НейроСПИД (ураження нервової системи за наявності ВІЛ): симптоми, лікування

Захворювання вірусом імунодефіциту людини може протікати у вигляді прихованого носіння вірусу, а також у вигляді синдрому набутого імунодефіциту, який є крайньою стадією ВІЛ.

При розвитку ВІЛ та Сніду уражаються і зачіпаються практично всі системи організму людини. Основні патологічні зміни зосереджені в нервовій та імунній системах. Ураження нервової системи при ВІЛ називається нейроСПИД.

Прижиттєво він спостерігається приблизно у 70% пацієнтів, а посмертно у 90-100%.

Причини і патогенез захворювання

Досі не до кінця вивчені патогенетичні механізми впливу ВІЛ на нервову систему. Вважається, що нейроСПИД виникає з-за прямого та опосередкованого впливу на нервову систему.

Також існує думка, що причина криється в порушенні регуляції процесу відповіді від імунної системи. Прямий вплив на нервову систему здійснюється через проникнення у клітини, які несуть на собі антиген CD4, а саме нейроглии мозкової тканини, клітини лимфоцитной мембрани.

У той же час вірус може проникнути через гематоенцефалічний бар’єр (фізіологічний бар’єр між кровоносної та центральною нервовою системою). Причина цього в тому, що вірусна інфекція підвищує проникність цього бар’єру, і те, що в його клітинах також є рецептори CD4.

Існує думка, що вірус може проникати в клітини головного мозку за рахунок клітин, здатних захоплювати і перетравлювати бактерії, які легко проходять гематоенцефалічний бар’єр. Як результат цього виявляються вражені тільки нейроглии, нейрони ж, за рахунок того що не мають CD4 рецепторами, виявляються не пошкоджені.

Проте із-за того що є зв’язок між гліальними клітинами і нейронами (перші обслуговують другі), то функція нейронів також порушена.

Що стосується непрямого впливу ВІЛ, то воно відбувається різними способами:

• в результаті стрімкого зниження імунного захисту розвиваються інфекції та пухлини;
• присутність в організмі аутоімунних процесів, які мають зв’язок з процесом виробництва антитіл до нервовим клітинам, які мають вбудовані ВІЛ антигени;
• нейротоксичну вплив хімічних речовин, які виробляються ВІЛ;
• як результат ураження ендотелію церебральних судин цитокінами, що призводить до порушень мікроциркуляції, гіпоксії, яка викликає загибель нейронів.

На даний момент не існує ясності, і єдиної думки про механізми зародження і розвитку ВІЛ і нейроСПИДа, проблеми викликаються навіть з виділенням вірусу в лабораторних умовах. Це призвело до появи деякої кількості медиків і фахівців, які вважають ВІЛ некоректним поняттям, однак при цьому не заперечують саме існування ВІЛ інфекції.

Первинний і вторинний нейроСПИД

Існує дві групи неврологічних проявів, які пов’язані з ВІЛ — інфекцією: первинний і вторинний нейроСПИД.

При первинному нейроСПИДе ВІЛ впливає безпосередньо на нервову систему. Існує кілька основних проявів первинної форми захворювання:

• асептичний менінгіт;
• вакуольна мієлопатія;
• васкулярний нейроСПИД;
• множинна мононевропатия;
• невропатія лицьового нерва;
• синдром Гійєна-Барре;
• гострий менінгоенцефаліт;
• ураження периферичної нервової системи;
• сенсорна полінейропатія;
• СНІД-деменція;
• запальна демієлінізуючих полінейропатія.

Вторинний нейроСПИД обумовлений опортуністичними інфекціями і пухлинами, які розвиваються у хворого на Снід.

Вторинні прояви захворювання виражаються в наступному:

• церебральному токсоплазмозі;
• криптококовому менінгіті;
• герпесовирусной нейроінфекції (герпесвирусний енцефаліт, мієліт, ганглионеврит, цитомегаловирусний енцефаліт, полирадикулопатия);
• прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатии;
• ураженнях нервової системи сифілітичної природи;
• туберкульоз нервової системи.

