Як дізнатися, на що алергія у дитини

Реакціями на харчові продукти страждає близько 8% дітей. Це можуть бути шкірні прояви, респіраторний або гастроінтестинальний синдром. З’ясувати точно, що викликає алергію самостійно неможливо. Для цього слід звернутися до фахівців.

Алерголог порадить вести харчовий щоденник, перейти на элиминационную дієту, з’ясує, які проби і аналізи потрібно зробити, щоб дізнатися, на що у дитини виникла патологічна реакція.

1 Небезпеку самодіагностики

Схожі симптоми можуть сигналізувати про хвороби різного походження. Далеко не завжди шкірні та дихальні порушення викликані алергенами. Так, висип може з’явитися внаслідок:

• зараження грибковою інфекцією;
• нестачі ферментів;
• дисбіозу кишечника;
• псоріазу.

Батьки до походу до педіатра не зможуть відрізнити алергію від непереносимості продукту. Але це два різних механізму реакції на подразник, відповідно і шляхи вирішення проблеми кардинально відрізняються.

Ще одна складність самодіагностики – зміна реакції на один і той же подразник з віком. До року на грудному вигодовуванні це може бути висипання на щоках, до 2 років почервоніння захоплює сідниці, згини на руках і ногах, а після 5 років дитина починає чхати, кашляти, у неї спостерігається сльозотеча і набряклість очей. Це ознаки алергічного маршу з посиленням симптомів.

Тільки після виявлення алергену можна сподіватися на успіх лікування. Синергічний ефект дадуть: дієта, медикаменти, захист від контакту з алергеном, заходи по стабілізації імунітету.

2 Де шукати причину?

У медицині виділяють наступні групи захворювань у дітей алергічного походження:

Алергічні захворювання можуть бути викликані одним фактором, так і комплексом причин, що включають генетику, умови зовнішнього середовища, спосіб життя і навіть зміни клімату.

Учені зайняті пошуком перехресних реакцій між антигенами харчових продуктів, інгаляційних і лікарських речовин. Явище описується, як формування алергічної реакції на аналогічні компоненти всередині видів (пасльонові), між видами (молоко та м’ясо), в межах однієї групи (інгаляційні) та між групами алергенів (спори цвілі і дріжджова випічка).

Батьки, стикаючись з випадками перехресних реакцій, що можуть допустити помилку при спробі самостійно зрозуміти причини хвороби.

У 70% дітей з полінозом після вживання рослинної їжі з’являються свербіж, набряк очей і слизової, рідкі виділення з носа, чхання, лоскотання в роті. Реакція пов’язана з перехресною алергією до пилку рослин і продуктів. Зв’язок між алергенами:

Якщо малюк з народження часто відвідує стаціонар, не виключені перехресні реакції на продукти та ліки. Основні антигенні детермінанти:

У 40% населення спостерігається реакція на чужорідний білок з виділенням IgE-антитіл (сенсибілізація). Подразник може потрапити з їжею, з повітря на вулиці і вдома, з укусом комах. Гострі форми алергії при неправильному лікуванні переходять у хронічні.

Знайти подразник у конкретної дитини зможе тільки алерголог на підставі:

• огляду маленького пацієнта;
• вивчення всіх обставин, які передували хвороба;
• встановлення асоціацію між симптомами і можливим подразником;
• результатів аналізу крові;
• результатів тестів на алерген.

3 Варіанти пошуку алергену

В домашніх умовах мама малюка може записувати дати появи реакції, можливі їх причини, спостерігати за зміною стану шкіри або дихання після зміни харчування, виключення інших факторів ризику. Нотатки будуть корисні для вибору засобів догляду і знадобляться для виявлення алергену.

Дитина з алергією на перший прийом потрапляє до педіатра. Тут оцінюють тяжкість симптомів і необхідність лікування у фахівця. Якщо прояви легкі і пов’язані з харчуванням, то батькам запропонують вести харчовий щоденник, пояснять принципи елімінаційної, ротаційної і гіпоалергенної дієти.

