Холодова кропив’янка, еритема: симптоми і лікування

Холодова кропив’янка — це стан, що виникає у відповідь на вплив холоду і характеризується залученням шкірних покривів з утворенням на них сверблячих висипань. У деяких випадках може супроводжуватися виникненням ангіоневротичного набряку та анафілаксії. Симптоми хвороби знижують якість життя пацієнтів. Препаратами вибору в лікуванні холодової кропив’янки виступають антигістамінні засоби II покоління (Н1-блокатори). Найбільш ефективним профілактичним заходом є виключення впливу холодового фактора.

1 Холодова кропивниця

Алергічна реакція на холод являє собою захворювання, що проявляється почервонінням шкіри (еритемою) з виникненням характерних елементів висипки у відповідь на холодовий вплив. Хвороба частіше зустрічається у молодих людей (18-27 років). Середня тривалість перебігу придбаної форми становить 4-5 років. Дозволяється спонтанною ремісією або поліпшенням в 50% випадків. Рецидив захворювання рідкісний. У деяких пацієнтів тривалість захворювання обчислюється роками, а особливі форми зберігаються протягом життя (сімейне, атипова).

Класифікація захворювання представлена в таблиці:

Тип кропив’янки	Форма
Вроджений	сімейна; відстрочена
Придбаний	первинна (ідіопатична); вторинна (системна, локалізована, холодова еритема)

Вроджений варіант, має аутосомно-домінантний тип успадкування, характерний для дітей, набутий — для дорослих.

1.1 Причини

Залучення шкірних покривів обумовлено прямим вивільненням медіаторів огрядними клітинами, що призводить до збільшення проникності капілярів. Розмір висипань, представлених еритематозний вогнищами і везикулами, варіюється від 7 мм до кількох сантиметрів в діаметрі.

Прояв симптомів хвороби провокує вплив холодових агентів, до яких належать погодні умови, харчові продукти, вода. Інтенсивність реакції різна. Частою причиною системної реакції організму з розвитком анафілаксії є плавання в холодній воді.

Плавання поодинці може стати причиною утоплення при розвитку анафілаксії!

Виникнення вторинної придбаної кропив’янки провокують захворювання аутоімунної та інфекційної природи, прийом деяких медикаментів:

кріоглобулінемія;
хронічний лімфолейкоз;
лімфосаркома;
вірусний гепатит;
вірус Епштейна-Барр;
токсоплазмоз;
вітряна віспа;
інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту;
антибіотики пеніцилінового ряду;
протизаплідні засоби;
протигрибкові препарати (гризеофульвін).

За темою: Як правильно робити інгаляції небулайзером: проведення процедури приготування розчину препаратів

2 Симптоми

Прояви захворювання зазвичай обмежені локалізованими відкритими ділянками шкіри і розташовуються на обличчі, кистях рук, але можлива генералізація висипань, обумовлена просторістю площі поверхні, що зазнала впливу холоду (занурення тіла при плаванні).

Симптоми проявляються через 1-2 хвилини після холодового впливу, але можуть розвиватися і на наступний день (відстрочений тип). У більшості випадків реакцію запускає зниження температури навколишнього середовища нижче 4 градусів за Цельсієм. У деяких людей можливий розвиток симптомів і при більш високих температурах. Вологість і вітряна погода збільшують ймовірність прояви захворювання.

Ознаки:

еритематозні, папульозні висипання рожевого або червоного кольору, чітко обмежена, що піднімається над поверхнею шкіри, що зазнала впливу холоду;
погіршення стану шкіри при зігріванні;
свербіж шкіри;
набряклість при залученні підлеглих тканин.

Тяжкі реакції можуть включати:

анафілаксію, що проявляється падінням тиску, колапсом, порушенням ритму серця, шоком;
ангіоневротичний набряк ротової порожнини, що призводить до порушення дихальної функції.

Люди з важкими проявами повинні носити ін’єкційний адреналін і браслет з інформацією про наявність захворювання.

2.1 Фактори ризику

Непереносимість холоду може розвинутися у будь-якої людини, однак деякі стани призводять до появи патології:

вік (найбільш поширений тип — первинна набута холодова кропив’янка — спостерігається у дітей і молодих людей);
нещодавно перенесені інфекції (пневмонія);
супутні патології в анамнезі (гепатит, рак);
спадкова схильність.

3 Діагностичні заходи

Гострий перебіг кропив’янки не вимагає проведення лабораторного дослідження.

Обстеження з метою визначення причин хронічної і гострої інтермітуючої кропив’янки проводиться алергологом-імунологом.

