Розміри жовчного міхура в нормі та при відхиленнях

Призначення жовчного міхура полягає в зборі жовчі та її виведення в тонку кишку. При виникненні патологій органу його функціонування порушується. Лікарі, які здійснюють діагностичні заходи, особливу увагу звертають на розміри жовчного міхура. Величини, що не відповідають нормі, свідчать про наявність захворювань.

Виявити значне збільшення міхура можна при пальпації. Однак цей спосіб обстеження не дозволяє визначити точні розміри і зафіксувати невеликі відхилення від норми. Набагато більш інформативний метод — ультразвукове дослідження.

Будова органу

Жовчний міхур — внутрішній орган травної системи. Це вмістище для жовчі, яку виробляє печінка. Локалізується міхур в черевній порожнині. Його конкретне розташування — ямка, наявна на вісцеральної (внутренностной) поверхні печінки.

Орган за своєю формою нагадує грушу. За розміром в нормі жовчний міхур у дорослої людини невеликий. Розширений кінець — це дно органу. Середня частина називається тілом.

Вузький кінець, спрямований до воріт печінки, називається шийкою міхура. Вона триває в міхурову протоку, який у воротах печінки зливається з печінковим протокою. В результаті утворюється загальний жовчний проток, розміри якого в кожної людини індивідуальні.

Стінка міхура складається з декількох шарів:

• Велика частина органу покрита серозною оболонкою. Вона являє собою очеревину, що переходить з поверхні печінки.
• На тих ділянках, де серозної оболонки немає, є адвентиція. Цим терміном позначається зовнішній шар з волокнистої сполучної тканини.
• Наступна оболонка — м’язова. Вона утворена гладенькими м’язовими клітинами.
• Всередині жовчний міхур вистелений слизовою оболонкою. У ньому вона утворює безліч складок. У шийці органу та міхурово протоці слизова оболонка представлена спіральної складкою.

Як проводиться вимір?

Щоб поставити діагноз, спеціаліст з’ясовує, якого розміру жовчний міхур у пацієнта. Числові характеристики — важливі параметри, за якими можна дізнатися про наявність або відсутність серйозних захворювань.

Розміри міхура визначаються під час проведення ультразвукового дослідження:

• ширина органу вимірюється на поперечному перерізі;
• довжина і глибина визначаються в поздовжній площині;
• об’єм обчислюється за формулою: ширина (см) × довжина (см) × глибина (см) × 0,5.

Додатково визначаються розміри проток жовчного міхура, печінки і загального жовчного протоку.

Спеціаліст ультразвукової діагностики, починаючи дослідження, не відразу робить заміри. Спочатку здійснюється пошук органу. Спеціаліст має датчик під правої реберної дугою на среднеключичной лінії в положенні поперечного перерізу, а потім направляє його в тканину печінки, повільно нахиляє зверху вниз.

Жовчний міхур візуалізується у вигляді анехогенной структури (об’єкта темного кольору) з гладкими контурами.

Після огляду і вимірювання органу у поперечному перерізі лікар здійснює ультразвукове сканування в поздовжній площині. Для цього датчик встановлюється паралельно подовжньої осі тіла. Фахівець знову здійснює необхідні вимірювання і порівнює розміри жовчного міхура в нормі з отриманою інформацією.

Як правильно підготуватися до УЗД?

Щоб лікар поставив правильний діагноз пацієнту необхідно приділити увагу підготовці до ультразвукового дослідження.

Часто гази в кишечнику спотворюють результати, тому одна з рекомендацій — виключення з раціону за 3-4 дні до УЗД продуктів харчування, які сприяють підвищеному газоутворенню:

• сирих овочів, багатих клітковиною;
• бобових;
• чорного хліба;
• незбираного молока;
• газованих напоїв;
• висококалорійних кондитерських виробів.

При схильності до підвищеного газоутворення лікарі інколи призначають своїм пацієнтам вітрогінні засоби. До цих препаратів відносять Еспумізан, Активоване вугілля, Фестал. Всі перераховані ліки зменшують утворення газів у шлунково-кишковому тракті і сприяють їх виведенню з організму при метеоризмі.

Щоб розмір жовчного міхура у людини був правильно визначений, необхідно прийти на УЗД натщесерце. Перед дослідженням слід відмовитися від їжі як мінімум на 6 годин. Не можна пити каву і палити, тому що цей напій і сигарети є факторами, що провокують скорочення міхура.

Іноді УЗД призначається немовлятам. Малюків, які перебувають на природному вигодовуванні, не досить годувати 3 години. Голодувати дитині буде потрібно не менше 3,5 годин, якщо він харчується штучними сумішами. Вони засвоюються організмом довше, чим материнське молоко. Ще повільніше перетравлюються фруктові та овочеві пюре. Перед УЗД рекомендується від них відмовитися.

У деяких випадках ультразвукове дослідження міхура проводиться з метою визначення його скоротливої здатності. Воно включається в себе 2 етапи. Спочатку проводиться звичайне УЗД натщесерце. Наступне дослідження виконується через 45 хвилин після вживання жовчогінних засобів. Для підготовки до другого етапу часто рекомендують брати з собою жирну сметану (20 %), стимулюючу скорочення органу.

Нормальні параметри міхура

Розміри органу суттєво відрізняються в залежності від вікових характеристик пацієнта.

