Періостит нижньої щелепи, запалення окістя верхньої щелепи
Гострий періостит щелепи формується, коли запальні процеси, що виникли на фоні періодонтиту, поширюються на окістя альвеолярного відростка верхньої щелепи і альвеолярну частину нижньої щелепи, а також на розташовані поруч м’які тканини. Іншими словами, періостит – це результат не вилікуваного періодонтиту. У 95 пацієнтів з 100 захворювання проходить гостро, причому більше, чим у половини з них ураженої виявляється нижня щелепа.
Періостит: що це?
Періостит щелепи – це запалення надкостничной тканини. Іноді патологічний процес охоплює альвеолярну частину і тіло нижньої щелепи. Характерне запалення вестибулярної сторони. Піднебінна і мовна менш схильні до захворювання.
Періостит щелепи являє собою результат не вилікуваного вчасно гострого періодонтиту, хронічної його форми на етапі загострення. Також запалення може сприяти утруднене прорізування зубів, нагноєння кіст, захворювання пародонту, травматичне видалення зуба та інші методи лікування, які пошкоджують околозубние тканини.
Гострий і загострений хронічний періодонтит іноді супроводжується накопиченням гною. Він розтікається не тільки в періодонті, але і поширюється у окістя. В деяких випадках інфекція приходить не з гноєм, а по лімфатичних судинах, розташованих поблизу. Розвивається гнійний періостит.
Форми захворювання
Розрізняють кілька видів періоститу щелепи:
Гострий періостит зустрічається частіше хронічного, існує декілька його форм:
Як виявляють захворювання?
Гострий періостит нижньої щелепи виявляється під час стоматологічного огляду. Стоматолог визначає наявність гіперемії, інфільтратів, флуктуацій та інших ознак захворювання. Якщо причиною періоститу є інфекція порожнини рота, то виявляється каріозний зуб. При простукуванні з’являється біль.
Також для діагностики використовується рентгенографічний метод. Гострий періостит на знімку відображається лише ознаками гранульоматозного або гранулюючого періодонтиту, виявляються кісти, непрорезавшіеся зуби мудрості і т. д. Кісткова тканина залишається не зміненим. А при хронічній формі на знімку можна виявити новостворену кісткову тканину.
Як лікувати періостит?
Щоб усунути серозний варіант захворювання комплексно лікується пульпіт або періодонтит. Проводяться фізіотерапевтичні процедури, місцеве використання дезінфікуючих засобів. За необхідності можуть бути призначені знеболюючі препарати. Інфільтрат розсмоктується після курсу консервативного лікування.
Гострий гнійний періостит щелепи лікується ТІЛЬКИ хірургічним методом.
Сформований під слизовою або під окістям абсцес розкривається. Процедуру проводять під місцевою анестезією, що вводиться через розріз. Після розтину абсцесу встановлюється дренаж, що забезпечує відтік гною. Після операції протягом кількох днів потрібно дотримуватися дієти, полоскати порожнину рота антисептичними розчинами, приймати антибіотики, гіпосенсибілізуючі та дезінтоксикаційні препарати. За необхідності призначаються знеболюючі, жарознижуючі засоби.
Зуб, який став причиною розвитку запалення окістя або альвеолярної частини, як правило, видаляють. Але у випадку якщо збережено його функціональне навантаження, призначається лікування.
Періостит щелепи, що протікає в хронічній формі, частіше вимагає екстракції зубів. Також проводиться медикаментозна терапія (використання антисептиків, антибіотиків) і фізіолікування: використання ультразвукових процедур, лазеротерапії, електрофорезу.
Прогноз більш сприятливий для серозної стадії захворювання: лікування не вимагає хірургічного втручання і відновного періоду. Гострий гнійний періостит вимагає великих тимчасових і фізичних витрат як пацієнта, так і лікаря. Тому важливо своєчасно, на початкових етапах захворювання звертатися за медичною допомогою. Запущені випадки періоститу можуть призвести до ускладнень, небезпечних для життя (наприклад, до загального зараження крові).
Періостит щелепи можна попередити, для цього необхідно вчасно усувати інфекцію в ротовій порожнині: каріозні зуби, запалення пульпи і т. д., дотримуватися правил гігієни порожнини рота, проходити профілактичні огляди у стоматолога, для раннього виявлення захворювань.