Найчастіше у хворих нейроСПИДом спостерігаються такі пухлини ЦНС:

• дисемінована саркома Капоші;
• лімфома Беркітта;
• ганглионейробластома;
• первинна лімфома головного мозку;
• недиференційовані пухлини.

Особливості клінічної картини

Первинний нейроСПИД часто протікає без прояву симптомів. У рідкісних випадках симптоми неврологічного характеру можуть з’являтися на 2-6 тижні від моменту зараження ВІЛ інфекцією. Під час цього періоду у пацієнтів спостерігається лихоманка неясного генезу, збільшення лімфатичних вузлів, шкірні висипання. При цьому з’являються:

Окремі форми нейроСПИДа дають про себе знати на відкритій стадії ВІЛ-інфекції:

Постановка діагнозу

НейроСПИД зустрічається досить часто, у більшості пацієнтів з ВІЛ, тому всім носіям інфекції рекомендується проходити регулярний огляд у невролога. ВІЛ енцефалопатія спочатку проявляється в порушення когнітивних функцій, тому необхідно крім вивчення неврологічного статусу, також проводити нейропсихологічне обстеження.

Крім основних досліджень, які проходять хворі з ВІЛ, для діагностики нейроСПИДа необхідно звертатися до томографічних, електрофизиологическим і ликворологическим методів дослідження.

Хворі також можуть бути направлені на консультацію до нейрохірурга, психіатра, а також іншим фахівцям. Результативність лікування нервової системи аналізується по більшій частині за допомогою електрофізичних методів дослідження (електроміографія, електронейроміографія, дослідження викликаних потенціалів).

Порушення в нервовій системі при нейроСПИДе, а також вивчення їх перебігу і результатів терапії, досліджуються за допомогою комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії.

Також часто призначається аналіз цереброспінальної рідини, забір якої відбувається за допомогою люмбальної пункції. Якщо у пацієнта крім проявів неврологічного характеру, зниження кількості CD4 лімфоцитів, в аналізі спинномозкової рідини підвищений рівень білка, знижена концентрація глюкози, помірний лімфоцитоз, то язик йде про ймовірність розвитку нейроСПИДа.

Комплексне лікування

Лікування нейроСПИДа і купірування його розвитку нерозривні з лікуванням ВІЛ-інфекції, і складають його основу. Пацієнтам призначають антиретровірусну терапію медичними препаратами, які мають можливість проходити через гематоенцефалічний бар’єр, і внаслідок чого блокувати розвиток ВІЛ, зупиняти збільшення імунодефіциту, зменшувати інтенсивність і ступінь прояву симптоматики нейроСПИДа, знижувати ймовірність появи інфекцій.

Найбільш дослідженим є застосування Ставудина, Зидовудину, Азидотимидин, Абакавіру. Так як препарати є досить токсичними, то призначення повинно відбуватися за згодою хворого, і за індивідуальною програмою.

Також необхідно проводити лікування кожної конкретної форми нейроСПИДа:

• ВІЛ енцефалопатія – Глиатилин, Цераксон, Тіоцетам, Адаптол;
• інсульт – Трентал, антикоагулянти;
• поліневропатія – Цитиколін, Мальгамма, Клозапін;
• нейроінфекції – етіотропні препарати;
• криптококовий менінгіт – Фторцитозин, Амфотерицин;
• токсоплазменний енцефаліт – Ровамицин, Азитрокс, Кларотримицин;
• герпесні поразки – Цимевен, Абакавір, Ацикловір, Саквінавір.

Також ефективним є застосування плазмоферезу, кортикостероїдної терапії. Лікування пухлин може вимагати хірургічного втручання, та необхідна консультація нейрохірурга.

У ситуації раннього виявлення нейроСПИДа (на первинних стадіях), і присутності адекватного лікування проявів хвороби неврологічного характеру, існує можливість уповільнення розвитку хвороби. Найчастіше причиною смерті у хворих нейроСПИДом є інсульт, наявність опортуністичних інфекцій, злоякісних пухлин.