Анафілактичний шок: що це таке, симптоми, причини, лікування, алгоритм надання невідкладної допомоги

Анафілактичний шок— це сама важка алергічна реакція негайного типу, яка розвивається після повторного попадання алергену в організм людини незалежно від його дози. Він характеризується порушенням центрального і периферичного кровопостачання, що призводить до загибелі клітин. Це патологічний стан є надзвичайно небезпечним для життя і вимагає надання негайної медичної допомоги.

1 Етіологія

Причиною розвитку служить повторне попадання алергену. Вони можуть проникати в організм наступним чином:

  • Перорально (рідко призводить до анафілаксії). Таким способом потрапляють харчові продукти і консерванти, які в них містяться.
  • Парентерально. Це найпоширеніший шлях проникнення алергенів, який характерний для медикаментів. Найбільш часто анафілактичний шок розвивається при введенні антибіотиків пеніцилінового ряду, новокаїну, рентгеноконтрастних речовин, що містять йод, а також лікувальні сироватки. Рідше даний стан ініціюють вітаміни групи B, протизапальні засоби, інсулін, міорелаксанти та ін препарати.
  • Інгаляційно (пилок рослин, пил, шерсть тварин і ін).
  • Місцево. Укус комах (оси, бджоли, шершні, мурахи).

Іноді провокуючий фактор залишається нез’ясованим.

2 Механізм розвитку

Патогенез анафілактичного шоку включає в себе 3 послідовні стадії:

Назва Опис
1 Імунологічна Відбувається сенсибілізація організму при першому контакті з алергеном. Клітини отримують чутливість до нього і вже «готуються» до наступної зустрічі за рахунок напрацювання антитіл
2 Патохімічна Виникає при повторному проникненні алергену і відбувається за участю тучних клітин (базофілів). На їх поверхні розташовуються антитіла — імуноглобуліни E, а безпосередньо в самих клітинах знаходяться медіатори: гістамін, еозинофільний хемотоксичний фактор, тромбоцитактивирующий фактор та ін Основним з них є гістамін, який підвищує проникність судин і викликає спазм бронхів. Коли алергени взаємодіють з антитілами, базофіли активуються і вивільняють ці біологічні речовини, тим самим значно підвищуючи їх зміст у крові. При взаємодії даних субстанцій з органами-мішенями відбувається «включення» їх ефектів
3 Патофізіологічна Характеризується розвитком симптомів захворювання, що є результатом впливу на тканини медіаторів алергії.

3 Ознаки анафілаксії

Клінічні прояви являють собою різні симптоми зі сторони ряду органів і систем. Цей стан розвивається вкрай швидко — протягом години після контакту з причинним фактором, але частіше досить і кількох хвилин, щоб виникло бурхливий перебіг даного патологічного процесу. Існує закономірність — чим швидше почалися прояви, тим більше ймовірність тяжкого перебігу шоку. Клінічна картинка не залежить від того, який саме алерген викликав цю реакцію.

За темою:  Ангіоневротичний набряк: що це таке, причини, симптоми і лікування

Основні симптоми і ознаки розвитку анафілактичного шоку:

  • Досить часто процес починається з так званих провісників. Виникають нудота, блювання, страх смерті, загальна слабкість, серцебиття, елементи кропив’янки, відбувається розширення зіниць, виділення з носа, відчуття жару, поколювання в роті.
  • Спостерігається падіння артеріального тиску аж до колапсу в зв’язку з розширенням судин під дією гістаміну. Хворий при цьому стає блідим, втрачає свідомість.
  • Пацієнт покривається липким потом, виникає нетримання сечі і калу, шкірний свербіж, з’являється схильність до судом.
  • Ознаки бронхоспазму, які виявляються у вигляді ядухи. Дихання утруднюється і стає свистячим, як при бронхіальній астмі. Виникає задишка.
  • Характерне явище при анафілаксії — набряк Квінке. Це набряк очей, губ, язика, щік і слизової оболонки органів (найчастіше гортані). При цьому збільшені органи перекривають повітроносні шляхи, що призводить до асфіксії потерпілого.

Досить часто після шоку відбувається розвиток відстрочених ускладнень (алергічний міокардит, гепатит, гломерулонефрит, неврит, дифузне ураження нервової системи, вестибулопатії), які можуть стати причиною летального результату. Через 1-2 тижні після даного стану є ризик розвитку бронхіальної астми, рецидивуючої кропив’янки, набряку Квінке, а при частих повторних контактах з медикаментами, які є причиною алергії, зароджуються патології сполучної тканини (системний червоний вовчак, вузликовий періартеріїт).

Прояв захворювання має залежність від віку: чим старше хворий, тим важче протікає патологічний процес. Наприклад, у немовлят дітей буде менш бурхливий перебіг, ніж у більш дорослих пацієнтів. Це пов’язано з виснаженням компенсаторних механізмів організму.

