ПМС (передменструальний синдром) у жінок: за скільки днів до місячних починається, симптоми і лікування

Передменструальний синдром є ознакою порушення деяких фізіологічних процесів в організмі. Погіршення самопочуття перед настанням місячних кровотеч відбувається практично у всіх жінок, але якщо симптоми яскраво виражені і призводять до значного погіршення якості життя, то цей стан потребує лікування. Коригування самопочуття можна проводити як за допомогою лікарських засобів, так і немедикаментозних заходів.

1 Опис синдрому

Передменструальний синдром (ПМС) – це комплекс симптомів, що розвивається у жінок в період від початку овуляції до менструальної кровотечі, після якого негативні прояви зникають. У кожної пацієнтки симптоми ПМС індивідуальні, тяжкість і частота стану можуть відрізнятися кожен місяць, але загальний характер патології зберігається. Початок проявів настає не раніше 2 тижнів до менструації, а період ремісії становить не менше 7-12 днів в місяць.

ПМС до 29 років зустрічається у 20% жінок, після 30 років – у кожної другої, а після 40 років – у 55%. У більш пізньому віці частота синдрому знижується, а при настанні менопаузи він повністю зникає. Прояви ПМС можуть тимчасово слабшати при вагітності або збої в овуляторному циклі.

У більшості жінок ПМС проходить в легкій формі, у 14-30% спостерігаються помірно виражені прояви, у 8-10% пацієнток синдром протікає важко, призводить до втрати працездатності. Окремі симптоми можуть з’являтися в будь-якому віці – від першої менструації до менопаузи. Найбільш частими ознаками настання ПМС є дратівливість, нервозність, поганий настрій і виражена біль в нижній частині живота. Одним із тяжких варіантів перебігу є передменструальний дисфоричний синдром (ПМДР), при якому переважає нервово-психічна симптоматика зі спалахами гніву й агресивності.

Передменструальний синдром поділяють на 3 форми:

1. Компенсована, при якій симптоми зникають із приходом місячних і з віком не погіршуються.
2. Субкомпенсована – симптоми проходять до кінця менструації. Для цієї форми характерна посилення тяжкості ПМС в більш старшому віці.
3. Декомпенсована, при якій синдром триває ще кілька днів після припинення місячних. З часом проміжки між ремісією і ПМС скорочуються.

Так як погіршення стану може бути пов’язано і з іншими захворюваннями, то основними критеріями для постановки діагнозу ПМС є наступні:

1. Погане самопочуття зникає після початку місячних кровотеч або відсутня хоча б протягом 1-2 тижнів кожного менструального циклу.
2. Зберігається циклічність проявів, при цьому вони не є загостренням інших патологій і не виникають в період з 5 по 10 день після закінчення кровотечі (середня фолікулярна фаза менструального кровотечі).
3. Погіршення загального стану є вираженим і потребує призначення лікування, що відрізняє ПМС від «нормальних» передменструальних відчуттів.
4. ПМС починається не раніше, ніж за 2 тижні до менструації в більшості циклів.

Що таке овуляторний синдром, чому і як він з’являється, діагностика і лікування

Синдром подразненого сечового міхура: причини, симптоми і методи лікування

Нирковий тиск: синдром артеріальної гіпертензії

2 Симптоми

ПМС відрізняється великою різноманітністю симптомів, яких налічується більше 200. У кожної жінки вони проявляються по-різному, з варіативної ступенем тяжкості і комбінаціями. Всі симптоми ПМС поділяють на 3 групи:

1. Нервово-психічні (70-90% жінок):

• дратівливість;
• депресивний стан (переважає у молодому віці);
• збудження;
• агресивність (частіше зустрічається у жінок у перименопаузі).

2. Вегетосудинні відхилення (20-40% пацієнток):

• головний біль і запаморочення;
• нудота і блювання;
• метеоризм, болі в животі, діарея або пронос;
• оніміння рук;
• загальна слабкість;
• підвищена чутливість до зовнішніх подразників;
• біль у серці, прискорене серцебиття;
• підвищення або зниження артеріального тиску.

3. Порушення обмінних та ендокринних процесів (60% жінок):

• збільшення і болючість молочних залоз;
• набряки обличчя, гомілок, пальців;
• пітливість;
• збільшення ваги;
• озноб;
• погіршення пам’яті і зору;
• задишка;
• підвищення температури тіла при відсутності запальних процесів;
• спрага.

При цефалгической формі захворювання переважають такі симптоми, як:

• пульсуючий біль у голові, що віддає в очі;
• нудота і блювання;
• депресія;
• біль у серці і підвищена пітливість.

Для кризовой форми характерні наступні розлади:

• підвищення артеріального тиску;
• відчуття стиснення за грудиною;
• серцебиття;
• страх смерті;
• посилення симптомів увечері і вночі, після стресу або при інфекційних захворюваннях.

