Імунограма: що це таке, що показує і як здати кров на аналіз?
Імунограма — це діагностичний метод, спрямований на дослідження імунних сил організму. Як правило, фахівець визначає найбільш значущі показники: концентрацію і активність лейкоцитів, загальна кількість Т-лімфоцитів та їх активність (показник клітинного імунітету), рівень імуноглобулінів класів E, M, G та ін. Проводиться діагностика системи комплементу. Матеріалом для проведення аналізу служить венозна кров, однак у ряді випадків можливе використання інших біологічних рідин організму.
1 Для чого призначається імунограма?
На відміну від європейських країн, де імунологічні дослідження проводяться вкрай обмежено і строго у відповідності з показаннями, у Російській Федерації вони відносно поширені. Було виявлено, що у ряді випадків вони не мають практичної цінності для лікуючого лікаря.
Імунологічні дослідження призначають в наступних ситуаціях.
Мета |
Опис
|
Визначення наявності специфічних антигенів або антитіл в досліджуваній рідині |
Виявлення даних компонентів імунної системи дозволяє фахівцю провести ретельну диференціальну діагностику з іншими схожими захворюваннями:
|
Діагностика зрушень імунної системи |
У ряді випадків при виникненні аутоімунних захворювань (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит тощо) існує ймовірність порушення клітинного імунітету і збоїв у роботі системи комплементу |
Визначення імунодефіциту організму |
Існує велика кількість причин, здатних викликати появу первинних і вторинних станів імунодефіциту організму людини. Дослідження показує причину виниклого стану |
Контроль ефективності призначуваного імуномодулюючого лікування |
При виникненні імунодефіцитних станів, злоякісних пухлин та ауто — та алотрансплантації органів і тканин існує необхідність у призначенні імуномодулюючу, імунодепресивну та цитотоксичної терапії. В силу того що дані види лікування є «багатими» і небажані побічні ефекти, фахівцям необхідно стежити за найменшими змінами і відхиленнями від норми звичних показників імунної системи з метою зниження ймовірності виникнення ускладнень |
2 Як проводиться дослідження?
Як правило, матеріалом для проведення дослідження є венозна кров. У деяких випадках пацієнту потрібно здати на аналіз інші біологічні рідини (слину, спинномозкову рідину, слиз з носоглотки).
Обстеження не роблять при інфекційних захворюваннях в стадії загострення, при менструації, лихоманці.
Що досліджують? |
Для чого? |
Підрахунок кількості лейкоцитів |
Лейкоцити – білі кров’яні клітини людини, основна функція яких – захист організму. При підрахунку кількості базофілів, еозинофілів, нейтрофілів, лімфо — і моноцитів, які є типами лейкоцитів, діагност користується стандартним методом підрахунку лейкоцитарної формули. При визначенні їх здатності до фагоцитозу (так звані фагоцитарные індекси), застосовується НСТ-тест (нітросиній-тетразолій тест), що дозволяє оцінити активність фагоцитів – кров’яних клітин, здатних до поглинання чужорідних частинок, включаючи патогенні мікроорганізми |
Визначення кількості T-лімфоцитів |
Клітинна ланка імунітету представлена лімфоцитами – важливими клітинами імунної системи. Їх кількість визначається за допомогою так званого методу розеткоутворення, заснованого на схожості антигенного складу мембрани (оболонки) червоних кров’яних тілець і специфічними рецепторами CD2. При змішуванні кров’яної сироватки людини з еритроцитарної суспензією барана утворюються специфічні комплекси, візуально схожі на розетки. Вони підраховуються при мікроскопії |
Визначення B-лімфоцитів |
Для визначення B лімфоцитів використовується ЕАС-РОК – розеткообразующий тест. Він заснований на здатності еритроцитів до адсорбції на рецептори до B-лімфоцитів. Для проведення методу еритроцити повинні бути з’єднані з відповідними антитілами і комплементом – особливими білками крові |
Визначення титру антитіл |
ІФА – імуноферментний аналіз, заснований на специфічній реакції антиген-антитіло. Метод застосовується для визначення імуноглобулінів класів G, E, A, M |
3 Показання до призначення імунограми
Список дійсних показань, при яких необхідно призначати імунограму, відносно невеликий. Захворювання, при яких доцільно проведення даного методу дослідження, насамперед пов’язані з імунодефіцитами.
