Паротит (свинка): симптоми, щеплення, лікування дітей, дорослих

Свинка (паротит): зараження, щеплення, ознаки, як лікувати, осложения

Паротит – інфекційне захворювання вірусної етіології, що вражає нервову систему і залозисті структури організму людини. Це висококонтагиозний антропоноз, що представляє епідеміологічну небезпеку. Збудник патології паразитує тільки в організмі людини, тварини паротит не хворіють.

Вперше епідемічний паротит був описаний Гіппократом більше двох тисяч років тому. У народі хворобу називають «свинкою» з-за особливого зовнішнього вигляду пацієнта – появи припухлості перед вухами. Захворювання вражає переважно дітей у віці 3-15 років. Організм дорослих людей малочутливий до парамиксовирусам, але інфікування можливе. Паротит хворіють частіше чоловіки, чим жінки. Для паротиту характерні спалахи в окремих регіонах з помірним кліматом і холодними зимами.

При появі перших ознак патології слід негайно звернутися до лікаря. Сам паротит не небезпечний для життя хворого, але здатний викликати ряд серйозних змін в організмі і привести до розвитку важких наслідків.

В даний час захворюваність паротит знизилася, завдяки масовій вакцинації населення. Важкий перебіг патології практично не зустрічається.

Етіологія

Схема будови парамиксовируса

Збудником паротиту є РНК-містить парамиксовирус, нестійкий до впливу факторів зовнішнього середовища – нагрівання, висушування, ультрафіолетового випромінювання, дії формаліну, спирту, кислот, лугів та інших деззасобів. Сприятливими умовами для життєдіяльності вірусу є: температура нижче десяти градусів і висока вологість повітря.

Інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Відомі випадки зараження контактним і трансплацентарним шляхом. Заразними є обличча з клінічними ознаками хвороби і безсимптомним носійство паротиту.

Віруси осідають на слизовій органів дихання, розмножуються, викликаючи запалення залізистих клітин епітелію. Потім мікроби проникають у загальний кровотік і розносяться по всьому організму. Високочутливими до збудника паротиту є клітини залоз – слинних, статевих, підшлункової. В них відбувається накопичення і повторне розмноження вірусів. Потім настає друга хвиля вірусемії, що супроводжується появою клінічних ознак у хворого.

Фактори патогенності параміксовірусів, що зумовлюють ураження клітин і тканин:

Перераховані вище фактори призводять до розвитку запалення залозистої та нервової тканини.

Імунітет після перенесеної інфекції стійкий, обумовлений довічної циркуляцією в крові захисних антитіл. Повторне проникнення вірусів закінчується їх нейтралізацією. Захворювання може розвинутися тільки у виняткових випадках: в результаті тривалого контакту з хворим, при використанні неякісної вакцини, після гемотрансфузії, якщо щеплення було зроблено при наявності протипоказань.

Фактори, що підвищують ризик інфікування паротит:

1. Відсутність щеплення,
2. Зниження імунітету,
3. Вік 3-15 років,
4. Скупченість людей,
5. Гіповітаміноз,
6. Сезонність – осінь і весна,
7. Часті ГРВІ,
8. Тривала антибіотикотерапія та гормонотерапія,
9. Хронічна патологія внутрішніх органів.

Симптоматика

Захворювання характеризується двостороннім ураженням привушних слинних залоз, симптоми якого з’являються спочатку з одного боку, а через кілька днів – з іншого.

Стерта форма паротиту проявляється незначним підйомом температури тіла до субфебрильних значень. Набряк слинних залоз має незначні розміри або повністю відсутня. Безсимптомна форма не турбує дітей і ніяк не проявляється, але є епідеміологічно небезпечною. Діти зі стертою та безсимптомною формами вільно розповсюджують інфекцію і заражають оточуючих.

Ускладнення

Запалення яєчок розвивається через 5-7 днів від початку паротиту і проявляється новою хвилею лихоманки, появою больових відчуття в мошонці, яєчках і нижньої частини живота. Ерекція стає тривалою і болючою, уражене яєчко опухає і збільшується, мошонка набрякає і червоніє. З’являються сечові симптоми: виникають часті позиви до сечовипускання, які супроводжуються болем і печінням. Зазвичай орхіт розвивається у хлопчиків шкільного віку, часто протікає на тлі простатиту.

Оофорит — ураження яєчників у дівчаток, що виявляється пульсуючим або ниючий біль в паху справа чи зліва, що посилюється після стресу, піднімання тягарів, швидкої ходьби, переохолодження. У дівчаток з’являються гнійні виділення з піхви, підвищується температура тіла до 38-39 градусів, виникає слабкість, загальний стан погіршується, порушується менструальна функція.

Віддалені наслідки епідемічного паротиту: безпліддя як ускладнення орхіту, глухота як ускладнення лабиринтита, цукровий діабет — ускладнення панкреатиту, порушення чутливості, аспермія.

Діагностика

Діагностика епідемічного паротиту не викликає труднощів у медиків. Лікар вислуховує скарги хворого, оглядає його, збирає анамнез життя та хвороби. При пальпації привушної слинної залози виявляють її збільшення, тестоватую консистенцію, напруженість і болючість.

Основою лабораторної діагностики є вірусологічний та серологічний методи.

Проводять вірусологічне дослідження тих рідин, у яких вірус персистує — слина, сеча, кров, ліквор. Досліджуваним матеріалом заражають курячі або людські ембріони і культури клітин, а потім чекають коли цей вірус розмножитися і проявить свої патогенні властивості.

