Гістамін: що це таке, формула, роль в організмі людини

Гістамін — це біологічна речовина, вырабатывающееся в організмі людини у відповідь на укуси комах, контакт з кропивою і алергенами. Крім участі в різних алергічних реакціях, його функції включають в себе контроль тонусу судинної стінки, ступеня активності клітин слизових оболонок і регулювання добових біоритмів. Для реалізації перерахованих ефектів гістаміну необхідно з’єднатися з певними гістаміновими рецепторами. Препарати на основі цієї речовини використовуються в умовах медичних стаціонарів.

1 Гістамін як хімічна сполука

В органічній хімії гістамін називається имидазолил-2-етиламін. Це з’єднання відноситься до групи біогенних амінів — або, простими словами, до речовин, що впливає на біологічні реакції в живих організмах.

Зовні являє собою прозорі кристали, що добре розчиняються у воді і спирті.

Дане біохімічне сполука синтезується з амінокислоти гістидину під дією ферменту гістідіндекарбоксілази.

Синтез з’єднання відбувається в гранулах базофілів і тучних клітин, там же він і накопичується. В гранулах клітин міститься неактивна форма гістаміну, пов’язаного з гепарином — речовиною протизгортальної системи крові. Такий пов’язаний гістамін не проявляє ніяких біологічних ефектів. При вивільненні його з гранул запускається алергічна реакція, і всі функції він здійснює в повному обсязі.

2 Функції

Гістамін — це медіатор багатьох реакцій. Говорячи доступним язиком, цей біогенний амін — посередник у запуску різних процесів. Для формування реакцій необхідно здійснити вихід гістаміну з гранул.

Гистаминолибераторы («визволителі») — це деякі лікарські засоби, компоненти рослин і слини комах, морфін, нікотинова кислота і багато інших низько — і високомолекулярні сполуки.

Також викид вільного гістаміну посилений при патологічних станах: анафілактичному шоці, кропив’янці, опіках, бронхіальній астмі та інших алергічних захворюваннях.

Ефекти даного з’єднання:

• спазм гладкої мускулатури судин і бронхів;
• розширення судин мікроциркуляції — капілярів;
• зниження артеріального тиску за рахунок зниження загального периферичного опору судин;
• збільшення проникності капілярів;
• набряк м’яких тканин і свербіж;
• застій і згущення крові;
• посилення секреції бронхіальних залоз і залоз шлунково-кишкового тракту;
• седація, сонливість (гістамін є нейромедіатором);
• підвищення активності мозкового шару надниркових залоз з подальшим викидом адреналіну та збільшенням частоти серцевих скорочень.

Перераховані ефекти розвиваються, тільки якщо вільний гістамін пов’язується зі своїми рецепторами в органах-мішенях — судинах, бронхах і слизової шлунка. Без зв’язку з рецепторами вільне поєднання безпечно.

3 Рецептори гістаміну в організмі

Наука зараз виділяє чотири види рецепторів: Н1-, Н2, Н3 і Н4-рецептори до даного биогенному аміну. Збудження цих рецепторів призводить до певних ефектів в кожному конкретному випадку:

На основі взаємодії з рецепторами гістаміну класифікуються лікарські антигістамінні препарати:

• До блокаторів Н1-рецепторів відносять класичні протиалергічні ліки — Димедрол, Діазолін, Супрастин. Вони взаємодіють і з Н3-рецептори, що призводить до виникнення сонливості та седації. У зв’язку з цим були винайдені антигістамінні препарати від алергії нового покоління, що впливають тільки на Н1-рецептори — Лоратадин, Дезлоратадин, Цетиризин.
• Блокатори Н2-рецепторів — це інгібітори шлункової секреції, що використовуються в лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. До них відносяться Ранітидин, Фамотидин, Циметидин.
• Н4-рецептори — недавнє відкриття, але вже є інформація про появу перших препаратів-блокаторів цих рецепторів. На даний момент вони проходять клінічні випробування.

4 Використання в медицині

Як лікарський препарат гістамін майже не використовується у зв’язку з швидким і бурхливим розвитком ефектів.

Ліки випускається у вигляді гістаміну дигідрохлориду. Торгові назви — Эрамин, Гисталгин, Истал, Перемин. Вони не реалізуються в аптечній мережі, їх використання допустимо в умовах стаціонару. Ці препарати застосовуються в лікуванні таких захворювань, як:

• полиартиты різної етіології;
• невралгії (радикуліти, плексити, неврити);
• алергічні захворювання (вкрай рідко і за особливою методикою).

Препарат вводиться тільки внутрішньошкірно, де він швидко всмоктується і потрапляє в кровотік. При прийомі всередину доступність гістамін-вмісних ліків вкрай низька.

Біогенний амін використовується і в діагностиці деяких захворювань — феохромоцитоми та феохромобластомы, а також у визначенні рівня шлункової секреції методом внутрішньошлункової рН-метрії. Остання область застосування практично пішла в минуле у зв’язку з великою кількістю небажаних ефектів під час проведення процедури, головним з яких є підвищення артеріального тиску.

Терапія алергічної налаштованості організму, іншими словами — лікування підвищеного гістаміну проводиться за допомогою антигістамінних препаратів під контролем лікаря-алерголога.