Лікування рефлюкс-езофагіту ліками

Медикаментозне лікування рефлюкс-езофагіту

Щоб назавжди забути про хвороби потрібно її вилікувати. Але як стверджують лікарі — хронічні процеси невиліковні, а поліпшення стану спостерігається тільки при настанні стійкої тривалої ремісії (період захворювання без загострень).

Як добитися ремісії у випадку з рефлюкс-езофагітом і як довго доведеться приймати призначені лікарем препарати? Від хвороби можна позбутися при правильному підході до лікування.

Основні принципи лікування езофагіту

Не всю інформацію про лікування езофагіту можна отримати від лікаря. Найчастіше вони обмежуються загальними фразами і видають буклети з не завжди зрозумілими призначеннями. А адже хороше самопочуття залежить від повноцінно призначеної терапії. Що вона включає і для чого призначений кожен препарат? Лікування рефлюкс-езофагіту ліками це ще не все. В план лікування завжди повинні входити харчування і спосіб життя.

У загальних рисах план лікування езофагіту складається з наступних пунктів.

1. Зміна фізичної активності. Для нормального самопочуття і гарного розвитку всього організму потрібні щотижневі правильні фізичні навантаження. Але в разі виникнення езофагіту з рефлюксом — від силових вправ і нахилів тулуба вперед доведеться відмовитися.
2. Дієта — це основа не тільки лікування захворювань органів травлення, але і профілактика частих загострень.
3. Використання препаратів можна умовно розділити на два підпункти: застосування лікарських засобів, що рятують від причини виникнення езофагіту і призначення медикаментів, знімають деякі прояви хвороби.
4. Профілактичні заходи.
5. У період загострень рекомендується до основного лікування додавати фізіопроцедури.

Зараз більш детально зупинимося на медикаментозному лікуванні рефлюкс-езофагіту. Дізнаємося для чого і як довго застосовується кожна група препаратів.

Лікування езофагіту блокаторів протонного насоса

Завжди, незалежно від причини виникнення езофагіту, препаратами першої лінії є блокатори протонного насоса або інгібітори Н2-гістамінових рецепторів. У наш час найчастіше призначають блокатори, але друга група практично ні в чому не поступається першій. Використання тих чи інших залежить від деяких особливостей перебігу езофагіту. Чому саме ці групи стоять на чолі лікування запалення стравоходу?

В першу чергу справа в рефлюксі. Це зворотний закид шлункового або кишкового вмісту в стравохід. Частіше він з’являється з-за запального процесу в шлунку або тонкому кишечнику, що супроводжується збільшенням вироблення соляної кислоти.

Одним із значущих ефектів блокаторів протонного насоса — нормалізація роботи залоз шлунка і слизової оболонки травної системи.

Такі ліки від рефлюкс-езофагіту призначають і для захисту слизових оболонок стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки.

Плюс до всього блокатори сприяють загоєнню дефектів слизової оболонки.

Препарати призначають тривалим курсом, часто при тяжкому перебігу застосовують подвійні дозування, які потім поступово знижують до підтримуючих.

Прикладом цих груп лікарських засобів є:

Антациди

Ці речовини призначають для швидкого і більш ефективного зменшення печії. Антациди діють лише через 10-15 хвилин після застосування і основна їх мета — зменшити кількість соляної кислоти, що призводить до загрудинному паління і болі в грудній клітці.

Найбільш поширені лікарські засоби:

Це симптоматичні препарати, тому курс лікування не повинен перевищувати 14 днів.

Альгінати

До альгинатам відносять наступні препарати:

Завдання таких речовин — зменшити кількість рефлюксів за рахунок нейтралізації соляної кислоти, утворення захисного шару на поверхні слизової оболонки і нормалізації роботи органів травлення.

Альгінати — це одна з найбільш безпечних груп лікарських препаратів, застосовуваних при рефлюкс-езофагіті, яка може призначатися навіть вагітним жінкам.

Прокінетики

Багато хто думає, що Метоклопрамід, Домперидон та їх аналоги — це речовини, що застосовуються для зменшення симптомів нудоти та блювання. Так, це один з ефектів цієї групи засобів, але за ними стоять інші можливості.

1. Прокінетики покращує моторну функцію шлунку та початкових відділів тонкого кишечника, м’язи більш ефективно скорочуються і сприяють подальшому пересування їжі.
2. Вони зменшують час контакту стравоходу з соляною кислотою.
3. Невеликі дози прокінетиків покращують роботу нижнього стравохідного сфінктера, збільшуючи в ній тиск. Слабкість цієї круглої м’язи призводить до рефлюксам, з-за чого з’являється печія, а при патологічному розвитку цього процесу, стає причиною рефлюкс-езофагіту.

Прокінетики використовують за показаннями і при відчутті важкості в шлунку після їжі.

Симптоматичні лікарські засоби

Це ті речовини, які використовують за показаннями. Вони можуть входити у загальну схему лікування рефлюкс-езофагіту, але при певних умовах.

Якщо причиною розвитку рефлюкс-езофагіту стали постійні стреси або невроз — показано застосування заспокійливих речовин і обов’язкова консультація психотерапевта.

Супутня виразкова хвороба вимагає призначення «Де-Нол», а у разі, коли вона спричинена бактеріями — ще й одного-двох антибактеріальних засобів.

Обов’язково призначаються імуностимулюючі речовини для поліпшення регенераторних можливостей організму.

Підіб’ємо підсумки

Медикаментозна схема лікування рефлюкс-езофагіту включає використання блокатора протонної помпи (або інгібітор Н2-гістамінових рецепторів), антациду або альгінату, прокинетика і додаткових речовин за необхідності.

Більш докладні схеми лікування завжди визначає лікар, покладаючись на дослідження та прояви хворобливого процесу. Тільки дотримуючись всіх призначень лікаря можна прийти до бажаного результату!