Уреаплазма не лікується: що робити якщо уреаплазмоз з’являється знову

Уреаплазма – це патогенний мікроорганізм, його розміри наближаються до великих вірусів, паразит не має клітинної оболонки, ДНК. Передача інфекції відбувається статевим шляхом, але не виключено внутрішньоутробне зараження дитини від матері, також мікроби можуть проникати в тіло дитини під час пологів.

Захворювання уреаплазмоз протікає як гострої, так і хронічної формі, причому симптоми, характерні для патології, не виникають. Симптоматика паразитарної інфекції залежить від того, який орган інфікований. В цей самий час внутрішньоклітинних паразитів дуже часто визначають у абсолютно здорових людей, які не пред’являють скарги на здоров’я.

На сьогодні існує ряд об’єктивних труднощів у вирішенні проблеми даного паразита: під час діагностики може бути отриманий хибнопозитивний результат; уреаплазма має схильність до хронічного перебігу, вимагає комплексної терапії.

Паразити провокують запальні процеси в органах сечостатевого тракту, стають причиною жіночого і чоловічого безпліддя, проблеми з суглобами.

Симптоми уреаплазми

Зазвичай з моменту інфікування паразитарної інфекцією до початку перших симптомів проходить від 4 діб до одного місяця. Однак прихований період захворювання іноді триває набагато довше – до декількох місяців. Протягом цього часу людина:

  • є носієм паразитів, джерелом інфекції;
  • заражає статевого партнера.

Уреаплазма не лечится: что делать если уреаплазмоз появляется сноваПісля завершення інкубаційного періоду у пацієнта починаються ледь помітні симптоми хвороби. Деякі пацієнти можуть десятиліття жити з паразитами, не підозрюючи про це. Більше того, уреаплазмоз не дає характерних симптомів, часто вони повністю збігаються із запальними захворюваннями сечостатевої системи.

У чоловіків паразити провокують негонококковий уретрит, коли пацієнт страждає від болю, різі при сечовипусканні, сеча у нього стає каламутною. Захворювання уповільнене, має схильність до рецидивуючого перебігу, виділення з сечовипускального каналу пропадають, а через деякий час починаються з новою силою.

Інша проблема, викликана уреаплазмою, це орхоепидидимит – запальний процес в яєчках і придатках.

У жінок внутрішньоклітинні паразити стануть причиною цервіціта, кольпіту, миометрита, ендометриту, сальпінгоофориту. При зазначених захворюваннях жінки пред’являють скарги на:

  1. болі внизу живота;
  2. виділення з піхви;
  3. часте і хворобливе сечовипускання.

Симптоми можуть бути постійними, мати перехідний характер, тому важливо відразу здавати посів на уреаплазму, щоб виявити проблему.

Методи діагностики

Уреаплазма не лечится: что делать если уреаплазмоз появляется сноваВиявити уреаплазмоз буває досить складно відразу з кількох причин. У першу чергу тому, що мікроорганізми є частиною нормального біологічного середовища слизових оболонок органів сечостатевої системи.

Отже, наявність у сечостатевих шляхах уреаплазми ще не говорить про наявність захворювання уреаплазмоз. Розвиток патологічних станів відбувається лише при настанні певних умов, причому якщо їх не усунути, уреаплазма не лікується.

За темою:  Гелмодол ВМ: інструкція із застосування, показання, ціна та відгуки, аналоги препарату від глистів

Найбільше значення в питанні діагностики інфекції має не сам факт наявності паразитів, тривалість їх перебування у статевих шляхах людини, а чисельність і ступінь поширеності по різних відділів сечостатевої системи.

Лікар поставить діагноз уреаплазмоз, тільки якщо:

  • аналіз покаже велику кількість уреаплазми;
  • у пацієнта присутні явні ознаки патологій, пов’язаних з нею.

В цілях діагностики широко застосовують відразу кілька методик. Жінкам необхідно звернутися за допомогою до гінеколога, а чоловікам – уролога. Вже за результатами загального мазка лікар зможе зробити припущення про наявність захворювання і необхідність проведення курсу лікування.

