Піхвова (вагінальна) трихомонада: симптоми та схеми лікування

Захворювання сечостатевих органів часто викликає піхвова трихомонада. Це дрібний паразит, який мешкає тільки в сечостатевому тракті людини. Трихомоніаз відноситься до хвороб, що передаються статевим шляхом. При відсутності ранньої діагностики і лікування трихомонади можуть стати причиною безпліддя.

Розвиток трихомоніазу

Піхвова трихомонада — це представник групи найпростіших. Дані мікроорганізми дуже дрібні (від 10 до 40 мкм). Щорічно трихомоніаз діагностується більш чим у 100 млн. чоловік. Піхвова трихомонада має наступні особливості:

активно пересувається за рахунок джгутиків;

утворює псевдоподии;

живе в міжклітинному просторі;

веде паразитичний спосіб життя;

швидко гине у зовнішньому середовищі;

чутлива до висушування, нагрівання і сонячного світла;

живе на слизової оболонки сечостатевих органів (уретри, піхви, сечового міхура, простати).

Життєвий цикл цього паразита нескладний. Людина є основним хазяїном цього мікроба. Сечостатевий трихомоніаз є антропонозной інфекцією, тобто передача мікробів здійснюється від людини до людини. У зовнішньому середовищі паразит не розвивається. Він не утворює цисти.

Рівень захворюваності вище серед жінок. Обумовлено це особливостями сечостатевої системи і більш частої обращаемостью до лікаря, так як у жінок симптоми хвороби виражені більш яскраво. У чоловіків трихомонади можуть жити без клінічних проявів. Частіше хворіють жінки віком до 35 років.

Основні етіологічні фактори

Трихомонади в сечовий міхур та інші органи проникають переважно статевим шляхом. Основний механізм зараження — контактний. Виділяють наступні фактори ризику розвитку хвороби:

випадкові статеві контакти;

незахищений статевий акт (без презерватива);

наявність запальних захворювань сечостатевих органів (уретриту, простатиту);

погане харчування;

гіповітаміноз;

переохолодження;

зміна реакції середовища у піхві під час менструацій;

дисбактеріоз піхви;

післяродовий період;

проведення абортів;

недотримання правил особистої гігієни.

Трихомонади найбільш активні при pH піхви близько 5. В нормі цей показник складає 3,8-4,4. Зрушення в лужну сторону сприяє розвитку хвороби. Сечостатеві трихомонади володіють високою вірулентністю. Це ступінь хвороботворності мікроба. Дана патологія частіше розвивається у осіб, що страждають діабетом, туберкульозом, пухлинами.

За темою: Паразитарні захворювання людини: профілактика хвороб та інфекцій

Сечостатеві трихомонади часто виявляються разом з гонококами, хламідіями, грибками, уреаплазмами. Можливо інфікування людини через постільні приналежності, предмети особистого користування (мочалки, білизна, рушники). Такий шлях зустрічається рідко.

Як проявляється трихомоніаз

Період інкубації при трихомоніазі варіює від 2 до 40 днів. Урогенітальні трихомонади здатні викликати наступні захворювання:

уретрит;

цистит;

вульвовагініт;

ураження залоз в області передодня піхви;

запалення шийки матки.

У чоловіків найчастіше в процес втягуються уретра, передміхурова залоза та придатки яєчок. Лише у 10% хворих жінок на слизовій присутні тільки урогенітальні трихомонади. В інших випадках спостерігається змішана інфекція. Жінки пред’являють скарги на патологічні виділення зі статевих шляхів з неприємним запахом, свербіж, біль у нижній частині живота, дискомфорт при статевих контактах.

Пінисті виділення, зеленуватого кольору. Якщо урогенітальні трихомонади оселилися в сечовому міхурі або уретрі, на перший план виходять дизуричні явища (біль і печіння при сечовипусканні, часті микции). У чоловіків урогенітальні трихомонади викликають уретрит і простатит. Останній проявляється розладом сечовипускання, печіння в задньому проході, дискомфортом при дефекації.

Обстеження та лікування хворих

Влагалищная (вагинальная) трихомонада: симптоми и схеми лечения

Щоб виявити трихомонади в сечовому міхурі та інших органах, потрібне лабораторне дослідження. Воно передбачає мікроскопію мазків з уретри та піхви, загальний аналіз сечі, дослідження секрету простати, загальний аналіз крові, проведення ПЛР і посів матеріалу на поживні середовища. Для оцінки стану органів потрібне проведення УЗД, гінекологічного огляду та кольпоскопії.

Трихомонади виявляються в нативному препараті. Схеми лікування хвороби різні. Не рекомендується лікуватися самостійно.

Якщо виявлено трихомонада в сечовому міхурі або інших органах, то призначаються протипаразитарні препарати (Трихопол, Метрогіл, Тинідазол, Орнідазол).

На час лікування слід відмовитися від спиртного і статевих контактів.

У разі розвитку трихомонадного кольпіту показано свічки Осарцид. Системну терапію поєднують з місцевою. В останньому випадку застосовуються лікарські розчини, свічки вагінальні таблетки. Якщо в нативному препараті виявлено не лише трихомонади, але і інші мікроби (гонококи, хламідії), то додатково призначають антибіотики.

За темою: Ліки від глистів для людини широкого спектру дії: огляд препаратів

Таким чином, трихомонади можуть стати причиною різних хвороб сечостатевих. Трихомоніаз нерідко призводить до ускладнень під час вагітності та пологів. Щоб не допустити розвитку хвороби, потрібно мати одного здорового статевого партнера та вести правильний спосіб життя.