж;
  • набряки;
  • печіння в області впливу води;
  • роздратування;
  • гіперемія шкірного покриву;
  • сухість шкіри на передпліччях і спині;
  • ознаки екземи;
  • сильне лущення;
  • поява мікротріщин.

Відмінність кропив’янки від висипки полягає в тому, що перша має більш світлі висипання. Поява червоних плям відносять до початкового симптому аквагенной кропив’янки, вони нагадують опіки.

Шкірні покриви можуть покриватися висипом, пухирями або невеликими за розміром бульбашками. Причина такого явища полягає в гистамине — тканинному гормоні з групи біогенних амінів. Головною його функцією виступає активізація «тривоги» на вплив факторів навколишнього середовища, що становлять загрозу для здоров’я або життя.

Гістамін посилює імунну відповідь, і виникають пухирці, які з часом починають збільшуватися допомогою злиття один з одним. Алергію на воду можна дізнатися за кольором утворень:

  • по краях — червоні;
  • у центрі — рожеві.

Поодинокі пухирі починають свербіти, виникає відчуття печіння, відзначаються расчеси. Перші ознаки реакції з’являються через 2-3 хвилини після контакту з водою.

Алергія на морську воду проявляється схоже. Солі, що містяться в ній, викликають наступні симптоми:

  • поява пухирів з рідким вмістом;
  • почервоніння;
  • висип;
  • роздратування.

2.2 Місця локалізації

Часто людина просто не помічає появи невеликий висипки, якщо алергія несильний і місця її локалізації непримітні. Вона самостійно проходить до наступного контакту з водою.

Шкірні алергічні реакції виникають у таких місцях, як:

  • область грудей;
  • підколінна зона;
  • спина;
  • пахвова западина;
  • комірна зона;
  • шия;
  • живіт;
  • згини ліктів і руки.

3 Методи лікування

Проходять симптоми алергії протягом години після висихання шкірного покриву. Головне — це ліквідувати дратівливий чинник. При попаданні води на шкіру, її необхідно швидко витерти рушником, висушити. Через деякий час червоні плями блідніють, свербіж пройде.

Якщо алергія не пройшла або з-за її проявів неможливо купатися, то слід звернутися до лікаря. Лікуванням цього стану у дітей і дорослих займається алерголог, який:

  • вивчить історію хвороби;
  • проведе огляд;
  • вислухає скарги пацієнта;
  • призначить необхідні аналізи (калу, крові);
  • візьме шкірні проби для встановлення алергену.

Після того, як дратівливий чинник буде виявлено, лікар дасть наступні рекомендації:

  • заміна хлорованої води на джерельну або з живих джерел;
  • установка аквафільтра підвищеної очищення;
  • виняток відвідування басейну;
  • використання кип’яченої води;
  • скорочення часу прийняття ванни або душу (при істинної непереносимості води купання не повинно тривати більше 5 хвилин);
  • використання після водних процедур зволожуючих засобів;
  • застосування гіпоалергенних засобів замість звичного гелю або шампуню;
  • використання вологих серветок без ароматичних добавок і спирту, щоб зайвий раз не торкатися води;
  • застосування мицеллярной води для вмивання замість звичайної.

3.1 Застосування медикаментозних засобів

Для усунення алергічних проявів підходить використання медикаментозних засобів, які блокують вироблення гістамінів. До ефективним антигістамінних препаратів відносять такі найменування, як:

  • Кларитин;
  • Піпольфен;
  • Зодак;
  • Діазолін;
  • лоратадин;
  • астемізол;
  • Перитол;
  • Димедрол;
  • Еріус;
  • Тавегіл;
  • Супрастин;
  • Фенкарол;
  • терфенадин.

Використовуючи засоби зовнішнього застосування, необхідно пам’ятати, що варто вибирати ті лікарські сполуки, які виробляються не на водній основі. Лікарі можуть порадити негормональні креми і мазі, у важких випадках — кортикостероїдні гормони.

При появі ранок під час розчісування призначають обробку бактерицидним засобом. Найменування препаратів з перерахованих груп представлені нижче:

Негормональні препарати Мазі і креми з гормонами Бактерицидні засоби
Элидел Элоком Левомеколь
Гистан Адвантан Тетрациклін
Солкосерил Гидрокортизоновая мазь Фуцидин
Бепантен Тридерм
Ла-Кри Дексаметазон

3.2 Народна медицина

Зняти роздратування і усунути висип допоможуть примочки з ромашки. Рецепт приготування і застосування народного засобу:

  1. 1. Заварити 1 ст. л. сировини на 200 грамах киплячої води.
  2. 2. Настояти півгодини, процідити.
  3. 3. Прикладати ватний тампон, змочений у відварі, до місць ураження.

При генетичній схильності до алергії слід враховувати, що обраний метод лікування не повинен провокувати поява нових проблем з шкірою. В іншому випадку алергічна реакція на воду не пройде, а тільки посилиться.

При використанні домашньої мазі висип і почервоніння проходять помітно швидше. Використовувати її потрібно 2-3 рази в день, а готувати — за наступним рецептом:

  1. 1. Подрібнити корінь оману (3 г), подорожник і деревій (по 5 г), мелісу або м’яту (10 г), солодку і корінь аїру (по 2 г).
  2. 2. Взяти 1 ст. л. отримав збору і змішати зі свинячим жиром в однаковій пропорції.
  3. 3. Поставити масу на вогонь, довести до кипіння і зняти.

Використовувати приготовану в домашніх умовах мазь можна тоді, коли вона охолоне. Народне засіб зберігають у прохолодному місці.

Зняти сильний свербіж і усунути лущення допоможе протирання уражених ділянок шкіри гірчицею. Для цього необхідно:

  1. 1. Обдати гірчицю киплячою водою.
  2. 2. Взяти вату або марлю, змочити сумішшю і нанести на шкіру перед сном.
  3. 3. Змити вранці в обов’язковому порядку.
  4. 4. Нанести гіпоалергенний зволожуючий крем.

Поліпшення стану шкіри можна буде спостерігати відразу після першого застосування.

Усунути роздратування допоможуть:

  • селера;
  • топінамбур;
  • череда;
  • м’ята.

3.3 Профілактичні заходи

Крім обов’язкових заходів, при одноразовому прояв алергії важливо дотримуватися профілактичні заходи. Так можна уникнути виникнення повторних реакцій, якщо не спостерігається справжня алергія.

Якщо причина пов’язана зі зниженим імунітетом, то необхідно включити в щоденний раціон фрукти, овочі. Слід уникати вживання жирної і солоної їжі.

Восени і навесні можна проводити терапію вітамінами, важливо гуляти на свіжому повітрі. Займатися посиленими фізичними навантаженнями заборонено. Під час фізкультури відзначається підвищене виділення поту, що негативно позначається на стані шкіри.

При непереносимості морської води гуляти необхідно вранці і ввечері, коли сонце світить не так яскраво. Якщо у дитини або дорослого світлий тип шкіри і є імунна відповідь на морську сіль, то існує велика ймовірність отримання опіків від сонця.

Протипоказано користуватися новими косметичними або зволожуючими продуктами без попереднього вивчення складу. Необхідно проводити алергічні проби, завдавши невелику кількість засобу на зап’ясті. Потрібно залишити мінімум на 24 години і перевірити, якщо запалення.

Якщо має контакт з водою і його не можна уникнути (при збиранні або під час роботи), то важливо вдягати засоби захисту. Для цього підійдуть гумові рукавички.

За темою:  Сальбутамол: інструкція по застосуванню, аналоги, форма випуску

MAXCACHE: 0.42MB/0.01583 sec