Пієлонефрит: що це, симптоми, причини, діагностика, лікування у жінок, профілактика

Пієлонефрит являє собою неспецифічне інфекційне захворювання нирок запального характеру. При цій хворобі уражуються ниркові балії, канальці і паренхіма. Вона протікає гостро або латентно, тому її симптоматика може змінюватись. При пієлонефриті жінкам потрібно термінове лікування, оскільки це захворювання здатне спровокувати ниркову недостатність.

1 Особливості пієлонефриту у жінок

Пієлонефритом дорослі жінки хворіють у 5 разів частіше, ніж чоловіки. Це пояснюється анатомічною будовою сечовипускального каналу (він ширший і коротший (до 2 см), з-за чого патогенна флора здатна набагато швидше досягти сечового міхура і поширитися по висхідному шляху). У жінок уретра розташована поряд з анальним проходом і входом у піхву. Це ще більше збільшує ризик потрапляння інфекційних збудників. У чоловіків уретра є довгою, вузькою і извитой, що становить серйозну перешкоду для розповсюдження бактерій.

Гострий пієлонефрит діагностується в 80-90% випадків, у дівчаток до 3-4 років. Хлопчики того ж віку схильні до цієї патології у 8-9 разів рідше. Саме на цей період припадає перший пік захворюваності у жінок, який часто не виявляється. Основними клінічними ознаками пієлонефриту є озноб і пропасниця, які нерідко у дітей молодшого віку сприймаються як симптоми ГРВІ. З-за помилкового діагностування хворим призначають противірусні та жарознижуючі засоби, внаслідок чого захворювання переходить в хронічну латентну форму.

У віці від 18 до 30 років у жінок відзначається другий пік захворюваності. Він пов’язаний з початком статевого життя, виношуванням дитини та пологами.

Третій пік хвороби проявляється в старечому віці. Однак жінки старше 75-80 років рідше хворіють пієлонефритом, ніж чоловіки. Це обумовлюється тим, що останні страждають пухлинами і гіперплазією передміхурової залози, з-за чого порушується відтік сечі, відбувається її застій і розмноження в ниркових структурах патогенних мікроорганізмів.

У жінок виділяють наступні форми пієлонефриту:

  • основну (поділяють на гостру і хронічну);
  • гестационную.

Залежно від причин виникнення пієлонефрит може бути первинним або вторинним. Виходячи зі ступеня ураження нирок відзначають односторонню (право — або лівостороння) і двосторонню різновид захворювання. Гостру форму патології підрозділяють на серозний і гнійний пієлонефрит. При тривалому перебігу хвороби та відсутності лікування вона переходить в хронічну стадію.

Гестаційний пієлонефрит — це бактеріальне ураження нирок у вагітної жінки. Він обумовлюється збільшенням матки в розмірах, яка починає тиснути на внутрішні органи. Зрідка пережимається сечовід, який відповідає за відведення з нирки у сечовий міхур урини. Це провокує застій сечі і розширення органу.

Гестаційний пієлонефрит часто виникає в першій половині вагітності. Продукти інтоксикації бактерій, розмножилися в нирках, не роблять негативного впливу на плід, але вони погіршують стан матері, що представляє загрозу викидня. Якщо жінка відчуває себе дуже погано і існує небезпека бактериемического шоку, лікуючий лікар може порекомендувати перервати вагітність.

Дизурія у жінок: методи діагностики, лікування і профілактики

Симптоматика та методи лікування хронічного пієлонефриту в домашніх умовах

Запалення придатків у жінок: причини, симптоми і методи лікування

2 Причини

Розвивається запальне захворювання нирок з-за ураження структур бактеріями. Вони потрапляють через уретру і починають розмножуватися в сечовому міхурі. Якщо при цьому відсутнє адекватне лікування, то патогенна флора поширюється по висхідному шляху, поступово вражаючи всі органи, аж до нирок.

