Контактний дерматит: симптоми, причини виникнення, лікування у дорослих і дітей

«Контактний дерматит» — загальний термін гострих або хронічних хвороб шкірного покриву, які виникають при прямому впливі дратівливих хімічних елементів на дерму.

Це захворювання являє собою прояв алергії уповільненого типу. Схильність до неї присутня в генах у кожного. Це пов’язано з тим, що у більшості людей, які страждають від контактного дерматиту, є члени сім’ї з цією ж хворобою.

1 Причини контактного дерматиту

Одна з поширених причин розвитку контактного дерматиту – спадковість. Але спровокувати хворобу можуть:

• Продукція з синтетики. Це матеріал для виготовлення тканин, одягу, миючих засобів і деяких косметичних марок.
• Компоненти металів.
• Медикаменти. Найбільший вплив справляють антибіотики і деякі ліки на гормональній основі.
• Натуральні матеріали.

Щоб дізнатися точну причину, проводиться аналіз останніх тижнів життя. Важливо встановити, який з алергенів контактував з шкірою. Іноді його визначають самостійно. Якщо цього зробити не вдається, проводять аллергопробу.

У деяких ситуаціях виявити причину дуже складно, наприклад, якщо хвороба проявилася на руках, щодня контактують з великою кількістю подразників. Головне не переплутати ознаки дерматиту з іншими шкірними патологіями. Нерідко його прояви схожі на екзему.

Іноді для розвитку цього захворювання досить дотику до отруйному речовині. Часто воно виникає на ногах через механічного впливу, наприклад, невідповідною за розміром взуття. Цей тип захворювання часто формується через опіки та обмороження, прямого впливу ультрафіолетових променів на шкіру.

2 Види

Виділяється кілька видів хвороби:

Реакція дерми може з’являтися під впливом будь-якого алергену. У формуванні захворювання ключову роль відіграє не характер подразника, а індивідуальна сприйнятливість до нього людини.

2.1 Форми захворювання

Гострого контактного дерматиту властива інша симптоматика:

• набряклість шкіри;
• почервоніння уражених ділянок;
• ерозія;
• висипання у вигляді пухирців, пухирів і подібні прояви;
• лущення;
• у важкому випадку починається пігментація шкіри;
• больові відчуття, печіння;
• відчуття напруги дерми;
• збільшення температури тіла;
• загальне нездужання.

Причиною хронічного контактного дерматиту є регулярне або довгий тертя і натискання. До його ознак належать:

• ущільнення шкірного покриву;
• часта інфільтрація;
• lichenification при потовщенні епідермісу і гіперкератоз.

Причин розвитку хронічної форми багато. Небезпека полягає не тільки в матеріальному контактуванні. До подібної реакції призводить іонізована впливає радіація (її одержують із сонячних променів, рентгенівського опромінення, бета-, альфа-, і в-променів). З-за цього утворюються ті чи інші форми променевого дерматиту. Такий вид захворювання має характерний прояв – еритему з блакитним або фіолетовим тоном. Це залежить від обсягу проникаючого випромінювання і чутливості шкіри. У нього інші симптоми, а саме:

• інтенсивне випадання волосся;
• реакція бульозної форми;
• сильна набряклість, надмірне наповнення кров’ю судин;
• виснаження шкірного покриву;
• розширення дрібних судин дерми, яка відбивається на тілі у вигляді зірочок, сіточок.

Прояв захворювання залежить від його стадії, методу зараження. При правильно підібраному лікуванні воно помітно знижується.

3 Ознаки хвороби

Клінічні симптоми дерматиту, незалежно від причин його розвитку, завжди одні й ті ж:

• Почервоніння різних областей шкіри.
• Поява сильного свербежу на уражених ділянках.
• Лущення дерми, пересихання її запалених районів.
• Набряки шкірного покриву.
• Освіта маленьких бульбашок, які наповнені рідиною.
• Формування малопомітних тріщин, які після розчісування можуть призвести до інфікування.
• Мокнучий епідерміс.

У багатьох випадках спостерігаються алергічні прояви на руках. До ознаками контактного дерматиту відносять і такі загальні симптоми хвороби, як дратівливість, безсоння, відчуття тривоги і виникнення неврозу.

