Стафілокок (стафілококова інфекція): лікування, симптоми

Стафілококова інфекція: причини, ознаки, діагностика, як лікувати

Стафілококова інфекція — складний патологічний процес взаємодії стафілокока і організму людини з широким діапазоном проявів — від безсимптомного носійства до важкої інтоксикації і розвитку гнійно-запальних вогнищ.

Завдяки високій резистентності мікроба до антибактеріальних препаратів, стафілококової етіології захворювання займають провідне місце серед всієї гнійно-запальної патології.

Стафілокок викликає такі захворювання:

Етіологія

Причина захворювання — стафілококи, які являють собою грампозитивні коки, які належать до родини Micrococcaceae. Ці бактерії мають правильну кулясту форму і є нерухомими. Стафілокок у мазку розташовується у вигляді скупчень або грон винограду.

До стафілокока, що викликає патологію людини, відносяться тільки три види:

1. S. aureus – найшкідливіший,
2. S. epidermidis – менш небезпечний, але теж патогенний,
3. S. saprophyticus – практично нешкідливий, але здатний викликати захворювання.

Це умовно-патогенні бактерії, які є постійними мешканцями організму людини, при цьому не викликаючи ніяких недуг.

При впливі несприятливих зовнішніх або внутрішніх факторів кількість мікробів різко підвищується, вони починають виробляти фактори патогенності, які призводять до розвитку стафілококової інфекції.

Золотистий стафілокок — основний представник цієї групи, що викликає важкі захворювання у людини. Він коагулює плазму крові, володіє вираженою лецитоветилазной активністю, ферментує анаеробний маніт, синтезує кремовий або жовтий пігмент.

Властивості бактерій:

Фактори патогенності:

1. Ферменти — гіалуронідаза, фібринолізин, лецитовителлаза;
2. Токсини – гемолізини, лейкоцидину, ентеротоксини, ексфолиатини.

Ферменти розщеплюють жири і білки, руйнують тканини організму, забезпечують стафілококи поживними речовинами і забезпечують їх переміщення всередину організму. Ферменти захищають бактерії від дії імунних механізмів і сприяють їх збереженню.

Епідеміологія

Джерела інфекції – хворі та бактеріоносії. Мікроби проникають в організм людини через подряпини на шкірі, а також слизову оболонку органів дихання, сечостатевої та травної системи.

Основні шляхи передачі збудника:

1. Повітряно-крапельний,
2. Повітряно-пиловий,
3. Контактно-побутовий,
4. Аліментарний.

Повітряно-крапельний шлях переважає серед всіх інших. Це пов’язано з постійним виділенням стафілококів в повітря і їх тривалим збереженням у вигляді аерозолю.

Контактно-побутовим шляхом передається стафілокок в лікувально-профілактичних закладах через руки персоналу, інструменти, медичні прилади, предмети догляду за хворими.

У пологовому будинку новонароджені заражаються стафілококом через розчини для пиття, грудне молоко, дитячі суміші. Внутрішньолікарняна стафілококова інфекція становить велику небезпеку для новонароджених дітей.

Фактори, що сприяють розвитку інфекції:

Стафілококова інфекція звичайно має спорадичний характер, але може бути і в формі невеликих спалахів. Стафілококові харчові інтоксикації являють собою групові захворювання, що виникають при вживанні продуктів, заражених бактеріями.

Патогенез

Мікроби потрапляють в організм людини через шкіру, слизову рота, органів дихання, травлення, очей. На місці впровадження стафілокока розвивається гнійно-некротичне запалення. Подальший розвиток процесу може відбуватися за двома сценаріями:

1. Напружений специфічний імунітет не дає розвинутися хвороби і сприяє швидкій ліквідації вогнища.
2. Ослаблений імунітет не може боротися з інфекцією. Збудник і токсини потрапляють у кров, розвивається бактеріємія та інтоксикація. При генералізації процесу стафілокок вражає внутрішні органи з розвитком септицемії і септикопіємії.

Неспецифічні зміни, що є наслідком порушених обмінних процесів в організмі і накопичення продуктів мікробного розпаду, сприяють розвитку інфекційно-токсичного шоку.

