Анізоцитоз еритроцитів змішаного, помірного та вираженого типу

Анізоцитоз у загальному аналізі крові – це термін, употребляющийся при лабораторному дослідженні описує відхилення від норми кількості формених елементів крові, які внаслідок захворювання або з якихось інших факторів, зазнали зміни в своїх розмірах.

При будь-якому підозрі на анемію виконується аналіз крові з обчисленням індексу RDW.

Еритроцити нормального розміру називаються нормоцитами. Співвідношення нормоцитов і еритроцитів з іншими розмірами повинна бути в межах 70 до 30.

Розміри нормоцитов коливаються в межах 6,8-7,5 мікрон. Нормального розміру еритроцити у дітей залежать від поточного місяця або року життя – 7,0 — 8,12 мкм.

Ці цифри не приведені до «єдиного стандарту», тому в різних джерелах можна зустріти зміна величини нижче і вище — від 6 до 9 мкм. Анізоцитоз еритроцитів виникає тоді, коли кількість червоних кров’яних клітин з ненормальними розмірами підвищений — вище допустимого 30% порогу.

Причини виникнення

Головними винуватцями появами анизоцитоза в аналізі крові є різні види анемій, причому основна маса випадків припадає на залізодефіцитні синдроми. До інших причин виникнення такого стану відносяться:

• порушення синтезу ДНК, гіпотиреоз, лейкоз, хронічна інтоксикація і цироз печінки, неповноцінне харчування, вагітність;
• генетичні зміни в полипотентних стовбурових клітинах, які викликаються цілою низкою несприятливих факторів і патологій у старшій віковій групі (після 60 років);
• рак червоного кісткового мозку та онкологічні хвороби, метастази в кістковий мозок – рак легенів, онко-пухлини молочної, передміхурової або щитовидної залоз, пухлини ШКТ або нирок, лімфоми, меланоми, саркоми;
• масивні крововтрати, переливання крові, отруєння свинцем, сидеробластна анемія, вагітність, годування груддю.

Різновиди

Еритроцити, які відрізняються своїми розмірами від норми, одержали назви:

• мікроціти – менше 6 мкм;
• шизоцити – уламки еритроцитів, розмірами 2-3 мкм;
• мікросфероціти – червоні кров’яні клітини кулястої форми і діаметром 4-6 мкм;
• макроціти – підвищено розмір, понад 8 мкм;
• мегалоціти – більше 12 мкм.

В залежності від того, який розмір кров’яних тілець присутній в плазмі крові у збільшеному розмірі (вище 15%) розрізняють наступні різновиди анизоцитоза еритроцитів:

1. Микроанизоцитоз. Основною причиною підвищення рівня микроцитов вважається порушення синтезу гемоглобіну. Така зміна часто супроводжує залізодефіцитні анемії, талассемию, гемоглобінопатії, деякі хронічні інфекційні захворювання. Микроцитоз може сам стати ознакою іншої патології і спонукати до проходження додаткових аналізів – наприклад, на наявність гіпохромній анемії.
2. Шизоцитоз. За підвищення рівня вмісту в крові уламків еритроцитів – шизоцитов, несуть відповідальність такі захворювання: васкуліти, мікроангіопатична гемолітична анемія, мієлодиспластичний синдром, гломерулонефрит, уремія; маршова гемоглобінурія та причини, що викликають ДВЗ-синдром.
3. Микросфероцитоз. Синдром, який у 75 % випадків передається у спадок. Наявність аномальної кількості микросфероцитов викликається генної мутацією або порушенням вироблення речовин, які призводять до патології розвитку плазматичної мембрани еритроцита, що викликає зменшення його розміру. У дитини микросфероцитоз виникає з єдиної причини – при хворобі Мінковського-Шоффара.
4. Макроцитоз. Такий стан виникає за специфічних, як правило, спадкових, змін у кровотворній системі – макроцитов виробляється більше норми і порушується тимчасової баланс між їх відтворенням і загибеллю. Макроцитоз характерний для В12-дефіцитної анемії, спадкової несфероцитарной гемолітичної анемії, вродженої гемолітичної анемії Дайка-Янга, може виникнути при злоякісних новоутвореннях, деяких ураженнях печінки та при зниженні функції щитовидної залози.
5. Змішаний анізоцитоз. Анізоцитоз змішаного типу, що характеризується аномальним кількістю як великих, так і малих форм еритроцитів. Якщо в аналізі переважають макроціти, то можливо наявність у хворого перніциозної або В12 — дефіцитної анемії. Якщо ж більше микроцитов – можлива гіпохромія і залізодефіцитна анемія.

