Наркологічні проблеми

Наркологія – розділ клінічної медицини, що вивчає хронічні фізичні і психічні залежності від хімічних речовин. До числа наркологічних проблем відносяться наркоманія, алкоголізм і різні токсикоманії. Основними завданнями лікарів наркологів є своєчасне виявлення залежностей, підбір ефективних методів лікування і реабілітації, запобігання рецидивів, а також профілактична робота з запобігання алкоголізму, токсикоманії та наркоманії.

Залежно часто ускладнюються розвитком психічної і соматичної патології, тому наркологи працюють у співпраці з лікарями інших спеціальностей: психотерапевтами, терапевтами, неврологами, кардіологами, гастроентерологами і т. д. Наркологія є частиною психіатрії, лікарі наркологи мають кваліфікацію психіатрів, можуть діагностувати і лікувати психічні порушення, зумовлені зловживанням різноманітних речовин, в тому числі – алкогольну депресію, алкогольний делірій, алкогольний галлюциноз та інші розлади. Більшість наркологів проходять спеціальне навчання і можуть використовувати у своїй роботі гіпноз, а також різні психотерапевтичні техніки.

Розрізняють дві великі групи наркологічних проблем: наркоманію і токсикоманію. Біологічних відмінностей між цими двома видами залежностей не існує, різниця полягає в тому, що речовини, що вживаються наркоманами, з точки зору закону, відносяться до категорії наркотичних, а речовини, що приймаються токсикоманами, – немає. Алкоголізм є токсикоманію, однак його зазвичай розглядають окремо в силу поширеності цієї залежності її високої небезпеки для організму, особистості та соціального статусу пацієнта.

В групу наркоманій відносять героиноманию, кокаиноманию, метадонову залежність, ефедроновую залежність, залежність від гашишу, зловживання ЛСД, зловживання «екстазі», амфетаминовую залежність і т. д. В групу токсикоманій входять залежності від психостимуляторів (кофеїну, чифиря, деяких спортивних допінгів), никотиномания і т. д. У неблагополучних дітей і підлітків нерідко спостерігаються токсикоманії з використанням побутових і технічних рідин: клею, бензину, ацетону та нітрофарб. Виділяють також політоксікоманіі – залежно від двох і більше психоактивних речовин.

Симптоми при наркологічних проблеми визначаються видом наркотичного або токсичного речовини, його дозою, терміном і тяжкістю залежності, станом організму, психоемоційними особливостями залежного та іншими факторами. Тривале вживання викликає характерні зміни. У алкоголіків нерідко розвивається алкогольна поліневропатія та алкогольна енцефалопатія. При тривалому зловживанні бензодіазепінами виникає органічний дефект особистості з погіршенням пам’яті і суджень, егоїстичністю і зниженням працездатності і т. д. При більшості залежностей страждають печінка, нирки і серце.

Постановка діагнозу в наркології здійснюється як шляхом збору анамнезу і об’єктивного огляду пацієнта, так і з використанням спеціальних методик. Для підтвердження факту вживання алкоголю і наркотичних речовин в недавньому минулому (протягом 1-3 діб) проводять експертизу алкогольного сп’яніння, досліджують слину, сечу і кров шляхом імунохроматографічного аналізу, проводять хіміко-токсикологічні тести на наркотики. Для встановлення факту прийому психоактивних препаратів протягом декількох місяців до проведення тесту визначають антитіла до наркотичних речовин і виконують аналіз волосся на наркотики.

Лікування пацієнтів з наркологічними проблемами може бути екстреним і плановим, проводитися в стаціонарних умовах, амбулаторно або вдома. До екстрених заходів відноситься виведення з запою при алкоголізмі і детоксикація при наркоманії. Допомога може бути надана на дому тільки у легких випадках: при коротких запоях, невеликому стажі» алкоголізму або наркоманії. Іншим пацієнтам показано лікування в умовах спеціалізованої клініки.

Заходи щодо детоксикації і зняття абстинентного синдрому здійснюються після огляду та обстеження, під контролем кваліфікованого лікаря нарколога. Схема лікування включає в себе внутрішньовенне крапельне введення розчинів в поєднанні з заспокійливими і антипсихотичними засобами, препаратами для нормалізації обмінних процесів і поліпшення функції внутрішніх органів. Існує кілька програм лікування: стандартне, подвійне і глибоке очищення організму при виведенні із запою, класична і ультрабистрая опіоїдна детоксикація.

Планове лікування передбачає проведення заходів щодо запобігання вживання речовини, що викликає залежність. Можуть застосовуватися лікарські препарати, немедикаментозні методи або комплексні методики. При медикаментозному лікуванні в організм пацієнта вводять лікарський засіб тривалої дії (при алкоголізмі зазвичай – дисульфірам, при наркоманії – налтрексон), що змінює дію алкоголю або наркотику викликає ряд неприємних наслідків. Використовується Еспераль, Торпедо, MST, SIT, ГНИДА, Алгоминал та інші засоби.

До немедикаментозних методик відноситься кодування за Довженка і гипносуггестивное вплив. В тому і в іншому випадку лікар впливає на психіку пацієнта, виробляючи у нього переконання про неприпустимість прийняття алкоголю і виникненні негативних наслідків при його вживанні. Комплексні методи передбачають одночасне використання препаратів і немедикаментозних способів лікування, іноді в поєднанні з іншими методиками (наприклад, голкорефлексотерапією).

Лікування може проводитись як амбулаторно, так і в стаціонарі. У другому випадку пацієнт додатково отримує допомогу психолога і лікарську терапію для нормалізації психічного і фізичного стану. Впритул до стаціонарних методиками лікування примикає стаціонарна реабілітація пацієнтів, які страждають залежностями. Реабілітаційні заходи здійснюються в наркологічних клініках і центрах. Можлива також амбулаторна реабілітація (наприклад, за програмою «12 кроків»).

Будь-яка залежність негативно впливає на спосіб життя, соціальні зв’язки, психологічні установки і поведінкові патерни пацієнта. Алкоголь або наркотики стають «центром життя», витісняючи інші інтереси і відносини з людьми. Після відмови від прийому спиртного або наркотиків хворий стикається з безліччю психологічних проблем, обумовлених необхідністю відновити своє життя і заповнити порожнечу, яку раніше займали наркотики або алкоголь. Цю складну задачу і покликані вирішити реабілітаційні програми, що передбачають допомогу професійних психологів і «колег по нещастю», благополучно відмовилися від вживання психоактивних речовин.

Наркотична проблема – це проблема не тільки пацієнта, але і його сім’ї, а також соціуму в цілому. Алкоголізм, наркоманія і токсикоманія скорочують середню тривалість життя, підвищують рівень злочинності, збільшують кількість нещасних випадків у побуті та на виробництві, стають причиною виходу на інвалідність і провокують домашнє насильство. Робота по діагностиці, лікуванню і профілактиці залежностей є найважливішим соціальним завданням, яку вирішують лікарі-наркологи. Шанси на вирішення цієї проблеми для кожного конкретного пацієнта зростають при його активній участі, внутрішньої готовності і бажання звільнитися від залежності.

MAXCACHE: 0.87MB/0.04484 sec