Стафілококові токсини проникають у кров з вогнища запалення, що проявляється інтоксикацією — блювотою, лихоманкою, втратою апетиту. Еритрогенний токсин викликає скарлатиноподобний синдром.

Результатом розпаду мікробних клітин є алергічна реакція організму до чужорідних білків. Це проявляється лихоманкою, лімфаденітом, алергічним висипом і рядом ускладнень — запаленням нирок, суглобів та іншими.

Алергічна реакція і токсичний компонент знижують імунітет, підвищують судинну проникність, призводять до розвитку септичного процесу, який супроводжується утворенням великої кількості гнійних вогнищ та формуванням сепсису.

Патоморфологічні зміни

У місцях впровадження стафілококів утворюється осередок, який складається з мікробних клітин, серозного або геморагічного відокремлюваного, лейкоцитарної інфільтрації

Ангіна

навколо некротичних змінених тканин.

Симптоматика

Клінічні ознаки патології визначаються місцем впровадження бактерії, ступенем її патогенності і активністю імунної системи людини.

Підшкірна флегмона

Особливості стафілококової інфекції у дітей

Стафілококова інфекція у дітей протікає у вигляді епідемій, спорадичних, групових, сімейних захворювань. Епідемічні спалахи зазвичай реєструються в пологових будинках або відділеннях для новонароджених. Епідемії можуть охоплювати школи, дитячі садки, табори та інші організовані дитячі колективи. Це пов’язано з вживанням дітьми обсемененной бактеріями їжею. Зазвичай харчові отруєння трапляються в теплу пору року.

Новонароджені діти заражаються стафілококом контактним шляхом від матері або персоналу лікарні. Основним шляхом передачі інфекції для немовлят є аліментарний, при якому в організм дитини мікроби потрапляють із молоком матері, хворої на мастит.

Дошкільнята і школярі заражаються при вживанні неякісних продуктів харчування. Стафілокок, розмножуючись в живому організмі, виділяє ентеротоксин, що викликає гастроентероколіт.

Стафілококові респіраторні захворювання виникають при зараженні повітряно-крапельним шляхом. Мікроб потрапляє на слизову оболонку носоглотки або ротоглотки і викликає запалення цих органів.

Фактори, що обумовлюють високу сприйнятливість новонароджених і грудних дітей до стафілококу:

1. Недостатньо сильний місцевий імунітет органів дихання і травлення,
2. Відсутність імуноглобуліну А, що відповідає за місцеву захист організму,
3. Ранимість слизової оболонки і шкіри,
4. Слабка бактерицидна дія слини,
5. Супутні патології — діатез, гіпотрофія,
6. Тривалий прийом антибіотиків і кортикостероїдів.

Симптоматика у дітей

Виділяють дві форми стафілококової інфекції — локальна і генералізована.

До локальних форм у дітей належать: риніт, назофарингіт, кон’юнктивіт. Ці патології протікають легко і рідко супроводжуються інтоксикацією. Вони зазвичай виявляються у грудничка втратою апетиту і дефіцитом ваги. У деяких випадках локальні форми проявляються лихоманкою, загальним погіршенням стану і розгорнутої місцевої симптоматикою.

Хворих дітей госпіталізують в стаціонар для проведення антибактеріальної та симптоматичного лікування.

Відео: про стафилококке — Доктор Комаровський

Стафілокок при вагітності

Під час вагітності імунітет жінки ослаблений, захисні сили знижені. В цей час жіночий організм найбільш вразливий і відкритий для різних мікробів, у тому числі і для стафілокока.

1. Найменшу небезпеку для здоров’я вагітної жінки і майбутньої дитини являє сапрофітний стафілокок, який найчастіше локалізується на слизовій сечового міхура, уретри, статевих органів і викликає у вагітних наступні захворювання: цистити, нефрити, уретрити.
2. Більш небезпечним у цей відповідальний для жінки час є епідермальний стафілокок – нормальний мешканець шкірних покривів. Цей мікроорганізм здатний викликати у вагітної сепсис і ендокардит, що нерідко закінчується втратою дитини і смертю жінки.
3. Золотий стафілокок — самий небезпечний мікроб з цієї групи, що загрожує життю і здоров’ю матері і плода. У вагітних він може викликати серйозні захворювання — мастит, запалення легенів, мозкових оболонок, очеревини, фурункульоз, вугри. Золотистий стафілокок часто стає причиною інфікування навколоплідних оболонок і самого плоду. У новонародженого він викликає пухирчатка.
4. Гемолітичний стафілокок часто активізується під час вагітності і викликає гострий тонзиліт.

