Риніт у дітей і дорослих: симптоми, лікування, профілактика

Риніт — це запальне захворювання слизової оболонки носа. Воно проявляється однією або декількома симптомами — безпосередньо самим нежиттю, який називається рінореєю, закладеністю носа, чханням і свербінням. Риніт у дітей і дорослих розвивається приблизно однаково, але основні принципи лікування розрізняються залежно від віку пацієнта (це стосується дозування препарату, можливості використання судинозвужувальних засобів тощо).

1 Види і лікування риніту

Виділяють кілька основних форм даного захворювання:

  • інфекційний;
  • алергічний;
  • вазомоторний.

1.1 Гострий інфекційний

Вважається найбільш поширеною формою риніту. Розвивається в гострій або хронічній формі, причому остання потребує тривалого лікування. Гострий риніт виникає під дією вірусів, бактерій або їх комбінації.

Причини розвитку недуги завжди полягають у інфікуванні респіраторного епітелію. Найчастіше слизову оболонку риновіруси вражають. З бактерій слід виділити стафілококи і пневмококи — саме вони зазвичай є винуватцями захворювання.

Атакуючи слизову оболонку, вірус створює умови, при яких активізується патогенна та умовно-патогенна мікрофлора, тому часто вірусна інфекція комбінується з бактеріальною.

З симптомами гострого інфекційного риніту регулярно стикається кожна людина, починаючи з раннього дитинства:

  • На початковій стадії захворювання носової порожнини з’являються неприємні відчуття. Слизова оболонка набухає, стає сухою, виникає відчуття печіння. Цей стан триває 1-2 дні, потім починається стадія рясної секреції.
  • З’являються виділення слизового характеру, виникає відчуття закладеності носа, дихання утруднюється, тембр голосу змінюється і стає трохи гугнявим. Зазвичай проявляються і додаткові симптоми — головний біль, слабкість, загальне нездужання. Через закладеність носа порушується сон.
  • Гострий риніт триває 8-14 днів. Завершення цієї хвороби сприяє не тільки правильно підібране лікування, але і інтенсивність імунної відповіді, вироблення організмом захисних антитіл, які допомагають нейтралізувати вірус і бактерії.

Лікування гострого інфекційного риніту залежить від збудника та тяжкості перебігу захворювання. У період найбільш інтенсивних клінічних проявів хворим показаний домашній режим.

Якщо у дитини немає високої температури, зовсім необов’язково укладати його в ліжко. Але це стосується тільки тих випадків, коли малюк почуває себе добре і досить активний.

Гострий інфекційний риніт лікують противірусними та антибактеріальними препаратами. Якщо недуга спровокований вірусом герпесу, прописують Ацикловір, якщо причина нежиті — грип, призначають Ремантадин.

Виражений неспецифічний ефект дає розчин амінокапронової кислоти, з допомогою якого робиться зрошення слизової оболонки носа. Цей препарат дозволений навіть дітям раннього віку. Він допомагає боротися з вірусами будь-якого типу і застосовується для профілактики захворювання.

Що стосується антибактеріальних препаратів, то в основному вони використовуються для місцевого введення. Це спрей Биопарокс, Полидекса, який надає відразу і протигрибковий та антибактеріальний ефект.

Судинозвужувальні краплі (Нафтизин, Отривин) при гострому інфекційному риніті застосовуються з обережністю.

При тривалому використанні вони призводять до атрофії слизової оболонки. Для дорослих їх застосування обмежується строком у 10 днів, для дітей — 3-5 днів. Немовлятам закопувати їх небажано. Для малюків використовують краплі начебто Аквамаріса — на основі морської води.

Сольовий розчин для закапування в ніс можна приготувати і самостійно, в домашніх умовах — про це нагадує відомий педіатр Євген Комаровський. Подібний склад можна використовувати і для дорослих — 1 ч. л. на літр води. Концентрація може змінюватися залежно від індивідуальної чутливості слизової оболонки.

Гострий риніт можна лікувати і народними засобами. В даному випадку вони грають допоміжну роль, а не основну. Не всі з них схвалені науковою медициною. Масляні склади (на основі обліпихи) можуть заважати нормальній роботі війок миготливого епітелію, що ускладнює очищення носової порожнини. А краплі на основі цибульного або бурякового соку викликають опік слизової оболонки.

Оптимальним варіантом вважаються краплі на основі соку алое. Їх закапують по 2 в кожну ніздрю 3-4 рази на день. Також використовуються краплі соку цикламена — по одній або дві в кожну ніздрю 2-3 рази на день. Їх небажано використовувати у дітей, оскільки вони є отруйними.

1.2 Хронічний інфекційний

Якщо нежить триває довше двох тижнів, він переходить в хронічну форму.

Найчастіше хронічний риніт також має в основі інфекційну природу, причому провідну роль відіграє вірусна інфекція. Недуга зазвичай розвивається із-за того, що порушується імунна реакція — вона занадто слабка, занадто сильна внаслідок алергічного процесу.

Симптоми схожі на гостру форму, але відрізняються більш слабкою вираженістю. Нежить носить рецидивуючий характер, виділення при ньому слизові, густі, а чхання спостерігається рідко. Періодично трапляються загострення захворювання, які характеризуються стійким перебігом — позбутися від нежиті за стандартні 8-12 днів практично нереально.