Ступені та симптоми

Від тривалості і тяжкості перебігу захворювання, яке спричинило дисбаланс у співвідношенні між микроцитами, макроцитами і нормоцитами, залежить показник анизоцитоза еритроцитів. В залежності від рівня вмісту (%) видозмінених еритроцитів, анізоцитоз ділитися на 4 ступені тяжкості:

1. Незначна – нижче 30;
2. Помірна – від 30 до 50;
3. Виражена – від 50 до 70;
4. Різко виражена – вище 70 %.

Навіть коли анізоцитоз знижений (показники менше 30%), особливо у дитини, необхідно провести додаткові дослідження змін, що відбулися в організмі, для того, щоб виключити інші серйозні захворювання.

Для всіх анизоцитозов характерні такі ознаки, величина прояву яких залежить від тривалості перебігу основного захворювання та віку хворого:

• знижена працездатність, слабкість, швидка втомлюваність;
• зниження концентрації уваги;
• сухість, почервоніння і пощипування язика, збочення смаку, хейліт – заїди;
• нудота, позиви до блювоти, порушення ковтання – синдром Пламмера-Вінсона;
• сухість шкіри, ламкість волосся і нігтів;
• порушення чутливості шкіри;
• збліднення губ, посиніння шкірних покривів і нігтьових пластинок;
• печіння і сверблячка в області вульви, зниження лібідо;
• почастішання серцебиття, збільшення серцевого поштовху;
• задишка, головний біль, запаморочення, непритомність;
• шум у вухах, головний біль, запаморочення, непритомність;
• зміни в режимі сну;
• болі в черевній порожнині, збільшення селезінки і печінки (іноді).

Анізоцитоз у вагітних

Під час вагітності або в період годування груддю досить часто виникають стани помірного анизоцитоза еритроцитів, які легко коригуються дієтою, вітамінними комплексами і прийомом лікарських препаратів.

У більшості випадків, у вагітних виникає залізодефіцитна анемія і підвищений рівень микроцитов. Причиною стає нестача заліза, викликана розвитком плоду.

Необхідно ретельно стежити за показниками аналізу крові, та у випадку відхилення від норми, негайно виконувати дії для їх відновлення, оскільки ігнорування такого чинника може призвести до гіпоксії плода, набряклості і його аномальному розвитку, загрози викидня або передчасних пологів.

Якщо анізоцитоз діагностується при плануванні вагітності, то у разі поєднання його з пойкілоцитозом (зміна форми еритроцитів) він стає прямим протипоказанням для проведення ЕКЗ і вимагає проведення відповідних лікувальних заходів.

«Дитячий» анізоцитоз

Різні види анизоцитоза можливі у новонароджених, дітей грудного та більш старшого віку. Мікроціти вище норми присутні в аналізі у дитини після будь-якого інфекційного захворювання.

Виражений макроцитоз вважається нормою, і як фізіологічне явище спостерігається у новонароджених, особливо протягом перших двох тижнів життя. Фізіологічний макроцитоз новонароджених проходить самостійно до другого місяця життя.

Діагностика анизоцитоза різних форм у дітей може бути і більш грізними дзвіночками до наявності нейробластоми, гіпохромній анемії, хлорозу або синдрому Кулі.

Діагностика та лікування

Анізоцитоз виявляється при загальному аналізі крові і в деяких випадках вимагає більш ретельного дослідження – складання кривої розподілу Прайса-Джонсона, відображає відсоткове співвідношення всіх видів еритроцитів. Після виконання аналізу, результати вносяться до графи з індексами RDW-CV RDW-SD.

При макроцитоз необхідно виконати додатковий аналіз на вміст у крові фолієвої кислоти, а для уточнення діагнозу «хвороба Мінковського-Шоффара» – стернальную пункцію, пробу на специфічні антитіла і ряд аналізів, які дозволять виключити гепатит.

Змінити кількісні показники анизоцитоза, можна тільки вилікувавши причину його виникнення. Іноді для відновлення балансу еритроцитів, доводиться вдаватися і до оперативного хірургічного втручання.

Наприклад, частий метод лікування микросфероцитоза на тлі вираженої гіпербілірубінемії – видалення селезінки, яке дозволяє нормалізувати загальний стан і підняти рівень гемоглобіну. Однак, у дітей у віці до 10 років видалення проводитися тільки в крайніх випадках, коли всі інші методи лікування вичерпані.

При виявленні анизоцитоза в аналізі крові, лікар, ще до остаточного затвердження діагнозу, запропонує терміново змінити систему живлення і переглянути харчовий раціон.

Якщо серйозні захворювання відсутні, то збалансоване харчування, дотримання здорового способу життя, достатня кількість годин відпочинку і сну, допоможуть позбутися від анизоцитоза і відновити норму, не вдаючись до спеціальних лікарських препаратів.