Кожна вагітна жінка після постановки на облік в жіночій консультації повинна пройти ряд обов’язкових обстежень, у тому числі здати аналізи на стафілокок в мікробіологічній лабораторії. Лікар-бактеріолог підраховує кількість вирослих колоній, відповідних за морфологічними, культуральним і біохімічних властивостей золотистого стафілококу. Якщо їх кількість перевищує норму, то вагітній призначають відповідне лікування, яке полягає в санації носоглотки антисептиками, використання імуномодуляторів, місцевих антибіотиків або стафілококового бактеріофага. Стафілокок в носі у вагітних лікується шляхом закапування антисептичних розчинів в носові ходи. З метою профілактики інфікування дитини проводять імунізацію вагітних стафілококових анатоксином.

Профілактичні заходи при вагітності:

При появі перших симптомів стафілокока слід через кожні три години полоскати горло і промивати ніс теплою водно-сольовим розчином.

Діагноз

Діагностика стафілококової інфекції грунтується на даних епідеміологічного анамнезу, скарг хворого, характерній клінічній картині і результатах лабораторних випробувань.

Лабораторна діагностика

Основним діагностичним методом є мікробіологічне дослідження виділень носоглотки. Для цього у хворих зазвичай беруть мазок з зіву на стафілокок. Матеріалом для дослідження може бути кров, гній, виділення вух, носа, ран, очей, ексудат плевральної порожнини, кал, промивні води шлунка, блювотні маси, виділення з цервікального каналу у жінок, сеча. Метою дослідження є виділення і повна ідентифікація збудника до роду і виду.

З досліджуваного матеріалу готують ряд десятикратних розведень і засівають необхідну кількість на одну з елективних поживних середовищ — молочно-жовчно-сольовий або желточно-сольовий агар. Підраховують кількість вирослих колоній і вивчають їх.

Значущі диференціальні ознаки стафілокока:

1. Пігмент,
2. Лецитовителлаза,
3. Плазмокоагулаза,
4. Каталазная активність,
5. ДНК-аза,
6. Здатність ферментировать маніт в анаеробних умовах.

Кількість бактерій менше 103 вказує на безсимптомне носійство золотистого стафілокока. Більш високі показники свідчать про етіологічну значущість виділеного мікроба в розвитку захворювання.

Якщо зміст стафілокока у виділеннях носоглотки становить 104 — 105 , то хворому потрібно антибактеріальне лікування.

Для визначення стафілококового ентеротоксин в досліджуваних пробах використовують метод імуноферментного аналізу або реакцію преципітації в гелі.

Серодиагностика полягає у виявленні в сироватці крові антитіл до антигенів стафілокока. Для цього використовують реакцію гальмування гемолізу, реакцію пасивної гемаглютинації, ІФА.

Диференціювати стафілококову інфекцію слід зі стрептококовою. Стафілокок проявляється запаленням, мають тенденцію до нагноєння, утворення густого зеленуватого гною і фібринозних нашарувань. Стафілококова інфекція характеризується непостійністю температурної реакції, поверненнями температури, субфебрилітетом. Показники крові при цьому більш постійні — нейтрофільний лейкоцитоз і підвищення швидкості осідання еритроцитів.

Стрептококи також викликають запалення мигдаликів, слизової оболонки носа, лімфовузлів, вуха, легенів. Обидві інфекції мають схожий патогенез і патоморфологию. Для них характерно розвиток гнійно-некротичного запалення. Клініка захворювань, викликаних стафілококом і стрептококом, включає інтоксикаційний, больовий та алергічний синдроми.

Відмінними ознаками стрептококової інфекції є:

Стафілококова інфекція характеризується:

1. Гіперемією слизової з ціанотичним відтінком,
2. Запалення носоглотки завжди супроводжується регіонарним лімфаденітом,
3. Більш слабкий ефект від великих доз пеніциліну.