Рецидивуюча висип на шкірі служить показанням до призначення шкірно-алергічних проб, а не імунограми!
Тип імунодефіциту |
Опис |
Первинний |
Вроджені (спадкові) стану. Виявляються відразу після народження або протягом перших трьох років життя дитини. Існує велика кількість синдромів, пов’язаних з відсутністю у дитини або дорослого того чи іншого компонента імунної системи організму |
Вторинний |
Є набутими і зустрічаються значно частіше. До основних етіологічних чинників відносяться:
|
Симптоми імунодефіцитів:
- часто виникають і схильні до рецидивування гнійні захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри, слизових оболонок тощо;
- кандидоз ротової порожнини, слизових оболонок і шкіри, що не піддається лікуванню;
- так звані опортуністичні інфекції (наприклад, пневмоцистна пневмонія), здатні виникати тільки на тлі наявного імунодефіцитного стану, наприклад, при ВІЛ.
Підозра на наявність аутоімунних захворювань є прямим показанням до проведення імунограми. Це такий тип патологій, при яких організм сприймає свої клітини і тканини як чужорідні і виробляє антитіла проти них. До таких захворювань відносять:
- деякі патології крові (тромбоцитопенічна пурпура);
- системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, справжня пухирчатка);
- деякі хвороби ендокринної системи (аутоімунний тиреоїдит ).
Ще одним важливим показанням до призначення імунологічного обстеження є планована або нещодавно перенесена трансплантація тканин і органів.
4 Нормальні показники
У зв’язку з тим що застосовуються для дослідження методики в ряді випадків відрізняються, нормальні показники будуть різні. Існує таблиця з усередненими величинами основних показників, що мають практичне значення в роботі лікарів-імунологів. При розшифровці імунограми у здорових людей отримані результати будуть відповідати даними, поданими в таблиці.
Система клітинного імунітету | Норма |
Т-лімфоцити (Т-РОК, Е-РОК) |
50-70 % (50,4±3,14)*0,6-2,5 тис. |
В-лімфоцити (В-РУК, ЕАС-РОК) |
6-20 % 0,1-0,9 тис. |
Теофиллинрезистные Т-лімфоцити (ТФР-РОК) |
50-65 % (42,4±2,37 ) |
Теофиллинчувствительные Т-лімфоцити (ТФЧ-РОК) |
6-10 % (9,01±1,41 ) |
Імунорегуляторний індекс (ІРІ) |
6-8 (1,7-2,5 з моноклональними антитілами) |
Спонтанні розеткоутворюючі |
29,9±4,2 % |
Нейтрофіли N8 -РОК |
1,12±0,1 тис. |
Комплементарні розеткоутворюючі |
12,0±1,8 % |
Нейтрофіли Nс -РОК |
0,45±0,04 тис. |
Нульові лімфоцити |
26,0±5,0 % 0,57±0,04 тис. |
Нульові нейтрофіли |
55,4±4,0 % |
Рівень імуноглобулінів у сироватці крові | Норма |
IgA |
0,5-2,0 (1,12±0,16) |
IgM |
0,5-2,5 (1,09±0,24) |
IgG |
5,0-14,0 (7,08±0,93) |
IgE (імуноферментний метод) |
до 100 МО/мл (76±9 кЕ/л) |
Фагоцитарна активність нейтрофілів | Норма |
Зі стафілококом |
40-80 % (74,6±4,91) |
З латексом |
47,5-79,1 % |
Фагоцитарне число |
6-9 (9,7±1,38) |
Циркулюючі імунні комплекси |
0-6,5 г/л (6,3±0,83) або до 100 усл. од. |