Артроз плечового суглоба: симптоми і лікування захворювань в домашніх умовах

Артроз плечового суглоба є дегенеративно-дистрофічних захворюванням. Характеризується повільно прогресуючим перебігом, в результаті якого відбувається неухильне руйнування елементів, що утворюють суглоб. У стадії загострення перетворюється в артрит, який характеризується запальним процесом. У цьому випадку з’являється виражена клінічна картина і порушення рухової функції. Часті загострення негативно позначаються на прогнозі хвороби.

На запущених стадіях захворювання переходить в ДОА (деформуючий остеоартроз), наявність деструктивних змін всередині суглоба стає вираженим навіть при візуальному огляді. До численних факторів, що провокує артроз, можна віднести зайву вагу, інтенсивні фізичні навантаження, ендокринні порушення, спадкову схильність і наявні в анамнезі травми і посттравматичні зміни.

1 Особливості захворювання

Повільний перебіг захворювання пояснюється тим, що перші зміни відбуваються на молекулярному рівні. Перш ніж людина почне відчувати дискомфорт і больові відчуття, може пройти більше десяти років. Вже на даному етапі розвитку всі зміни мають незворотний характер. Почасти це пояснюється особливостями будови хрящової тканини: вона володіє високою міцністю і здатна деякий час компенсувати дисфункцію. Після 30 років відбувається природний знос суглобових поверхонь, елементи, що утворюють суглоб, стоншуються і стають більш крихкими. Уникнути процесу природної дегенерації неможливо.

При детальному клінічному обстеженні перші зміни в хрящовій тканині можна виявити вже в 20 років. Надалі захворювання прогресує, і в нормі явні симптоми з’являються після 40 років. За наявності провокуючих чинників, таких як травма або систематичне фізичне навантаження на суглоб, симптоми з’являються раніше, а захворювання часто загострюється.

Плечовий суглоб є сполучною ланкою між тулубом і верхньою кінцівкою. Він утворений голівкою плечової кістки, що входить у суглобову западину плечового кінця ключиці. Висока травматичність і здатність до вывиху пояснюється тим, що головка плечової кістки лише на третину входить у суглобову капсулу. Для компенсації тертя при рухах всередині суглоба є спеціальна синовіальна рідина. Серед допоміжних елементів виділяють потужний м’язовий і зв’язковий апарати, які частково пригнічують високу ступінь травматизму. Рух в суглобі можливо по всіх осьових напрямках. Індивідуальна особливість будови дозволяє людині приводити і відводити, згинати, розгинати і обертати руку навколо власної осі.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Основні причини розвитку артрозу

Причини появи артрозу плечового суглоба різноманітні. Умовно їх можна розділити на первинні і вторинні, де останні є основоположними. Це говорить про те, що в силу дії провокуючих факторів природний віковий артроз з’являється значно рідше, ніж викликаний іншим патологічним станом. Підставою для постановки діагнозу первинного артрозу плечового суглоба виступає неможливість знайти інші причини, здатні привести до нього. Як правило, це відбувається після 50 років, коли людина вперше відзначає наростання характерної симптоматики.

Первинний артроз розвивається поступово, протягом усього життя. Йому сприяють численні негативні фактори, з якими людина стикається щодня. До них можна віднести явище амортизації, у результаті якого людина нейтралізує удари, падіння і т. д. На плечовий суглоб покладається істотне навантаження, так як він є ключовим у формуванні верхнього плечового поясу. В результаті здатності організму до саморегуляції деякий час йому вдається своїми силами компенсувати всі зміни.

Харчування хрящової тканини здійснюється двома способами: за допомогою кровопостачання і в результаті дифузії поживних речовин в синовіальній рідині. Саморегуляція відбувається переважно за рахунок першого способу. Велике значення на склад внутрішньосуглобової рідини надають загострення, коли після артриту в ній утворюються фрагменти запалення, сприяють плісняві і появи остеофітів. Таким чином, після кожного загострення патологічні зміни наростають.

Вторинний артроз найчастіше розвивається в результаті травматичних ушкоджень. До них можна віднести:

  • переломи;
  • вивихи;
  • удари;
  • мікротріщини.

В процесі загоєння утворюються контрактури, формується підвищена схильність всередині суглоба до формування остеофітів.

Серед ендогенних факторів на першому місці стоїть цукровий діабет. Це захворювання призводить до підвищеної крихкості капілярів, що негативно позначається на харчуванні суставоообразующих елементів.

Серед хворих, які мають хронічний артроз плечового суглоба, частіше всього можна зустріти водіїв та людей, що займаються професійним спортом. В процесі водіння автомобіля найбільше навантаження лягає на верхній плечовий пояс. У зв’язку з цим суглоб швидше зношується, а його амортизаційна здатність використовується з максимальною силою.

За темою:  Псоріатичний артрит: лікування та сутність захворювання

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

3 Ступеня захворювання

При запущеному протягом артроз перетворюється в ДОА. Виражені кісткові розростання безпосередньо впливають на рухову здатність людини, рухи стають обмеженими і болючими. Після тривалого перебування в одному положенні відзначається виражена скутість і неможливість рухів. Підтвердити наявність артрозу плечового суглоба можна за допомогою діагностичного методу дослідження, такого як рентгенографія. Візуально відстежити зміни всередині суглоба не представляється можливим, поділ на ступені відбувається виходячи з даних проведеного рентгенологічного дослідження.

