Лікування антибіотиками при запаленні придатків і яєчників у жінок

При запаленні придатків антибіотики необхідні, оскільки, як і інші запальні захворювання органів малого тазу, воно може давати дуже небезпечні ускладнення. Частіше призначаються антибіотики тетрациклінового ряду, фторхінолони і макроліди. Кожні з них мають свої протипоказання, тому лікування має проходити під контролем лікаря. Обов’язково проводиться посів на чутливість мікрофлори, і курс лікування коректується, беручи до уваги результати даного аналізу.

1 Призначення препаратів

Після того як пацієнтці ставлять остаточний діагноз «запалення маткових труб і яєчників», негайно призначаються препарати групи антибіотиків. Паралельно проводиться процедура щодо виявлення причини захворювання, тобто визначення виду бактерії. Антибактеріальні препарати актуальні, якщо патологічний процес знаходиться в гострій формі. Антибіотики часто дають пацієнтам із загостренням хронічного захворювання.

При лікуванні запалення придатків необхідні препарати з широким діапазоном дії, тобто вони повинні знищувати цілу лінійку мікроорганізмів, які викликали захворювання. Важливим моментом при призначенні антибіотика є те, що ліки повинні впливати на певні мікроорганізми, такі як уреаплазма, хламідії і мікоплазма, які і служать причиною початку та перебігу запального процесу.

У курс лікування запальних захворювань органів малого тазу (ЗЗОМТ) вноситься поправка після отримання результатів проведеного аналізу, якщо з’ясувалося, що для руйнування і припинення росту мікроорганізму буде ефективніше інший препарат. Зміна ліки або його добового кількості може змінюватися, якщо при тривалому вживанні ліків змін і поліпшень у хворого не спостерігається. Схеми терапії антибіотиками в гінекології стосуються не тільки аднекситу (запалення придатків), але і інших запальних захворювань, наприклад ендометриту (запалення матки).

Список препаратів-макролідів і способи їх застосування

Список кровоспинних препаратів при рясних місячних

Запалення придатків у жінок: причини, симптоми і методи лікування

2 Групи антибіотиків при ЗЗОМТ

Останнім часом велика кількість бактерій стало більш стійким до широко застосовуваних ліків тетрациклінового ряду (ауреоміцин, біоміцин та інші). Також відомо, що ці ліки мають досить багато шкідливих ефектів.

При аднекситі і сальпингоофорит медики часто призначають:

• Доксициклін. Цей препарат налічує меншу кількість побічних ефектів і максимально швидко виводиться з організму.
• Макроліди. Це антибіотики, які не розпадаються в шлунку, а мають здатність накопичуватися в організмі, що прискорює процес одужання. До них відносяться:
  • еритроміцин;
  • кларитроміцин;
  • рокситромицин.
• Сумамед і коаліціада — найбільш активні речовини. Ефективно діє на мікроорганізми-збудники ЗЗОМТ.
• Фторхінолони — це група антибактеріальних препаратів з вираженою активністю, вони мають широкий спектр дії. Практично не викликає звикання, з зв’язку з цим не потрібно часто міняти лекаство. Якщо у пацієнта немає протипоказань до прийому цієї групи препаратів, призначають одну з наступних засобів:
  • ломефлоксацин;
  • офлоксацин;
  • пефлоксацин.

При лікуванні захворювань, пов’язаних з сечостатевою системою, зазвичай призначається більше двох препаратів. Це пов’язано з тим, що ініціаторів захворювання буває кілька.

2.1 Тетрацикліни

Антибіотики, що належать до тетрациклінів, знищують здатність збудника розмножуватися. Вони застосовуються в боротьбі з такою мікрофлорою, як:

• гонококкова;
• стрептококова;
• стафілококова;
• ентеробактерії (сальмонели, клебсієли, кишкова паличка, чумна паличка тощо);
• коклюшна паличка;
• грамнегативні спірохети;
• мікоплазми;
• Chlamydia trachomatis.

У шлунково-кишковому тракті засвоюється 70% препарату з ряду тетрациклінів, рекомендовані і призначені лікуючим лікарем при діагноз «запалення придатків». Виводиться препарат з організму в основному видільною системою людини, тобто нирками з сечею. Засвоюється препарат по-різному, в залежності від форми засобу, його складу, призначення, дозування і прийому. Все це рекомендується і контролюється лікарем, від цих факторів залежить подальший перебіг курсу лікування.

Протипоказання до застосуванню унікальних антибіотиків тетрациклінового ряду:

• ниркова недостатність;
• підвищена чутливість до препарату;
• лейкопенія;
• вік до 8 років;
• лактація;
• вагітність.

Такі препарати мають побічні ефекти: посилення внутрішньочерепного тиску, запаморочення, призводять до зміни складу крові. Зустрічаються такі симптоми, як:

• нудота;
• зниження апетиту;
• запалення в шлунково-кишковому тракті;
• діарея або запор;
• порушення роботи нирок;
• алергічні реакції;
• анафілактичний шок;
• можуть призвести до розвитку кандидозу;
• виникає сприйнятливість до ультрафіолетових променів;
• у дітей є ймовірність порушення формування кісткової тканини, зубів.

Приймати їх потрібно після їжі або комплексно, 3-4 рази на добу. Курс лікування складає до 7 діб максимум. При різкому прояві побічних ефектів препарат припиняють приймати.

Не в жодному разі не потрібно самостійно збільшувати дозування лікарського засобу при жіночих захворюваннях, так як у випадку передозування побічні дії ліків посилюються в рази. (інформація про побічні ефекти розписана вище в статті). Дія їх направлено на зменшення та ліквідацію симптомів захворювання.

