Гломерулонефрит у жінок: що це таке, симптоми, діагностика, лікування, наслідки хвороби

Гломерулонефрит — патологія нирок, при якій страждають на ниркові клубочки і канальці. Даний стан має иммуновоспалительную природу, може бути самостійним захворюванням або симптомом деяких системних захворювань. У жінок зустрічається найбільш часто. Характерний вік розвитку хвороби — 20-40 років. Гломерулонефрит є найчастішою причиною інвалідизації працездатного населення по захворюванням нирок.

1 Опис

Гломерулонефрит — це запальний процес в нирках, що розвивається внаслідок імунологічних реакцій. Більшою мірою страждають на ниркові клубочки, в меншій — канальці. Суть патологічного процесу полягає в негативному впливі антитіл, що виробляються на проникаючі в організм бактерії. Антитіла та бактеріальні антигени утворюють комплекси, які осідають у клубочках і канальцях нирок, викликаючи запалення.

Цей стан призводить до порушення процесу утворення та фільтрації сечі, відбувається затримка рідини та солей в організмі. Розвивається артеріальна гіпертензія ниркового походження.

Результатом захворювання стає недостатність функції нирок.

Що таке гідронефроз нирок, його симптоми, діагностика і лікування

Причини розвитку уремії, діагностика і лікування захворювання

Симптоми, діагностика та лікування пузирного заносу

2 Причини

Причиною розвитку гломерулонефриту є інфекція:

  • стрептококова — ангіна, тонзиліт;
  • кір;
  • вітряна віспа;
  • ГРВІ.

Її поширенню сприяють часті переохолодження, одяг не по погоді, підвищена вологість навколишнього середовища.

Окремо розглядають гломерулонефрит як симптом системного захворювання:

  • червоного вовчака;
  • склеродермії;
  • ревматоїдного артриту.

У цьому випадку патологічний процес носить виключно аутоімунний характер.

Виділяють також токсичний нефрит, що розвивається в результаті отруєння організму миш’яком, солями важких металів, ртуттю.

3 Симптоми

Виділяють два варіанти перебігу захворювання — гострий і хронічний. Починається гломерулонефрит у більшості випадків гостро, рідко спостерігається латентний перебіг. Для дітей характерно більш гостре і швидкий розвиток гломерулонефриту, ніж у дорослих — в останніх патологія протікає стерто і часто стає хронічною.

Симптоми виникають через 2-3 тижні після перенесеного інфекційного захворювання. Всі прояви об’єднують у три синдрому:

  • сечовий (полягає у зміні кількості і якості сечі);
  • набряковий (набряки з’являються з-за затримки рідини в тканинах);
  • гіпертонічний (підвищення тиску виникає на тлі затримки води та солей).

Початок захворювання зазвичай гострий: підвищується температура до 38-38,5 градусів, спостерігається загальне нездужання. Жінка скаржиться на втрату апетиту, нудоту. Шкіра стає блідою і набряклою. Особливо помітні набряки на обличчі, під очима. У перші кілька днів пацієнтка відзначає уражень сечовипускання.

Характерною ознакою гломерулонефриту є поява крові в сечі. В більшості випадків вона не помітна неозброєним поглядом — тільки у 15% жінок сеча набуває червоного відтінку. Підвищення артеріального тиску спостерігається у 60% пацієнток. Практично завжди гломерулонефрит супроводжується больовими відчуттями, які локалізуються в області попереку з обох сторін. Біль помірно інтенсивний, носить тягнучий або ниючий характер.

У більшості випадків гострий гломерулонефрит протікає сприятливо і через 3-4 тижні закінчується повним одужанням. Рідше гострий процес переходить у хронічну форму. Хронічний гломерулонефрит може проявлятися в декількох формах:

  • нефротичний — з переважанням ознак порушення сечовиділення;
  • гіпертонічний — на перший план виходить підвищення артеріального тиску;
  • гематуричний — постійна присутність крові в сечі;
  • латентний — прихований перебіг;
  • змішаний.

Для хронічного гломерулонефриту характерна зміна періодів ремісії і загострення. Рецидиви хвороби найчастіше трапляються навесні і восени.