Показано провокаційне тестування з відповідними стимулами; аналіз на кріоглобуліни, криоагглютинины.

3.1 Тест з льодом

На передпліччі розміщується шматочок льоду, загорнуті пакетом. Час впливу становить 10-20 хвилин. Поява на охолодженому ділянці уртикарного висипу або набухання протягом декількох хвилин після усунення провокуючого фактора свідчить про позитивному результаті тесту. Вкорочення часу експозиції зумовлено тяжкістю захворювання.

За темою: Чому сверблять руки (до ліктя, кисті), свербить шкіра: причини і лікування

Негативний результат тесту не виключає наявності холодової кропив’янки і вимагає проведення додаткових діагностичних заходів.

3.2 TempTest

Пристрій визначає, страждає пацієнт від холодової кропив’янки і при якій порогової температури виникають симптоми.

На передпліччя пацієнта поміщається алюмінієвий трафарет, безперервно відображає температурний діапазон (від 4 до -44 °C). За допомогою цієї процедури визначається, при якій порогової температури з’являються пухирі.

Через 10 хвилин пухирі на шкірі порівнюються з трафаретом. Вони можуть бути відзначені на трафареті і збережені у картці пацієнта, оскільки метою терапії є зниження температурного порогу.

Відстрочена холодова реакція характеризується появою симптомів протягом 24 -48 годин після впливу.

Локалізована рефлекторна кропив’янка відрізняється появою висипань на деякій відстані від місця впливу охолодженого об’єкта.

4 Лікування

Максимально ефективним методом залишається виключення впливу провокуючого агента.

Стаціонарне лікування проводиться при важких формах гострої кропив’янки, стійкого до терапії загострення хронічної кропив’янки та у випадках розвитку анафілактичних реакцій.

Амбулаторна терапія включає застосування лікарських засобів, десенситизацию.

Десенситизация пацієнтів полягає в повторному впливі холодового стимулу на шкіру до досягнення несприйнятливості, однак пацієнтам з відомими системними реакціями в минулому слід застосовувати метод тільки під наглядом лікаря. Толерантність до холоду слабшає після припинення десенсибілізації.

4.1 Медикаментозна терапія

Антигістамінні неседативні препарати II покоління (Телфаст, Лоратадин, Эбастин, Ксизал, Еріус) є препаратами вибору. З метою підвищення ефективності лікування може знадобитися чотириразове збільшення стандартної дози. При неефективності додаються седативні блокатори рецепторів до гістаміну (Тавегіл, Димедрол, Супрастин). У поєднанні з блокаторами Н1-рецепторів застосовують H2-блокатори (Ранітидин, Гистодил).

Антагоністи рецепторів до лейкотриену (монтелукаст, зафирлукаст, зилетутон) покращують результат при недостатньо контрольованому перебігу хвороби.
Глюкокортикостероїдна терапія призводить до поліпшення стану та зниження концентрації гістаміну, проте виділення гістаміну не запобігає.
Циклоспорин і метотрексат (низкодозная підтримуюча терапія) призначаються під суворим контролем пацієнтам, не реагує на стандартну терапію.
Омализумаб (моноклональне антитіло проти IgE) безпечний і ефективний у пацієнтів з нерегулярної фізичної кропив’янкою, включаючи холодовий варіант.
Застосування капсаїцину протягом 4-7 днів виснажує нейропептиди в сенсорних волокнах, вовлекающихся в холодові реакції. Застосування обмежене супутнім подразненням шкіри.

За темою: Як вибрати компресорний інгалятор для дітей і дорослих, інструкція до застосування в домашніх умовах

4.2 Народні засоби

Застосовуються для очищення організму від шкідливих речовин, поліпшення кровообігу, нормалізації стану кишечника.

Можна використовувати наступні рецепти:

1. Кропиву (100 г) залити літром горілки і прибрати в темне місце на 7-10 днів. Отриману рідину приймати протягом місяця по 1 ст. л. перед їдою тричі на день.

2. Деревій звичайний — 1 ст. л. заварити склянкою окропу і настоювати протягом години. Після проціджування приймати по 1/3 склянки перед їдою тричі на день.

3. М’ята, меліса, хміль (шишки) — змішати в рівних кількостях. Заварювати з розрахунку 1 ст. л. на склянку окропу. Приймати по 70 мл тричі на день перед їжею.

Висипання можна протирати ватним тампоном, змоченим в розчині харчової соди.

Перш ніж лікувати захворювання народними засобами, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Прогноз для пацієнтів з набутою холодової кропив’янкою сприятливий. Повна ремісія відбувається протягом 5-6 років у 50% пацієнтів. Сімейні варіанти захворювання пожизненны.