Антибіотики для лікування гаймориту, краплі в ніс, ліки, інгаляції

Засоби при гаймориті: класи і назви антибіотиків, таблетки, краплі, альтернативи

Антибіотики при гаймориті є основним засобом терапії даного захворювання. Запалення розвивається на тлі тривалої інфекції бактеріального, рідше іншого (вірусного, протозойного) походження. Лікування антибіотиками дозволяє позбутися від основного захворювання і запобігти його перехід в хронічну форму.

Основи терапії гаймориту

Головним завданням при виборі медикаментів і оздоровчих процедур при запаленні носових пазух є досягнення швидкого і стійкого результату. Недолікований синусит легко переходить у хронічні форми, викликаючи вторинні спалаху хвороби. Це пов’язано з тим, що пазухи з’єднуються між собою і легко втягуються в запальний процес. Сприяє поширенню захворювання також стікання слизового секрету по стінках носових ходів.

До основних терапевтичних методів при гаймориті відносять:

Додатково можуть бути призначені жарознижуючі засоби (наприклад, парацетамол), анальгетики, вітаміни.

Лікування антибіотиками

Лікування антибіотиками при гаймориті призначають у переважній більшості випадків. Як зазначає професор Санкт-Петербурзького НДІ вуха, горла, носа й язика С. В. Рязанцев: «Головна мета системної антибіотикотерапії при гострому риносинусит – ерадикація (знищення) інфекції та відновлення стерильності синуса». Показаннями для цього є:

1. Підвищена температура тіла.
2. Симптоми загальної інтоксикації організму.
3. Виявлення в гнійному вміст представників патогенної мікрофлори: стрептококів, стафілококів, пневмококів та ін.

Протимікробні препарати в залежності від тяжкості перебігу захворювання і загального стану організму призначаються перорально, внутрішньом’язово або введенням безпосередньо в пазухи.

Прийом антибіотиків в таблетках здійснюється протягом 3-7 днів, дозування залежить від конкретного медикаментозного засобу. При відсутності поліпшення через 1-2 доби проводиться пункція з введенням препарату в уражені пазухи. Уколи призначають при необхідності збільшення дози лікарського засобу, наявності протипоказань з боку шлунково-кишкового тракту.

Вартість антибіотиків

Ціна на препарати залежить від того, до якого покоління вони належать. Перші вироблені антибіотики коштують дешевше. Наприклад, пеніцилін можна придбати за 5-10 рублів, еритроміцин – за 30-50 рублів. Вартість антибіотиків, випущених пізніше, буде трохи вище . Близько 100-150 рублів коштують ампіцилін, кларитроміцин, бісептол, амоксицилін.

Види антибіотиків, призначуваних при гаймориті

Пеніциліни

Отоларингологи старої школи воліють прописувати при різних видах синуситу препарати пеніцилінового ряду. Найбільшою ефективністю проти коків характеризуються:

Пеніцилін

Можна також зустріти назву антибіотика – бензилпеніцилін і пеніцилін G. Він володіє високою активністю щодо грампозитивних бактерій, порушуючи процес синтезу компонентів їх клітинної стінки. В результаті входить до її складу пептидоглікан муреин не утворює так званих «зшивок» – поперечних зв’язків усередині молекули, що призводить до його розчинності. Незахищена клітинної стінкою бактерія піддається лізису і гине.

Дозування антибіотика для дорослих може доходити до 12 мільйонів ОД на добу, максимальна кількість прийомів – 6. Загальний термін курсу не повинен перевищувати 5 днів, при відсутності ремісії необхідно перейти до більш сильнодіючих препаратів.

Амоксицилін

Препарат порівняно з попереднім показує активність відносно широкого спектра збудників, які він пошкоджує клітинні стінки ряду грамнегативних бактерій родів Neisseria, Shigella, Klebsiella та ін. Він відноситься до кислотоустойчивим похідним пеніциліну, тобто не руйнується під дією HCl в шлунку. Максимальна доза амоксициліну в добу становить 3 г, застосування виробляють в 2-3 заходу. Можливо також одноразовий прийом зазначеної кількості.

Ампіцилін

Схожий з амоксициліном. Препарат вважається найбільш вдалим напівсинтетичним пеніциліном I покоління. Він також належить до антибіотиків широкого спектра, тобто активний щодо грамнегативних, так і грампозитивних бактерій. Останнім часом все більше грампозитивних коків (за даними на 1999 рік практично 30% мікроорганізмів) виявляються нечутливими до препарату. Інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями, добре піддаються лікуванню ампіциліном. Разова доза для дорослих може досягати 500 мг, кратність прийому – 4-6 разів на добу.

Оксацилін

Важливим переваги цього антибіотика є активність щодо бактерій, що виробляють пеніциліназу (до них відносять деякі види Klebsiella, Salmonella, Neisseria). Препарат приймається кожні 4-6 годин по 0.5-1 р.

