Ідіопатична кропив’янка: що це таке, причини виникнення, симптоми і лікування
Ідіопатична кропив’янка – найбільш поширений тип цього захворювання. Іноді її називають спонтанною. Патологія розвивається в гострій або хронічній формі. У будь-якому випадку вона супроводжується такими симптомами як пухирі, свербіж і почервоніння шкіри, тобто виглядає як сліди опіків від кропиви. Ідіопатична кропив’янка буває і у дітей, і у дорослих. Як правило, причини її появи в обох випадках багато в чому збігаються.
1 Причини
Реакція шкіри при захворюванні обумовлена гіперчутливістю організму до певних речовин, особливо коли вони присутні у високій концентрації. Реакція у такому разі виникає спонтанно. В цей час в організмі підвищується вміст гістаміну в сироватці крові, а його здатність інактивувати значно знижується. Причини виникнення такої реакції зводяться до патологія імунної системи. Організм сприймає подразники як загрозу і в результаті приступає до утворення агресивних імунних комплексів. Це і провокує судинну реакцію, яка проявляється на шкірі.
На практиці причини появи ідіопатичної кропив’янки зазвичай пов’язані з певними ендо — і екзогенними факторами. До екзогенних відносяться:
- харчові алергени (риба, горіхи, яйця, мед, різні консерванти та добавки);
- зіпсовані або не повністю переварені продукти харчування за рахунок вмісту в них токсинів;
- інші хімічні фактори, які впливають на роботу товстого кишечника і нирок.
Деякі лікарські препарати теж викликають кропив’янку. Це саліцилати, солі бензойної кислоти і т. д.
До ендогенних факторів належать наявність вогнищ хронічної інфекції, поступове накопичення в тканинах речовин, подібних гістаміну, захворювання ШКТ, глистні інвазії. Кропив’янка виникає і при гестозу вагітних – на пізніх термінах він небезпечний сам по собі. Фізичні подразники (холод) при ідіопатичній формі не мають великого значення. Захворювання частіше є хронічним і в 80% випадків лікарям точно не вдається виявити причину його виникнення.
Іноді поява кропив’янки зумовлено проблемами з нервовою системою (в основному – вегетативної). Стресові ситуації, при яких страждає ЦНС, теж призводять до психогенної формі цього захворювання. Вона частіше виникає у дорослих, ніж у дітей, і хворіють нею зазвичай жінки.
2 Клінічна картина
Симптоми захворювання яскраво виражені. З’являються пухирі, які супроводжуються свербінням і рідше – печінням. Вони не мають конкретної характерної локалізації, на відміну від пітниці, але можуть зливатися на тих ділянках шкіри, які найбільшою мірою піддаються тертю одягом. Також пухирі часто утворюються на стегнах і сідницях. Кропив’янка може проявитися і на обличчі, але пухирі в такому випадку менше в розмірах і практично не виступають над поверхнею шкіри.
При важких формах ідіопатичної кропив’янки пухирі поступово захоплюють майже весь шкірний покрив. Цей процес може супроводжуватися підвищенням температури тіла. Пухирі відрізняються блідо-рожевим кольором. Червоніють вони поступово, але іноді стають білими (у міру наростання набряку в сусідніх тканинах і здавлювання мережі дрібних судин).
Ідіопатична кропив’янка буває гострою і хронічною. У першому випадку мова йде про раптове одноразовому появі пухирів. Гостра форма протікає швидко, кожний блістер існує не довше 24 годин. Максимальна тривалість хвороби становить близько 6 тижнів. Гостру форму зазвичай викликають екзогенні фактори.
Хронічна ідіопатична кропив’янка – стан, що виникає, якщо не щодня, то дуже часто і триває більше 6 тижнів з однаковим ступенем інтенсивності. При даній формі захворювання визначити причину його появи складніше всього.
Для хронічної кропив’янки характерно хвилеподібний перебіг, коли періодично відбуваються напади загострення, але захворювання не прогресує. Приватним випадком патології є набряк Квінке. Іноді його позначають як ангіоневротичний набряк. Це небезпечний стан, що проявляється глибоким набряком шкіри, а найчастіше і слизових оболонок. Якщо торкнуться ніс, то спочатку з’являється чхання, а потім утруднення носового дихання. Найризикованішим станом є набряк в області гортані, бронхів і трахеї, що може привести до летального результату. При своєчасному зверненні лікар зможе запобігти подібне являенія.
