Фібриноген: норма, причини відхилення, розшифровка

Існує велика кількість досліджень, що дозволяють діагностувати певні захворювання та дати оцінку стану організму. Важливе діагностичне значення має аналіз крові на фібриноген. З допомогою значення даного показника можна дати оцінку здатності крові згортатися. Відхилення фібриногену від норми свідчить про відбуваються порушення в організмі і вимагає відповідного лікування.

Роль фібриногену

Фібриноген в крові являє собою специфічний білок плазми в розчиненому стані. Його синтез в організмі людини відбувається в печінці, але його концентрація не залежить від її функціонування. Обмінний процес фібриногену влаштований так, що спочатку він неактивний. Його активування відбувається на заключному етапі згортання внаслідок дії тромбіну, що утворюється в процесі реакцій між плазмовими факторами згортання крові.

Головна функція фібриногену полягає в тому, що в разі виникнення кровотечі він негайно починає зупинку кровотечі. Процес здійснюється так, що в результаті дії на нього тромбіну він розпадається до фібрину-мономера (фібриноген), а потім на наступному етапі перетворюється в нерозчинну форму-фібрин-полімер. Візуально спостерігати фібрин-полімер згорнулася формі можна в пробірці, який представляє собою білі фібринові нитки. Нитки, що утворюються в місці пошкодження тканин активно беруть участь в процесі відновлення, шляхом утворення тромбу, що закриває місце поранення.

Крім процесу коагуляції крові та агрегації тромбоцитів, фібриноген виконує й інші важливі функції: бере участь в процесі взаємодії судинної стінки з форменими клітинами крові; визначає в’язкість крові; належить до білків гострої фази запалення та його зростання характерний при запаленні і інфікуванні організму. Фібриноген виробляється клітинами печінки, але зростання його концентрації в крові ніколи не пов’язаний з підвищенням її функцій. При порушеннях у функціонуванні печінки може відмічатися тільки знижене значення показника. Якщо рівень фібриногену в крові збільшений, то це ознака розвитку патології або процесу інфікування організму.

Показання до дослідження і порядку здавання

Рівень фібриногену в плазмі визначають в рамках проведення біохімічного дослідження крові, поряд з іншими показниками коагуляції. Дослідження здатності крові згортатися має спеціальну назву – коагулограма. Одночасно з фібриногеном проводять дослідження таких показників, як час згортання, ПТІ (протромбіновий індекс), протромбіновий час. Залежно від лабораторних умов та показань лікаря до проведення аналізу, може проводитися дослідження додаткових показників коагуляції на певних етапах.

Доцільність проведення аналізу крові на фібриноген визначає лікар після огляду хворого і вивчення скарг. До основних показань для проведення такого дослідження є:

• патології судинної системи з супутнім порушенням кровообігу;
• посилена кровоточивість і підозра на порушення процесу згортання крові;
• передопераційне обстеження в цілях профілактики кровотеч;
• вагітність;
• інфекційні захворювання;
• запальні процеси в організмі;
• обширні травми та опіки;
• діагностика пухлинних утворень, інфарктів і захворювань кровоносної системи.

Достовірні результати коагулограми і правильна розшифровка показників дослідження, безпосередньо залежать від правильності підготовки до здачі крові та дотримання певних правил. Кров треба здавати на голодний шлунок, повинно пройти мінімум 8 годин після останнього прийому їжі. За кілька днів до аналізу рекомендується виключити з харчування гостру і жирну їжу. Заборонено вживати алкоголь. За 2-3 години до здачі матеріалу не можна палити. Необхідно виключити емоційні та фізичні перевантаження. По можливості припинити прийом медикаментів за кілька днів до дослідження, якщо цього зробити не можна, то обов’язково повідомити лікаря.

Норма фібриногену та причини відхилення

У чоловіків і жінок в зрілому віці-норма фібриногену в крові становить від 2 до 4 г/л. Для немовлят характерно знижене значення, яке визначається при коагулограмме і має значення від 1,25 до 3 г/л у вагітних у третьому триместрі вміст фібриногену в крові вважається нормальним при підвищенні до 6 г/л. Якщо ж при розшифровці коагулограми фібриноген крові має значення вище норми, то це може бути ознакою наступних патологій:

• хвороби, інфекційної етіології з характерним запальним процесом – грип, пневмонія. Також відзначається підвищення рівня ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів), що викликано порушенням властивостей плазми;

• патології, що протікають спільно з відмиранням клітин і тканин – інфаркт міокарда та головного мозку, опікові стану;

• дистрофічні процеси в хронічній формі, що супроводжуються порушенням метаболізму;

• патології ендокринної системи – знижений процес вироблення гормонів щитовидної залози;

• онкологічні захворювання;

• прийом оральних контрацептивів;

• оперативні втручання.

Причини відхилень однакові як для чоловіків, так і для жінок. Знижена концентрація фібриногену може бути викликана низкою причин, серед яких можна виділити:

• ДВЗ-синдром (дисеміноване внутрішньосудинне згортання) – патологія з утворенням в судинах значного числа дрібних тромбів;
• порушення функціонування печінки;
• нестача вітамінів С і В12;
• токсикоз у вагітних жінок;
• попадання в кров великого кола кровообігу навколоплідних вод при кесаревому розтині;
• хвороби крові;
• прийом андрогенів.

При відхиленні значення показників, які визначаються при коагулограмме, необхідно звернутися до лікаря. Тільки кваліфікований фахівець здатний визначити точну причину порушення концентрації. Перш чим поставити діагноз, лікар проведе огляд пацієнта, вивчить скарги, дасть оцінку загального стану, а потім визначить необхідні методи терапії.

Методи лікування

Необхідність зниження рівня фібриногену в крові виникає у вкрай ускладнених випадках. Найчастіше у пацієнтів з хронічними патологіями судинної системи, які є представниками з найбільшим ступенем ризику розвитку ускладнень при підвищеній коагуляції, рівень фібриногену знаходиться в межах норми. Терапія полягає в позбавленні від причини, що викликає підвищення показника.

Для лікування можуть бути призначені протизапальні та антибактеріальні препарати з метою терапії патологій, інфекційної етіології. Гепатопротектори призначають у разі розвитку патологій печінки. При великих опікових ураженнях або інфарктах потрібне відновлення уражених тканин за допомогою медикаментів або оперативного втручання.

При патології ендокринної системи, що супроводжується зниженою секрецією гормонів щитовидної залози, призначають певні гормональні засоби.

Якщо відхилення рівня викликано пухлинними утвореннями злоякісного характеру, то потрібно оперативне лікування або хіміотерапія. Стабілізувати концентрацію фібриногену, якщо її порушення викликане прийомом гормонів або екстрогенов, можна припинивши їх прийом. У профілактичних цілях ДВЗ-синдрому застосовують посилену детоксикацію організму. При недостатньому надходженні вітамінів С і В12 потрібно збільшити їх прийом за допомогою фармацевтичних препаратів і продуктів, з їх високим вмістом.

Рівень фібриногену визначається при коагулограмме крові, який є лабораторним методом діагностики. У разі виявлення відхилень від норми, потрібно провести додаткове обстеження, яке допоможе визначити причину порушення. Самостійні спроби вилікувати патологію можуть закінчитися плачевно. Тому для призначення терапії необхідно своєчасно звернутися до лікаря.