Увага! Назви антибіотиків можуть відрізнятися в залежності від фірми-виробника. Для визначення їх виду необхідно з’ясувати, яке активна речовина входить до складу препарату.

Макроліди

Добре себе зарекомендували антибіотики класу макролідів. Сучасні терапевти в умовах підвищеної резистентності грампозитивних бактерій до пеніцилінів воліють призначати препарати цього ряду. При гаймориті найбільш часто застосовуються такі їх представники:

Еритроміцин. Антибіотик зв’язується з рибосомой бактеріальної клітини та пригнічує синтез білка. У результаті клітина не може функціонувати і гине. Похідні еритроміцину, описані нижче, діють подібним чином. Еритроміцин активний відносно коків, представників родів Neisseria, Legionella, Clostridium та ряду інших. Особливу цінність антибіотик має, оскільки здатний діяти проти внутрішньоклітинних паразитів, що викликають інфекції, важко піддавківців лікування (хламідії, рикетсії). Добова доза для дорослих становить 1-4 г. Пити антибіотик необхідно на 3-4 рази в день. Тривалість курсу може доходити до 16 днів.

Сульфаніламіди

Активність цих препаратів пов’язана з пригніченням ростових факторів грампозитивних, грамнегативних бактерій і деяких найпростіших. Сульфаніламіди діють за принципом конкурентного пригнічення. Вони нагадують за структурою пара-аминобензойную кистоту (ПАБК), і тому можливе їх вбудовування замість неї в фолієву кислоту. В результаті порушується метаболізм бактеріальної клітини, і вона гине.

Поширеними антибіотиком цієї групи, що призначаються при гаймориті, є:

1. Бісептол. Препарат складається з сульфаметоксазолу і триметоприму. Перший порушує обмін речовин мікроба, діючи за описаним вище механізмом. Триметоприм підсилює його дію і пригнічує бактеріальний фермент дигидрофолат-редуктазу. Свою активність бісептол зберігає до 7 годин, тому його зазвичай не приймають частіше 2 разів на добу. Разова доза для дорослих становить 480-960 мг.
2. Сульфадимезин. Відрізняється високою активністю відносно коків, які є частою причиною гаймориту. Дозування становить 1г на добу, кількість прийомів може коливатися від 4 до 6. Тривалість курсу – до 10 днів.
3. Етазол. Цей препарат характеризується малою токсичністю в порівнянні з іншими сульфаніламідами. Це пов’язано з тим, що він менше схильний ацетилювання і не утворює кристалів в сечових шляхах. Максимальна добова доза для дорослих становить 7 г, разова – 1 р. Тривалість лікування – 7-10 днів.

Тетрацикліни

Дані антибіотики надзвичайно цінні в терапевтичній практиці, завдяки своїй низькій токсичності та активності стосовно широкого кола збудників. Широко застосовуються дані антибіотики на Заході. У російської практиці багато терапевти розглядають тетрацикліни лише як альтернативні засоби з-за високої резистентності представників місцевої патогенної флори. Їх рекомендують до застосування при загостренні хронічної форми захворювання. При гаймориті призначають:

Фізіотерапія

Призначення УВЧ або НВЧ випромінювань показано в перші ж дні хвороби. Кількість сеансів має доходити до 8-12 з урахуванням щоденного проходження процедури.

Високочастотні хвилі надають такі види впливу на пазухи носа:

1. Локальне розширення капілярів;
2. Зниження гіперемії (переповнення кров’ю судин слизової оболонки носових ходів і пазух);
3. Зняття набряку;
4. Знеболюючий і протизапальний ефект.

Також показано накладення гарячих компресів по кілька разів в день аж до повного одужання, особливо при виникненні гаймориту у дітей до 12 років.

Судинозвужувальні препарати

Основна мета призначення таких засобів – забезпечити дренаж мокротиння, що скупчується у верхньощелепних пазухах. Краплі при гаймориті закопують 3-4 рази в день в одну чи обидві ніздрі в залежності від локалізації запалення. Спреї застосовують рідше: двічі або тричі на добу. До поширеним засобам відносять:

Нафтизин. Лікарський засіб характеризується тривалим тривалим судинозвужувальну і анестезуючу дію. Після тижневого застосування можливий розвиток тахіфілаксії – нечутливості до дії судинозвужувальних крапель. У такому разі рекомендують зробити перерву у лікуванні на 2-3 дні.

