Зондування жовчного міхура

Дуоденальне зондування жовчного міхура застосовують як компонент загальної діагностики і терапії різних захворювань ЖВП і жовчного міхура, а також органів травного тракту.

Для проведення дослідження можуть використовуватися як фракційне, так і класичне дуоденальне зондування.

Досить популярним в народі є сліпе зондування жовчі, яке, стимулюючи спорожнення як жовчного міхура, так і проток не тільки з лікувальною, а й з профілактичною метою, вигідно відрізняється від дуоденального зондування відсутністю необхідності в ковтання зонда і легким проведенням його в домашніх умовах.

Дуоденальне зондування жовчі

Протягом процесу травлення жовч, резервируемая в жовчному міхурі, надходить з нього по жовчному протоку в дванадцятипалу кишку.

Вводячи в дванадцятипалу кишку поза травлення жовчогінні розчини, стимулюють надходження жовчі і за допомогою дуоденального зондування проводять:

• функціональне дослідження жовчних проток і міхура;
• бактеріологічне та мікроскопічне дослідження жовчі.

Крім діагностики зондування жовчі дозволяє не тільки відсмоктувати її при застої в жовчному міхурі, але і вводити в дванадцятипалу кишку лікарські препарати при запальних та паразитарних захворюваннях.

Процедура дуоденального зондування

Підготовка до маніпуляції передбачає відмову від застосування жовчогінних, антиспастичних, проносних, судинорозширювальних і поліпшують травлення препаратів за 5 днів до процедури.

Їжу можна приймати не пізніше 18 годин напередодні. Деяким пацієнтам, особливо з підвищеним блювотним рефлексом, потрібна попередня психологічна підготовка, а іноді і місцева анестезія.

У процедурному кабінеті пацієнта саджають на зручний стілець зі спинкою і вводять у ротову порожнину стерильний зонд зі спеціальною оливою на кінці. Синхронно з цим, злегка підтягнувши підборіддя до грудей, хворий здійснює ковтальні руху, дихаючи при цьому через ніс, що сприяє пригнічення блювотного рефлексу.

Після повільного просування зонда до 7-ої позначки пацієнт лягає на правий бік, підклавши теплу грілку під праве підребер’я. Завдяки важкій оліві зонд поступово просувається до воротаря шлунка і, дійшовши до 9-ої позначки, досягає дванадцятипалої кишки.

Після досягнення мети зовнішній кінець зонда заводиться в пробірку з позначкою «А», куди за півгодини надходить до 40 мл так званої дуоденальної жовчі – жовтої прозорої рідини, яка представляє собою суміш дуоденального вмісту, секрету підшлункової залози і жовчі (порція А).

На наступному етапі в дванадцятипалу кишку вводять близько 50 мл підігрітого до 42ºС розчину з 25-відсотковим вмістом сірчанокислої магнезії, яка стимулює викид жовчі з жовчного міхура у дванадцятипалу кишку. Знявши поставлений на 10 хвилин затиск, в пробірку «В» за півгодини збирають 50-60 мл міхурової жовчі, що представляє собою темно-оливкову рідина (порція В).

Як тільки по зонду починається відділення рідини яскраво-жовтого кольору, в пробірку «З» збирають чисту печінкову жовч в кількості 10-20 мл, представляє порцію С.

Класичне дуоденальне зондування жовчі на цьому закінчується. Після виймання зонда пацієнт переводиться в палату, де йому протягом години не рекомендується вставати з ліжка.

Оцінка результатів дуоденального зондування

При оцінюванні визначають консистенцію, прозорість і колір дуоденального вмісту. У здорової людини всі 3 порції жовчі будуть прозорими і тягучими. Різні відхилення від норми можуть свідчити про наявність певних патологічних процесів.

Важливим є мікроскопічне дослідження осаду жовчі.

У здорової людини він майже однаковий у всіх 3-х порцій дуоденального вмісту і складається з:

• кристали щавлевокислого натрію та холестерину;
• невеликого числа клітин епітелію і поодиноких лейкоцитів.

При збільшенні числа лейкоцитів у порції В і фарбуванні їх жовчю можна стверджувати про розвиток запалення безпосередньо у жовчному міхурі. Якщо ж аналогічна картина спостерігається у порції С, це свідчить про те, що запальний процес досяг вже внутрішньопечінкових проток, тобто розвинувся холангіт.

Для виявлення збудників інфекційних захворювань і паразитів проводять мікробіологічне дослідження отриманого дуоденального вмісту.

Метод фракційного дуоденального зондування

Методика виконання окремого виду дуоденального зондування, яке являє собою фракційне зондування, складається з 5 фаз:

Протягом 2-3 хвилин виділяється близько 3-5 мл світло-жовтої жовчі, що представляє собою її залишок загального жовчного протоку. Подовження даної фази може вказувати на підвищення тонусу сфінктера Одді. Порція А класичного дуоденального зондування складається із жовчі, отриманої протягом 1-ої і 3-ої фази.

Протипоказання до дуоденальному зондування

Даний метод дослідження протипоказаний при таких захворюваннях і станах, як:

• важка недостатність кровообігу;
• хронічний холецистит у фазі загострення;
• гострий холецистит.

Тюбаж жовчного міхура

Дуоденальний зонд застосовується також і для процедури тюбажа, який, викликаючи стимуляцію жовчовиділення, переслідує мету спорожнення міхура і являє собою:

• беззондовое, або сліпе, промивання за допомогою жовчогінних засобів;
• зондове, що припускає введення зонда в дванадцятипалу кишку.

Тюбаж може застосовуватися не тільки в якості однієї зі складових комплексної терапії при дуоденіті, хронічному панкреатиті, холестатичному гепатиті, дискінезіях ЖВП, хронічному безкам’яному холециститі, але і в якості профілактики різних захворювань печінки і жовчного міхура.

Сліпе промивання жовчних проток може легко здійснюватися в домашніх умовах. Підготовка до нього складається лише з придбання засобу, стимулюючого виведення жовчі, і вибору вільного часу.

Техніка виконання такої процедури, як сліпе зондування, передбачає прийом вранці натщесерце якого-небудь дратівної засоби і лежання на правому боці протягом від 40 хвилин до 1 години з теплою грілкою на ділянці печінки.

Подразниками секреції можуть бути:

• настій шипшини;
• гаряча мінеральна вода (Єсентуки №17, Боржомі або Нарзан);
• розчин ксиліту або сорбіту;
• сірчанокисла магнезія;
• карловарська або англійська сіль.

Протипоказаннями до проведення процедури служать всі загострення хронічних захворювань ШКТ і наявність в жовчному міхурі каменів, ось чому будь зондування жовчі в домашніх умовах не повинно проводитися без консультації з лікарем.

Дуоденальне зондування жовчного міхура, представляючи собою найбільш інформативний і абсолютно нешкідливий метод порожнинного дослідження, дозволяє не тільки встановити правильний діагноз, але і сприяє лікуванню і профілактиці різних патологій жовчного міхура та жовчних проток.

Сліпе зондування забезпечує видалення з печінки і жовчовивідних шляхів білірубіну у вигляді піску, солей холестерину, мікробів, усуває застій в жовчних ходах і виробляє очищення проток підшлункової залози.