Атипові мононуклеари в аналізі крові: що це значить, норма

Вироцити або атипові мононуклеари (лат., mono — один, nucleus — ядро) — клітини виявляються в загальному аналізі крові при мікроскопії, одночасно поєднують у собі зовнішні ознаки моноцитів у поєднанні з функцією лімфоцитів. Виникнення їх досить специфічно і обумовлено імунною відповіддю на вірусний інфекційний агент, або проявом інтоксикаційного синдрому. Знаходження підвищеної кількості даних клітин у общеклиническом аналізі крові у дітей є вирішальним критерієм постановки діагнозу інфекційний мононуклеоз. Позитивний результат в аналізі у дорослих при скринінгу в залежності від клінічної картини спрямовує подальший діагностичний пошук щодо наявності хронічного вірусного процесу, інтоксикації.

Нормальні значення і причини підвищення

Норма вмісту у дітей і дорослих розрізняється. У дитини раннього віку зміст мононуклеарів у крові — до 1% від вмісту всіх білих клітин крові (розшифровка аналізу при мікроскопії крові досить характерна — в полі зору виявляється максимум одна патологічна клітина). У дорослих людей в загальному аналізі крові вироцити зазвичай не виявляються.

Виявлення вироцитов у дорослих при патологічних станах — нерідка ситуація. Основні причини появи мононуклеарів у дорослих:

• інфекційний мононуклеоз;
• вірус імунодефіциту людини (ВІЛ);
• неспецифічні або специфічні бактеріальні інфекції (напр., пневмонія, інфекційний ендокардит, туберкульоз);
• онкологія;
• анемія;
• порушення функції печінки або нирок з розвитком аутоінтоксикації;
• отруєння (харчові або лікарські).

В залежності від основних симптомів і діагнозу пацієнт направляється до відповідного фахівця. Головною причиною зростання вмісту вироцитов у дітей вище 1 % (норма дитини) є інфекційний мононуклеоз. Збудник захворювання – вірус Епштейна-Барр. Шлях передачі – побутової або повітряно-крапельний. Найчастіше захворювання вражає дітей у віці до 15 років. Загальний інтоксикаційний синдром проявляється стандартно – загальна слабкість, сонливість, лихоманка. Характерно дифузне ураження лімфоїдної тканини – збільшуються підшкірні лімфатичні вузли, що ростуть в розмірах мигдалини, аденоїди (нерідко на них виявляється наліт). У хворої дитини практично завжди відзначається збільшення селезінки, при пошкодженні печінки часто виявляється жовтяниця.

Розшифровка загального аналізу крові хворої дитини звичайно виявляє невелике зростання лейкоцитів. Обов’язковим критерієм діагнозу інфекційний мононуклеоз є зростання атипових мононуклеарів зазвичай більше 10% (описано клінічні приклади, коли зміст вироцитов було більше 80%). Між вмістом патологічних клітин і тяжкістю стану дитини є пряма залежність.

Лікування підвищеного рівня

Специфічного лікування дітей з мононуклеозом на даний момент немає. Проводиться симптоматичне лікування, – детоксикація (рясне питво, інфузії кровозамінників розчинів), профілактика бактеріальних ускладнень (інгаляції, бронхіальний лаваж, призначення антибіотиків за показаннями), зняття набряку слизових (фізіолікування, антигістамінні препарати). Практично завжди захворювання переноситься без розвитку серйозних віддалених наслідків. На жаль, у світовій педіатричній практиці описано декілька випадків розвитку важких ускладнень (ураження ЦНС, пошкодження селезінки).

Діагностика і лікування інфекції, спричиненої вірусом Епштейна-Барра обов’язково проводиться під наглядом лікаря! Після одужання дітей, які перенесли мононуклеоз, протягом року спостерігають педіатр і гематолог. Зазвичай рекомендується повноцінне харчування, дозоване фізичне навантаження, повноцінний сон. Наявність патологічних клітин може зберігатися в крові дитини до року, тому весь цей період необхідна розшифровка загальноклінічного аналізу крові в динаміці, поки кількість клітин не повернеться до нормальних для пацієнта значень.

Атипові мононуклеари крові у дорослих та дітей — ознака вірусної інфекції, аутоінтоксикації або інтоксикації.

Зростання кількості клітин більше 10% у дітей у поєднанні зі специфічною клінічною картиною — достовірний ознака розвитку інфекційного мононуклеозу. Для зниження вмісту вироцитов в крові в першу чергу проводиться лікування основного захворювання. У період реконвалесценції показана регулярна здача аналізу до входу кількості клітин в нормальні значення.