Екзема на обличчі, губах, чим і як її лікувати?

Основна патогенетична роль у розвитку екземи відводиться алергічних реакцій, нейроендокринних і імунологічних порушень, а також генетичним факторам. Важливу роль у виникненні хвороби відіграє і психосоматика.

Лікування екземи залежить від стадії перебігу хвороби, локалізації запалень. Терапія включає в себе медикаментозне лікування і дієту, можливе застосування народних рецептів.

1 Причина розвитку екземи особи

Точної етіології захворювання немає, припускають, що воно розвивається внаслідок багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів. Аллергізуючим дію надають екзогенні подразники, такі як солі важких металів, синтетичні смоли і клеї, цемент, різні медикаменти, а також продукти життєдіяльності патогенних мікроорганізмів (пиококков, грибків та ін)

Причини, що провокують розвиток хвороби:

• Стресові ситуації.
• Шкідливі умови праці.
• Алергія.
• Шкідливі звички.
• Вживання неякісної їжі (фастфуди, копчена, гостра і солона їжа).
• Прийом великої кількості лікарських засобів.
• Наявність захворювань внутрішніх органів — гастрит, гепатохолецистит, нефропатія, глистяна інвазія, вогнища хронічної інфекції, порушення обміну речовин і ін
• Перепади температури.
• Підвищена пітливість.
• Утруднює одяг.
• Носіння біжутерії.
• Алергія на миючі засоби і мило.
• Косметичні засоби.

Психосоматика відіграє особливу роль у виникненні екземи, постійні стреси призводять до збою імунної системи і організм стає більш схильний до виникнення алергії. Крім того, вважають, що у багатьох випадках екзема формується на тлі генетичної схильності.

1.1 Локалізація ураження і групи ризику

Типова локалізація екземи — розгибальна поверхня суглобів, підколінна і ліктьова область, пах, губи та обличчя.

Розміщення ураження на обличчі доставляє людині не тільки дискомфорт, але і є величезною косметичною проблемою, особливо при обширних ураженнях.

Екзема на губах або екзематозний хейліт розвивається досить рідко і в більшості випадків ускладнює перебіг заїди в куточках рота і тріщин.

У групі ризику знаходяться маленькі діти і особи молодого віку. У хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. У дитини захворювання починає проявлятися атопічним дерматитом, який з віком може перерости в екзему. У немовляти поява екзематозного ураження особи можливе внаслідок проведення штучного вигодовування та раннього введення прикорму, що включає незбиране коров’яче молоко, м’ясні та рибні бульйони.

1.2 Форми хвороби

Загальновизнаної класифікації екземи не існує. Згідно з етіологічними факторами і патогенетичними особливостями виділяють такі форми захворювання:

1. 1. Істинна.
2. 2. Мікробна.
3. 3. Професійна (контактна).
4. 4. Себорейна.

У перебігу хвороби виділяють гостру, підгостру і хронічну екзему.

Стадії формування поразки:

• Еритематозний — початкова стадія, на незміненій шкірі з’являються вогнища почервоніння, зливаються між собою у великі ділянки.
• Папульозний — над поверхнею шкіри на тлі почервоніння починають утворюватися вузлики яскраво-червоного кольору.
• Везикулярна — вузлики починають наповнюватися прозорою запальною рідиною.
• Стадія мокнення — утворені бульбашки починають лопатися, і на їх місці залишаються ерозивні ділянки.
• Коркова — на місці ерозій виникають жовті кірки.
• Лущення — підсохлі кірки і шкіра навколо них починають лущитися і відпадати.

Всі стадії відбуваються одна за одною, особливо чітко це можна простежити при гострому перебігу, коли за один день елементи висипу проходять всю свою еволюцію. При хронічному перебігу виявляють висипання на різних стадіях одночасно — одні зникають, а на їх місці з’являються інші.

2 Симптоми екземи

Симптоматика при ураженні обличчя і губ дуже схожа з проявами на інших ділянках тіла. Тільки екзематозні хейлиты супроводжуються ще болем і неприємними відчуттями при прийомі їжі.

Для екземи будь-якої локалізації характерні три основні симптоми — свербіж, симетричність ураження і висипання різної форми.