Практично у всіх випадках (до 90%) захворювання провокується кишковою паличкою. Це зумовлено близьким розташуванням уретри поряд з анальним проходом. Однак пієлонефрит може бути наслідком інфікування та іншими патогенними мікроорганізмами:

  • стафілококи;
  • ентерококи;
  • псевдомонади;
  • мікоз;
  • протей;
  • энтеробактер;
  • клебсиелл.

При попаданні цих збудників у сечовий міхур і ниркові балії запальний процес розвивається поступово. На ранній стадії можна уникнути застійних явищ і активного розмноження патогенних агентів.

Виділяють і інші причини розвитку пієлонефриту, але вони менш поширені. Провокує патологію і сечокам’яна хвороба, якщо камені перекривають сечовід, порушуючи повноцінне відходження урини. До факторів ризику також відносять:

  1. Вікові зміни.
  2. Вроджені патології сечовидільної системи.
  3. СНІД.
  4. Нейрогенну дисфункцію сечового міхура. У більшості випадків вона відзначається у жінок, що страждають діабетом. Цей стан вимагає установки катетера в уретру, що збільшує ризик інфікування.
  5. Пошкодження і травми спинного мозку.
  6. Період вагітності, при якому знижується тонус і зменшується перистальтика сечоводу.
  7. Повне або часткове зміщення матки.
  8. Підвищену сексуальну активність молодих жінок. Під час статевого акту масажується уретра, тому скорочуються м’язи сечостатевої діафрагми, що представляє небезпеку проникнення інфекції.
  9. Перенесені операції на органах сечовидільної системи.

3 Симптоми

Клінічні ознаки пієлонефриту у жінок здатні відрізнятися в залежності від форми хвороби. Гостра і хронічна різновиди проявляються різними симптомами, причому патологія може переходити з однієї стадії в іншу.

При гострому пієлонефриті зазначається сильний запальний процес у нирках. Він зумовлений активним розмноженням інфекційного збудника, на що імунна система дає реакцію. Вона проявляється наступними симптомами:

  • підвищення температури тіла до +40 градусів, причому це відбувається ближче до вечора, а на ранок спадає температура;
  • загальна слабкість;
  • озноб;
  • нудота і блювання;
  • мігрень;
  • рясне потовиділення;
  • гострий біль в області попереку, що має ниючий характер.

Якщо розвивається гнійний процес, то стан пацієнтки погіршується. При наданні недостатньої медичної допомоги або купіруванні запалення з неповним винищенням інфекційного збудника захворювання переходить в хронічну стадію. Для неї характеру стертість симптоматики:

  • нездужання;
  • підвищена стомлюваність;
  • набряклість;
  • слабкість;
  • поява осаду в сечі, з-за чого той стає каламутною;
  • почастішання сечовипускання;
  • різкий запах урини;
  • підвищення артеріального тиску;
  • тахікардія.
За темою:  Мастопатія при клімаксі симптоми і способи лікування

В нерідких випадках хронічний пієлонефрит може перебігати без загострень. Вони можуть бути викликані зниженням рівня імунітету, внаслідок чого активізуються збудники, або проникненням вторинної інфекції. У цих випадках проявляються симптоми, характерні для гострої стадії хвороби. Часті загострення є небезпечними, оскільки призводять до поступового порушення ниркової структури. Внаслідок цього нормальна тканина заміщується рубцевою, а уражена нирка перестає функціонувати повноцінно.

Сеча при пієлонефриті є особливо важливим компонентом дослідження, за яким можна судити про запальному процесі в нирках. Якщо в ній з’являються кров’яні вкраплення, то це говорить про ураженні сечового міхура.

4 Діагностика

Діагностується пієлонефрит на основі скарг, отриманих від пацієнток. Після первинного огляду у терапевта при необхідності призначається додаткове обстеження у нефролога. Повну клінічну картину можна виявити шляхом проведення декількох досліджень:

  1. УЗД нирок. Запальний процес виявляють за допомогою оцінювання розміру і щільності органу. При хронічній формі пієлонефриту спостерігається підвищення ехогенності нирок, а при гострій — нерівномірне зниження.
  2. Цистографія. Проводиться для отримання інформації про стан сечового міхура і виявлення можливої обструкції.
  3. Комп’ютерна томографія. З допомогою цього методу оцінюють загальний стан не тільки нирок, але і паранефральної клітковини, мисок.
  4. Екскреторна урографія. Дослідження проводиться для оцінки рухливості нирок, стану чашок і мисок, тонусу сечовивідних шляхів.

