Як розпізнати ротавірус у дитини, його відмінності від кишкової інфекції

Як розпізнати і відрізнити ротавірус у дитини від гастроентериту та менінгіту

Ротавірус – це інфекційна хвороба, яка часто зустрічається у дітей дошкільного віку. Збудник – специфічний РНК-вірус. Мікроб локалізується в клітинах слизової оболонки кишечника і проявляється симптомами, які характерні для багатьох інших інфекційних захворювань – сальмонельоз, дизентерія, холера, харчові токсикоінфекції, менінгіт. Як розпізнати ротавірус у дитини своєчасно, які відмінні ознаки хвороби?

Загальні клінічні відмінності ротавірусу

Ротавірусна інфекція рідко протікає у важкій формі, що вимагає госпіталізації. Є деякі ознаки, за якими можна запідозрити хворобу:

• найбільш часті пацієнти – малюки від 6 місяців до 2 років (> 95% випадків);
• перші прояви наступають на четверту добу після зараження;
• однократна блювота в перший день (постійної блювоти не буває);
• в калі не буває крові.

При цій інфекції рідко буває гострий початок з яскраво вираженим зневодненням.

Також диференціювати захворювання і визначити ротавірус у дитини допомагає правильно зібраний анамнез – дані про початок хвороби, можливе шляхи зараження, контакті з потенційними носіями вірусу.

Відмітні особливості ротавірусу і гастроентериту

Так як вірус вражає епітелій тонкого кишечника, для захворювання характерні такі ж симптоми, як і при багатьох інфекційних хворобах. Але педіатри та інфекціоністи здатні розпізнати і відрізнити основні ознаки.

При зборі інформації не беруть до уваги такі симптоми, як нудота, печія, втрата апетиту, вони при будь-яких інфекціях актуальні. А блювота і пронос, їх характер і перебіг, істотно відрізняються.

Блювота

При ротавірусної інфекції блювота у дитини завжди трапляється один раз, на початку хвороби, коли піднімається температура тіла до 37,5°. При гастроентериті блювота, як правило, багаторазова, що приносить короткочасне полегшення, по частоті відбувається щогодини. При бактеріальному ураженні слизової блювотний рефлекс активізується навіть після пиття води, напоїв, при спробі прийому їжі.

При ротавирусе блювотні маси у вигляді залишків вмісту шлунка. При ентериті вони містять слиз, шлунковий сік, жовч, яка закидається з дванадцятипалої кишки в шлунок. Іноді в блювотних масах можуть зустрічатися прожилки крові.

Пронос

При ротавірусної інфекції діарея настає не відразу. Їй передує погіршення загального стану, однократна блювота, підйом температури. І тільки після прояву всіх цих ознак настає рідкий, водянистий пронос. У немовлят можна бачити випорожнення у вигляді жовтої води. Частота стільця залежить від ступеня ураження епітелію та захисних функцій організму дитини. В середньому тривалість проносу становить 3-4 дні.

При вірусної інфекції ніколи не буває домішок крові в калових масах. Якщо у дитини у випорожненнях кров, навіть прихована, яка виявилася при лабораторному дослідженні, це говорить про бактеріальному ураженні слизової. Цим ротавірус відрізняється від кишкової інфекції.

При гастроентериті діарея з’являється першою або одночасно з блювотою. Частота стільця може досягати 10-15 разів на добу, а у важких випадках-ще частіше. В калових масах виявляється багато слизу, гній, кров, неперетравлені залишки їжі.

Інші відмітні ознаки

Відмінність кишкової інфекції від ротавірусу також полягає в ступені зневоднення організму.

При вірусної інфекції вона розвивається поступово. Для її усунення досить своєчасно і в повному обсязі давати пити дитині. Якщо дотримуватися питний режим, то ускладнення, пов’язані з втратою рідини, розвиваються вкрай рідко – судоми, пневмонія, зупинка нирок.

Гострий гастроентерит призводить до сильного зневоднення як дорослого, так і дитячого організму, яке стрімко розвивається з першого дня захворювання. Такий стан вимагає екстреної допомоги та парентерального (внутрішньовенного) введення ре гідратаційних розчинів для заповнення солей і води.

Слід також сказати про загальний стан дітей. Ротавірус починається з легкого нездужання, яке наростає поступово. Дитина вередує, погано їсть, млявий, неактивний, протягом дня сонливий стан.

Бактеріальна інфекція починається гостро. Малюк повністю знесилений, знаходиться в ліжку, лежить з закритими очима, йому важко говорити, підвищена чутливість до світлових і звукових подразників. При високій температурі може бути напівнепритомний стан.

Тривалість ротавірусної інфекції, яка протікає в легкій формі, не більше 2-3 днів, максимально діти хворіють 5-6 днів. Гострі інфекційні хвороби тривають не менше 8-10 днів при своєчасному лікуванні, а у важких випадках-2-3 тижні.

Лікування ротавірусу в більшості випадків не вимагає госпіталізації та специфічного лікування і проходить самостійно. При бактеріальних інфекціях дітей доставляють в інфекційне відділення для обстеження, спостереження, правильної та своєчасної терапії.

Чим відрізняється ротавірус від менінгококової інфекції

При тяжкому перебігу ротавірусної інфекції і сильному зневодненні організму у малюків можуть розвиватися неврологічні симптоми – функціональні порушення зору, судоми. Тому важливо знати відмінності менінгіту від ротавірусу.

Менінгіт вже на початковій стадії хвороби відрізняється від вірусної інфекції. Він проявляється гостро, з різким підйомом високої температури і ознобом. Стан дитини стрімко погіршується, а інтоксикація призводить до швидкого ураження нервової системи. Вираженість симптомів при менінгіті:

• посилюється біль при русі очних яблук;
• світлобоязнь;
• підвищена чутливість шкіри;
• роздратування від гучних звуків.

При ротавирусе спостерігаються судоми кінцівок (рук і ніг). При менінгіті вже до кінця першої доби з’являється ригідність (ригідність м’язів потилиці – наслідок ураження мозкових оболонок. Паралельно спостерігається сплутаність свідомості, рухове занепокоєння, надмірне збудження.

Також про ураження речовини мозку говорять інші ознаки, які не проявляються при ротавирусе:

• психічні розлади;
• парези (повний або частковий параліч);
• паралічі.

Менінгіт може давати такі ускладнення – гострий набряк головного мозку, інфекційно-токсичний шок, чого не буває при ротавірусної інфекції.

З ротавирусом стикається кожна дитина. Так як вираженість хвороби частіше не значна, а симптоми стерті, то батьки не надають особливого значення станом дитини. Хвороба самостійно проходить без залишкових явищ. До лікаря звертаються тільки у важких випадках – довго триває погане самопочуття, температура і пронос. Для спеціаліста не складає труднощів правильно диференціювати хвороба і порекомендувати режим для дитини і лікувальні заходи.