4 Терапія стану

Алгоритм дії першої невідкладної допомоги та лікування на догоспітальному періоді представлений в таблиці.

Опис заходів
1 Оцінити стан хворого за такими ознаками: свідомість, рівень артеріального тиску, набряки, колір шкіри, прохідність повітроносних шляхів за наявності задишки, свистячих хрипів або відсутності дихання
2

Встановити причинно-значущий алерген і перервати з ним контакт:

  • Якщо це препарат, то необхідно припинити його використання і вище місця його введення накласти джгут на 25 хвилин. Кожні 10 хвилин потрібно виробляти його розслаблення на 1-2 хвилини.
  • При укусі комахи необхідно видалити жало з допомогою ін’єкційної голки. Руками або пінцетом не можна, оскільки можна видавити додаткову кількість отрути.
  • У тому випадку, якщо алерген потрапив в ніс або очі, рекомендується промити їх водою і закапати 0,1% розчин адреналіну 1-2 краплі
3 Покласти холодний предмет (наприклад, лід на місце укусу або ін’єкції для уповільнення всмоктування антигену
4 Зазначити час, коли був зроблений контакт з алергеном і з’явилися перші симптоми і скарги
5 Пацієнта укладають в горизонтальному положенні з піднятими ногами, щоб забезпечити приплив крові до мозку. Голову треба повернути набік з метою попередження захлебыванием блювотними масами
6 Інгаляції кисню. При набряку гортані та легень, некупируемой гіпотензії, стійкому бронхоспазмі, а також якщо хворий не приходить до свідомості, призначають ШВЛ
7 Необхідно негайно провести введення розчину адреналіну внутрішньовенно або підшкірно. Дозування становить 0,3-0,5 мл 1% у фізіологічному р-ре. У тому випадку, якщо гіпотонія зберігається, проводиться повторна ін’єкція цього препарату в аналогічній дозі через 20 хвилин до 3 разів на годину. Обколюють в 5-6 точках і інфільтрують місце ін’єкції або укусу 0,5 мл 0,1% р-ра адреналіну з 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
8 Поповнення об’єму циркулюючої крові за рахунок інфузії сольових і колоїдних розчинів (переважно альбуміну)
9 Внутрішньовенні або внутрішньом’язові ін’єкції глюкокортикостероїдів: Преднізолон (90-120 мг), Дексаметазон (4-30 мг) або Гідрокортизон (250 мг)
10 Для гальмування ефектів гістаміну виконують внутрішньовенно або внутрішньом’язово введення антигістамінних препаратів (Димедрол, Супрастин). Їх не рекомендується використовувати, якщо не було нормализовано ПЕКЛО, оскільки вони можуть погіршити гіпотензію
11 При бронхообструкції слід застосовувати еуфілін (10 мл 2,4% розчину)
12 Якщо алергічна реакція була викликана пеніцилінових антибіотиків, вводять 1000000 ОД пеніцилінази в 2мл NaCL 0,9%
13 При явищах серцевої недостатності застосовується корглікон (1мл 0,06% ізотонічного розчину Натрію хлориду)
14 Введення протишокової рідини і Натрію гідрокарбонату 200 мл 4% розчину.
За темою:  Себорея шкіри голови: причини, симптоми, медикаментозне лікування і народні засоби

Досить часто допомогу можуть надати невірно з наступних причин:

  • Стан хворого виявляється недооціненим.
  • Відсутність призначення адреналіну при зниженому тиску на тлі нормального свідомості.
  • Введення адреналіну неприпустимо в тому випадку, якщо немає контролю АТ та ЕКГ, оскільки є ризик розвитку аритмій, у тому числі і мерцательных.
  • Використовуються невеликі дози кортикостероїдів, які в даному випадку виявляються марними.
  • Застосування антигістамінних препаратів на фоні гіпотонії.
  • Використання Кальцію глюконату і хлориду, оскільки не є ефективними.
  • Введення діуретиків являє собою необґрунтоване дію, оскільки на тлі зниженого артеріального тиску і гіповолемії вони виводять рідину з організму, тим самим посилюючи ситуацію.
  • Після купірування ознак анафілактичного шоку хворому неприпустимо залишатися вдома, оскільки в подальшому він повинен знаходитися під постійним спостереженням. Це пов’язано з тим, що існує ризик розвитку пізньої фази алергічної реакції.

Хворі з цим діагнозом повинні бути госпіталізовані як можна швидше в реанімації та відділення інтенсивної терапії.

Обов’язковою умовою раціонального лікування таких пацієнтів є швидка швидкість, цілеспрямованість і грамотність виконання рятувальних дій. У всіх установах, де проводять ін’єкції, завжди повинні бути необхідні препарати, висіти інструкції по заходах надання невідкладної допомоги в подібних випадках. Медичні працівники зобов’язаний щороку складати відповідний залік.

MAXCACHE: 0.42MB/0.01767 sec