Симптоми і лікування обструктивного бронхіту у дітей, профілактика захворювання

Обструктивний бронхіт у дітей є запальним захворюванням, при якому відбувається ураження бронхів з порушенням їх прохідності. Дана патологія супроводжується сухим кашлем, утрудненням дихання, хрипами. Для постановки діагнозу використовується ряд інструментальних методик (рентген, бронхоскопія). Лікування недуги здійснюється за допомогою лікарських засобів, масажу, фізіотерапії і народних методів.

1 Ймовірність розвитку і причини

У дитини до року багато вірусні простудні інфекції, ускладнюються бронхітом з елементами обструкції. Відбувається це явище в результаті набряку, підвищення секреторної активності і спастичного скорочення бронхів.

Частота розвитку хвороби залежить від віку, ступеня доношеності і загального стану імунної системи. Діти від одного року до трьох років переносять обструктивний бронхіт досить часто (20% від усієї кількості малюків).

Етіологічним чинником виступає вірусна інфекція. Найбільш часто бронхообструкцию викликають такі віруси:

  • респіраторно-синтициальный;
  • парагрип 3-го типу;
  • ентеровірус;
  • грип;
  • аденовірус;
  • риновірус.

Майже завжди перед маніфестацією запалення і спазму бронхів у дитини спостерігається ГРВІ.

Хронічні рецидивуючі випадки бронхіту у дітей провокують персистуюча патогенна та умовно-патогенна флора:

  • мікоплазма;
  • хламідії;
  • вірус герпесу;
  • цитомегаловірус;
  • цвілевий грибок.

Фактором розвитку спазму в бронхіальному дереві у малюка виступає алергічна реакція у вигляді імунної відповіді на харчові продукти, пилок рослин, лікарські препарати, шерсть і домашній пил. У дітей з даним відхиленням до року відзначається діатез, у хлопців постарше – алергічні риніти, кон’юнктивіти, атопічний (контактний) дерматит і екзема.

Зниження імунітету на тлі зараження глистами, вогнища хронічної інфекції (гайморит, отит, тонзиліт, карієс), пасивне куріння (активне куріння підлітка), несприятливі фактори навколишнього середовища сприяють повторення нападів бронхоспазму.

Іноді обструктивний бронхіт у малюка фахівці позначають як астматичний або спастичний бронхіт, але таке найменування не відображає достовірно всіх особливостей цієї недуги.

2 Симптоматика

Ознаки обструктивного бронхіту залежать від реактивності організму, віку дитини, стану захисних механізмів і течії.

Розрізняють гострий і хронічний процес, у другому випадку виділяють постійно рецидивуючий та рецидивуючий. Існує також три ступеня тяжкості цього захворювання в залежності від вираженості обструкції:

  • легка;
  • середньої тяжкості;
  • важка.

Найчастіше перші симптоми захворювання відзначаються у дітей у віці від 2 до 3 років. Спочатку у малюка спостерігається висока або субфебрильна температура, легке покашлювання і першіння в горлі, виділення з носа, нездужання. Така клініка характерна для ГРВІ. У немовлят можуть приєднуватися блювота і пронос у відповідь на інтоксикацію.

Через кілька днів розвивається бронхіальна обструкція:

  • підвищується частота дихання (до 60 в хвилину);
  • видих стає довгим і важким (експіраторна задишка);
  • одночасно з видихом можна почути на відстані свистячий звук;
  • у подиху бере участь допоміжна мускулатура;
  • при тривалому перебігу грудна клітина збільшується в передньо-задньому напрямку;
  • болісний нападоподібний кашель з мінімальною кількістю мокротиння і зовсім без неї, не приносить полегшення;
  • болі в загрудинної області;
  • відзначається ціанотична забарвлення носогубного трикутника, блідість всіх частин тіла, роздування крил носа;
  • збільшуються лімфатичні вузли на шиї.

В основному при легкій і середній тяжкості обструкції подібна клінічна картина спостерігається протягом 5-7 днів.

2.1 Особливості прояву у немовлят

У дітей раннього віку, особливо недоношених, задишка може носити змішаний характер: з утрудненням вдиху і видиху. Саме захворювання протікає важко, нерідко бронхоспазм поєднується з розвитком бронхіоліту. У цьому випадку спостерігається синдром вираженої дихальної недостатності. Провокує подібний стан важкий перебіг вагітності у матері і гіпоксія плоду.

При даній формі обструктивного бронхіту у дітей необхідна термінова госпіталізація. Ймовірність летального результату складає приблизно 1%.

Обтяжена форма недуги зазначається у маленьких пацієнтів в будь-якому віці, якщо в них присутні наступні відхилення:

  • рахіт;
  • синусит;
  • часті бронхіти;
  • фарингіт або ларингіт;
  • астенія;
  • порушення структури бронхів;
  • генетична схильність;
  • анемія.

Спазм дихальних шляхів у цьому випадку підсилюють знижений рівень заліза в крові і порушення процесів тканинного дихання.