При підвищенні чисельності паразитів загальний аналіз покаже збільшення кількості лейкоцитів, а для встановлення типу збудника потрібно застосувати більш точні методи дослідження:

  1. бактеріальний посів;
  2. полімеразну ланцюгову реакцію.

Приблизно в 80% випадків дослідження покажуть присутність анаеробної мікрофлори (мобилункус, гарднерелла), мікоплазма.

Слід сказати, що з усіх проведених аналізів на виявлення патогенних мікроорганізмів, окремо необхідно виділити саме посів на уреаплазму. Даний метод дослідження прийнято вважати максимально точним, з цієї причини його використовують все частіше. Проводити дослідження можна методом:

  • культуральним;
  • бактеріологічним.

Щоб зробити посів на паразитів, доктор попередньо бере мазки зі слизових оболонок шийки матки, піхви або сечівника. Іноді додатково потрібно провести бактеріологічне дослідження ранкової порції сечі.

Коли буде зібраний матеріал, його поміщають в максимально відповідну живильне середовище, де вирощують уреаплазму. Крім зростання патогенних мікроорганізмів потрібно оцінити чисельність паразитів.

Аналіз покаже також ступінь чутливості до антибіотиків, що істотно полегшить призначення препаратів. Саме завдяки посіву доктор рекомендує медикаменти, які будуть швидко пригнічувати уреаплазму.

Лікування уреаплазми

Уреаплазма не лечится: что делать если уреаплазмоз появляется сноваЩоб позбутися від інфекції, доктор призначає комплексне лікування, залежно від локалізації запального процесу. Широко застосовують антибіотики, спрямовані на пригнічення паразитів, препарати для активізації імунної системи, а також медикаменти, які сприяють зниженню негативних реакцій організму.

Схема терапії підбирається лікуючим лікарем, відштовхуючись від анамнезу, аналізів та симптоматики захворювання. Етіотропне лікування засноване на призначення антибактеріальних засобів різних груп.

Ступінь активності ліків визначається мінімальною гнітючої концентрацією в дослідженнях.

Щоб вилікувати уреаплазму, необхідно підібрати медикаменти групи:

  • аміноглікозиди;
  • линкозамини;
  • макроліди;
  • тетрацикліни.

Однак важливо враховувати певну дозування коштів, оскільки недостатня кількість антибіотика не присенет користі, погіршить ситуацію.

Абсолютно ніякого ефекту не принесе застосування Рифампіцину, цефалоспоринів, пеніциліну, ці препарати не здатні лікувати уреаплазму.

За темою:  Чим небезпечні плоскі черви: вплив на організм людини

Багато лікарі для лікування уреаплазмоза рекомендують застосовувати препарати на основі доксицикліну, наприклад, Юнідокс Солютаб. Інший хороший представник фторхінолонів – засіб Офлоксацин.

З групи макролідів висока ефективність у Еритроміцину, Джозамицина, Мидекамицина. Практично всі названі ліки відрізняються хорошою переносимістю, дозволені для лікування вагітних жінок, навіть у першому триместрі.

Трохи рідше застосовують Азитроміцин, Кларитроміцин, оскільки вони володіють підвищеною здатністю проникати в клітини, протипоказані при вагітності.

Чому інфекція не лікується?

Уреаплазма не лечится: что делать если уреаплазмоз появляется сноваНерідко пацієнти проходять повторне лікування уреаплазмозу, оскільки з першого разу захворювання не лікується. Проблема полягає в тому, що навіть самі сучасні та дієві антибіотики не здатні назавжди позбавити пацієнта від паразитів, якщо у нього знижений імунітет.

При недостатньому рівні імунного захисту інфекція буде виявлятися у людини знову і знову. Тому виправдано разом з антибіотиками пройти курс лікування імуностимуляторами.

