Лакунарна ангіна: симптоми і лікування у дітей та дорослих

Лакунарна ангіна: причини, ознаки, діагностика, як лікувати, профілактика

Лакунарну ангіну відносять до гнійних тонзиллитам з гострим перебігом. Для неї характерне ураження лакун мигдалин. Основу лікування становить прийом антибіотиків, а також місцева та підтримуюча терапія.

Збудники лакунарної ангіни

Дане запальне захворювання може бути викликане різними видами бактерій, вірусів та патогенних мікроорганізмів грибкової природи. Найпоширенішими збудниками є:

β-гемолітичний стрептокок. Може бути в складі нормальної мікрофлори, але майже вдвічі частіше зустрічається як джерело інфекції (гострого та хронічного тонзиліту). Стрептококи виробляють велику групу речовин, що володіють нейротоксическими і некротичними властивостями. У цьому полягає основна небезпека викликається ними інфекції.

Зустрічаються також лакунарние ангіни, спричинені:

1. Менінгокок. Основне джерело зараження – здорові носії, рідше хворі на ангіну, менінгококовий назофарингіт.
2. Пневмококком. Він належить до роду стрептококів, має меншу стійкість до антибіотиків у порівнянні з попереднім видом, проте інфекція також небезпечна своїми ускладненнями.
3. Аденовірусами. Зараження відбувається тільки від хворого гострою або хронічною формою інфекції. Дані віруси досить стійкі в зовнішньому середовищі, тому, поряд з повітряно-крапельним, можлива передача контактним способом.

Перші два збудників зустрічаються в основному в організованих колективах, члени якого постійно спілкуються один з одним.

Патогенез захворювання

Розвиток ангіни відбувається при наступних умовах:

Інфекційний агент може вже бути присутніми в дихальних шляхах у складі мікрофлори хворого або потрапити туди від носія, іншого хворого. Вхідними воротами є лімфоїдна тканина носоглотки. Найбільш часто зустрічається шлях передачі – повітряно-крапельний, а максимальна концентрація мікроорганізмів знаходиться в мокроті хворого.

Факторами, що підсилюють ймовірність виникнення ангіни, є:

1. Перепади температур;
2. Загазованість повітря;
3. Переважання в раціоні харчування білкової їжі, нестача вітамінів В і С;
4. Переохолодження організму;
5. Травми мигдалин;
6. Порушення носового дихання.

Мигдалини складаються з пухкої тканини, в якій знаходяться поглиблення. Це лакуни, в яких можуть накопичуватися хвороботворні мікроорганізми. У кожній піднебінної мигдалині таких поглиблень від 10 до 20. В результаті вищеописаних причин збудник долає бар’єр місцевого імунітету і проникає у лімфоаденоїдну тканину. Це й стає причиною запалення. У лакунах накопичується серозне гнійний вміст, при його виході на поверхню утворюється характерний наліт, службовець основною діагностичною ознакою даної форми ангіни.

Клінічна картина при лакунарній ангіні

Для цієї форми запалення мигдалин характерні наступні симптоми:

Ангіна починається з високої температури – до 39-40°, що супроводжується ознобом.

По протіканню лакунарна ангіна схожа з фолікулярної, однак у першому випадку симптоми більш виражені. Вони наростають швидше і швидше стихають. При фолікулярній ангіні температура звичайно не піднімається вище 39°, спостерігається зменшення кількості відокремлюваної сечі (олігурія). Вкрай рідко дані захворювання протікають без температури, або вона зберігається субфебрильної (до 37-38°).

У дітей всі симптоми лакунарної ангіни проявляються сильніше, чим у дорослих. Іноді на тлі лихоманки та інтоксикації можуть розвинутися судоми. Інший раз зустрічається явище менінгізму – подразнення оболонок головного мозку. У ранньому віці нерідко спостерігається рідкий стілець, порушення апетиту, блювання. Можлива зміна тонів голосу, поява гугнявості.

Діагностика захворювання

При огляді хворого за допомогою фарингоскопа виявляються наступні зміни слизової зіву:

При пальпації виявляється збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, сама процедура болюча для пацієнта. Загальний аналіз крові демонструє такі зміни:

1. Кількість лейкоцитів зростає до 12-15*10⁹/л.
2. ШОЕ досягає значення 40-50 мм/год
3. Відзначається нейтрофільний зсув вліво. Це означає, що серед клітин імунної системи лейкоцитів переважають нейтрофіли, які відіграють важливу роль у боротьбі організму з бактеріальними та грибковими інфекціями.

Без лейкоцитозу протікає ангіна вірусної етіології. У сечі можуть виявлятися білок і/або еритроцити.

Як стверджують фахівці, лакунарна ангіна, ускладнена паратонзиллитом або паратонзиллярним абсцесом, диференціюється з токсичну дифтерію ротоглотки. При обох захворюваннях виявляється білуватий наліт. Але при дифтерії він спаяний зі слизовою оболонкою. При відділенні підлягає тканина кровоточить. У разі лакунарної ангіни такого не відбувається, наліт швидко виникає на старому місці. При дифтерії – він поширюється на велику площу. Для уточнення діагнозу проводять бактеріологічний посів.

Лікування лакунарної ангіни

У перші дні хвороби показаний постільний режим, при важких станах – госпіталізація. При гострих станах у більшості випадків обмежуються консервативним лікуванням. Воно включає призначення препаратів трьох наступних груп:

1. Етіотропних (спрямованих проти причини захворювання).
2. Патогенетичних (спрямованих проти механізмів розвитку захворювання).
3. Симптоматичних.

