Як визначити гайморит в домашніх умовах і зрозуміти, що він вилікуваний – симптоми

1 Симптоми захворювання

Починається хвороба з звичайного нежитю. Потім, приблизно протягом доби, з’являються больові відчуття в носі з однієї чи іншої сторони: в залежності від того, яка пазуха більше збуджена. Біль стає сильнішою, особливо при нахилі голови вперед і вниз. Підвищується температура, з’являється озноб, слабкість, головний біль і загальне нездужання, пропадає апетит. Голос стає гугнявим, постійно закладений ніс, утруднене носове дихання.

Гайморит завжди супроводжується рясними виділеннями з носа. Вони можуть змінювати колір в залежності від фази хвороби. У початковій стадії — прозорі або білі. Зелений колір виділення набувають, коли хвороба переходить в сильну запальну фазу. Жовтий колір свідчить про початок гнійного процесу. Особливо небезпечним вважається поява в соплях крові або темних згустків. В такому разі потрібна термінова допомога фахівця, адже уповільнення загрожує дуже серйозними наслідками. Крім цього, кров може з’явитися через безконтрольного і надмірного вживання судинозвужувальних крапель від нежиті.

Якщо всі ознаки хвороби наявності, найімовірніше це і є гайморит. Симптоми зазвичай яскраво виражені, і для лікаря отоларинголога не складе проблеми поставити діагноз і призначити правильне лікування.

2 Види гайморитів

Розрізняють кілька видів гаймориту, ґрунтуючись на клінічній картині, причини виникнення та локалізації захворювання:

1. Катаральний — запалення слизової оболонки носа. Захворювання зазвичай схильні діти шкільного віку.
2. Двосторонній — важке захворювання, викликане ускладненнями та приєднаної запальної інфекцією.
3. Поліпозно — виліковується тільки хірургічним шляхом в стаціонарних умовах.
4. Хронічний — характеризується зміною фаз затишшя і загострення захворювання. Настає у випадку неписьменного чи незавершеного лікування гаймориту і загострюється з-за інфекції.
5. Алергічний — загострення захворювання пов’язане з впливом зовнішніх факторів і характерно для весняного або осіннього періоду.
6. Гнійний — благодатним грунтом для перетікання хвороби в дану стадію є недостатньо проліковані інфекції, запалення, вірусні захворювання.
7. Гострий — симптоматика схожа з іншими видами хвороби, і діагноз ставиться тільки на підставі більш детального обстеження пацієнта. Виліковується за кілька тижнів із застосуванням медикаментозних засобів.
8. Одонтогенний — відрізняється від інших видів захворювання тим, що провокується не простудними і інфекційними захворюваннями, а запальними процесами в ротовій порожнині. Причина найчастіше — відсутність або недостатній догляд за порожниною рота, карієс і пародонтоз у занедбаному стані.

3 Лікування захворювання

Після того як розпізнати гайморит вдалося, слід узгодити з лікарем методи лікування. Адже далеко не кожен з нас може самостійно відрізнити гостру форму від хронічної або одонтогенную від алергічної.

Сьогодні використовуються наступні способи усунення патології:

1. Хірургічний метод, або гайморотомія, показаний при великих обсягах ураження слизової оболонки, гнійному гаймориті, поліпах. Операція нескладна, стаціонарне лікування після неї не потрібно.
2. Фізіотерапія. Передбачає 2 варіанти — переміщення рідини (промивання носа спеціальною рідиною під тиском) або пункцію (прокол).
3. Лікування лікарськими препаратами. У їх числі судинозвужувальні краплі, сольові для промивання носа, в окремих випадках — антибіотики та антигістамінні засоби.
4. Народні засоби. Їх досить багато, і при початкових стадіях захворювання ці способи можуть повністю позбавити від недуги.

Необхідно згадати лише деякі з народних способів лікування:

1. Прополіс. Водний розчин речовини розводять водою в пропорції 1:3 і закопують в ніс 2-3 рази на день; настойку прополісу на спирту перемішують з рослинним маслом 1:1 і використовують аналогічним чином. Інгаляції з прополісом наготовлюють на основі спиртового розчину.
2. Медова інгаляція проводиться на основі гарячої кип’яченої води. Кладемо в неї 2-3 ч. л. меду, швидко розмішуємо і дихаємо пором, накрившись рушником. Ще один рецепт з медом — турунди, змочені в суміші з меду, соди й олії. Складові збиваються в рівних пропорціях, після цього опускаємо невелику турунду, або ватяну паличку, і вводимо в одну ніздрю. Лягаємо на протилежний бік і лежимо 15-20 хвилин. Після цього повторюємо процедуру з іншою ніздрею.
3. Обліпихова масло. Закапують в ніс 2-3 рази на день або проводять інгаляції (10 крапель масла на каструлю з киплячою водою).
4. Чайний гриб. Промивання поперемінно обох носових пазух настоєм чайного гриба, нагрітого до комфортної температури. Інший варіант — вводять у кожну ніздрю тампони, змочені в рідини і тримають там не менше 30 хвилин.
5. Каланхое. Вичавлюють сік рослини і закопують в ніс замість звичайних медикаментів. Провокує сильне чхання і сприяє виведенню слизу з носових пазух.
6. Глина. Невелика кількість речовини змішують з гарячою водою, формують дві невеликі коржі. Тримають на обох гайморових пазухах між марлевими серветками, змоченими теплим рослинним маслом, близько години.

Існує безліч народних методів лікування гаймориту. При всьому цьому розмаїтті не варто забувати, що займатися самолікуванням не завжди безпечно. Якщо захворювання запущене, його наслідки можуть бути досить важкими. Тому при перших симптомах хвороби краще звернутися за лікарською консультацією.

4 Можливі ускладнення

Наслідків хвороби дуже багато, і ступінь тяжкості передбачити досить складно. Саме «просте», що може статися — переростання гострої форми гаймориту в хронічну. Цей вид захворювання практично невиліковний, і мучитися з ним доведеться ще довгі роки.

Ускладнення після гаймориту можна розділити на дві основні групи.

Перша — хвороби дихальної системи та ЛОР-органів:

Друга — хвороби інших органів:

Вилікувати гайморит можна. І хоча процес лікування може стати затяжним і болісним, ефект від грамотної терапії наявності. Легковажний підхід у цій справі неприпустимий. Ні в якому разі не можна забувати про розташування гайморових пазух. Їхні сусіди — головний мозок, очі, судини, нервові закінчення. Запустити хворобу — значить дати їй вільний доступ до оточуючим тканинам і органам. Поява одного або декількох симптомів будь-якого з вищеназваних захворювань — причина для негайного звернення до фахівця.