Риніт вагітних: симптоми і лікування, як відрізнити від звичайного?

Вазомоторний риніт, який виникає під час вагітності, також званий риніт (нежить) вагітних або назальної обструкцією, є поширеним станом. Він розвивається, за деякими даними, у 5-32% вагітних жінок, за іншими – у кожної другої–п’ятої жінки в цей період. До розвитку цього стану можуть призводити зміни фонового рівня різних гормонів (статевих, щитовидної залози, гіпофіза та ін), які беруть участь в регуляції кровотоку в судинах порожнини носа.

1 Чому виникає?

Чому розвивається це захворювання, до кінця невідомо. Опубліковані дані носять суперечливий характер. За результатами одних досліджень, причиною риніту вагітних є високий рівень естрогенів, які інгібують фермент ацетилхолинэстеразу. Останній руйнує ацетилхолін, і в результаті підвищується рівень цього медіатора в сироватці крові, що призводить до розширення периферичних судин. Це проявляється почервонінням і набряком слизової оболонки порожнини носа. Інші дослідники відзначали достовірно високі показники в сироватці крові плацентарного гормону у жінок з цим захворюванням. Також вважають, що існує й інший механізм розвитку цієї патології – через підвищення обсягу циркулюючої крові розвивається застій у судинах носа, що призводить до його закладеності.

При вагітності концентрація естрогенів (естріолу, естрадіолу та естрону) постійно підвищується. Утворюється у найбільшій кількості естріол. Це обумовлено тим, що наднирники плоду утворюють спеціальні речовини, які в плаценті перетворюються в естріол. Останній через фетоплацентарную систему надходить в кровотік матері, в організмі якої виробляється ще й власний естріол.

Естрадіол сприяє зростанню хрящів і кісток, що пояснює збільшення розмірів і зміна форми носа, які спостерігаються в період вагітності у деяких жінок. Естрон є проміжним гормоном і використовується організмом як матеріал для продукції естрадіолу.

Результати різноманітних досліджень дозволяють припускати, що стан закладеності носа обумовлено гіперактивністю парасимпатичної нервової системи. Остання реалізує свою дію через ацетилхолін.

Також розвитку цієї хвороби може сприяти прогестерон. Останній знижує тонус гладком’язових клітин судин, що в результаті призводить до розширення судин і посилення закладеності носа. Також він сприяє затримці рідини в організмі.

2 Коли розвивається і як проявляється?

Сказати, коли починається ця хвороба, буде вкрай непросто, тому що інформація на цей рахунок теж суперечлива. Одні автори вважають, що ступінь закладеності носа посилюється в міру прогресування вагітності. Інші ж стверджують, що цей стан зазвичай розвивається у першому та третьому триместрах. Є й автори, які відзначають відсутність чіткої залежності розвитку цього захворювання від терміну вагітності.

Проявляється ця хвороба тріадою симптомів: закладеністю носа, чханням і рясними прозорими водянистими виділеннями з носа. Перші ознаки з’являються найчастіше на ранніх термінах (у кінці 1-го триместру вагітності) і можуть зберігатися протягом всієї вагітності. Захворювання само пройде протягом декількох тижнів після пологів.

Погіршення носового дихання на різних термінах призводить до кисневого голодування організму матері і плода, що у важких випадках може з’явитися причиною внутрішньоутробної загибелі плоду і переривання вагітності. Результатом закладеності носа є порушення сну і хропіння, який призводить до розвитку артеріальної гіпертензії та прееклампсії. В результаті набряку слизової оболонки нижніх носових раковин розвивається тривалий сильне роздратування рефлексогенні зони верхніх дихальних шляхів. Останнє здатне призводити до послаблення діяльності дихального і частково судинорухового центрів та інших відділів головного мозку. Це в результаті призводить до уражень серцебиття і уповільнення дихання у матері, що додатково обтяжує перебіг вагітності.

3 Діагностика

Якщо у вагітної відзначаються симптоми нежитю, слід звернутися у жіночу консультацію до акушера-гінеколога. Діагностика риніту вагітних є нескладною, але варто все одно провести диференціальну діагностику з алергічних та інфекційних нежиттю.

Слід пам’ятати, що диференціювати ці патологічні стани не повинна сама вагітна, а доктора.

Відрізнити нежить вагітних і звичайний (інфекційний) нежить не становить праці. При останньому стані будуть присутні стандартні ознаки респіраторної інфекції (почервоніння очей, головний біль, запаморочення, слабкість, болі в м’язах і кістках, підвищення температури тіла та ін).