Медикаментозне лікування в такому випадку підбирається індивідуально, враховуючи особливості перебігу нежиті і загальний стан здоров’я. Найчастіше призначаються антибактеріальні стероїдні препарати — спрей Полидекса з фенилэфрином, який містить дексаметазон. При рясних виділеннях призначають судинозвужувальні краплі — Назол чи Галазолін. Також використовуються глюкокортикоїдні спреї типу Назонексу.

Важливу роль набуває фізіотерапевтичне лікування:

  • ультразвукова терапія;
  • фонофорез з використанням гідрокортизону;
  • електрофорез з імуноглобуліном і розчином амінокапронової кислоти (лікування і профілактика рецидивів).

Кількість процедур в кожному випадку призначається індивідуально.

1.3 Алергічний

Алергічний риніт рідко виникає у дітей раннього віку, але з часом ризик захворювання зростає. Воно характерно для мешканців великих міст.

Існують дві форми алергічного риніту:

  • сезонна;
  • цілорічна.

Причина розвитку першої форми — реакція на пилок різних рослин. Алергію викликають квітучі дерева (вільха або береза), трави, злакові (полин, амброзія, лобода) і т. д. У городян частіше розвивається алергія на пилок дерев, а у жителів сільської місцевості — на пилок злаків і бур’янистих трав.

Цілорічний алергічний риніт є реакцією на домашній пил, шерсть тварин, різні спреї, побутову хімію і т. д.

Сезонний риніт алергічного типу розвивається в дві фази:

  1. 1. Перша супроводжується такими симптомами, як свербіж, чхання, рясні прозорі і водянисті виділення. Дана ситуація відбувається через вироблення в організмі гістаміну. Підвищується проникність судин, виникає набряк, закладеність носа. Ця фаза наступає вже через кілька хвилин після контакту з алергеном.
  2. 2. У другій фазі, яка настає протягом доби, виникає стійке порушення носового дихання.

Цілорічний риніт характеризується схожими симптомами, але без чіткого виділення фаз.

Лікування алергічного риніту однаково для обох форм захворювання. Для того щоб попередити викид медіаторів алергічної реакції, використовують так звані стабілізатори тучних клітин. Це препарати з категорії кромонов, містять кромоглициевую кислоту – Кропоз, Ломузол, Кромолін. Їх випускають як у вигляді спреїв, так і у формі крапель. Призначають в основному в початковій стадії захворювання або при легкому перебігу. Кромони — ефективна профілактика алергії.

Одночасно приймають антигістамінні препарати другого або третього покоління. Іноді засоби 1-го покоління є більш ефективними і універсальними, але вони викликають сонливість і володіють іншими небажаними побічними ефектами на зразок зниження секреції шлункового соку.

Оптимальним вибором з антигістамінних засобів вважаються Кларитин, Зіртек, Еріус, для дітей — Фенистил.

Кортикостероїдні препарати застосовуються тільки при тяжкому перебігу захворювання. У таких випадках призначається Преднізолон коротким курсом.

1.4 Вазомоторний

Вазомоторний риніт викликаний різними причинами. Часто він розвивається на тлі викривлення носової перегородки, при зловживанні судинозвужувальними засобами. Також його формуванню сприяють порушення кровопостачання головного мозку, гіпертонія та остеохондроз шийного відділу хребта.

Часто захворювання розвивається у жінок в період вагітності, особливо якщо раніше у них була діагностована вегетосудинна дистонія.

Основні симптоми:

  • утруднене носове дихання;
  • закладеність носа;
  • поява прозорих виділень (часто слиз стікає по задній стінці глотки).

При тривалому перебігу захворювання пацієнт скаржиться на головні болі і погіршення нюху. Закладеність носа в даному випадку обумовлена тим, що його нижні раковини з-за підвищеного наповнення судин кров’ю збільшуються в об’ємі. З-за цього виникають напади багаторазове чхання, супроводжується виділеннями слизу.

Іноді закладеність буває поперемінної — то з правого, то з лівого боку. Особливо це помітно в положенні лежачи, коли людина перевертається з одного боку на інший, при цьому в нього закладає другу ніздрю.

Універсального методу лікування не існує, всі препарати призначаються індивідуально. Починаючи з 1990-х років для цього використовуються інтраназальні глюкокортикостероїди, наприклад флутиказона пропіонат. Якщо спостерігаються рясні виділення з носа, лікар виписує антихолінергічні препарати – ипратропий броміду. Він застосовується з обережністю, оскільки при високому дозуванні провокує сухість слизової.

В останні роки для лікування вазомоторного риніту використовується Капсаїцин. Це екстракт червоного пекучого перцю, який блокує виділення нейропептидів у відповідь на фізичні подразники (наприклад, холод), адже саме їх синтез призводить до нападів вазомоторного риніту взимку. Крім того, практикується фізіотерапевтичне та хірургічне лікування вазомоторной форми даного захворювання.

За темою:  Що таке лактоза (молочний цукор), у чому вона міститься

MAXCACHE: 0.39MB/0.00754 sec