В якості додаткових методів діагностики виступають лабораторні:

  • аналіз сечі по Нечипоренко;
  • загальний аналіз крові та сечі;
  • проба Зимницьким;
  • преднізолоновая тест;
  • бактеріологічний посів.

5 Лікування

Якщо пієлонефрит в хронічній формі протікає із загостреннями, для яких характерні важкі симптоми, зниження артеріального тиску і розвиток гнійних процесів, то лікар приймає рішення про оперативне лікування. До радикальних методів вдаються і в разі сепсису, який не можна усунути медикаментозними засобами. Зокрема нефректомію проводять при нирковій недостатності.

Стаціонарне лікування призначається пацієнткам, у яких відзначаються сильна інтоксикація, блювання і неможливість приймати пероральні препарати. Якщо пієлонефрит не викликає у жінок серйозних симптомів, то лікарі дозволяють проводити терапію в домашніх умовах. Однак навіть у цьому випадку хвора повинна строго дотримуватися призначення фахівця.

Нирки часто запалюються з-за холоду, а при вже ураженому органі він стає підкріплюючим захворювання фактором. Тому пацієнтці слід одягатися тепло. Важливою умовою є своєчасне відвідування туалету, оскільки не можна терпіти і стримуватися сечу, так як це ще більше посилює застійні явища. Рекомендується відпочивати по можливості в горизонтальному положенні.

5.1 Медикаменти

Так як часто жінку, що вболіває пієлонефритом, мучить підвищена температура тіла, то їй слід збивати її. Для цього радять використовувати Диклофенак або Анальгін.

Після підтвердження діагнозу і встановлення типу інфекційного збудника пацієнтці призначають прийом антибактеріальних препаратів. Найчастіше застосовують засоби з групи фторхинолов, цефалоспоринів. Віддають перевагу Цефтриаксону, Цефотаксиму. До Ампіциліну вдаються в окремих випадках, оскільки бактерії до нього є дуже стійкими. Антибіотикотерапію продовжують не менше 2 тижнів. Остаточний курс визначається тяжкістю перебігу хвороби.

Якщо перші 3 дні лікування не дають очікуваного ефекту, то лікарі призначають КТ черевної порожнини. Ця процедура проводиться для виключення гідронефрозу. У частих випадках після пройденого курсу лікування антибіотики приймають знову, але обирають препарати з іншої групи.

При хронічному перебігу пієлонефриту медикаменти призначаються на тривалий час. Це необхідно для попередження гнійного процесу, утворення рубців та інших можливих ускладнень. Якщо порушується робота нирок, то потрібно постійний контроль стану. Не менш важливим є зміцнення імунної системи за допомогою імуномодуляторів і імуностимуляторів, наприклад, Иммунала.

У деяких випадках захворювання провокується микотическими мікроорганізмами. Для їх усунення призначають Флуканазол або Амфотерицин.

Також фахівці проводять спостереження швидкості виведення грибків з нирок за допомогою рентгеноконтрастної урографії та КТ. Якщо відзначається застій сечі, то приймають рішення про хірургічне втручання. Пацієнтці накладають нефростому, що дозволяє нормалізувати відтік урини і ввести антімікотікі в нирку. Використовують також рослинні засоби:

Найменування препарату рослинного походження Опис Фото
Канефрон Є одним з найбільш ефективних препаратів з протизапальною і спазмолітичною дією. Канефрон сприяє стимуляції відтоку сечі, купірує запалення в сечоводах і нирках. У його складі є такі трави, як золототисячника, листя розмарину, корінь любистку. При пієлонефриті жінкам призначають по 2 таблетки всередину 2 рази на день. В якості побічних ефектів виступають порушення випорожнення, нудота і алергія
Фитолизин Фитолизин сприяє зняттю запалення сечовивідних шляхів і виведення конкрементів. У його складі є пирій, листя берези, корінь петрушки, пташиний хвощ, трава горця. Препарат випускається у формі пасти, яку перед застосуванням слід розчинити в теплій воді. Приймають ліки по 1 ч. л., потім роблять перерву і повторюють курс. При фосфатних каменях у нирках і нефрозі засіб не рекомендується
Уролесан