3 Лікування
Лікування ідіопатичної кропив’янки націлене на усунення висипання та запобігання рецидивів захворювання. Важливу роль у ньому відіграє гіпоалергенна дієта, оскільки кропив’янка – це завжди алергічна реакція. Також існує перехресна алергія, коли виникає реакція одночасно на респіраторний подразник і на продукт харчування. Елімінаційна дієта передбачає скорочення кількості вуглеводів в раціоні. Сіль також потрібно обмежити. Доведеться відмовитися від кави, шоколаду, цитрусових, риби та морепродуктів, а у важких випадках – від яєць, молока, червоних овочів та фруктів. По мірі того, як висипання будуть зникати, а стан здоров’я нормалізується, можна поступово повертатися до нормального раціону.
Гіпоалергенну дієту зазвичай доводиться дотримуватися досить довго. При хронічній формі кропив’янки її дотримуються протягом місяця. Але якщо результату за цей час досягти не вдалося, це говорить про те, що патологія не пов’язана з харчовими алергенами (і з деякими респіраторні теж).
Найважливішу роль у лікуванні кропив’янки грають неседативні антигістамінні препарати другого покоління – Лоратидин, Зіртек і ряд інших. Вони досить ефективні як мінімум у 60% хворих з хронічною формою ідіопатичної кропив’янки. Глюкокортикостероїди не рекомендується використовувати перорально при гострій формі кропив’янки. В даному випадку підійде лікарська форма у вигляді мазей.
Призначаються детоксикаційні засоби. При гострій формі кропив’янки, якщо є підозра, що вона викликана лікарськими препаратами, іноді проводиться промивання шлунка сольовим розчином.
При ангионевротическом набряку часто вводять адреналін, особливо якщо існує ризик для життя. Потім використовують глюкокортикоїди.
Лікування кропив’янки при вагітності має свої особливості. Використовувати антигістамінні засоби майбутній мамі можна тільки в тому випадку, якщо користь від їх застосування перевищує потенційний шкоду для плода. Таке рішення приймає тільки лікар після всебічного обстеження.
Для вагітної важливо усунути контакти з алергенами, а також швидше вивести з організму токсини, які провокують розвиток кропив’янки. Для цього використовуються ентеросорбенти – звичайний активоване вугілля. Щоб стабілізувати імунну систему організму, майбутньої матері призначають вітамінно-мінеральні комплекси. Лікар прописує гепатопротектори для нормалізації роботи печінки і пребіотики або біфідобактерії для відновлення балансу мікрофлори.
3.1 Народні засоби
Лікування кропив’янки народними засобами допомагає мінімізувати площу висипань, усунути свербіж, нормалізувати загальний стан, але не позбавляє від основної проблеми, тому в якості самостійної терапії такі методи не застосовуються.
Популярні рецепти:
- 1. Віджати сік зі свіжого кореня селери і приймати по 0,5 ч. л. 3 рази в день за півгодини до їжі. На основі селери можна зробити настій – беруть 2 ст. л. подрібненого кореня на 250 мл холодної води і настоюють протягом двох годин. Потім ділять цей обсяг на три рівні порції і приймають тричі на день перед їжею.
- 2. Для лікування кропив’янки використовуються квіти глухої кропиви. На 1 ст. л. сухих або свіжих квітів потрібен склянку окропу. Його обгортають рушником і залишають настоятися протягом півгодини, потім проціджують. Приймають засіб по одній склянці 3 рази в день в теплому, але не гарячому вигляді. Цей настій допомагає швидше виводити токсини.
Найбільшою популярністю при захворюванні користуються ванни на основі лікарських трав – квітів ромашки аптечної, листя м’яти, череди, кропиви. Іноді, якщо кропив’янка спостерігається у дитини, радять низку замінити материнкою, оскільки перша може провокувати алергію. Для приготування потрібно 4 ст. л. рослинної сировини залити літром окропу.
Існують і рецепти ванн на основі зборів. Потрібно змішати в рівних пропорціях траву череди, шавлії, звіробою, квіти ромашки, корінь валеріани. Взяти 5 ст. л. рослинної сировини на літр холодної води, довести суміш до кипіння, залишити на вогні на 10 хвилин. Потім засіб наполягають ще півгодини, проціджують і додають у ванну з теплою, але не гарячою водою. Тривалість процедури повинна становити 5-10 хвилин. Курс лікування — 2-3 тижні. Всі ці кошти особливо ефективні у поєднанні з методами офіційної медицини.