Лікування

Лікування паротиту проводять у домашніх умовах. У гострий період хворим показаний постільний режим, дотримання дієти і симптоматична терапія. Невиконання лікарських рекомендацій може закінчитися розвитком важких последсвий.

1. Дієтотерапія полягає в обмеженні добової калорійності, вживання достатньої кількості рідини, частому прийомі їжі. При паротиті можна: нежирні сорти м’яса і риби, супи, мед, круп’яні вироби, макарони, овочі і фрукти, кисломолочні продукти. Заборонені: алкогольні напої, гострі страви, приправи, консерви, копченості, боби, шоколад, цибуля, часник, смажене, жирне м’ясо.
2. Етіотропна терапія — противірусні засоби: «Изопринозин», «Арбідол», «Кагоцел», імуномодулятори: препарати з групи інтерферону, імуностимулятори: «Циклоферон», «Анаферон», «Аміксин», «Іммунал», «Бронхомунал», «Імудон».
3. Медикаментозне лікування спрямоване на усунення симптомів патології та запобігання ускладнень хвороби. Хворим призначають препарати з групи НПЗЗ — «Ібупрофен», «Найз», «Диклофенак». Вони зменшують симптоми запалення і збивають високу температуру. Більш вираженою протизапальною дією володіють кортикостероїди — «Преднізолон», «Дексаметазон». Їх призначають тільки у важких випадках, при наявності ускладнень. Антигістамінні засоби зменшують вираженість запалення — «Лоратодин», «Зіртек», «Супрастин». Усунути больовий синдром можна за допомогою анальгетиків — «Пенталгіну», «Кеторолу».
4. Необхідно дотримуватися гігієни порожнини рота. Для цього слід полоскати ротову порожнину содовим, сольовим розчином або іншим дезсредством після кожного прийому їжі. Місцеве лікування — теплові компреси. Швидкому одужанню хворого сприяє опромінення слинних залоз, спинномозкова пункція.
5. Рентгенотерапію паротиту проводять хворим з ускладненою формою патології, що виникла після травм, операцій, крововтрати. Цим терапевтичним методом доповнюють основне лікування захворювання.
6. При розвитку запалення підшлункової залози призначають постільний режим, голодні дні з поступовим переходом на лікувальний стіл № 5 з дробовим харчуванням. На область підшлункової залози прикладають холод, для зняття болю призначають спазмолітики. Проводять дезінтоксикаційну терапію, використовуючи внутрішньовенне введення колоїдних і кросталлоидних розчинів. Для поліпшення травлення призначають пацієнтам ферменти — «Мезим-форте», «Пангрол», «Панкреазим». Тривалість лікування в стаціонарі — 2 тижні.
7. Лікування менінгіту полягає у доповненні описаної вище терапії деякими групами препаратів: сечогінні засоби — «Фуросемід», «Діакарб», глюкокортикоїди — «Преднізолон», препарати, що поліпшують мозковий кровообіг — «Трентал», «Актовегін». Хворим показаний постільний режим, прийом вітамінів групи С, В, Р Лікування менінгіту проводять в стаціонарі під лабораторним контролем.

Профілактика

Неспецифічна профілактика паротиту

Неспецифічні профілактичні заходи включають:

Специфічна профілактика

Масова вакцинація населення дозволила знизити захворюваність паротит в тридцять разів. В даний час використовують інактивовані, ослаблені і комбіновані вакцини.

1. Інактивовані вакцини складаються з вірусних частинок, убитих дозованим ультрафіолетовим випромінюванням або помірним впливом хімічних дезинфікуючих речовин. Віруси при цьому втрачають свої вірулентні властивості, але зберігають білкову структуру. Такий вид імунопрофілактики не має побічних ефектів і є абсолютно безпечним. Недолік інактивованих вакцин — формування слабкої імунної захисту в порівнянні з живими вакцинами.
2. Жива вакцина складається з ослаблених вірусів, які виводять в лабораторії шляхом багаторазових пересівань на поживні середовища. При цьому порушується нормальний ріст вірусу, що призводить до зниження його патогенності. Потрапивши в організм людини, такий штам не зможе викликати серйозного захворювання. У щеплених розвивається безсимптомна форма патології, не викликає важких ускладнень. Імунітет після вакцинації — надійний, стійкий. Живі ослаблені вакцини володіють побічними ефектами і можуть викликати розвиток алергії.
3. Комбіновані вакцини містять антигени декількох мікробів, наприклад, вакцина від паротиту, кору та краснухи. Після вакцинації в організмі людини виробляються антитіла до кожної з цих інфекцій. В даний час комбіновані вакцини широко використовують не тільки в нашій країні, але і за кордоном.

Планову вакцинацію проводять у відповідності з Національним календарем щеплень в 1 рік, а потім в 6 років. Екстрену імунопрофілактику проводять особам, що були в контакті з хворим паротит. Вакцину слід ввести в першу добу після контакту. Цього часу достатньо для вироблення антитіл.

Побічні ефекти на введення вакцини — місцеві реакції організму: гіперемія і болючість в місці уколу, а також алергічні реакції — свербіж, гіперемія, висип. Щеплення від паротиту відносно легко переноситься дітьми. У рідкісних випадках можливий розвиток ускладнень. До них відносяться: гарячка, гіперемія і набряклість слизової горла за типом катаральної ангіни, ознаки серозного менінгіту.

В даний час стало модно відмовлятися від щеплень. Неприщеплені обличча дуже важко переносять інфекцію, яка часто закінчується розвитком важких ускладнень. Такі діти хворіють легкою формою свинки і поширюють інфекцію, заражаючи оточуючих.

Відео: паротит — радянський навчальний фільм