Левоміцетин: від чого допомагає, анотація, побічні дії, застосування

Левоміцетин: інструкція по застосуванню

Левоміцетин – це антибактеріальний засіб, що використовується в терапії різних інфекцій. Нерідко застосовується в педіатрії та офтальмології. Ліки левоміцетин допомагає від багатьох інфекцій, а також ефективно позбавляє від стійких до пеніциліну та стрептоміцину мікробів.

Фармакологічна дія

Препарат володіє широким спектром дії: активна речовина хлорамфенікол пригнічує безліч грампозитивних і грамнегативних бактерій, пригнічує розмноження різних збудників менінгіту, гнійно-інфекційних хвороб, дизентерії, а також володіє бактеріостатичною дією.

Нерідко препарат використовують для лікування різних розладів кишечника, при циститі та інших захворюваннях інфекційного характеру.

Ліки ефективно лікує пронос, патології травного тракту, спровоковані бактеріями. Проникаючи в кишкову систему, речовина, що пригнічує вироблення білка мікробними клітинами, що призводить до їх загибелі.

Антибіотик застосовується при кишкової інфекції, спровокованої різними збудниками. Однак не завжди вживання левоміцетину може стати і доцільним: якщо діарея не має інфекційну природу, необхідно застосовувати інші засоби, наприклад, тетрациклін.

Засіб має меншу активність щодо кислотостійких бактерій, одноклітинних, клостридій.

Під час місцевого використання найбільша концентрація речовини спостерігається в райдужці очей і на рогівці. При цьому активний компонент не зачіпає кришталик.

При внутрішньому вживанні і під час вагінального введення препарат легко розчиняється в крові. Найбільша концентрація в кровоносному руслі спостерігається протягом кількох годин. Ліки здатні потрапляти в спинномозкову рідину, а також материнське молоко.

Хлорамфенікол, діючий компонент, має гірким присмаком і погано переноситься.

Препарат має безліч негативних наслідків і протипоказань. Тому перед використанням необхідно попередньо ознайомитися з інструкцією по застосуванню.

Форма випуску

Медикамент виробляють:

  • до твердої лікарської форми, що містить 0,50 м і 0,25 г активного компонента.
  • Додатковими речовинами є крохмаль картопляний, кальцій, кислота стеаринова;
  • у вигляді крапель для очей і вух 0,25% по 5 мл і 10 мл;
  • у формі порошку для уколів. В одному флаконі 500 або 1000 мг активної речовини;
  • у формі мазей і гелів для зовнішнього використання;
  • у вигляді вагінальних супозиторіїв.
За темою:  Паслін чорний – отруйний або немає, опис рослини

Показання до використання

Левоміцетин належить до потужних антибактеріальних засобів, що блокує внутрішнє запалення і рятує від інфекційних процесів в організмі. Як і багато антибіотики, його п’ють курсами.

Показаннями до призначення є такі інфекційні хвороби:

  • пневмонія;
  • дизентерія;
  • патології зорової системи: блефарит, кератит;
  • запальні процеси органів слуху: отит;
  • менінгіт;
  • бруцельоз;
  • сальмонельоз;
  • харчові інтоксикації.

На практиці засіб нерідко застосовують для лікування отиту, що супроводжується гнійними виділеннями, а також для усунення бактеріального риніту.

Левоміцетин часто призначається при багаторазової блювоти і діареї (до 10-16 разів у день), що триває більше 2 діб. Крім того, доцільно застосування антибіотика, якщо:

  • у блювотних масах містяться домішки крові та жовчі;
  • стан хворого характеризується тривалою інтоксикацією;
  • підвищена температура триває понад 2 доби;
  • інші препарати не показали ефективність, у тому числі сорбенти.

Про наявність бактерій в кишковій системі можуть свідчити також гнійні прожилки і кров у фекальних масах. У цих випадках вживання левоміцетину вважається обов’язковим.