3.1 Контактний дерматит на руках

Це захворювання є найбільш поширеним серед дерматологічних хвороб рук.

Його освіту провокують такі дратівливі речовини:

• луг;
• кислота;
• ультрафіолетові промені;
• обмороження;
• опік;
• тертя шкіри.

Речовини не завжди бувають в «чистій» формі. Іноді вони знаходяться в складі якої-небудь продукції. Це лікарські препарати, хімія, косметика та парфумерія. Хвороба дає про себе знати за допомогою появи набряків, пухирів, печіння та інших ознак. Після того як пухирі лопнуть, на їх місці утворюються скоринка, виразка мокнущего типу. Помітна пігментація шкіри, відчуття болю в руках не зникає.

3.2 Контактний дерматит на обличчі

У цього виду дерматиту своєрідна клінічна картина. Він легко розпізнається по вогнищу ураження (на обличчі) і викликав його алергену. Захворювання супроводжується різноманітними симптомами. Найбільш помітними є:

• почервоніння уражених ділянок;
• бульбашки, пухирі, вузлики;
• набряки;
• мокнучі рани.

При розвитку важкої форми дерматиту хворого мучить сильний головний біль, відчуття слабкості в тілі, ломота, гарячковий стан. В період відновлення пошкоджені ділянки сохнуть і починають лущитися. При несвоєчасному лікуванні з’являється пігментація шкіри.

Причин для розвитку цього дерматиту багато. Часто мова йде про речовини, після контакту з якими він виникає. Зазвичай людина стикається з ними в професійній діяльності. Якщо забрати подразник з обігу або захистити себе у момент контакту, то є шанс істотно зменшити ймовірність зараження.

3.3 Особливості перебігу у дітей

На відміну від дорослих, у маленьких дітей шкіра набагато чутливіші, тонше і ніжніше, тому захворювання в більшості випадків спостерігається у малюків. Розвитку контактного дерматиту у них можуть сприяти наступні причини:

• Тривале перебування у вологому підгузку.
• Тертя складок або швів одягу про шкіру дитини.
• Порушення гігієнічних норм.
• Щоденне купання з застосуванням мила (шкіру дітей до року слід мити їм не частіше разу в тиждень).

Зазвичай поява дерматиту у малюків помітно в паховій області, шийних складках, пахвових западинах, на сідницях, згинах колін і ліктів.

У маленьких дітей вкрай важливо якомога швидше встановити причину хвороби і виключити контакт з алергеном, оскільки дерматиту властиво переходити в хронічну форму. Це загрожує розвитком бронхіальної астми та схильності організму до анафілаксії та набряку Квінке.

4 Лікування

Лікування хвороби починається з усунення алергену (по можливості — на все життя). Якщо формування дерматиту залежить від трудової діяльності людини, то слід постійно використовувати захисні засоби (рукавички, маску, спеціальні костюми).

Тим, у кого виявлена алергія на нікель, слід дотримуватися дієти, в якій обмежуються продукти з цією речовиною. Протягом декількох днів хворим необхідно пити антигістаміни. Краще всього застосовувати протиалергічні засоби, у яких практично відсутні побічні ефекти (Зіртек, Зодак).

Якщо спостерігається запальний процес на ураженій області шкірного покриву, доктор призначає пацієнтові креми або лосьйони, що містять кортикостероїди (Адвантан, Локоил). Гормональні мазі слід наносити на чисту шкіру до 2 разів на день. Курс лікування зазвичай становить 2 тижні.

При великих пошкодженнях шкіри і гострої реакції організму на алерген лікарі інколи призначають кортикостероїдні засоби для застосування внутрішньо.

При утворенні пухирців не треба їх розкривати, оскільки на їх місці може початися інфекційний процес, який потребує серйозної терапії.

Лікувати контактний дерматит з допомогою народних засобів можна, але слід проконсультуватися з фахівцем. Більшість рецептів містять компоненти, які є потенційними алергенами.

Це неінфекційне захворювання, тому воно не заразно для оточуючих. З цієї причини ізолювати хворих від членів сім’ї не потрібно.