Гостра і хронічна гіпертензивна енцефалопатія: симптоми і лікування, профілактика

Гіпертензивна енцефалопатія – це різновид патології звертання крові головного мозку з неврологічним дефіцитом. Захворювання викликається артеріальною гіпертонією важкої форми будь-якої етіології.

Захворювання розвивається на тлі різкого підйому артеріального тиску до досить високих показників і артеріальної гіпертонії важких форм.

У деяких випадках гіпертензивна енцефалопатія може виникати через скасування прийому гіпотензивних препаратів або при прийомі лікарських засобів, що підвищують тиск.

Також на розвиток порушення можуть вплинути захворювання, які супроводжуються підвищенням артеріального тиску до досить високих показників.

Критичні показники, які впливають на розвиток енцефалопатії:

• систолічний тиск понад 140 мм;
• діастолічний – понад 90 мм

Такий стан (патогенез і симптоматика) було описано в 1928 році вченими Фишбергом і Опенгеймером (код за МКХ — 10).

Причини і фактори ризику

По МКБ гіпертензивна енцефалопатія відноситься до групи захворювань системи кровообігу і є ускладненням підвищеного артеріального тиску.

Ці скачки тиску можуть мати різні причини виникнення: набуті та вроджені. Медики стверджують, що можливість розвитку гіпертонії підвищується в кілька разів, якщо найбільш близькі родичі страждали цією патологією.

Прояви спадкового захворювання більш яскраво відзначаються саме у молодих людей. У людей у віці чільну роль відіграють фактори способу життя людини:

• передозування лікарськими препаратами;
• шкідливі звички;
• різні захворювання (гострий нефрит, токсикоз під час вагітності, розшарування аорти, феохромоцитома);
• інтоксикація організму;
• підвищення холестерину.

У випадках, якщо у людини спостерігається постійно підвищений тиск, воно особливої шкоди не завдає, так як організм встигає під нього підлаштовуватися. Небезпека ж несуть саме скачки тиску до граничних показників, які можуть в кінцевому підсумку призвести до розвитку гіпертензивної енцефалопатії, а далі до спазмів судин та ішемії.

Гострий і хронічний перебіг захворювання

Гіпертензивна енцефалопатія буває гостра і хронічна.

Хронічна патологія характеризується змінами в клітинах і судинах мозку, які формуються досить тривалий період часу при постійно підвищеному артеріальному тиску.

Симптоматика розвивається поступово, з важкою стадій. Клінічні та неврологічні прояви йдуть по наростаючій.

Гостра форма стрімко розвивається в результаті несподівано різкого стрибка тиску. Симптоматика проявляється різко і яскраво (протягом декількох годин). Ситуація ускладнюється набряком мозку, що в 50% випадків може стати причиною летального результату.

Гостра форма

Гостра форма патології виникає на тлі стрибка тиску понад 120 мм рт. ст. Клінічна картина розвивається стрімко і буквально за лічені години відбувається набряк мозку, який ускладнює ситуацію.

Хворий у цей час може відчувати такі симптоми:

• різної інтенсивності головний біль: від ниючого, до нестерпного, розпирала;
• нудота;
• втрата свідомості;
• блювання;
• погіршення зору;
• галюцинації (зорові);
• судоми;
• свідомість порушується від легкої сплутаності до коми.

Стан може також ускладнюватися набряками легенів, застійною недостатністю кровообігу, затримкою сечовипускання.

Хронічна форма

В результаті хронічно підвищеного артеріального тиску в клітинах головного мозку відбуваються зміни (через нестачу поживних речовин і кисню): хронічне порушення кровообігу, що, в свою чергу, веде до гіпертензивної енцефалопатії.

Хронічна гіпертензивна енцефалопатія характеризується наявністю трьох стадій, кожна з яких має свої симптоми.

Початкова стадія

Перша стадія характеризується специфічними симптомами:

• головним болем різної інтенсивності: помірна або різка, вона може бути, як короткочасної, так і досить тривалою, але що характерно, застосування анальгетиків не призводить до полегшення;
• неуважністю;
• забудькуватістю;
• підвищеною стомлюваністю;
• нападами нудоти;
• запамороченням;
• нестійкість при ходьбі.