Є комбінованим засобом, застосовуваним не тільки при патології сечовивідної системи, але і для поліпшення функції жовчних шляхів. Призначається при гострому і хронічному пієлонефриті, холециститі, дискінезії жовчних шляхів і жовчнокам’яної хвороби. Уролесан стимулює сечовипускання, надає бактерицидну дію, підвищує кислотність, виводить сечовину, солі хлору, жовч і стимулює кровообіг.

До складу препарату входять:

  • олія м’яти перцевої і ялиці;
  • екстракт насіння дикої моркви;
  • екстракт хмелю;
  • касторова олія;
  • екстракт листя і стебел материнки.

Приймають засіб по 10 крапель, які наносять на шматок цукру. Його розсмоктують під язиком. У поодиноких випадках можуть проявлятися такі побічні ефекти, як головний біль і нудота

За темою:  Тривалі місячні після 50 років: можливі захворювання, лікування

5.2 Народні засоби

У нетрадиційній медицині для лікування пієлонефриту існують рецепти для приготування настоїв і відварів з трав, цілющі соки та інші засоби для ефективного купірування запального процесу в нирках.

Однак ці методи не повинні використовуватися в якості основних. Вдаватися до них без консультації з лікарем не рекомендується, так як недостатня терапія являє загрозу ускладнень. Народні засоби слід використовувати тільки в якості додаткового лікування, яке допомагає підтримати дію медикаментів і дозволяє знизити дозування фармакологічних препаратів, завдяки чому зменшується ймовірність прояву побічних ефектів.

5.2.1 Харлай

Цю рослину можна використовувати для усунення болю під час загострення захворювання. Систематичний прийом відварів з харлая допомагає вилікувати пієлонефрит. В траві міститься гіркота, яка знижує активність патогенної флори. Це рослина також можна використовувати як якісну заміну антибіотикам, які неефективні в певних випадках.

Сушений харлай можна придбати в аптеках. Для приготування цілющого засобу використовують щіпку рослинної сировини, яке заливають 500 мл води. Отриману суміш кип’ятять на слабкому вогні протягом 3 хвилин, після чого настоюють у закритій ємності. Готовий напій вживають по 1 склянці на день, розділивши на декілька невеликих порцій. Відразу з початком лікування відваром харлая жінка відчуває полегшення болю і поліпшення самопочуття.

5.2.2 Цілющі соки

Для надання сечогінний і протизапальний дії рекомендують вживати цілющі соки. Причому потрібно застосовувати натуральні та свіжі продукти, оскільки консервовані напої не мають тих корисних властивостей, які є в ягодах і фруктах.

Найбільш ефективні:

  1. Березовий сік. Його вживають нерозбавленим, вранці та натщесерце. У ньому містяться мінеральні солі, які допомагають відновити електролітний баланс. Фітонциди, наявні в березовому соку, сприяють профілактиці бактеріальної інфекції. Однак напій не тільки корисний, але має і протипоказання. Його не рекомендується вживати при каменях у жовчному міхурі, нирках, в іншому випадку є ризик загострення хвороби. Зберігати березовий сік коштує в холодильнику, щоб він не втратив цілющі якості.
  2. Журавлинний морс. Його дозволяється вживати для лікування нирок, якщо у жінки нормальне сечовипускання. Для приготування цілющого напою беруть віджаті ягоди і заливають 500 мл води.
  3. Чорничний сік. Для приготування віджимають 1 кг чорниці, додають склянку води і 200 г цукру. Склад кип’ятять і розливають по банках.
  4. Суничний сік. Його вживають по 50 мл до їди. Рецепт приготування: 1 кг ягід засипають 100 г цукрового піску, ставлять у холодне місце. Після початку виділення соку його переливають в окремий посуд.
  5. Капустяний і морквяний. Їх вживають, змішавши між собою, до 2 разів на день по 200 мл Подібний склад володіє бактерицидною і протизапальною діями.
  6. Гарбузовий сік. Надає сечогінний і тонізуючу дію. Вживають по половині склянки в день. Нерідко розбавляють динним соком.
  7. Калиновий. Вживають по 1 ст. л. до їди. Для поліпшення смаку додають мед.
  8. Кавуновий сік. При лікуванні пієлонефриту роблять розвантажувальні дні, тобто протягом доби вживають в їжу тільки цей продукт. Однак подібна терапія протипоказана при сильному загостренні, сечокам’яної і жовчнокам’яної хвороби.

