Причини виникнення, симптоми і лікування екземи

Екзема – це розповсюджене шкірне захворювання, часто рецидивуючий, яке характеризується появою висипу, свербежу і печіння на шкірних покривах. Може виникати на будь-якій частині тіла. Шкіра стає сухою, почервонілий, після чого покривається тріщинами. Патологія розвивається зазвичай в дитячому віці. Згідно зі статистикою даний недуга займає близько 40% від всіх хвороб шкіри і протікає в гострій і хронічній формах.

1 Причини виникнення

Основні причини появи екземи вивчені не до кінця, але головна роль в її розвитку і прогресуванні відводиться таким чинникам:

• Тривалий і частий контакт шкірного покриву з агресивними і/або дратівливими речовинами: пральним порошком, миючими засобами, грубою тканиною, жорсткою водою або іншими фізичними і хімічними агентами в рамках професійної діяльності (медикаментами, хромом, косметикою, парами бензину, смолами, нікелем).
• Алергічні реакції на домашніх тварин, кліщів, їжу, пил.
• Тривале інфікування шкіри (грибкова або бактеріальна інфекція).

До основних причин появи екземи також відносять генетичну схильність. При відсутності правильного і своєчасного лікування в результаті імунних відхилень можуть виникнути незворотні зміни в клітинах. Крім того, шкірні покриви стають дуже чутливими до будь-яких зовнішніх впливів, з-за чого відбувається прогресування змін у тканинах.

До сприяючих чинників виникнення екземи відносять:

• нестабільність нервової системи, хронічний стрес, депресія, психологічно травмуючі ситуації;
• сухість або пітливість шкіри;
• вогнища хронічної, довгостроково рецидивуючої інфекції — отити, синусити, тонзиліт, карієс;
• зміна гормонального фону — ендокринопатії, прийом контрацептивних препаратів, вікові ендокринні перебудови;
• зниження імунітету;
• тривалий вплив на шкіру як тепла, холоду, сонячних променів;
• патології травного тракту: гастрит, синдром подразненого кишечника, дискінезія жовчовивідних шляхів, дисбактеріоз, ентерити, холецистити, хронічні запори.

2 Форми і симптоми

Шкірне захворювання може бути:

• гострим;
• хронічним.

Якщо екзема протікає в гострій формі, виникають наступні ознаки:

1. 1. Шкірний покрив червоніє, трохи набрякає, покривається висипом дрібних бульбашок — микровезикулов.
2. 2. Вони швидко розкриваються і перетворюються в точкові ерозії, починає виділятися серозний ексудат.
3. 3. Через деякий час запалення стихає, кількість бульбашок зменшується, а уражена поверхня покривається висівкоподібними лусочками.
4. 4. Частина микровезикул не розкриваються і підсихають, утворюючи кірочки.

Гостра форма патології поступово переходить у хронічну. При цьому відбувається наростання інфільтрації (аномальне просочування речовин всередину клітини), ущільнення ураженого місця і * ліхеніфікація (посилення шкірного малюнка). Активна гіперемія на цьому етапі захворювання переходить у пасивну, тобто покриви шкіри набувають виражений застійний відтінок. Поверхня ураженої ділянки починає лущитися, можуть виникати мікровезикули і точкові ерозії, але в незначних кількостях.

Хронічна форма хвороби характеризується періодами загострень, які супроводжуються активною гіперемією, висипаннями, краплинним мокнуть.

При екземі завжди виникає свербіж, що посилюється під час загострення патології.

Екзематозні вогнища бувають різними за величиною. Їх контури можуть бути різко окресленими або зовсім не мати чітких меж. Шкірні висипання, які з’являються на одному місці, швидко поширюються на інші ділянки. Іноді може дивуватися весь шкірний покрив. Перехід гострої форми в хронічну часто триває роками, тому під час лікування іноді з’являються нові екзематозні ділянки.