Висипання розташовуються на різних ділянках шкіри обличчя — крилах носа, щоках, вилицях, скронях і завжди з двох сторін. Сверблячка неймовірний змушує пацієнтів розчісувати бульбашки, що підвищує ймовірність приєднання вторинної інфекції і розвитку піодермій. Так, клінічна картина значно погіршується і лікування буде більш тривалим і дорогим.

Висип має поліморфний характер і може зливатися у великі вогнища. Вся область поразки стає яскраво-червоного кольору, набрякає, є ділянки ерозії, мокнутия, бульбашок, кірок, лущення, так як елементи висипу знаходяться на різних стадіях розвитку. Якщо вчасно не почати лікувати захворювання, то позбутися від наслідків запалення надалі буде важко.

При екземі губ уражається вся червона облямівка — вона гіперемована, набрякла, сильно свербить і приносить біль. Висип поширюється на носогубний трикутник і на щоки. При хронічному перебігу запального процесу шкіра губ та обличчя починає товщати, посилюється шкірний малюнок, лущення не припиняється, є лише нетривалі періоди ремісії. При загостренні клінічна картина поновлюється з колишньою силою.

3 Лікування

Терапія пацієнтів з екземою повинна бути строго індивідуальною і комбінованої, з використанням засобів загальної дії та лікарських препаратів для зовнішнього застосування. Лікують не тільки шкірну патологію, але й супутні зміни у внутрішніх органах.

В першу чергу необхідно визначити алерген, але в більшості випадків його так і не знаходять. Тому етіологічне лікування проводити не вдається. Терапія полягає у впливі на механізм розвитку хвороби.

Призначають неспецифічні гіпосенсибілізуючі препарати: Глюконат, Гліцерофосфат і хлорид кальцію, Тіосульфат і саліцилат натрію і ін. З цією ж метою використовують антигістамінні засоби — Лоратадин, Супрастин, Димедрол, Діазолін, Цетиризин та ін.

Для нормалізації функції нервової системи застосовують препарати короткочасної психотропної дії — транквілізатори (Еленіум, Таназепам, Седуксен, Мепрабомат та ін) і нейролептики (Резерпін, Аміназин).

При сильному набряку використовують діуретики — Фуросемід, Гідрохлортіазид.

3.1 Засоби для зовнішнього застосування

Засоби для зовнішнього застосування при екземі вибирають в залежності від стадії запалення. При загостренні хронічного процесу або при гострій екземі, коли є виражена гіперемія, набряклість, везикуляция, мокнутие, використовують примочки з розчинами антисептиків і глюкокортикоїдів. На будь-якій стадії процесу застосовують мазі і креми з глюкокортикоїдами (Бетаметазон, Бетасалик), а при мокнутии — аерозолі з цими препаратами. Після зникнення гострих проявів призначають цинкову пасту, пасту Лассара та розчин ментолу (для зменшення свербежу).

При приєднанні вторинної інфекції призначають комбіновані мазі, що містять глюкокортикоїди, антибіотики і протигрибкові препарати (Целестодерм, Тримістин, Лоринден). Використання даних препаратів дає гарні результати і дозволяє в короткі терміни усунути прояви хвороби.

3.2 Лікування народними засобами

У системі комплексного лікування використовують народні засоби, в основному призначають препарати рослинного і тваринного походження, такі як настоянка елеутерококу, китайського лимонника, женьшеню, екстракт алое, сироватка Філатова та інші. Хворі з екземою погано переносять водні процедури в гострому періоді, тому їм призначають ванни з перманганатом калію або відварами трав (череди, ромашки, календули).

Повноцінний сон сприятливо діє на організм хворого екземою, так як дозволяє відновити сили після впливу стресових ситуацій і надає природне гальмівний вплив на кору головного мозку.

Для лікування екземи дуже важливим є режим харчування, тому необхідно обмежити прийом рідини, легкозасвоюваних вуглеводів, виключити гостру і солону їжу, яєчний білок, м’ясні відвари, смажене м’ясо, прянощі, спиртні напої, цитрусові, фрукти і овочі червоного та помаранчевого кольору, кава, шоколад, какао. Маленьким дітям при неможливості природного вигодовування призначають гіпоалергенні суміші.