5.2.3 Чай каркаде

Чай каркаде готують з висушених пелюсток суданської троянди, яка також відома під назвою гібіскус. У ньому міститься велика кількість біологічно активних компонентів, мінералів, вітамінів і антиоксидантів. Вони сприяють підвищенню тонусу організму і нормалізації імунної системи, завдяки чому ефективно усувають бактеріальні захворювання. Однак чай протипоказаний при підвищеній кислотності шлунка і гастриті. З обережністю слід вживати жінкам, страждаючим гіпертонією.

Щоб чай був корисний, необхідно правильно заварювати його, оскільки від цього залежать лікувальні властивості. Якщо пелюстки заливати холодною водою, то вживання такого напою сприяє зниженню тиску. При заварюванні окропом тиск підвищується.

Рекомендують використовувати наступний спосіб холодної заварки: 1 ч. л. висушених пелюсток гібіскуса на склянку води. Склад настоюють, поки він не стане більш концентрованим, після чого приймають всередину.

5.2.4 Мучниця

Рослина володіє великою кількістю корисних властивостей. Воно сприяє усуненню запалення і нормалізації роботи нирок. Мучниця знищує патогенну флору, стимулює виведення продуктів метаболізму.

Це рослина слід використовувати в якості самостійного засобу при лікуванні пієлонефриту у жінок при різких загостреннях та інших запальних процесах, сильно подразнюють нирки.

З толокнянки можна готувати настій. Для цього беруть 1 ст. л. сухої сировини заливають 250 мл води і настоюють. Вживають засіб по 1 ст. л.

Ефективні настоянки на спиртовій основі. Для приготування беруть сухе листя мучниці, заливають 40%-ним спиртом. Засіб настоюють протягом 2 тижнів, періодично помішуючи, після чого проціджують і вживають по 15 крапель.

За темою:  Синдром подразненого сечового міхура: симптоми і лікування у жінок

Однак існують і протипоказання. Мучниця заборонена при проблемах зі шлунком, кишечником і алергічних реакціях. Використовувати ліки на основі цієї рослини не рекомендується при вагітності.

5.2.5 Ниркові збори

Найкращим цілющим ефектом володіють так звані ниркові збори. Їх використовують для купірування болю на гострих стадіях пієлонефриту.

Найбільш популярні такі поєднання:

  • ромашка + береза + календула + брусниця + шавлія;
  • кукурудзяні рильця + чорна смородина + суниця + мучниця + шипшина + лляні насіння;
  • ягоди брусниці + кукурудзяні рильця + синій волошка.

При лікуванні народними засобами рекомендується дотримуватися комплексний підхід. Не варто користуватися одним і тим же рослинним ліками тривалий час, оскільки організм починає до нього звикати. Це також дозволяє зменшити ймовірність прояву побічних ефектів.

5.3 Дієта

Для відновлення імунітету варто дотримувати певну дієту. При пієлонефриті харчування повинно бути:

  • легким (зменшувати навантаження на нирки);
  • не дратівливим сечові шляхи;
  • повноцінним (велику роль у зціленні відіграють вітаміни А, B, C).