Антибіотики тетрациклінового ряду не рекомендується застосовувати з лікарськими препаратами, які можуть містити наступні елементи у своєму складі: Ca, Mg, Fe, Zn та інші метали.

Паралельний прийом антибіотиків з барбітуратами і карбамазепіном краще виключити. Ці ліки негативно впливають на терапевтичні дії один одного. Варто знати, що антибіотики тетрациклінового ряду знижують ефективність гормональних таблеток, як засобів контрацепції.

2.2 Макроліди

Протипоказання до застосуванню унікальних макролідів:

• вагітність (є винятки на малу кількість препаратів);
• лактація.

Вони відомі такими побічними діями:

• алергічні реакції;
• болі в шлунково-кишковому тракті;
• нудота;
• опущення верхньої повіки;
• проблеми із зором;
• істотне розширення зіниці.

Антибіотики групи макролідів приймають за дві години після або за годину до їди. Обов’язково необхідно ознайомитися з інструкцією та дотримуватися рекомендації лікуючого лікаря. Змінювати план прийому ліків не можна. Макроліди не рекомендується поєднувати з антацидними препаратами. При проведенні курсу лікування антибіотиками необхідно в день випивати до двох літрів води.

Передозування макролідами, так само, як і фторхинолами, не так небезпечна для організму людини і не несе загрозу життю. При порушенні або збільшенні кількості прийнятого препарату можуть посилиться ефект побічних дій.

2.3 Фторхінолони

Фторхінолони у пацієнтів всмоктуються в основному в шлунково-кишковому тракті, а по закінченні декількох годин препарат максимально концентрується в крові і починає свій вплив на біоматеріал. Ця група антибіотиків протипоказана жінкам під час вагітності із-за сильного впливу на плід і отримання негативних наслідків надалі.

Фторхінолони необхідно запивати великою кількістю рідини і приймати до їди за 120 хвилин.

Залишки препарату виводяться з організму нирками, що дає певну навантаження на цей орган. Ліки цієї групи має ще одну особливість: воно накопичується в органах людини і його тканинах, ступінь розпаду може тривати від трьох до 20 годин, все залежить від стану органів.

При порушеній функції нирок та видільної системи препарат буде виводитися довше, і це повинно бути враховано при призначенні препаратів лікуючим лікарем. Тому може бути важливо, коли історія захворювання і сторонні проблеми відомі лікуючого спеціаліста, так як це допоможе уникнути багатьох проблем і, головне, не нашкодити, а допомогти пацієнту в боротьбі з його хворобою.

Протипоказання:

• вагітність;
• період лактації;
• чутливість до препарату;
• дитячий вік.

Фторхінолони мають ряд наступних побічних ефектів:

• зниження апетиту;
• болі в шлунково-кишковому тракті;
• діарея або запори;
• нудота;
• порушення сну;
• головний біль;
• судоми;
• тремтіння по тілу;
• зниження зору;
• алергічна реакція.

З менш частим проявом зафіксовані такі побічні дії препаратів:

• запалення в сухожиллях; суглобах;
• порушення роботи нирок;
• розриви сухожиль;
• порушення серцебиття;
• порушення роботи товстого кишечника;
• молочниця у пацієнток.

У медичній практиці існує ще цілий ряд сполучень та заборон щодо прийому антибіотиків з іншими лікарськими препаратами. На облік в обов’язковому порядку повинно братися не тільки сам діагноз, а і процес протікання захворювання, наявність інших хвороб і запалень, особиста чутливість до препаратів, анамнез.

3 Показання до застосування

Аднексит – інфекційне захворювання, обумовлене інфекційними агентами, що вражають придатки. Для лікування будь-яких стадій аднекситу необхідне призначення антибіотиків, і краще – у формі ін’єкцій. Після проходження курсу ін’єкційних препаратів, лікар призначає прийом ліків у формі таблеток. Іноді можуть бути призначені препарати у вигляді суспензій або свічок.

Основні засоби, що пригнічують ріст бактерій, які наказують при хворобливих процесах у придатках:

• Цефтибутен (Цедекс) — пероральний антибактеріальний препарат для системного застосування, період лікування становить 5-10 днів, в капсулах.
• Азитроміцин (Зомакс) — протимікробний препарат загальної дії в капсулах.
• Метронідазол.
• Еритроміцин — макролидный антибіотик, активний проти грампозитивних і грамнегативних бактерій. Дозування встановлюють індивідуально.
• Цифроплоксацин, цефтріаксон – препарат в таблетках. Лікування призначається тільки після ретельної оцінки ризиків «шкода – користь».

Дієві препарати з групи синтетичних антибактеріальних препаратів з високою активністю проти анаеробних бактерій і збудників інфекцій (нитроимидазолы): Метрогіл і Трихопол (з діючою речовиною метронідазолом).

Ранній клас антибіотиків групи аміноглікозидів лікуючий лікар призначає тільки в тому випадку, якщо хвороба затяжна, проходить з ускладненнями, і інфекція вразила інші органи.

4 Лікування ЗЗОМТ під час вагітності

Препарати тетрациклінового ряду не призначають в період вагітності, тому що ці ліки проникають у плід і можуть там накопичуватися. Це може вплинути на розвиток скелета у дитини і викликати патології. У список заборонених ліків для вагітних пацієнток входить кларитроміцин, рокситромицин і мидекамицин, дія останніх ліків досконально не вивчено.

Порівняно нешкідливими для проведення лікування запалень у вагітних є кошти під такими назвами:

• спіраміцин;
• еритроміцин;
• йодамицин.

При важких формах захворювання придатків медики можуть призначити препарат азитроміцин. Лікарські засоби з групи хінолонів або фторхінолонів на період вагітності строго заборонені до застосування.