3 Класифікація

До розвитку недуги наводять численні чинники, тому прийнято виділяти кілька видів екземи в залежності від причини, характеру проявів і розташування уражених вогнищ:

Вид екземи	Локалізація	Елементи висипу	Фото
Справжня	Особа, тильні частини передпліч та кистей	Численні папули та везикули на тлі сильного почервоніння шкіри. Для істинної екземи характерний нестерпний свербіж. Коли пухирці розкриваються, утворюються ерозії з виділенням серозної рідини
Себорейна	Особа, волосиста частина голови, груди, область міжлопаткового трикутника	Утворюються жовтувато-рожеві вузлики з жирними лусочками. Через деякий час ці елементи перетворюються в бляшки, які можуть зливатися, утворюючи великі вогнища
Мікробна	Кінцівки, області навколо свищів, ран; зони, де прижилися патогенні грибкові мікроорганізми – на стопі, під пахвами, в паху	Осередок ураження має чіткі і округлі кордону з відшаровується по краю роговим шаром. Коли кірки сходять, виникає мокнуча поверхня
Професійна	Обличчя, шия, тильні частини кистей рук та передпліччя	Численні везикулобульозною-папульозні висипання на тлі почервонілої шкіри, що супроводжуються сильним свербінням. Коли пухирці розкриваються, з’являються точкові ерозії з виділенням серозної рідини
Дісгідротіческая	Підошви, долоні	Множинні пухирці можуть зливатися в суцільні вогнища. При їх розтині виникають мокнучі ділянки
Мокнуча	Гомілки, стопи, тильні частини кисті, передпліччя, особа	Невеликі папули і бульбашки зливаються, утворюючи мокнучу поверхню з печінням і сверблячкою

4 Лікування

Повністю вилікуватися від екземи часто не представляється можливим, але можна максимально зменшити прояви недуги і продовжити періоди без загострень.

Необхідно позбутися від зовнішніх чинників, які сприяли розвитку захворювання:

• Слід уникати підвищеного потовиділення, подразнює шкіру. На роботі або у квартирі не повинно бути занадто сухо і жарко.
• Приміщення обов’язково провітрюють і позбавляються від усіх джерел можливого скупчення пилу. Не рекомендується захаращувати квартиру великою кількістю м’яких меблів, килимами, м’якими іграшками. Кожен день потрібно проводити вологе прибирання.
• По можливості слід обмежити або виключити застосування в квартирі таких дратівливих речовин, як фарби, лаки, розчинники, синтетичні миючі засоби, пральні порошки. Прибирання потрібно проводити в гумових рукавичках на бавовняній основі.
• Рекомендується прати одяг спеціальними гіпоалергенними рідкими засобами, ретельно промити, особливо нижня білизна.
• Хворі хронічною формою алергічної екземи під час цвітіння рослин повинні герметично закривати вікна і менше гуляти на вулиці.

Вкрай небажано тримати у квартирі домашніх тварин, птахів і рибок, тому що шерсть, лупа, перо і сухий корм для акваріумних тварин є потенційними алергенами.

Хворим на екзему треба уникати носіння одягу з вовни та інших грубих волокон, віддаючи перевагу легким м’яким бавовняним тканинам світлих відтінків, так як в них не містяться барвники. Слід обмежити психоемоційні і фізичні навантаження як фактор, який сприяє потовиділенню і появі свербежу, не допускати стресових ситуацій і скорегувати режим відпочинку та праці.

До обов’язкових умов лікування відносять повноцінний сон і спокійний емоційний стан.

Пацієнтам рекомендується використовувати зволожуючі засоби, призначені для сухої і чутливої шкіри, допомагають відновлювати природний ліпідний обмін. Ванну або душ приймають тільки 10 хвилин при температурі води не вище 40 °C. Під час водних процедур не можна розтирати шкіру або розчісувати з допомогою мочалки. Замість мила бажано використовувати спеціальні миючі засоби (лосьйони для зняття макіяжу, пінки і гелі для душу).

Всі пацієнти, які страждають від екземи, повинні перебувати на диспансерному обліку і регулярно проходити клініко-діагностичні обстеження.

4.1 Медикаментозна терапія

Антимедиаторные препарати діють як конкуренти серотоніну і гістаміну – біологічно активної речовини, який провокує запалення.

До них відносяться:

• Перитол.
• Кестин.
• Тавегіл.
• Діазолін.
• Супрастин.
• Телфаст.
• Еріус.