Існують також нетипові форми передменструального синдрому, пов’язані з загостренням наявних патологій:

• порушення метаболізму серцевого м’яза;
• інтенсивна одностороння головний біль, що супроводжується паралічем окорухових нервів;
• запалення ясен, слизової оболонки рота, зміна смакових пристрастей (потяг до спиртних напоїв, солодкого або гострого);
• дерматит, висип, кропив’янка, гіперпігментація шкірних покривів;
• бронхіальна астма;
• запалення райдужної оболонки ока;
• патологічна сонливість;
• біль у кістках, попереку, м’язах, суглобах.

Залежно від вираженості та кількості симптомів ПМС підрозділяють на 2 ступеня тяжкості:

1. Легка – 3-4 симптому, що виникають за 2-10 днів до менструації, які найбільш яскраво проявляються 1-2 ознаки.
2. Важка – 5-12 симптомів, які можуть виникнути за 2 тижні до місячних, з них різко виражені 2-5 ознак і більше.

Найбільш поширеними і важкими ознаками передменструального синдрому є погіршення настрою, тривожно-депресивні розлади і агресивність.

3 Причини

Причини передменструального синдрому ще недостатньо вивчені. Існує безліч теорій, що пояснюють його виникнення у жінок:

1. Гормональна теорія. Згідно цієї найбільш загальноприйнятою гіпотезою передменструальний синдром виникає через порушення балансу статевих гормонів – прогестерону і естрогену. Їх підвищена концентрація призводить до затримки води в організмі, в результаті чого виникають набряки, набухають молочні залози, болить голова, змінюється емоційний стан і загострюються серцево-судинні патології. Велика кількість естрогенів також викликає збільшення глюкози в сироватці крові, що призводить до відчуття втоми. Однієї з різновидів цієї теорії є наукове припущення про те, що передменструальний синдром – це наслідок індивідуальної чутливості до коливань рівня статевих гормонів протягом менструального циклу. Основним підтвердженням даної концепції є відсутність ПМС у дівчат до статевого дозрівання, під час вагітності, після хірургічного видалення яєчників або в постменопаузі у жінок старшого віку.
2. Теорія вродженого або набутого функціонального розладу центральної нервової системи (нестійкість гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи). Згідно їй ПМС є результатом взаємодії між циклічними змінами рівнів біологічно активних речовин, що виробляються яєчниками жінки, нейромедиаторами, які передають нервові імпульси (серотонін, дофамін, ендорфін) і вегетативної нервової системою. Порушення нормального функціонування вегетативної нервової системи, яка відповідає за внутрішні органи, дихання, кровообіг і призводить до розмаїття симптомів ПМС. Так, дофамін регулює прийом їжі, сексуальна поведінка, вищу нервову діяльність (мотивація, навчання, координація, пам’ять, концентрація). Знижений рівень викликає тривожність, депресію, емоційну нестійкість, порушення сну і агресивність.
3. Ендокринна теорія. Передменструальний синдром у жінок може розвиватися на фоні недостатньої вироблення гормонів щитовидної залози в поєднанні з підвищенням рівня пролактину в крові. Його рівень збільшується при стресах і в нічний час. Навіть незначне коливання кількості цього гормону можуть викликати симптоми ПМС. На розвиток синдрому також впливають зміни в корі надниркових залоз.
4. Концепція водної інтоксикації. В результаті порушення функціонування гормональної системи ренін-ангіотензин-альдостерон, регулює кров’яний тиск і об’єм крові, відбувається затримка рідини в організмі у жінок, які страждають ПМС.
5. Алергічна теорія. Відповідно до цієї гіпотези ПМС є результатом гіперчутливості організму до прогестерону. Доказом алергічної реакції служить внутрішньошкірна проба з введенням статевих гормонів у низькій дозі період від овуляції до менструальної кровотечі. Симптомами алергії є погіршення стану шкіри (гіперпігментація, поява вугрів, свербіж зовнішніх статевих органів, висип). Відзначається також взаємозв’язок між алергією та предменструальной астму, болем у молочних залозах, розладами травлення.
6. Теорія порушеного обміну мікроелементів – кальцію, магнію, вітаміну D та інших. У жінок з яскраво вираженим ПМС знижена кількість кальцію в сироватці крові та сечі. У здорових пацієнток перед місячними кровотечею рівень магнію в еритроцитах підвищується, а страждають ПМС знижується на 20-40%. Через нестачу магнію та вітаміну B6 відбувається зменшення концентрації серотоніну і триптофану, що призводить до вегетативних розладів. Недостатнє вживання ненасичених жирних кислот, вітаміну с і цинку також можуть призвести до виникнення цього синдрому.

Факторами ризику для виникнення патологічного стану є:

• генетична схильність;
• несприятливі умови навколишнього середовища;
• хронічні захворювання сечостатевої, травної та нервової системи;
• наявність психічних відхилень – афективних або тривожних розладів;
• стресові ситуації та слабка стійкість до них;
• погане харчування;
• ранній початок менструацій у дівчаток;
• часті вагітності або їх відсутність;
• тривалі місячні;
• токсикоз під час вагітності;
• викидні, аборти;
• низька фізична активність;
• черепно-мозкові травми та інші захворювання нервової системи.