Алергічний риніт характеризується наявністю ознак алергії (сезонність, зв’язок з алергенами, наявність супутньої алергічної патології — бронхіальної астми, алергічного кон’юнктивіту та ін). Проявляється алергічний риніт так само, як і вазомоторний риніт. Зазвичай жінка страждає цією патологією ще до вагітності і знає про його існування. Для діагностики цього захворювання проводяться неінвазивні алергічні проби (радіоаллергосорбентний тест або метод ImmunoCAP).

Під час вагітності протипоказане проведення шкірних і провокаційних проб, а також неспецифічних провокаційних проб. Це може призвести до загострення захворювання і негативно позначитися на стані вагітної і плода.

4 Лікування

Вагітність передбачає обмеження в застосуванні різних методів терапії риніту. В організмі жінки під час вагітності відбуваються глибокі зміни фізіологічних процесів, які можуть змінювати поведінку призначуваних лікарських засобів.

Майже кожне ліки, призначуване вагітної, проникає через плаценту і в організмі плода рівень препарату може досягати 50-100% його концентрації у сироватці крові матері.

Серед механізмів впливу ліків на плід виділяють наступні:

• пряма дія на плід, що призводить до пошкодження, порушення розвитку або летального результату;
• порушення функції плаценти, через звуження судин і зменшення обміну поживними речовинами і газами між організмом матері і дитини;
• скорочення міометрія, яке призводить до порушення кровопостачання плода.

4.1 Медикаментозна терапія

На сьогоднішній день для лікування риніту вагітних використовують глюкокортикоїди (гормони) у вигляді носових крапель. Дія цієї лікарської форми пов’язано зі зниженням секреторної активності залоз слизової оболонки та судинної проникності. У деяких дослідженнях було продемонстровано, що застосування низьких доз інтраназальних глюкокортикостероїдів безпечно для вагітних.

Застосування флутиказона пропіонату при риніті вагітних у великих дослідженнях виявилося малоефективним.

Іншим напрямком у терапії нежитю вагітних є застосування антигістамінних засобів, що призначаються у вигляді таблеток. Однак застосування цієї групи препаратів з метою зняття набряку слизової оболонки носа у вагітних має підвищений ризик формування патології плоду. Не застосовується лікарський електрофорез антигістамінних препаратів з тієї ж причини. Наприклад, димедрол може стати причиною підвищеної збудливості і скоротливості матки на пізніх термінах вагітності і зниження рухової активності плода.

Істотно полегшує прояви цієї хвороби використання судинозвужувальних препаратів (деконгестантов). Цю групу лікарських засобів можна застосовувати тільки місцево, у вигляді крапель в ніс, оскільки для системного застосування (у вигляді таблеток, ін’єкцій) є теоретичний ризик зниження маткового кровотоку. Тому слід уникати використання таких лікарських форм, щоб лікувати риніт у пацієнток з підозрою на недостатність функції плаценти і наявністю гестационной гіпертензії.

Хоча псевдоефедрин здатний викликати вади розвитку плода, він був рекомендований як таблетований судинозвужувальний препарат великими американськими асоціаціями лікарів.

Топічні (місцеві) симпатоміметики (наприклад, фенілефрин і оксиметазолін) можуть використовуватися для зниження набряку слизової носа, але пов’язаний з ними ризик розвитку лікарської нежитю.

4.2 Фізіотерапевтичні методи

Вибір фізіотерапевтичних методів лікування цієї хвороби складний і обмежується в період вагітності.

Судинозвужувальною дією володіє холодний компрес, накладений на область носа. За рахунок різниці температур в тканинах обличчя пацієнтки відзначається звуження поверхнево розташованих судин у вигляді мережі. Після зняття компресу через 20-30 хвилин короткочасне звуження судин змінюється розширенням (ефект рикошету). При охолодженні рефлексогенних зон спостерігається почастішання серцебиття і уповільнення дихання.

З успіхом застосовується як лікувальний засіб проти нежитю вагітних метод впливу змінного магнітного поля не може бути рекомендований до використання. Він знижує артеріальний тиск, що може негативно позначатися на кровопостачання плода.

Рекомендується з метою зменшення проявів нежиті у майбутніх мам піднімати головний кінець ліжка, виконувати дихальну гімнастику і фізичні вправи, промивати сольовим розчином порожнину носа.