Чітка неврологічна симптоматика не проявляється.

Друга стадія

Прояви захворювання виражені вже досить яскраво і багато в чому залежать від зони ураження головного мозку. Виходячи з цього можуть спостерігатися симптоми:

• нестійкість ходи;
• запаморочення;
• уповільнені рухи;
• тремтіння голови, пальців рук, кистей;
• проблеми з емоційної та інтелектуальної сферою;
• сльозливість;
• депресія;
• розгальмовування поведінки.

На даному етапі людині необхідна консультація невролога і психіатра. У разі відмови від прийому медикаментів може спостерігатися стрімке погіршення стану.

Запущена стадія

Всі симптоми посилюються в геометричній прогресії. На даній стадії спостерігаються:

• порушення функції тазових органів;
• порушення язика;
• проблеми з ковтанням.

Пацієнт з 3 стадії розвитку захворювання потребує стороннього догляду, професійна діяльність не можлива взагалі, а побутова та громадська дуже ускладнена.

Загальні симптоми

Незважаючи на те, що у кожної форми і стадії гіпертензивної енцефалопатії є свої симптоми, існують і загальна симптоматика, при прояві якої слід відразу ж звернутися за медичною допомогою.

Перші ознаки розвитку патології:

• проблеми із зором;
• нудота;
• блювота.

На даному етапі захворювання лікується з високою ефективністю. Якщо почати прийом відповідних препаратів, мозок повністю відновлюється і симптоми зникають. Якщо ж нехтувати лікуванням, симптоматика може значно розширитися:

• з’являється втрата рівноваги;
• сплутаність свідомості;
• парези;
• складність орієнтації у просторі;
• проблеми зі слухом;
• параліч.

Далі може слідувати синкоп, судоми і летальний результат.

Постановка діагнозу

Діагностика захворювання відбувається в кілька етапів:

• визначення гіпертонічного захворювання, як найяскравішою причини поразки мозку;
• консультація невропатолога і виявлення основних симптомів;
• консультація психіатра, в результаті якої визначаються суміжні і різні симптоми;
• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• УЗДГ шийних артерій;
• МРТ (візуалізація головного мозку і визначення його стану);
• ЕЕГ (електроенцефалографія дозволяє оцінити биоелектическую активність мозку).

Медична допомога

Пацієнта з гострою формою захворювання негайно поміщають у відділення інтенсивної терапії з постійним спостереженням за основними показниками його стану.

Лікування починається з призначення препаратів, що знижують артеріальний тиск: Нітрогліцерин, Гідралазин, Нітропрусид, Діазоксид.

Найбільш ефективним препаратом є Діазоксид, який покращує показники тиску за п’ять хвилин, а ефект триває до 18 годин. Єдиний мінус: препарат протипоказаний хворим з ішемією серця, так як може викликати рефлекторну тахікардію.

Наступна група препаратів, що призначаються при гіпертензивної енцефалопатії – гангліоблокатори. Вони застосовуються також для нормалізації артеріального тиску: Триметафан, Лабеталол, Фентоламін, Пентолиниум.

У разі хронічної форми захворювання, лікування проводиться трохи за іншою схемою і до препаратів гіпотензивну додаються засоби метаболічні, ноотропи, вітаміни. Найбільш часто застосовуваним (в увазі ефективності) є Трентал, Дипридамол, Аспірин.

При серйозних розладах застосовуються антидепресанти та седативні препарати. Вчасно призначена терапія допоможе зменшити швидкість прогресування хвороби.

Якщо вчасно не почати лікування, патологія може призвести до слудующим ускладнень:

• інфаркт міокарда;
• кома;
• внутрішньочерепна кровотеча;
• інфаркт мозку.

Попередження проблеми

Для того щоб не розвивалася така патологія як гіпертензивна енцефалопатія необхідно дотримуватися заходів профілактики:

• постійно стежити за показниками артеріального тиску;
• своєчасно проходити курси лікування гіпертонії;
• дотримуючись правильного харчування і ходячи на процедури масажу можна відновити кровообіг у мозку;
• попередження цукрового діабету;
• відмовитися від куріння, алкоголю;
• ведення активного способу життя.