Імунограма: що це таке, що показує і як здати кров на аналіз?

Імунограма — це діагностичний метод, спрямований на дослідження імунних сил організму. Як правило, фахівець визначає найбільш значущі показники: концентрацію і активність лейкоцитів, загальна кількість Т-лімфоцитів та їх активність (показник клітинного імунітету), рівень імуноглобулінів класів E, M, G та ін. Проводиться діагностика системи комплементу. Матеріалом для проведення аналізу служить венозна кров, однак у ряді випадків можливе використання інших біологічних рідин організму.

1 Для чого призначається імунограма?

На відміну від європейських країн, де імунологічні дослідження проводяться вкрай обмежено і строго у відповідності з показаннями, у Російській Федерації вони відносно поширені. Було виявлено, що у ряді випадків вони не мають практичної цінності для лікуючого лікаря.

Імунологічні дослідження призначають в наступних ситуаціях.

Мета

Опис

Визначення наявності специфічних антигенів або антитіл в досліджуваній рідині

Виявлення даних компонентів імунної системи дозволяє фахівцю провести ретельну диференціальну діагностику з іншими схожими захворюваннями:

  • альфа-фетопротеїн;
  • пухлинні антигени;
  • антитіла до різних інфекційних захворювань (віруси гепатиту А, В, D, Е, С, F, G, ВІЛ, вірус грипу та ін);
  • виявлення специфічних алергенів при виникненні алергічних станів

Діагностика зрушень імунної системи

У ряді випадків при виникненні аутоімунних захворювань (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит тощо) існує ймовірність порушення клітинного імунітету і збоїв у роботі системи комплементу

Визначення імунодефіциту організму

Існує велика кількість причин, здатних викликати появу первинних і вторинних станів імунодефіциту організму людини. Дослідження показує причину виниклого стану

Контроль ефективності призначуваного імуномодулюючого лікування

При виникненні імунодефіцитних станів, злоякісних пухлин та ауто — та алотрансплантації органів і тканин існує необхідність у призначенні імуномодулюючу, імунодепресивну та цитотоксичної терапії.

В силу того що дані види лікування є «багатими» і небажані побічні ефекти, фахівцям необхідно стежити за найменшими змінами і відхиленнями від норми звичних показників імунної системи з метою зниження ймовірності виникнення ускладнень

2 Як проводиться дослідження?

Як правило, матеріалом для проведення дослідження є венозна кров. У деяких випадках пацієнту потрібно здати на аналіз інші біологічні рідини (слину, спинномозкову рідину, слиз з носоглотки).

Обстеження не роблять при інфекційних захворюваннях в стадії загострення, при менструації, лихоманці.

Що досліджують?

Для чого?

Підрахунок кількості лейкоцитів

Лейкоцити – білі кров’яні клітини людини, основна функція яких – захист організму. При підрахунку кількості базофілів, еозинофілів, нейтрофілів, лімфо — і моноцитів, які є типами лейкоцитів, діагност користується стандартним методом підрахунку лейкоцитарної формули. При визначенні їх здатності до фагоцитозу (так звані фагоцитарные індекси), застосовується НСТ-тест (нітросиній-тетразолій тест), що дозволяє оцінити активність фагоцитів – кров’яних клітин, здатних до поглинання чужорідних частинок, включаючи патогенні мікроорганізми

Визначення кількості T-лімфоцитів

Клітинна ланка імунітету представлена лімфоцитами – важливими клітинами імунної системи.

Їх кількість визначається за допомогою так званого методу розеткоутворення, заснованого на схожості антигенного складу мембрани (оболонки) червоних кров’яних тілець і специфічними рецепторами CD2.

При змішуванні кров’яної сироватки людини з еритроцитарної суспензією барана утворюються специфічні комплекси, візуально схожі на розетки. Вони підраховуються при мікроскопії

Визначення B-лімфоцитів

Для визначення B лімфоцитів використовується ЕАС-РОК – розеткообразующий тест. Він заснований на здатності еритроцитів до адсорбції на рецептори до B-лімфоцитів. Для проведення методу еритроцити повинні бути з’єднані з відповідними антитілами і комплементом – особливими білками крові

Визначення титру антитіл

ІФА – імуноферментний аналіз, заснований на специфічній реакції антиген-антитіло. Метод застосовується для визначення імуноглобулінів класів G, E, A, M

3 Показання до призначення імунограми

Список дійсних показань, при яких необхідно призначати імунограму, відносно невеликий. Захворювання, при яких доцільно проведення даного методу дослідження, насамперед пов’язані з імунодефіцитами.