Гострий гломерулонефрит нерідко зустрічається у вагітних жінок. Причиною стає зниження імунітету, загострення хронічної інфекції в горлі. Захворювання протікає без виражених особливостей, однак є підвищений ризик розвитку ускладнень. Переривання вагітності потрібно у вкрай рідкісних випадках.

4 Діагностика

Діагноз гломерулонефриту ставлять на підставі сукупності даних опитування пацієнтки, огляду і результатів різних методів діагностики.

Результати лабораторних та інструментальних методів обстеження при гломерулонефриті описані в таблиці:

Метод Результат
Загальний аналіз крові Ознаки запалення — зростання рівня лейкоцитів та ШОЕ
Біохімічний аналіз крові Підвищення вмісту сечовини і креатиніну
Аналіз сечі Наявність еритроцитів, вміст білка 3-6%, поява гіалінових циліндрів
Ультразвукове дослідження нирок Набряк клубочків і канальців нирки

Латентну форму захворювання вдається діагностувати тільки за специфічними змінами в сечі.

5 Методи лікування

Гострий гломерулонефрит потрібно лікувати в стаціонарних умовах. Жінці призначається постільний режим. Лікування включає дієту, використання лікарських препаратів, фізіопроцедур.

Дієта необхідна для зниження навантаження на нирки та підвищення ефективності медикаментозної терапії. З раціону при гострому гломерулонефриті виключають:

  • копчені та консервовані страви;
  • спеції;
  • міцний чай і кава, алкогольні напої;
  • білокачанну капусту;
  • яблука;
  • кисломолочні продукти;
  • картопля;
  • сухофрукти.

Рекомендується обмеження солі та рідини. Всі страви готують на пару. З напоїв краще вживати відвар шипшини.

При інфекційній природі хвороби призначають антибіотики пеніцилінового ряду або групи макролідів. Препарат і дозування лікар визначає індивідуально. Тривалість прийому антибактеріальних препаратів — два тижні. Додатково призначають комплекс симптоматичної терапії:

  • діуретики — для поліпшення відтоку сечі;
  • антигістамінні засоби — для зменшення набряку;
  • антиагреганти — для поліпшення мікроциркуляції;
  • жарознижуючі.

При тяжкому перебігу гломерулонефриту та аутоімунному походження захворювання показані глюкокортикоїди і цитостатики.

Хронічну форму хвороби допускається лікувати в амбулаторних умовах. Лікування призначається таке ж, як і при гострому процесі. Курс антибіотиків скорочується до 7-10 днів. Крім лікарських препаратів допускається використання народних засобів:

  1. 1 ч. л. подрібнених кукурудзяних рилець і 1 ч. л. хвостиків вишні змішують і заливають 500 мл окропу. Настоюють протягом двох годин, приймають по чверті склянки 3 рази на день. Курс лікування — три тижні.
  2. 1 ст. л. квіток бузини заливають склянкою окропу, охолоджують і випивають протягом дня. Тривалість лікування — 4 тижні.
  3. 3 ст. л. лляного насіння і березових бруньок заварюють літром окропу, настоюють 2 години. Приймають по склянці протягом дня. Тривалість прийому — 7-10 днів.

Використання народних засобів повинна бути обговорена з лікарем.

6 Прогноз і профілактика

Прогноз гострого гломерулонефриту сприятливий. При своєчасному зверненні за медичною допомогою та адекватному лікуванні настає повне одужання та відсутність будь-яких наслідків хвороби. В інших випадках розвиваються ускладнення:

  • ниркова недостатність — у 1% хворих;
  • серцева недостатність — у 3% хворих;
  • у вагітних жінок — прееклампсія та еклампсія, що вимагають термінового розродження;
  • перехід у хронічну форму.

Профілактика захворювання полягає у своєчасному купировании хронічних вогнищ інфекції в дихальних шляхах і надалі уникнення переохолоджень.

За темою:  Чим і наскільки небезпечна міома матки для життя

MAXCACHE: 0.38MB/0.00116 sec