3 Діагностика

Крім лікування у педіатра при розвитку бронхіальної обструкції у деяких випадках знадобиться консультація алерголога, отоларинголога, дитячого пульмонолога. Для підтвердження діагнозу використовуються такі додаткові методи:

  1. 1. Рентгенографія. На неї через кілька років після початку захворювання визначаються ділянки гіпервентиляції (емфізема), зниження рівня діафрагми, зміна форми грудної клітки і ребер. Виникає деформація коренів легкого і посилення бронхіального малюнка.
  2. 2. Аналіз крові вказує на запалення (прискорення ШОЕ і лейкоцитоз). Може відзначатися невиражена еозинофілія. Газовий склад крові покаже гіпоксемію (зниження кисню). Іноді потрібно проведення імунологічного, біохімічного та серологічного аналізу.
  3. 3. ПЛР — для виявлення патогенів.
  4. 4. Алергологічні проби.
  5. 5. Мікроскопія мокротиння і бакпосів (виявляє бактеріальну флору і чутливість до препаратів).
  6. 6. Оцінка ємності легень (ФЗД) — звичайна і застосуванням лікарських проб. Проводиться пневмотахометрія, яка дозволяє уточнити ступінь обструкції, можливість оборотності патології, стадію при хронічному обструктивному бронхіті у дітей.
  7. 7. Бронхоскопія. Методика дозволяє розглянути стан бронхіального дерева зсередини.

4 Принципи лікування

Гострий період і загострення хронічного бронхіту потребують полупостельного режиму. При важких формах хвороби необхідно приміщення дитини в стаціонар. При вираженому неспокої малюка його слід заспокоїти, так як гормони стресу погіршують стан спазму. Іноді допускається застосування седативних засобів.

Хворого слід покласти в приміщення з теплим і вологим повітрям. Це допоможе поліпшенню стану і відходженню мокротиння. Необхідно дотримання дієти з виключенням алергенних продуктів (перейти на молочно-рослинні страви). Рекомендується пити багато рідини: киселі, відвари трав, лужну воду без газу в теплому вигляді. Приймати їжу слід 4-5 разів на день (для дітей від одного року і старше).

4.1 Антибіотики

Якщо хвороба розвивається після респіраторної інфекції у вигляді ускладнення, необхідно призначити антибактеріальну лікування. Підбір препарату здійснюється виходячи з результатів посіву мокротиння.

Спочатку використовуються таблетки для внутрішнього прийому, при відсутності позитивного результату протягом 4 діб переходять на парентеральне введення.

У тому випадку, коли немає можливості швидко провести дослідження мокротиння, антибіотики призначаються емпіричним шляхом. Вибирають засоби широкого спектру дії (цефалоспорини, макроліди, захищені пеніциліни напівсинтетичні).

Не допустити розвитку мікозу та порушення травлення дозволяє прийом протигрибкових засобів та бифидопрепаратов. Остання група використовується відразу по закінченні курсу лікування антибіотиком.

4.2 Зняття спазму

Купірування спазму полягає в наступних невідкладних заходів:

  • введення інгаляційним шляхом сальбутамолу в комплексі з глюкокортикоїдами (Вентолин, Фликсотид);
  • кисневі зволожуючі інгаляції;
  • бронходилататори та інфузійна терапія внутрішньовенно — для зняття інтоксикації і зневоднення (Лазолван, Преднізолон, Еуфілін, Кокарбоксилаза, сольові розчини і глюкоза);
  • терапія зволоженим киснем.

Зняти виражений бронхоспазм можна тільки з використанням особливих методик в умовах стаціонару.

4.3 Симптоматична терапія

На перших порах кашель мучить хворого, при цьому не відбувається інтенсивного виділення мокротиння. Для поліпшення якості життя застосовуються засоби, що пригнічують кашльовий центр (Синекод, Дигідрогеноцитратпісля). Через кілька днів починає виділятися харкотиння, та з метою полегшення її виведення призначаються муколітики (АЦЦ).

При хронічній формі спастичної бронхіту дітям потрібне проведення імуномоделюючої терапії. Малюкам дають полівітамінні комплекси. Для відновлення функції легень допомагає проведення дихальної гімнастики і масажу. Висока температура знижується з допомогою антипіретиків і НПЗЗ.

Легкі форми хвороби можна лікувати в домашніх умовах, амбулаторно. Але одночасно необхідно дотримувати всі рекомендації лікаря і приходити на масаж і фізіопроцедури. Доктор Комаровський вважає, що забезпечення належних умов перебування дитини вдома є важливою частиною терапії, і про це слід завжди пам’ятати батькам.

5 Профілактика

Попередження виникнення або загострення обструктивного бронхіту у дитини полягає в дотриманні деяких правил і рекомендацій:

  • проводити загартовуючі процедури для підвищення захисних сил організму (для первинної профілактики);
  • забезпечити повноцінне харчування, багате білками і вітамінами;
  • обмежити дитину від контактів під час сезонного поширення вірусних інфекцій;
  • виключити пасивне паління;
  • обговорити з лікарем можливість введення вакцини, перешкоджає розвитку інфекційних хвороб;
  • своєчасно лікувати будь-який прояв алергічної реакції;
  • вчасно лікувати зуби і захворювання ЛОР-органів;
  • підбирати одяг по сезону, уникаючи переохолодження та перегрівання.

Профілактика розвитку запалення і спазму бронхів повинна проводитися постійно. Використання лікарських засобів для запобігання чергового загострення слід проводити тільки під контролем фахівця.

За темою:  Як проявляється алергія на антибіотики: лікування висипу на шкірі у дітей і дорослих

MAXCACHE: 0.39MB/0.00563 sec