Комбіновані препарати

Добре показали себе лікарські засоби, що містять в собі м’які відхаркувальні, судинозвужувальні і протизапальні препарати, антибіотики. При гаймориті призначають:

1. Полидекс з фенилефрином. Входить до складу дексаметазол чинить імуносупресивну дію, що визначає придушення запалення та алергічних реакцій. Неоміцин і поліміксин B викликають супрессию росту і розмноження патогенних бактерій різних груп. Дренаж здійснюється за рахунок дії фенілефрину. Препарат застосовують до 5 разів на добу з однієї краплі, курс триває 10 днів.
2. Ринопронт. До складу препарату містить: фенілефрину гідрохлорид, карбиноксамина гидрогенмалеат. Перша речовина знімає набряк, гіперемію судин слизової оболонки, полегшує дихання. Карбиноксамин відноситься до групи H1-гістамінових блокаторів. Це визначає його противоаллергичное, протинабрякову та імуносупресивну дію. Ринопронт усуває закладеність носа і набряклість на період до 12 годин. Дозування визначає лікар. При прийомі ринопронта у формі капсул зазвичай призначають по 1 пігулці двічі на день. У формі сиропу – по три чайних ложки вранці та ввечері.
   
3. Синупрет. Рослинний препарат, що містить витяжку з тирличу, квіток бузини і первоцвіту, трави щавлю і вербени. Синупрет стимулює утворення рідкого секрету і сприяє його відтоку. Великим плюсом препарату є можливість його поєднання з іншими лікарськими засобами. У рідкому вигляді він призначається по 25 крапель тричі на добу, у вигляді драже – по одній вранці та ввечері. Курс має тривалість від 1 до 2 тижнів.
4. Флиумуцил. Препарат об’єднує в своєму складі тиамфеникол і ацетилцистеїн. Тиамфеникол – антибіотик широкого спектра дії з мінімальними побічними ефектами. Ацетилцистеїн розріджує мокротиння, сприяючи її відведення. Застосування та дозування флиумуцила залежить від форми випуску. Не рекомендується приймати більше 500 мг активної речовини на добу. Препарат не має суворих обмежень щодо тривалості курсу для дорослих.
5. Мазь Вишневського. Містить у своєму складі березовий дьоготь, ксероформ і касторове масло. Мазь призначена для зовнішнього застосування, в пазухи носа її закладають строго по рекомендації лікаря. Березовий дьоготь і ксероформ прискорюють регенерацію тканин і чинять місцевоподразнювальну та антисептичну дію. При гаймориті дані компоненти можуть спровокувати нагноєння і розвиток запалення, тому мазь Вишневського можна застосовувати тільки після попередньої санації під час відновлювального періоду.

Увага! Визначати кращий препарат у кожному конкретному випадку повинен терапевт. Самолікування при гаймориті неприпустимо!

Пункція верхньощелепної пазухи

Як метод лікування гаймориту прокол отримав найбільше поширення в Росії та колишніх радянських республіках. На Заході від процедури практично повністю відмовилися через травмування психіки пацієнта при багаторазових пункціях. У сучасній практиці проколи застосовують при наявності у пазухах гнійного вмісту, що перешкоджає проведенню комплексної терапії.

Метод застосовують з урахуванням наступних рекомендацій:

Інгаляція при гаймориті як додатковий метод комплексної терапії

Інгаляцію застосовують для реалізації наступних цілей:

1. Зняття запалення;
2. Антибактеріальну дію;
3. Надходження в організм лікарських препаратів місцевої дії;
4. Прогрівання носових пазух.

Увага! Процедура служить додатковим методом системної терапії. Вона може бути ефективною на ранніх стадіях захворювання, але не повинна бути основним способом лікування при гострому або хронічному синуситі!

При гаймориті призначають у якості препаратів для інгаляції:

Биопарокс. До його складу входить антибіотик широкого спектру фюзафюнжин. Він активний проти коків, нейсерій, мікоплазм, а також деяких видів патогенних грибів. Антибіотик також має протизапальну дію, знижуючи концентрацію фактора некрозу пухлини та перешкоджаючи вивільненню цитокінів.

Проводити інгаляцію можна за допомогою балончика з аерозолем, вдиханням парів або ефірних масел, препарату небулайзера. Останній може виявитися найбільш ефективним завдяки глибокому проникненню лікарських засобів в носову порожнину.

Хірургічне втручання

Як зазначає професор Володимир Тимофійович Пальчун, член-кореспондент Російської академії наук, у своєму керівництві для лікарів-отоларингологів: «Показаннями до термінового хірургічного втручання є загальні або місцеві ускладнення: абсцес, менінгіт, сепсис. Операція являє собою розтин гратчастого лабіринту, усунення вогнища запалення і введення антибіотика.

Варто зазначити, що кожен лікар вибирає самостійно, як лікувати гайморит, виходячи зі своєї практики і кожного конкретного випадку. В літературі можна зустріти лише загальні рекомендації щодо терапевтичних заходів щодо синуситів різної локалізації.

Відео: гайморит у програмі «Жити Здорово!»