Лікування нежиті у домашніх умовах народними засобами

Як лікувати нежить будинку: рослинні краплі в ніс, промивання, інгаляції

Лікування нежиті народними засобами часто зустрічає схвалення у представників офіційної медицини. Ефективність одних методів вже науково доведено, інші – активно досліджуються. Багато народні засоби від нежиті (риніту) можна виготовляти самостійно, здійснюючи збір необхідних трав або змішуючи готові компоненти.

Методи народної медицини передбачають кілька основних способів отримання коштів:

1. Віджимання соку рослин.
2. Відварювання висушених або свіжих пагонів.
3. Використання готових ефірних масел.
4. Застосування побутової хімії (мила, соди) та продуктів харчування (меду, солі, масла).

Відвари для закапування в ніс

Різні збори в рамках лікування нежиті у домашніх умовах можна змішувати для досягнення максимального ефекту. 20 г сухих (або 100 г свіжих) частин рослин заливають 200 мл окропу і варять протягом 7-10 хвилин. Для більш повного виходу в розчин активних речовин рекомендується дати йому настоятися протягом 1-2 годин. До їх складу включають найрізноманітніші компоненти:

Кору дуба. Містяться в її складі дубильні речовини визначають протизапальні, в’яжучі властивості збору. Таніни кори взаємодіють з білками слизової оболонки, що робить її непридатною середовищем для життєдіяльності бактерій. Для самої слизової така взаємодія не має шкідливих наслідків, при оновленні клітин і секрету вона швидко набуває первісний стан. Варто пам’ятати, що відвар кори може тимчасово знижувати нюх при закапуванні в ніс. Можливо також виникнення алергії.

Примітка: приквітки знаходяться знизу від суцвіть, вони нагадують біло-жовті лопаті або крила бабки. Відвар сприяє утворенню слизу і її активного відділенню.

Ефірні олії з фітонцидами

Ефірні олії використовують в якості добавки до основної сировини або самостійно. Вони украй корисні при затяжному нежиті, оскільки знімають роздратування і прискорюють відновлення слизової носа. Для того щоб позбутися від нежиті, застосовують:

Ефірні масла хвойних рослин (сосни, ялиці, модрини). Містяться в їх складі кумарини, надають біостимулюючого дію. Вони також мають бактеріостатичні і протигрибковими властивостями. Ефірні олії одержують із так званої живиці – рідкого секрету, який відділяється при поранении хвойних. Оскільки у рослин немає імунної системи, при порушенні цілісності їх покривів для запобігання зараження виділяється рідина з високим вмістом фітонцидів. Це й визначає високу протимікробну активність ефірних масел.

Самостійно їх отримати з хвойних рослин непросто. Як зазначено в патенті № 1723109 (1992 р.): «Технологія отримання хвойних ефірних олій з лісових рослин передбачає подрібнення сировини (кори, зеленої тріски, гілок і деревної зелені), попередню і додаткову парові перегонки», що складно здійснити в домашніх умовах.

Важливо: масло може викликати алергію, тому його застосування варто починати з невеликих доз.

Витяжка з листя евкаліпта вважається одним з найбільш ефективних народних засобів.

Рослинні соки

Традиційно для лікування нежиті народними засобами використовуються соки таких рослин, як лук і часник. Їх антибактеріальні та протигрибкові властивості добре відомі. Обидва ці рослини виробляють природний антибіотик Алліцин. Необхідно використовувати свіжі цибулини, оскільки при термічній обробці з’єднання швидко руйнується. Довго зберігати їх також не рекомендується. Сік цибулин рослин необхідно розводити прохолодною водою в 5-10 разів. Алліцин в чистому вигляді може пошкодити слизову оболонку носових ходів.

Дослідження про даному речовині показали, що воно може бути небезпечним. Так у книзі «Хімія антибіотичних речовин » (М. М. Шемякін, А. С. Хохлов) зазначено: «На жаль, алліцин вкрай нестійкий і дуже токсичний. В дослідах на мишах його летальна доза при внутрішньовенному введенні виявилася рівною 60 мг/кг ваги».

Примітка. Зміст алиина (попередника антибіотика) в цибулі і часнику становить приблизно 1-1.1 г/100 г сировини. Такий низький вміст дозволяє використовувати сік рослин у медичних цілях, однак варто відмовитися від його прийому протягом тривалого часу.

Соки овочів (моркви, буряка, редьки) також традиційно використовуються для лікування нежиті. Їх можна закопувати або приймати всередину. Перші два продукту рекомендуються до використання при виникненні риніту у дитини. Імовірно, вони містять фітонциди, однак детальні дослідження їх ефективності при нежиті не проводилися.

Побутова хімія та продукти харчування

До нетрадиційних чинним домашнім засобів можна віднести:

1. Господарське мило. Його закладають в ніс, наносячи на турунду або ватяну паличку. Краще використовувати продукт, що містить мінімальну кількість добавок. Принцип його дії полягає в тому, що оптимальним середовищем для бактерій є кисла, тоді як мило має середу сильнолужну. При його реакції з водою утворюється луг, яка є потужним антисептиком. Але все ж використовувати цей метод варто, коли під рукою немає більш підходящих засобів або медикаментів, оскільки по-перше, запах господарського мила досить неприємний, а по-друге, і сама луг і інші компоненти можуть травмувати слизову носа.
2. Топлене масло. Воно відмінно прогріває пазухи, підходить для закапування в ніс. Для проведення процедури його розтоплюють на водяній бані. Масло повинно бути рідким, гарячим, але не гарячим.
3. Мед та інші продукти бджільництва. Їх використовують для прогрівання, прийому всередину, закапування. У мед, прополіс, пергу містяться речовини з антибактеріальною активністю, вітаміни, цукру. Дані продукти активно використовуються для боротьби з різноманітними запаленнями досить давно.