Лікування

Локальні форми стафілококової інфекції лікують в домашніх умовах. Госпіталізація показана у випадках генералізації процесу при сепсисі, менінгіті, ендокардиті або при необхідності оперативного лікування гнійно-некротичних уражень шкіри — фурункулів або карбункулів.

Лікування золотистого стафілокока комплексне, що включає антибактеріальну терапію, використання імунопрепаратів і санацію гнійних вогнищ.

Антибактеріальне лікування

Антибіотики призначають хворому після отримання результатів мікробіологічного дослідження виділень зіва або носа. Хворим призначають:

В даний час існують мікроби, ферменти яких руйнують зазначені препарати. Вони називаються MRSA — метицилін-резистентний золотистий стафілокок. Впоратися з такими штамами допоможуть лише кілька антибіотиків — «Ванкоміцин», «Тейкопланін», «Лінезолід». «Фузидин» часто призначають з «Бісептол».

Застосовувати антибіотики слід тільки за призначенням лікаря. Антибактеріальна терапія повинна бути обґрунтованою і продуманою.

Нераціональне використання препаратів:

1. Знищує здорову мікрофлору організму,
2. Згубно впливає на роботу внутрішніх органів,
3. Завдає шкоди здоров’ю,
4. Провокує розвиток дисбактеріозу,
5. Ускладнює перебіг стафілококової інфекції.

Бактеріофаги

Бактеріофаги – біологічна зброя проти бактерій. Це віруси, які діють дуже специфічно вражають шкідливі елементи і не справляють негативного впливу на весь організм. Бактеріофаги розмножуються всередині бактеріальної клітини і лизируют їх. Знищивши небезпечні бактерій, бактеріофаги гинуть самі.

Для знищення золотистого стафілокока бактеріофаг використовують місцево або перорально протягом 10-20 днів в залежності від локалізації патології. Для лікування гнійних уражень шкіри роблять примочки або зрошення рідким бактериофагом. Його вводять в суглобову або плевральну порожнину, піхву, матку, приймають всередину, закапують у ніс і вуха, ставлять з ним клізми.

Імуностимуляція

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування показано при утворенні інфекційних вогнищ з гнійним розплавленням — карбункулів, абсцесів, фурункулів в тих випадках, коли консервативна терапія не дає результатів.

Оперативне втручання полягає в розтині абсцесів і нориць, висічення некротизованих тканин, видалення гнійного вмісту і чужорідних тіл, дренуванні вогнищ для створення безперешкодного відтоку гною, місцевому введенні антибіотиків. Нерідко хірурги видаляють сам джерело інфекції — катетер, штучний клапан або імплантат.

Народна медицина

Народні засоби доповнюють основне медикаментозне лікування патології.

1. Для цього використовують настої і відвари лікарських трав, що володіють вираженим протимікробну і протизапальну дію. До них відносяться: ромашка, евкаліпт, шавлія, солодка, чебрець, подорожник. Ці засоби застосовують у вигляді примочок, полоскань і приймають всередину.
2. Відвар з лопуха і ехінацеї — дієвий засіб для лікування стафілокока. Беруть сировину в рівних пропорціях, заливають водою і варять півгодини. Приймають натщесерце тричі на день.
3. Часниковий настій усуває шкірні стафілококові інфекції. Змочують у ньому бинт і прикладають до ураженої шкіри 2 рази на день протягом десяти днів.
4. Новонароджених і грудних дітей щодня купають у відварі череди. Його додають в дитячу ванночку безпосередньо перед купанням. Це народний засіб допомагає вилікувати шкірні поразки стафілококом у маленьких дітей.
5. Дорослим допоможуть ванни з додаванням яблучного оцту або оцтові компреси.

Категорично заборонено використовувати будь-які теплові процедури в домашніх умовах для прискорення процесів дозрівання гнійників. Гарячі ванни, сауна і сауна тільки погіршать стан хворого і призведуть до подальшого поширення інфекції.

Теплові процедури можна використовувати тільки в період одужання.

Профілактика

Профілактичні заходи, спрямовані на попередження стафілококової інфекції:

У перші години після народження прикладати новорожденного до грудей.

Відео: стафілокок, «Школа доктора Комаровського»