При загостреннях пієлонефриту рекомендується відмовитися від вживання їжі, багатої на натрій, жири, білки і фосфор. Це обумовлено тим, що ці речовини важко виводяться нирками з організму, в результаті є ризик розвитку набряків і навіть каміння. Також вони провокують роздратування сечових шляхів, чого потрібно уникати. До заборонених і дозволених продуктів при пієлонефриті відносяться наступні:

Дозволено Заборонено
  • фрукти та овочі;
  • крупи (вівсяна і гречана — найбільш корисні);
  • яйця;
  • цукор і кондитерські вироби (в обмежених кількостях);
  • відварне м’ясо і риба нежирних сортів;
  • супи (при загостреннях — на овочевому бульйоні);
  • макарони;
  • молочні та кисломолочні продукти низької жирності;
  • пшеничний хліб;
  • мінеральні води, морси, компоти та чаї
  • м’ясні, грибні та рибні бульйони;
  • горох, капуста, квасоля;
  • молочні продукти високої жирності;
  • житній хліб;
  • спеції і гострі приправи;
  • кава і какао

Протягом доби слід вживати від 2 до 4 л рідини. Але це правило діє тільки при відсутності набряків. Рідина сприяє вимиванню з нирок мікробів і токсинів, розбавляє солі. Вживати можна солодкі чаї, соки, морси, мінеральну і звичайну воду, відвари і настої цілющих трав.

Кількість солі обмежують. Протягом дня дозволяється з’їдати не більше 10-15 г, причому необхідно враховувати, що речовина у великих обсягах міститься в консервованих продуктах і маринадах. Це правило слід дотримуватися з тієї причини, що сіль дратує сечовивідні шляхи.

При лікуванні пієлонефриту рекомендується харчуватися крупами, оскільки вони багаті вітамінами і мінералами, які при звичайному харчуванні людина отримує з м’яса і риби. Кукурудзяна крупа містить вітаміни E, B, A, PP і залізо, вівсяна — вітаміни В1, В2, залізо і магній.

Оскільки дієта повинна бути спрямована на полегшення роботи шлунку і кишечника, то з раціону слід виключити продукти, які призводять до здуття і газоутворення. Під час загострення харчуватися потрібно частіше, але маленькими порціями. У цей період найбільш підходять овочеві супи і бульйони без піджарки. Після зменшення гострого запального процесу дозволяється вводити поступово м’ясо, але тільки у відварному вигляді і нежирні сорти.

6 Профілактика

Виділяють наступні заходи профілактики для жінок, які страждають хронічною формою пієлонефриту:

  1. Ретельне і своєчасне лікування загострень хвороби, стан на диспансерному обліку.
  2. Відмова від надмірних фізичних навантажень і знаходження в постійному нервовому напруженні. Зміна трудової діяльності, якщо вона пов’язана з роботою на ногах, у нічний час, у гарячих цехах і холодних приміщеннях.
  3. Дотримання всіх встановлених правил харчування.
  4. Усунення будь-яких перешкод до нормального сечовипускання і причин розвитку пієлонефриту.
  5. Виявлення і терапія прихованих інфекційних захворювань.
  6. Періодичне лікування в санаторно-курортних установах.
  7. Корекція імунітету і підтримання його в нормі. Для цього рекомендують вести здоровий спосіб життя: частіше гуляти на свіжому повітрі, займатися дозованої фізкультурою за показаннями лікаря.

При латентному перебігу пієлонефриту тривалий час жінка не втрачає можливості до праці. При інших формах хвороби виявляється істотний вплив на працездатність людини, оскільки є загроза швидкого прояву ускладнень.

З особливою відповідальністю необхідно проводити профілактику пієлонефриту у маленьких дітей. Вона полягає в дотриманні правильного режиму дня і харчування. Дитина повинна повноцінно відпочивати, перебувати на свіжому повітрі. Якщо у нього загострюється пієлонефрит, то показані постільний режим і раціон, наповнений білковими і рослинними продуктами. Повинна бути проведена терапія антибіотиками та іншими медикаментами, спрямованими на усунення запалення. Для запобігання загострення хронічної форми хвороби слід своєчасно лікувати дитячі інфекції, грип та ГРЗ.

MAXCACHE: 0.41MB/0.01219 sec