Важливо! Мед і прополіс часто викликають алергію, їх прийом протипоказаний дітям до 1 року.

Великим плюсом продуктів є їх здатність стимулювати імунну систему. Мабуть, з цим пов’язана їх висока алергенність.

Окремо варто відзначити содові, сольові та йодні розчини. Вони отримали визнання офіційної медицини і можуть бути рекомендовані до застосування лікарем. Середня концентрація речовин повинна становити 1-2%. Вони підходять для промивання, закапування, полоскання горла (для очищення зіва від стікає вниз рідкого секрету).

Як приготувати краплі для носа?

Домашні краплі цілком можливо виготовити самостійно, використовуючи арсенал засобів народної медицини. Вони допомагають вилікувати нежить і позбутися його супутніх неприємних симптомів. Для цього змішують відвари в рівних концентраціях, ефірні масла. Можливо, використання соків рослин, описаних вище. Мед розводять перед застосуванням 1:4 водою. Його, а також прополіс, маточне молочко можна поєднувати з ефірними маслами. Для попередження занадто агресивного впливу на слизову варто уникати змішувати два і більш сильнодіючих препарату, наприклад, сік цибулі та часнику, хрін і редьку.

Основні принципи виготовлення та закапування полягають у наступному:

Промивання носа

Дана процедура відноситься до традиційних народних способів позбавлення від нежиті. Для промивання використовують самостійно виготовлені розчини солі або придбані препарати (Аквалор, Долфін, Аквамаріс). Проведення процедури полягає в наступному:

1. Перед початком необхідно переконатися, затискаючи ніздрі по черзі, що вони не закладені. В іншому випадку за 10 хвилин до процедури краще закапати судинозвужувальні краплі (наприклад, нафтизин).
2. Для проведення промивання можна використовувати шприц без голки, спеціальний прилад, придбаний в аптеці, або спринцівку.
3. Необхідно нахилити голову, залити розчин у верхню ніздрю, а через 10-15 секунд вилити його.
4. Важливо проводити процедуру з мінімальним тиском, інакше виникає ризик попадання рідини і хвороботворної мікрофлори з поверхні слизової в порожнину середнього вуха.
5. Аналогічно поступають з протилежного ніздрів.

Існують різні варіації промивання носа. Наприклад, в індійській традиції рідина заливається за допомогою чайника в одну ніздрю і вільно витікає з іншого. Також деякі домагаються попадання розчину в рот і випльовують його по закінченню процедури. Інші послідовники народної медицини радять після заливання рідини висякатися. Однак ці способи вимагають відомої тренування або мають ризик поширення запалення на сусідні області. Тому без належної практики від них краще відмовитися.

Інгаляція в домашніх умовах

Інгаляції при нежиті можна проводити за допомогою спеціальних приладів: небулайзера, інгалятора. Найбільш простий спосіб полягає у вдиханні газоподібних активних речовин. Це можуть бути пари відвару або ефірні масла.

Для проведення процедури необхідно схилитися над розчином. Можна накрити голову рушником для максимального надходження речовин у порожнину носоглотки. Вдих необхідно проводити носом.

У разі використання відвару пар не повинен бути гарячим, але все ж його температура повинна бути досить високою.

Загальний час процедури становить 10-20 хвилин. Її роблять 1-2 рази на добу. Не рекомендується протягом 1 (в холодну пору року 2) годин після інгаляції виходити на вулицю.

Домашня мазь

Закладання лікувальної мазі, виготовленої за народними рецептами, також досить поширене при нежиті. За основу цілителі рекомендують брати віск або бджолиний мед. Його топлять разом з додатковими компонентами (описані вище ефірні масла та рослинні соки). Також можливе включення до складу:

Муміє. Являє собою продукт мінерального походження, що продається в аптеках у вигляді таблеток. Муміє прискорює процеси регенерації, а також надає антисептичну і протизапальну дію. Ефективність препарату признается офіційною медициною, він рекомендований для прийому Російським Фармакологічним Держкомітетом.

Прогрівання носа

Важливо! Дана міра допустиме лише при хронічному нежиті при відсутності гнійних процесів.

При алергічному риніті прогрівання марно. Для його проведення використовують:

1. Розпечену на сковорідці сіль, розфасовану в мішечки;
2. Яйце, зварене круто яйце;
3. Гарячий картопля.

Вибраний предмет прикладають до щоки в області гайморових пазух і тримають аж до охолодження. Прогрівання покращує кровотік і відділення рідкого секрету, сприяє елімінації бактерій з поверхні слизової.

Варто зазначити, що тільки народними методами швидко вилікувати нежить не вийти, але, використовуючи їх в якості додаткової міри, можна істотно прискорити одужання.

Відео: нежить у програмі «Школа доктора Комаровського»