Імунотерапія допомагає організму швидше відновитися, підвищити опірність паразитам. Особливо необхідно виділити препарат Циклоферон, додатково до нього доктор рекомендує лікування:

  1. біостимуляторами;
  2. антиоксидантами;
  3. адаптогенами.

Інша причина того, що не вдається позбутися від уреаплазми – це нерозбірливість у сексуальних зв’язках, часта зміна статевих партнерів.

Уреаплазма – інфекція, що передається статевим шляхом, тому при появі підозри на паразитів, необхідно проконсультуватися з лікарем. Чим раніше це буде зроблено, тим вище шанс захистити статевого партнера від зараження, виключити перехід захворювання у хронічну форму, яка тягне за собою безліч неприємних наслідків.

Симптоми уреаплазми у вагітних

Уреаплазма не лечится: что делать если уреаплазмоз появляется сноваОсобливо небезпечний уреаплазмоз для вагітних жінок, він дає симптоми тільки коли патологічний процес переходить у хроніку. Якщо це сталося, жінка відзначить жовті або зелені виділення з піхви, вони часто мають неприємний запах. До виділеннях підключаються періодичні болі внизу живота, дискомфортні відчуття, як під час, так і після статевого акту.

Вагітну жінку можуть турбувати болі при сечовипусканні, іноді картина захворювання доповнюється незначним підвищенням температури тіла – від 37,2 до 37,5 градусів.

До сьогоднішнього дня в медичному середовищі не припиняються суперечки про те, чи є необхідність:

  • обстежити абсолютно здорову жінку на уреаплазму при вагітності;
  • проводити лікування при її виявленні.

Деякі лікарі впевнені, що в даній ситуації проводити лікування за допомогою антибіотиків небезпечно, оскільки це стане причиною розвитку важких порушень у майбутньої дитини. У той же час відомо багато випадків, коли заражені під час пологів діти виліковувалися самостійно.

За темою:  Дієта при глистах: яких продуктів бояться глисти у дорослих

Інша небезпека внутрішньоклітинних паразитів – висока ймовірність викидня в самому початку вагітності. Це пов’язують з тим, що паразитарна інфекція проникає в матку, викликає запальний процес в ній, а плацента, здатна стати бар’єром для паразитів, ще не сформувалася.

Якщо вагітність при уреаплазмозе протікає далі, у другому і третьому триместрі мікроорганізми не здатні проникати в плодове яйце. Однак якщо це відбувається, паразити спровокують:

  1. передчасні пологи (з-за розпушення шийки матки);
  2. вроджену пневмонію у дитини.

Уреаплазма не лечится: что делать если уреаплазмоз появляется сноваВідзначені випадки, коли інфекція не проникала через плацентарний бар’єр, але осідала з її зовнішньої сторони. При цьому відбувається погіршення кровообігу, нестача кисню, поживних речовин. З-за цього дитина народиться з низькою масою тіла, недорозвиненим.

Щоб попередити негативні наслідки інфекції, уреаплазмоз важливо виявити і повністю вилікувати ще до настання вагітності, як мінімум за 2-3 місяці.

Коли внутрішньоклітинних паразитів діагностували під час вагітності, гінекологи приймають рішення про лікування тільки після настання 22-30 тижні, після формування життєво важливих органів дитини. У цей період ризик розвитку важких патологій від курсу антибіотиків знижується в кілька разів. Однак якщо хвороба перейшла в активну фазу, є ймовірність ускладнень, лікування необхідно призначати якомога раніше.

Як показує практика, навіть при прийомі антибіотиків при уреаплазми на ранніх етапах вагітності основна маса дітей народжуються абсолютно здоровими, без яких-небудь відхилень.

При цьому фармакологія і медицина не стоять на місці, розроблені медикаменти, які підвищують імунітет хворого людини, не дозволяють внутрішньоклітинних паразитів атакувати організм пацієнта знову і знову. При дотриманні всіх рекомендацій лікаря уреаплазма буде вилечиваться з першого разу. Про те, що важливо знати вагітним при уреаплазми — у відео в цій статті.

MAXCACHE: 0.54MB/0.03161 sec