Мазь на його основі «Левомеколь» призначають при інфекціях шкіри бактеріальної природи, пролежнях, чирьях, трофічних виразках, інфекції ран, для лікування тріщин сосків у жінок в період лактації.

Свічки левоміцетин рекомендовані при вагініті, запаленнях шийки матки, а також для попередження інших гінекологічних хвороб.

Протипоказання і побічні дії

Засіб володіє безліччю негативних наслідків, може завдати людині шкоди. Іноді у хворого спостерігаються такі побічні ефекти після застосування:

  • пронос;
  • руйнування слизових поверхонь кишкової системи;
  • алергічні прояви у вигляді шкірної висипки;
  • нудота, блювотні рефлекси;
  • дисбактеріоз кишечника;
  • недокрів’я;
  • нервові порушення, депресивні стани;
  • зорові і слухові розлади, галюцинації;
  • приєднання інших видів інфекцій.

Побічні дії, як правило, виявляються при тривалому вживанні засоби у великих кількостях. Поява різко виражених негативних ознак вимагає припинення лікування або зменшення дози.

За темою:  Ентеровірус та ротавірус: в чому різниця між цими захворюваннями

Протипоказаннями до прийому є:

  • надчутливість до діючої речовини;
  • захворювання серця;
  • судинні патології;
  • тяжкі розлади функції печінки та нирок;
  • схильність до алергічних проявів.

Засіб не призначають вагітним і годуючим жінкам, новонародженим дітям.

Передозування левоміцетином призводить до побледнению шкірних покривів, болю в горлі, збільшення температури тіла, кровотеч, а також підвищеної стомлюваності. У дитячому віці можливий сірий колапс. У людей з індивідуальною непереносимістю спостерігаються метеоризм, блювотні позиви, утруднення дихання. Такі стани потребують припинення терапії і використання симптоматичного лікування.

Спосіб застосування та дози

Як приймати левоміцетин в таблетках? Препарат вживають за півгодини до їжі. Необхідну дозу підбирає спеціаліст з урахуванням перебігу хвороби. Тривалість курсу – від 1 тижня до 10 днів. У разі відсутності негативних наслідків і при легкій переносимості речовини тривалість терапії може бути збільшена до 2 тижнів.

Дорослим призначають по 1-2 таблетки 0,25 г 3-4 рази в день. Максимальна доза не повинна перевищувати 2 г на день.

Особливо важкі випадки припускають застосування 4 м ліки в 3-4 прийоми. При цьому необхідно контролювати стан нирок, печінки, а також склад крові.

Таблетки дітям призначають з обережністю, після консультації з фахівцем.

Левоміцетин для дітей застосовується виходячи з ваги тіла дитини:

  • у віці до 3 років – 10-15 мг на 1 кг;
  • з 3 до 8 років – 0,15-2 г;
  • старше 8 років – 0,2-0,3 р.

Засіб приймають від 3 до 4 разів на добу.

Порошок, з якого виготовляють розчин, використовують для внутрішньовенного та внутрішньом’язового застосування. У дитячому віці ін’єкції роблять тільки в м’яз. Для цього вміст пляшки необхідно розчинити в 2-3 мл води. Уколи роблять через рівні інтервали часу.

Тривалість терапії визначає лікар.

Для лікування патологій очей капають розчин в область кон’юнктиви кілька разів в день. Тривалість лікування-від 5 днів до 2 тижнів.

За темою:  Причини блювоти і нудоти – з-за чого виникають

Анотація до левоміцетину вказує, що вагінальні свічки необхідно вставляти глибоко у піхву у положенні лежачи на спині тричі на день. Гранична доза становить 4 супозиторія, тривалість терапії – 8-10 днів. У деяких випадках курс лікування збільшується до 2 тижнів.

Нерідко при серйозних отруєннях інфекційного характеру потрібне застосування антибіотиків. Левоміцетин ефективний відносно практично всіх видів бактерій, проте може надати агресивне дію, особливо на дитячий організм.

MAXCACHE: 0.89MB/0.02411 sec