З їх допомогою блокує гістамінові рецептори, зменшується проникність судинної стінки, знімається запалення. Деякі засоби володіють заспокійливим і снодійним дією. При тривалому використанні їх ефективність знижується, тому приймати їх можна не більше 10 днів.

Препарати кальцію, сірчанокислу магнезію, тіосульфат натрію призначають у вигляді ін’єкцій (у вену і м’яз). Такі лікарські засоби перешкоджають попаданню в судинне русло біологічно активних речовин і знижують чутливість організму до алергенів.

Всередину призначають проносні засоби (Сенаде, Дюфалак, сірчанокислу магнезію, Фуросемід) та ентеросорбенти (Унисорб, Рекицен-РД, Ентеросгель), негазовану мінеральну воду у великій кількості. У важких випадках ставлять крапельницю, використовуючи плазмозамінні розчини – Полідез, Гемодез, проводять гемосорбцію і плазмаферез (спеціальні процедури апаратного очищення крові).

При вираженому свербінні і запаленні парентерально або всередину призначають кортикостероїдні гормони (Преднізолон). У деяких випадках вводять внутрішньом’язово кортикостероїдні препарати тривалої дії (Дипроспан) 1 раз в 2-4 тижні.

Щоб усунути свербіж і невротичні розлади, призначають заспокійливі засоби – екстракт валеріани, настоянка пустирника, Аміназин, Амітріптілін. Поліпшити циркуляцію крові в судинах шкіри допомагають судинні препарати – нікотинова кислота, Трентал, Теонікол.

Якщо були виявлені порушення функцій травного тракту, призначають:

• ферменти (Фестал, Мезим-Форте, Вобэнзим);
• жовчогінні засоби (Аллохол);
• препарати, що поліпшують роботу печінки (Есенціале, Карсил).

Щоб відновити нормальну мікрофлору кишечника, застосовують біопрепарати – Лактобактерин, Колібактерин, Біфідумбактерин, Лінекс.

4.2 Мазі і крему

Зовнішнє лікування захворювання шкіри здійснюють кремами і мазями, що містять гормони (кортикостероїди). Ці засоби прискорюють процес загоєння тріщин і ран на шкірі, знижують інтенсивність запалення.

Найчастіше лікар призначає наступні препарати:

• Элоком – випускається у вигляді мазі, крему або лосьйону. При правильному застосуванні знімає запалення і зменшує симптоми екземи. Засіб наносять на уражену ділянку тонким шаром 1 раз в день. Тривалість лікування визначає лікар.
• Адвантан – крем для дуже сухої шкіри. Призначають його і при екземі в стадії мокнення. Наносять 1 раз на день тонким шаром. Лікування може тривати кілька місяців.
• Локоїд – мазь або крем, який наносять на вогнище ураження 3-4 рази в день протягом декількох тижнів.

Місцеві препарати, що містять кортикостероїди, володіють побічними ефектами: стоншують шкіру, сприяють приєднанню бактеріальної та грибкової інфекції та ін., у зв’язку з чим їх призначає тільки лікар.

4.3 Фізіотерапевтичні процедури

Призначаються тільки при стиханні гострого процесу. Показані наступні процедури:

• ультрафонофорез;
• електрофорез;
• ультрафіолетове опромінення;
• лазер;
• поляризоване світло;
• магніт;
• голкорефлексотерапія;
• озонотерапія;
• ванни з відварами лікувальних трав;
• грязелікування.

При відсутності протипоказань можна проводити лікувальне голодування з одночасним прийомом всередину сорбентів та десенсибілізуючих засобів.

4.4 Дотримання дієти

Дієтичні рекомендації гранично важливі для хворих шкірним захворюванням. Так як будь-яка їжа, особливо білкова, здатна викликати алергічну реакцію, не існує єдиної універсальної дієти — вона повинна бути індивідуальною.

Їжу слід приймати 4-6 разів протягом дня. Продукти, після вживання яких протягом 4-48 годин загострюється екзема, виключають повністю. Таку дієту дотримуються не менше року, в результаті чого непереносимість часто зникає.

Дозволені та заборонені продукти описані в таблиці: