Блакитна глина при псоріазі: ефективні рецепти на основі натуральної сировини

Вітаю всіх моїх читачів! У цій статті я хотіла б розповісти про один з методів нетрадиційної медицини, який широко застосовується для лікування багатьох недуг. Блакитна глина від псоріазу допомагає швидше позбутися псоріатичних висипів на тілі.

Псоріаз – це хронічний дерматоз, який має мультифакторную етіологію. Одним з основних факторів, що сприяють виникненню цієї недуги, є генетична схильність.

За даними ВООЗ близько 4 % жителів на планеті особисто знайомі з псоріазом. Самим неприємним фактом у лікуванні даного захворювання є не досконально вивчена етіологія і патогенез хвороби.

А відповідно і методи лікування не гарантують повного зцілення. У більшості випадків, при адекватному лікуванні, хвороба переходить у хронічну форму.

При відсутності провокуючих факторів і застосування профілактичного лікування можна досягти стійкої і тривалої ремісії.

Медики всього світу працюють над винайденням ефективних методик для лікування псоріазу, без шкоди для загального стану здоров’я.

Як стверджують відгуки пацієнтів і лікарів, найбільш ефективним лікуванням псоріазу є комплексне, яке складається з:

• медикаментозної терапії;
• фізіотерапевтичних процедур;
• методів нетрадиційної медицини;
• санаторно-курортної реабілітації;
• дієтотерапії.

Глинотерапія в боротьбі з недугою

Одним з методів нетрадиційної медицини є глинолікування. Про цілющі властивості цього природного матеріалу було відомо ще древнім цілителів.

Насправді, блакитна глина є унікальним по своєму складу і дії природним матеріалом, який при правильному застосуванні, надає лікувальну дію на людський організм:

• адсорбує всі шкідливі речовини;
• активізує процеси клітинного метаболізму;
• насичує організм людини мікроелементами;
• посилює дію інших методів народної медицини;
• ефективний при терапії пухлин, як доброякісної, так і злоякісної характеру;
• стимулює роботу імунної системи.

У лікувальних цілях використовують глинистий матеріал різних сортів. Найдоступніша біла, а ось найбільш корисна – голуба кембрійська.

Хоча колір глини може бути навіть зеленим, коричневим або червоним. Готове до застосування ліки можна придбати в аптечній мережі у вигляді порошку, а можна приготувати й самому.

Методика виготовлення глинистого матеріалу для лікування:

Показання до застосування глинотерапії:

• гострі та хронічні захворювання опорно-рухового апарату;
• гострі і хронічні запальні хвороби дихальної, сечостатевої, серцево-судинної системи;
• довго не загоюються рани і виразки;
• гастрит і виразка ШЛУНКОВО-кишкового тракту, схильність до коліту та запорів;
• цукровий діабет;
• онкологічні новоутворення;
• дерматологічні захворювання, в тому числі і псоріаз.

Протипоказано застосування глинолікування особам з індивідуальною непереносимістю препарату.

Способи вживання

З терапевтичною метою, глину можуть вживати як зовнішньо, так і всередину. Для місцевого лікування запальних захворювань суглобів, дерматитів, інфекції сечостатевої системи використовують розтирання, обгортання і примочки з розчином глини.

Для внутрішнього застосування вона повинна бути максимально чистою та якісною.

Рецепти приготування засоби для зовнішнього лікування:

Рецепти глинотерапії із застосуванням засобу всередину:

Найбільш популярним методом лікування псоріазу серед пацієнтів, є глиняно-солене скрабування. Для приготування диво-засоби знадобитися:

• порошкоподібна блакитна глина – 30 мг;
• велика морська сіль – 30 мг;
• оцет 9% — 10 мл

Всі інгредієнти змішуються до однорідного стану і наносяться на уражену шкіру у вигляді аплікацій на 5-6 годин, після чого змивають теплою проточною водою. Дану процедуру рекомендують виконувати 2-3 рази на тиждень, курс лікування – 14 днів.

Як бачимо, блакитна глина позитивно впливає на псоріатичні вогнища і сприяє їх переходу в хронічну рецидивуючу стадію.

Але, варто зауважити, що всі лікарські препарати, хоч промислового, а хоч природного походження необхідно приймати під контролем лікаря.

Сподіваюся, що дана стаття була для вас цікавою та корисною. До нових зустрічей!

Автор статті: Анна дербеньова (лікар-дерматолог)