Рецидивуюча висип на шкірі служить показанням до призначення шкірно-алергічних проб, а не імунограми!

Тип імунодефіциту

Опис

Первинний

Вроджені (спадкові) стану. Виявляються відразу після народження або протягом перших трьох років життя дитини.

Існує велика кількість синдромів, пов’язаних з відсутністю у дитини або дорослого того чи іншого компонента імунної системи організму

Вторинний

Є набутими і зустрічаються значно частіше. До основних етіологічних чинників відносяться:

  • порушення звичного способу життя (збільшення фізичних і емоційних навантажень, хронічна втома, дефіцит харчування, ожиріння та ін);
  • гострі інфекції (кір, краснуха, грип та ін);
  • хронічні інфекції (ВІЛ-інфекція, СНІД, інфекційні гепатити, гельмінтози та ін);
  • пухлинні захворювання;
  • хронічне зловживання алкоголем і наркоманія;
  • ураження організму при променевій та хіміотерапії.

Симптоми імунодефіцитів:

  • часто виникають і схильні до рецидивування гнійні захворювання верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри, слизових оболонок тощо;
  • кандидоз ротової порожнини, слизових оболонок і шкіри, що не піддається лікуванню;
  • так звані опортуністичні інфекції (наприклад, пневмоцистна пневмонія), здатні виникати тільки на тлі наявного імунодефіцитного стану, наприклад, при ВІЛ.

Підозра на наявність аутоімунних захворювань є прямим показанням до проведення імунограми. Це такий тип патологій, при яких організм сприймає свої клітини і тканини як чужорідні і виробляє антитіла проти них. До таких захворювань відносять:

  • деякі патології крові (тромбоцитопенічна пурпура);
  • системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, справжня пухирчатка);
  • деякі хвороби ендокринної системи (аутоімунний тиреоїдит ).

Ще одним важливим показанням до призначення імунологічного обстеження є планована або нещодавно перенесена трансплантація тканин і органів.

4 Нормальні показники

У зв’язку з тим що застосовуються для дослідження методики в ряді випадків відрізняються, нормальні показники будуть різні. Існує таблиця з усередненими величинами основних показників, що мають практичне значення в роботі лікарів-імунологів. При розшифровці імунограми у здорових людей отримані результати будуть відповідати даними, поданими в таблиці.

Система клітинного імунітету Норма

Т-лімфоцити (Т-РОК, Е-РОК)

50-70 % (50,4±3,14)*0,6-2,5 тис.

В-лімфоцити (В-РУК, ЕАС-РОК)

6-20 % 0,1-0,9 тис.

Теофиллинрезистные Т-лімфоцити (ТФР-РОК)

50-65 % (42,4±2,37 )

Теофиллинчувствительные Т-лімфоцити (ТФЧ-РОК)

6-10 % (9,01±1,41 )

Імунорегуляторний індекс (ІРІ)

6-8 (1,7-2,5 з моноклональними антитілами)

Спонтанні розеткоутворюючі

29,9±4,2 %

Нейтрофіли N8 -РОК

1,12±0,1 тис.

Комплементарні розеткоутворюючі

12,0±1,8 %

Нейтрофіли Nс -РОК

0,45±0,04 тис.

Нульові лімфоцити

26,0±5,0 % 0,57±0,04 тис.

Нульові нейтрофіли

55,4±4,0 %

Рівень імуноглобулінів у сироватці крові Норма

IgA

0,5-2,0 (1,12±0,16)

IgM

0,5-2,5 (1,09±0,24)

IgG

5,0-14,0 (7,08±0,93)

IgE (імуноферментний метод)

до 100 МО/мл (76±9 кЕ/л)

Фагоцитарна активність нейтрофілів Норма

Зі стафілококом

40-80 % (74,6±4,91)

З латексом

47,5-79,1 %

Фагоцитарне число

6-9 (9,7±1,38)

Циркулюючі імунні комплекси

0-6,5 г/л (6,3±0,83) або до 100 усл. од.

За темою:  Сінна лихоманка: що це таке, причини виникнення, симптоми і лікування

MAXCACHE: 0.38MB/0.00380 sec