4 Немедикаментозне лікування

Лікування синдрому ПМС починають з наступних рекомендацій:

1. Дотримання дієти: обмеження солі, цукру, жирних продуктів, спиртних напоїв, вживання їжі, багатої на клітковину (овочі, фрукти, цільне зерно). Прийом їжі здійснюють невеликими порціями кожні 2-2,5 години. Таке харчування сприяє підвищенню рівня триптофану – попередника серотоніну.
2. Активний спосіб життя (щоденні пробіжки, ходьба, гімнастика, йога), що сприяє поліпшенню кровообігу, зміцненню імунної системи, підвищення стійкості до стресів та відновленню гормонального фону.
3. Психотерапія і фізіотерапія, налагодження стосунків усередині сім’ї.

Якщо ці заходи не надають належного ефекту, то призначають медикаментозну терапію, перед якою необхідно пройти обстеження для виявлення інших захворювань.

5 Терапія лікарськими засобами

Основними завданнями медикаментозної терапії є зменшення вираженості симптомів, поліпшення самопочуття, відновлення працездатності жінки. Для лікування ПМС використовують такі групи препаратів:

1. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: Сертралін (Золофт), Пароксетин, Флуоксетин, Циталопрам, Венлафаксин, Дулоксетин та інші. Ці кошти приймають протягом 3 місяців або коротким курсом по 3-7 днів перед місячними. Дані ліки є препаратами першого ешелону при лікуванні ПМС, так як для них характерно швидке настання ефекту.
2. Анксіолітики (препарати протівотревожного дії): Алпразолам, Буспірон, Діазепам, Медазепам, Клоназепам, Тетраметилтетраазабициклооктандион.
3. Об’єднані низкодозированные естроген-гестагенні засоби: Естрадіол, Дроспиренон (Лея, Мидиана, Ярина, Анжелік та інші). Застосовуються для зменшення психовегетативних симптомів. Ефект досягається за рахунок стабільної вироблення низьких доз гормонів. Ці препарати можна використовувати не тільки перорально, але і у вигляді вагінальних кілець (Нова-Ринг). Зменшення проявів ПМС відбувається протягом 3-6 місяців.
4. Препарати-агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону: Гозерелін, Лейпрорелин, Трипторелін, Бусерелін. Застосовуються при важкій формі патології та неефективності інгібіторів серотоніну і контрацептивних засобів.
5. Антиестрогени (для лікування болю в молочних залозах): Тамоксифен, Спіронолактон.
6. Вітамінні препарати і комплекси з вмістом магнію, кальцію, вітаміну B6 і марганцю. Вітамін В6 сприяє поліпшенню синтезу серотоніну, а кальцій знижує нервово-м’язову збудливість.

Ефективність комбінованих оральних контрацептивів досягається за рахунок наступних механізмів:

• пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, зменшення її збудливості;
• зниження концентрації естрогенів і простагландинів у плазмі крові;
• зменшення вироблення наднирковими гормону альдостерону, як результат – зменшення затримки натрію і води в тканинах (що сприяє усуненню набряків, болю у молочних залозах, в нижній частині живота, попереку, голові);
• зниження збудливості та скоротливої активності гладком’язових мускулатури.

Медикаментозне лікування, що проводиться комплексно, з використанням негормональних та гормональних ліків, дозволяє досягти ефекту в 70% випадків. Якщо синдром ПМС не купірується, потрібно поміняти препарат з тієї ж групи, так як сприйнятливість до медикаментів у жінок індивідуальна. Якщо до цього застосовувалася короткострокова схема прийому препарату, то може допомогти щоденний прийом ліків, і навпаки. При появі побічних ефектів проводять зниження дозування або переходять на інший аналогічний препарат.

Багато жінок відмовляються від лікування через збільшення ваги при прийомі гормонів. У цьому випадку рекомендується проводити терапію Дроспиренон-містять засобами, що не володіють такою побічною дією. Особливу роль у нормалізації функцій нервової системи грає фолієва кислота, тому бажано пити комбіновані контрацептиви, у складі яких додатково присутні фолати (таблетки Джес Плюс, Ярина Плюс).

Так як агоністи гонадотропін-рилізинг гормону володіють вираженими побічними діями у вигляді припливів і можливого розвитку остеопорозу, то їх призначають тільки у разі тяжких проявів ПМС і доведеною неефективності інших лікарських засобів. Гонадотропін-рилізинг гормон пригнічує вироблення яєчниками статевих гормонів, в результаті чого настає «лікарська менопауза» і зменшуються симптоми ПМС.

З рослинних засобів доведеною ефективністю володіють препарати з вмістом прутняку звичайного (Агнукастон, Циклодінон та інші), які застосовуються для лікування різних гінекологічних захворювань. Хімічні речовини, що містяться в цій рослині, характеризуються естрогенної активністю, знижують вироблення пролактину і сприйнятливість дофамінових рецепторів.