При підозрі на сінну лихоманку після бесіди про сезонності симптомів і часу доби, в який вони максимально проявляються, доктор огляне внутрішню частину носа, ока, вуха пацієнта. Ендоскопічно визначається наявність набряків слизової, запалення, висипу. Щоб виключити можливість інших захворювань зі схожими ознаками (гайморит, поліпи), призначають КТ. Мазок з носа вкаже на інфекційний характер хвороби, якщо підвищена кількість лейкоцитів, надлишок еозинофілів характеризує алергію.

Наступні лабораторні дослідження будуть загальними для харчових і контактних подразників. Це аналізи крові і проби на алерген.

3.1 Щоденник і дієти

Харчовий щоденник – інформативний інструмент діагностики для дітей всіх віків. Якщо атопія спостерігається у немовляти, то буде відслідковуватися реакція на харчування годуючої мами. Підлітки 15 років можуть проводити записи самостійно, під контролем батьків.

Правила заповнення щоденника:

1. 1. Термін заповнення – 2-3 тижні.
2. 2. Записувати потрібно абсолютно всі страви, напої і найменші реакції на них.
3. 3. Про склад готової їжі потрібно мати максимум інформації. Дані в щоденник заносять з етикетки.
4. 4. Беруть під контроль харчування в громадських місцях (шкільній їдальні, на святі з друзями).
5. 5. Фіксуються час появи, тривалість, сила, характер алергічного відповіді.
6. 6. Записи показують алерголога.

Харчовий щоденник допомагає обмежити список можливих провокаторів до трьох-п’яти. Якщо під час ведення записів жоден з продуктів не викликав анафілактичну реакцію, то переходять до елімінаційної дієти. Процедура допомагає виявити єдиний алерген з декількох варіантів.

Наприклад: у однорічного малюка підозрюється алергічна реакція на коров’яче молоко. На дієті потрібно виключити молочні суміші на казеїні, сир, кефір, йогурт, печиво з вмістом молока. В такому режимі проводять від однієї до чотирьох тижнів. Ведеться харчовий щоденник.

Після цього раз в 3-4 дні повертають у раціон заборонене блюдо. Важливо, щоб порція вводиться продукту була великою. Спостерігають за реакцією. Якщо вона є, то «винуватець» знайдений і його знову виключають. Якщо ні – то цей продукт можна вживати без побоювань.

У старших дітей меню різноманітніше, ніж у немовлят, тому у щоденнику будуть більш інформативні запису. Вони розшифрують складу напоїв, готової випічки, кондитерських виробів. Це дозволить відстежити реакцію на харчову добавку. Якщо раніше тригером вважався мармелад, то після аналізу щоденника їм може виявитися конкретний барвник, підсилювач смаку, ароматизатор, цей інгредієнт буде небезпечний у всякій іншій їжі.

Основні види харчових добавок, здатних викликати алергію:

Дієта закінчується виявленням алергену, винятком небезпечних продуктів з раціону та припиненням реакцій. Якщо за весь період дослідження ніяких симптомів не виявлено, то значить, у коло підозрюваних справжній алерген не потрапив. Тоді дієту починають з новим списком продуктів.

Результатом ведення щоденника та виключення продуктів з раціону буде диференційна діагностика дуже схожих станів: алергії і харчової непереносимості. Записи з фіксацією часу, розміру порції розкриють малопомітні відмінності:

1. 1. Алергія спалахує швидко, в той час як непереносимість розвивається протягом доби.
2. 2. Алергію викликає мізерно мала доза, непереносимість – наслідок нестриманості.
3. 3. Алергія зберігається на роки, непереносимість можна «перерости», якщо тимчасово відмовитися від продукту.

Ймовірність харчової непереносимості збільшують супутні фактори:

• незрілість ферментативної системи;
• наявність паразитів;
• переїдання;
• хвороби шлунка і кишечника.