При переході хвороби в хронічну форму, може бути показано видалення мигдалин.

Етіотропні препарати

До них відносяться в першу чергу антибіотики. З рекомендованих при лакунарній ангіні можна виділити наступні:

Поліпшення при прийомі антибіотиків зазвичай настає на 2-3 день. На 4-5 день проходять основні симптоми захворювання, проте раціонально продовжити терапію ще протягом 3-5 днів для повної санації порожнини ротоглотки. Рішення, яким саме медикаментозними засобами лікувати ангіну, приймає лікар, виходячи з переносимості пацієнтом тих чи інших препаратів і резистентності мікроорганізму до певних антибіотиків.

Патогенетичні препарати

До них відносяться десенсибілізуючі лікарські засоби. Вони зменшують прояви алергічної реакції і за рахунок цього поліпшують загальний стан хворого. При ангіні прописують речовини з групи H-1 гистаминних блокаторів:

1. Димедрол;
2. Супрастин;
3. Діазолін.

Важливо! Антигістамінні препарати не сумісні з антибіотиками класу макролідів через ризик кардіотоксичної дії. Дозування препаратів і тривалість прийому визначає лікар.

Все більшу довіру лікарів завойовують комплексні препарати, що мають різні форми випуску і підходящі для місцевого застосування:

Позитивно позначається застосування наступних заходів:

1. Рясне питво. При споживанні достатньої кількості рідини змочується слизова ротоглотки, змивається гнійний вміст. Її необхідно пити в теплому вигляді, віддаючи перевагу чаю і мінеральній воді.
2. Полоскання горла. Дозволяє видалити з лакун мигдаликів гній і некротичне вміст. Проводити процедуру рекомендується 3-4 рази на день. Для полоскання застосовують відвари ромашки, шавлії, 2% содовий та/або сольовий розчин.
3. Інгаляція. Гарну ефективність показав препарат биопарокс, що містить антибіотик фузафунжин. Він володіє також протизапальною активністю. Можливе проведення інгаляції парою в домашніх умовах з використанням відварів лікувальних трав.
4. Зрошення горла. Для цього використовують препарат гескорал, він чинить протимікробну дію, порушуючи обмін речовин в бактеріальній клітині. В якості замінника застосовують стопалгин, який додатково обволікаючий і протигрибковий ефект. Препарати випускаються у вигляді спрею, рекомендується їх прийом двічі на день протягом усього курсу лікування лакунарної ангіни.
5. Фізіолікування. Застосовують ультразвук, УВЧ, СВЧ струми. Особливо рекомендовано при яскраво вираженому лімфаденіті.
6. Прийом вітамінів. Особливо зростає потреба у вітамінах групи C і Ст. Їх приймають у вигляді полівітамінних комплексів, під час лихоманки тричі на день, у подальшому – 1-2.
7. Накладення ватно-марлевих компресів. Їх змочують спиртом і замотують шарфом поверх. Не рекомендується використовувати розчин концентрації більше 40%, оскільки він може викликати опіки і подразнення.

Симптоматичні препарати

У ці групи включають:

Жарознижуючі. Прийом даних засобів призначається при підвищенні температури вище 39° або 38° при супутній ломоті в м’язах. Висока температура є ключовим моментом у боротьбі організму з інфекцією, тому при більш низьких її значеннях прийом дорослими пацієнтами антипіретиків (жарознижуючих) небажаний. До них відносять ібупрофен та його аналоги, парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту, метамізол натрію.

Хірургічне лікування

Видалення мигдалин призначається при неефективності лікування тонзиліту і перехід у хронічну стадію. Операція проводиться в терміновому порядку при наявності ускладнень в анамнезі:

Видаляють одна або обидві мигдалини під місцевим наркозом із застосуванням інфільтраційної анестезії (заморозки). Для цього використовують 1% розчин новокаїну або тримекаина. Мигдалини відокремлюються від ложа, паралельно розкривається абсцес. Хворі добре переносять операцію.

При відсутності даних ускладнень необхідність операції – питання дискусійне, особливо в дитячому віці. Його вирішують позитивно, коли передбачувана користь від тонзилектомії переважає шкоду від відсутності мигдалин. Вони є своєрідним імунним бар’єром на шляху багатьох патогенних мікроорганізмів, тому після їх видалення організм стає більш вразливим щодо простудних захворювань.

Особливості терапії в дитячому віці

При запаленні мигдалин у дитини рекомендується дотримуватися наступних принципів лікування:

Профілактика лакунарної ангіни

Важливо! Дане захворювання вкрай заразна, тому головною мірою профілактики є ізоляція хворого. При домашньому режимі йому виділяють окремі столові прилади, засоби гігієни, постільну білизну. Іншим членам сім’ї або хворому рекомендується використовувати ватно-марлеві пов’язки або змащувати носові ходи оксоліновою маззю. В умовах лікарні пацієнтів поміщають в окрему палату або відгороджують їх ліжко за допомогою ширми.

Також велику роль у профілактиці тонзиліту є підтримання загального імунного статусу. Для цього застосовують наступні заходи:

1. Загартовування;
2. Усунення в приміщеннях для роботи і відпочинку забруднень повітря;
3. Повноцінне харчування;
4. Раціональний режим дня.

Санаційні заходи дозволяють уникнути аутоинфекции. До них зараховують:

Відео: ангіна у програмі «Школа доктора Комаровського»