У дорослих

Вимірювання довжини органу під час ультразвукового дослідження фахівці здійснюють в напрямку від шийки до дна. Нормальні значення цього параметра міхура коливаються в межах 70-100 мм. В деяких випадках вимір виявляється скрутним і недостатньо коректним. Причина — неправильна форма органу.

Під час УЗД також вимірюються розміри стінки жовчного міхура у дорослих пацієнтів. Їх товщина становить від 1,5 до 3 мм У всіх відділах міхура значення цього параметра різні. В області шийки стінки виглядають найбільш товстими. Їх важко диференціювати від навколишньої жирової тканини.

Отримані в ході УЗД значення товщини стінок не завжди є коректними з-за ефекту «бічних тіней». Саме тому фахівці виконують вимірювання у різні фази дихання: при нормальному диханні, на видиху і при максимальному вдиху.

Найбільш зручний для оцінки параметр — ширина жовчного міхура. В нормі величина не перевищує 30 мм. Обсяг здорового органу дорівнює 30-50 см3.

Розмір жовчних проток не можна визначити єдиним значенням. Ці структури в нормі різноманітні за своїм величин:

• розмір протоки жовчного міхура (довжина) — від 20 до 60 мм, внутрішній діаметр — 12 мм;
• довжина загального печінкового протоку — 15-30 мм;
• розмір загальної жовчної протоки (довжина) значно варіює.

У дітей

Дитячому жовчного міхура притаманні особливості. У новонароджених орган представлений веретеноподібної форми. Його довжина становить близько 3 див. Приблизно через 6-7 місяців після появи на світ у дитини жовчний міхур стає схожий на грушу. Такий зовнішній вигляд органу зберігається в наступні роки.

Абсолютна ємність жовчного міхура у малюків у віці 3 місяців становить близько 3,2 см3. По мірі дорослішання значення цього параметра збільшуються. У віці від 1 року до 3 років обсяг дорівнює 8,6 см3. Нормальне значення параметра 6-9 років — близько 33,6 см3. Такі розміри жовчного міхура у дітей різних віків.

Фактори відхилення від норми

Зменшення і збільшення органу обумовлені різними факторами.

Збільшення розмірів

Відхилення розміру жовчного міхура від норми у жінок, так само як і в чоловіків, відбувається при гострому холециститі — швидко розвивається запаленні органу. При виконанні УЗД фахівці в першу чергу виявляють зміна ширини. Значення цього показника в області тіла міхура перевищує 35-45 мм

Далі лікарі відзначають збільшення і інших параметрів. Причина відхилення від норми — порушення відтоку жовчі із порожнини. В ході ультразвукового дослідження при гострому холециститі виявляється зміна стінок міхура. Із-за набряку вони товщають до 6-25 мм

Зміна розмірів органу може бути пов’язано з карциномою головки підшлункової залози. При цьому захворюванні спостерігається симптом Курвуазьє — збільшення жовчного міхура, яке визначається при пальпації.

Під час УЗД виявляються такі ознаки:

• відхилення параметрів органа від норми;
• збільшення розміру жовчного міхура та міхурової протоки (розширення);
• симптом усікання перипапиллярного або препапиллярного ділянки протоки.

Іноді причиною збільшення розмірів міхура виявляється застій. Він може бути обумовлений цирозом печінки або функціональними розладами (хворобами шлунково-кишкового тракту, кишковою непрохідністю).

Ще одна причина збільшення розмірів — обструкція протоки міхура. Непрохідність може бути викликана різними причинами: жовчними каменями, новоутвореннями, запальним процесом, паразитами.

Досить рідко зустрічається причина збільшення параметрів — рак (карцинома) міхура. Захворювання найчастіше діагностується у жінок. При проростанні стінки органу спостерігається її нерівномірне потовщення на обмеженій ділянці.

Зменшення розмірів

Відхилення величин жовчного міхура від нормальних розмірів у меншу сторону може бути викликана природною причиною — скороченням органу. Якщо лікар відзначає таку особливість, значить пацієнт не приділив належної уваги підготовці до УЗД і поїв незадовго до дослідження. З-за цього стався викид жовчі, та орган став менше норми. При скоротившись жовчному міхурі збільшені лише його стінки, однак, їх нормальна тришарова структура зберігається.

У список причин зменшення розмірів жовчного міхура відносять гипогенезию. Це аномалія розвитку органу. Зустрічається вона вкрай рідко. При гипогенезии під час ультразвукового дослідження фахівці виявляють зменшений в розмірах орган, але практично повноцінний за структурою. Як правило, розмір жовчного міхура в нормі.

Небезпечна причина зменшення органу — перфорація (прорив). При цьому стані починає розвиватися жовчний перитоніт, загрозливого життя. Пацієнти скаржаться на сильні больові відчуття в правому боці, иррадиирующие в лопатку і плече. У деяких починається нудота, блювання. Хворі люди з перфорацією потребують негайного хірургічного втручання.

Про відхилення від норми розміру жовчного міхура у дорослих фахівці також говорять при виявленні зморщеною структури. Таким орган стає при хронічному холециститі на фінальній стадії. Під час проведення УЗД при цьому захворюванні майже завжди візуалізуються камені або їх тіні. Стінка в більшості випадків є ехогенной.

Розмір жовчного міхура у жінок і чоловіків — важлива інформація, яку лікарі одержують в ході ультразвукового дослідження. УЗД дозволяє не тільки вимірювати важливі параметри, але і виявляти зміни в навколишніх тканинах, виявляти новоутворення.