3.2 Шкірні проби

Терміновий запит на діагностику алергії задовольняють шкірні проби. Їх не застосовують дітям до 3 років і при явному сезонному алергічному риніті. В інших випадках такі проби дають достовірний відповідь на широкий спектр алергенів. Сьогодні практикують такі проби:

1. 1. Аплікаційну – у вигляді марлевої пов’язки з алергеном. Поруч кріплять проби з розчином для контролю. Наносять на 30 хвилин на передпліччі. Вивчають реакцію.
2. 2. Пластир – перевіряє реакцію на косметичні засоби. На дві смужки нанесені відомі подразники побутової хімії (24 шт.). Приклеюють в області лопаток на 48 годин. За шкірної реакції визначають алерген.
   1. Скарифікаційну. На шкіру капають розчини алергенів, зазначаючи номер проб. Під кожною краплею злегка дряпають шкіру. Якщо місце припухло і почервоніло, то провокатор виявлено.
3. Прик-тест схожий на скарифікацію, але замість подряпини шкіру проколюють голкою на 1 мм в глибину.
4. Внутрішньошкірну пробу проводять шляхом введення алергену ін’єкційно. Вона застосовується у випадках, коли інші тести дали сповільнену реакцію. По закінченні одержують два результати – швидку реакцію (через 20 хвилин) та сповільнену (через 2 дні).

Такими способами одночасно можна перевірити від 10 до 30 речовин за 30 хвилин. При підготовці до аналізу не можна приймати антигістамінні, гормональні препарати, глюкокортикостероїди за 72 години до тесту. Перевірку планують на стадії ремісії, бажано до сезону цвітіння.

Щоб виключити помилку, перед нанесенням проб з алергенами на руку капають дві краплі. Одна з розчином гістаміну, інша – суміш всіх алергенів. До тесту допускають дитини, якщо перша точка дала реакцію, а друга – ні.

3.3 Провокаційні тести

Якщо щоденник і дієти виявилися неінформативними, доктор призначає провокаційний тест. Його принцип – внесення подразника в шоковий орган. Метод пов’язаний з часткою ризику, тому його практикують тільки в стаціонарі під наглядом алерголога. Варіанти методу:

• Пероральний провокаційний тест ефективний для перевірки конкретного продукту. Починають випробування з маленької порції, через певні проміжки часу її збільшують. Спостерігають за реакцією протягом тижня.
• Назальний тест проводять хворим сінної лихоманкою. В ніс розчин розпилюють алергену. При бронхіальній астмі речовину вводять через інгалятор, при кон’юнктивіті – за повіку.

Теплову і холодову алергію діагностують короткочасним впливом температури на ділянку шкіри.

Алергія на лікарські препарати не перевіряється методом шкірних проб і шокової експозиції з-за можливої бурхливої реакції. Для цих цілей вибирають полоскання рота слабким розчином речовини. Після цього проводиться аналіз слини.

3.4 Аналіз крові

Сьогодні фармація пропонує смужки для тестування алергії в домашніх умовах. У місці нанесення крові через півгодини з’являються + (є алергія) або – (немає). Простота аналізу підкуповує, але обмеженість алергенів і низька точність призводить пацієнтів в лабораторію.

Забір крові здійснюють з відня. До дослідження допускаються діти з 6 місяців. Результат видають через кілька тижнів. Батьки отримують роздруківку з повним списком алергенів.

В ході аналізу лаборант визначає кількість специфічних імуноглобулінів е (IgE) до кожного алергену. Нормальна концентрація IgE:

Про хворобах свідчать наступні показники:

4 Висновок

Успішне лікування дітей залежить від своєчасної і точної діагностики. Тільки лікар допоможе дізнатися, на що алергія у дитини, підібрати адекватний метод або сукупність інструментів для оцінки стану здоров’я маленького пацієнта.