Препарати при захворюванні і профілактики підшлункової залози

Хвороби підшлункової залози є дуже поширеним явищем у суспільстві. Їх спектр досить широкий і включає в себе як хірургічні, так і терапевтичні патології. Частина з них мають хронічний перебіг.

Кожній людині важливо знати, як надати собі допомогу самостійно, так як кожен раз ходити на прийом до лікаря не завжди виходить. Свідомий пацієнт повинен розуміти і орієнтуватися в тому, які препарати йому призначає лікар.

У цій статті будуть розглянуті основні групи ліків, які використовуються при захворюваннях цієї важливої залози.

Препарати з аналгетичну ефектом

При будь-якому захворюванні майже завжди можна знайти ряд його симптомів, але найчастіше саме біль змушує людей йти до лікаря або приймати якісь заходи самостійно. Вона характерна для таких захворювань підшлункової залози, панкреатит незалежно від його причини, пухлинні процеси та інфекційні ураження. Відповідно в залежності від причини і підбирається конкретний препарат.

Досить часто розвиток панкреатиту пов’язано з порушенням прохідності проток залози, через які її ферменти потрапляють в дванадцятипалу кишку. Це може відбуватися у зв’язку з декількома механізмами. Наприклад, якщо в жовчному міхурі або протоках біліарного тракту знаходиться камінь, то він може опуститися до місця з’єднання проток двох видів ферментних рідин (з міхура і підшлункової). Це призводить до порушення їх відтоку і відповідно збільшення тиску в головному протоці залози.

Так як цей травний сік дуже агресивний, він починає руйнувати клітини свого «творця», викликаючи тим самим запалення. Другий механізм обструкції пов’язаний зі спазмом сфиктера, через який всі ферменти надходять у кишечник. В результаті цього підвищується тиск, що викликає подібні патологічні реакції. Такий спазм сфінктера часто виникає при регулярному вживанні алкоголю. В цих двох ситуаціях в якості знеболюючих доцільно призначати спазмолітики.

Дію спазмолітиків полягає в тому, що вони сприяють розслабленню гладких м’язів, з яких складаються стінки проток і сфінктерів. Адже саме спазм мускулатури такого типу, викликаний каменем, токсичною дією або іншими причинами, лежить в основі больового синдрому. Цим і пояснюється знеболюючу дію, що чинять препарати цієї групи. Найбільш широке поширення одержали платифілін, папаверин та мебеверин. Особливо відомий суспільству препарат но-шпа, міжнародна назва якого дротаверин. Всі вони не мають серйозних побічних реакцій, надають швидкий ефект і тому підходять для самостійного прийому.

Традиційні знеболюючі засоби з групи НПЗЗ, наприклад, анальгін, не слід приймати при захворюваннях підшлункової залози. Справа в тому, що ці препарати при тривалому прийомі чинять негативний вплив на шлунок та дванадцятипалу кишку, викликаючи їх ерозивні ураження, тому не варто приймати НПЗЗ, додаючи тим самим проблеми в травному тракті.
Якщо говорити про панкреатиті аутоімунного генезу, то тут має сенс приймати такі препарати як глюкокортикостероїди. Вони мають протизапальну дію і пригнічують імунітет. Діючи таким чином, вони усувають причину патології підшлункової залози і, отже, поступово прибирають больовий синдром. Але їх використання можливе тільки за призначенням лікаря і під його строгим контролем.

Ферменти

Травні ферменти є досить поширеною групою ліків і приймаються в залежності від того, з проблемою перетравлення яких речовин стикається людина. Також вони використовуються при переїданні. При захворюванні підшлункової залози потрібен конкретний препарат, що володіє набором певних ферментів. Мова йде про тих з них, які беруть участь у розщепленні жирів.

Прийом ферментів обумовлений недостатньою функцією підшлункової залози, тому для її підтримки необхідний їх додатковий прийом. Дана патологія може бути викликана багатьма причинами: зменшення здорової робочої поверхні при хронічному панкреатиті, порушення прохідності проток при наявності в них каміння, операції, що зменшують орган і ряд інших.

Використання підтримуючої терапії може проводитися самостійно у разі запланованих свят або наявності певного захворювання. Тим не менш, консультація з лікарем є дуже важливим моментом, який допоможе визначитися з тим, який конкретно препарат вибрати і які у нього побічні дії. У терапії захворювань підшлункової залози використовуються такі ферментні препарати як панкреатин, мезим і креон. Всі вони у своєму складі мають кілька складових, ідентичних натуральним. Їх мета – профілактика порушень в роботі кишечника і організму в цілому.

Антиферментні ліки

При лікуванні патології цього ендокринного органу може виникнути необхідність приймати такі препарати, які знижують активність травних ферментів. Це потрібно, коли вони починають руйнувати саму залозу, наприклад, при гострому панкреатиті.

Така ситуація диктує необхідність їх нейтралізації для того, щоб зберегти підшлункову. До антиферментам відноситься такий препарат як гордокс, а також контрикал, пантріпін та інші.

Антациди

Ще однією групою ліків, що застосовуються в основному при панкреатих, є антациди. Їх роль – це профілактика підвищення тиску в протоках підшлункової. Справа в тому, що існує пряма рефлекторний зв’язок між виділенням соляної кислоти шлунка і панкреатичним соком залози. Як тільки кислотність підвищується, йде посилення утворення травного соку.

Антацидний препарат, діючи на особливі клітини шлунка, викликає зниження виділення соляної кислоти. До них відносяться: алмагель і фосфалюгель. Незважаючи на те, що найбільше застосування вони отримали, наприклад, при виразковій хворобі, їх застосування в панкреатології отправдано.

Препарати, які діють на підшлункову залозу, представлені різноманітними групами. Крім вищеописаних, використовуються засоби для лікування діабету першого і другого типу, пухлин залози і ряду інших захворювань, які найчастіше потребують кваліфікованої медичної допомоги, а не самостійного призначення ліків. Це наприклад, такий відомий препарат, як інсулін, а також ряд ліків для збільшення чутливості рецепторів клітин до нього. Застосовується певна хіміотерапія при пухлинах підшлункової.

Цей екзо — та ендокринний орган досить чутливий для будь-яких впливів. При мінімальному пошкодженні він стає своєрідною бомбою, тоді тільки фахівець може врятувати ситуацію. Тому, якщо з’являється бажання вибрати який-небудь препарат для того, щоб лікувати підшлункову залозу самостійно, то все-таки кращим варіантом буде консультація з лікарем з метою запобігання шкоди здоров’ю з-за появи або посилення патологічного стану цього органу.