Пухке горло у дитини: симптоми, лікування, профілактика

Особливості захворювання

Мигдалини являють собою своєрідний бар’єр. Це частина імунної системи, яка бореться з патогенними мікроорганізмами.

Мигдалини складаються з лімфоїдної тканини, яка виконує функцію кровотворення. Лімфоцити мають пряме відношення до імунітету. Інфекція потрапляє в організм повітряно-крапельним шляхом. Коли це відбувається, клітини білої крові активуються. Вони починають боротися з бактеріями, знищувати їх, внаслідок чого мигдалини запалюються.

Якщо дитина часто хворіє на ангіну, структура мигдалин починає руйнуватися, розвивається пухке горло. Ситуація ускладнюється наявністю в порожнині рота, каріозних зубів, недотримання особистої гігієни, хронічними запаленнями носа і глотки, частими застудами.

Захворювання супроводжується болем при ковтанні, частою стомлюваністю, головними болями. У дитини може часто підніматися температура до 37,5 градусів. При загостренні процесу спостерігаються порушення в роботі видільної, серцево-судинної, нервової систем.

При хронічному тонзиліті небезпеку для здоров’я дитини полягає в тому, що мигдалини вже не є бар’єром, який захищає організм. Вони самі представляють вогнище інфекції. Імунна система дитини слабшає, в будь-який момент може статися розвиток ускладнень, які відображаються на інших системах організму.

Симптоми

Пухке горло у дітей при хронічному тонзиліті часто виявляється. Зазвичай причиною стає неправильне або несвоєчасне лікування дитини при ангіні. Гостра форма захворювання простіше піддається лікуванню антибіотиками. Якщо хвороба переросла в хронічну, і у дитини спостерігається пухке горло, то частіше лікування закінчується хірургічним втручанням.

При хронічному тонзиліті клінічна картина типова. У фахівців симптоми не викликають діагностичних труднощів:

У діагностичних цілях можуть призначити фарингоскопию. При тонзиліті типова картина:

Лікування призначають тільки після мікробіологічного дослідження мазка. Це дозволяє визначити чутливість бактерій до антибіотиків, які розмножуються на мигдалинах.

Лікування

Частіше використовують традиційний метод терапії. При запаленні мигдалин лікування має антибактеріальні препарати. Зазвичай лікар призначає амінопеніциліни з клавуланової кислоти.

Бета-гемолітичний стрептокок відноситься до групи патогенних мікроорганізмів, які викликають гостре запалення мигдаликів. У цьому випадку своє значення мають синтетичні пеніциліни. Лікування проводять також антибіотиками цефалоспоринового ряду. Це препарати цефадроксил, цефаклор, аксетил.

Антисептичні засоби застосовуються поряд з антибіотиками. Вони викликають знеболюючий і протизапальний ефект. Лікування здійснюють, використовуючи стопангін, гексорал, тантум верде.

Фізіотерапевтичні процедури

До фізіотерапевтичним процедурам, які доречні при лікуванні тонзиліту, відносять вплив ультрафіолетом. Ультразвук і вплив лазером на запалені ділянки мигдалин, також вважаються ефективними процедурами. Найбільш поширені методи — вакуумування, вплив низькочастотним ультразвуком. Ефективність лікування в окремих випадках іноді досягає 90%. Суть вакуумування в тому, що з допомогою цієї фізіотерапевтичної процедури здійснюється відсмоктування гною з тонзіллярних лімфовузлів. Після процедури проводять промивання антисептичним розчином з антибіотиком. Після курсу цієї фізіотерапевтичної методики іноді призначають низькочастотний фонофорез. Весь курс лікування становить 7-15 тижнів.

Фізіотерапевтичні методики вважаються альтернативою оперативному втручанню. Для проведення тонзиллотомии свідчення лікаря повинні бути істотними. Видалення мигдалин здійснюється, коли від хвороби починають страждати інші системи організму, але ніякий інший спосіб терапії неефективний.

Полоскання

Для полоскання використовують соляний розчин. Приготувати його можна в домашніх умовах. Для цього беруть одну чайну ложку кухонної солі, розводять у склянці води. Потім додають невелику кількість соди або йоду. Сіль надає бактерицидну дію. Йод або сода сприяють виведенню гною з мигдалин.
В’яжучі й антибактеріальною дією володіє календула. Для приготування розчину слід розвести одну столову ложку календули на склянку води. Полоскання можна робити до 10 разів на день залежно від тяжкості захворювання.

Профілактика

Якщо дитина схильна до захворювань лор-органів, профілактика повинна бути невід’ємною частиною його образу життя. Завдання профілактики — не допустити зниження імунітету до рівня, коли високий ризик розвитку інфекції.

Необхідно дотримувати особисту гігієну ротової порожнини. Патогенні бактерії можуть розмножуватися на зубах, мовою. Можна проводити профілактичні полоскання антисептичними розчинами.

Іноді фахівці рекомендують регулярні відвідування оториноларинголога з метою профілактичних промивання лакун піднебінних. Якщо немає можливості відвідування лікаря, можна вдома проводити полоскання. Для цього використовують розчин фурациліну. Він робить згубний вплив на стрептококи та стафілококи — мікроорганізми, які викликають розвиток запалення лімфоїдної тканини мигдалин.

Розчини медикаментів можна чергувати з відварами трав. Для полоскання можна використовувати відвар ромашки, шавлії, календули. Процедури полоскання рекомендується проводити протягом місяця. Потім можна зробити перерву на такий же проміжок часу.