  • 1-я ступінь — незначне звуження суглобової щілини, поодинокі остеофіти;
  • 2-я — відносне звуження суглобової щілини, велика кількість дрібних остеофітів;
  • 3-я — суттєве звуження щілини, можлива поява деформації кісткових підстав, остеофіти середніх розмірів;
  • 4-я — значне звуження щілини, можливо її повна відсутність, остеофіти великих розмірів, визначається деформація кісткових підстав.

Вправи для випрямлення хребта в залі і домашніх умовах

4 Симптоми

При візуальному огляді необхідно порівняти уражений суглоб зі здоровим. Можна побачити асиметрію плечей, з хворої сторони м’язи будуть менш вираженими, атрофичными. Таким чином, сам суглоб буде дещо збільшено, а м’язи і підшкірно-жирова клітковина — истонченными. Зміна шкірного покриву у вигляді почервоніння і підвищення місцевої температури можна побачити тільки в стадії загострення, коли процес переходить в артрит.

Артроз плечового суглоба характеризується порушенням рухової активності. Довільні рухи по осях обмежені. Порушення спостерігаються при пасивних рухах, приведення, відведення, згинанні і розгинанні суглоба за допомогою іншої руки. Якщо покласти долоню з боку хворого суглоба в проекції головки плечової кістки, то можна почути внутрішній хрускіт, який в медицині характеризується як крепітація. Також вона чутна і при мимовільних рухах, у процесі життєдіяльності, але в більшості випадків людина не надає цьому факту значення.

Виділяють клінічні стадії процесу, які характеризують розвиток захворювання:

  1. При пасивних і активних рухах визначається незначна крепітація, яка діагностується тільки самим пацієнтом за внутрішнім відчуттям. Больовий синдром практично не турбує, дискомфорт відчувається тільки при крайовому відведення-приведення та при максимальному згинанні-розгинанні.
  2. При підйомі руки вище рівня плечового поясу визначається помірна біль. Після тривалої фізичної активності або надмірного навантаження на суглоб відзначаються ниючі болі в спокої. У повсякденному житті відбувається обмеження діапазону рухів.
  3. Активні і пасивні рухи істотно обмежені. Біль турбує навіть у спокої, найменший рух може спровокувати сильний больовий синдром і тривалий подальше нездужання в області суглоба.

Запідозрити ранні ознаки наявності артрозу плечового суглоба можна за допомогою симптому скутості, коли після тривалого перебування в одному положенні людина відчуває дискомфорт в області суглоба і відчуває бажання розім’яти його.

5 Лікування

Наявність хронічного процесу вимагає від людини максимальної уваги, це стосується всіх сфер його життєдіяльності. Ключову позицію займає здоровий спосіб життя і правильне харчування. Необхідна щоденна гімнастика з акцентом на хворий суглоб. Загальні оздоровчі вправи допоможуть зберегти рухову здатність і зміцнити суставообразующие елементи.

Лікувальна гімнастика складається з плавних рухів: згинання і розгинання, махів руками, обертання в суглобі. Види рухів представлені на картинках нижче:

При наявності артрозу плечового суглоба необхідна спеціальна дієта. Пацієнту рекомендується обмежити вживання жирної і смаженої їжі. Дозволяються варені, тушковані, запечені та приготовлені на пару страви. Їсти потрібно невеликими порціями з інтервалом у 3-4 години. При артрозі слід обов’язково включити в раціон м’ясо птиці і риби. Позитивний вплив чинять всі сорти зелені, насіння льону, мигдаль, волоські горіхи, злакові та молочні продукти природного бродіння. Колаген в достатній кількості міститься в моркві, шпинаті і бананах.

5.1 Медикаментозна терапія

Умовно всі медикаментозні препарати можна розділити на допоміжні і лікувальні. Лікувати артроз необхідно нестероїдними протизапальними засобами, глюкокортикостероидными гормонами. Допоміжними є хондропротектори і болезаспокійливі засоби. Підібрати повний курс необхідних найменувань допоможе фахівець після детального обстеження. Дозування та їх комбінації, що використовуються у терапії, безпосередньо залежать від ступеня поширеності процесу та стадії перебігу.

  • Ключове значення в лікуванні відводиться саме НПЗЗ (Ібупрофен, Диклофенак, Мелоксикам). З їх допомогою вдається досягти зниження інтенсивності запального процесу і частково зняти виражений больовий синдром. Перебувають у складі препарату речовини дозволяють досягти зниження синтезу простагландинів, після чого запалення стихає. Істотним недоліком ліків цієї групи є їх безпосередній вплив на слизову шлунково-кишкового тракту, тому використання припустиме тільки після їжі. Пацієнти, які мають хронічні захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки у вигляді гастриту або виразкової хвороби, при вимушеному прийомі НПЗЗ повинні паралельно приймати омепразол, який нейтралізує негативну дію на слизову оболонку. Препарати даної групи випускаються в уколах, таблетках і мазях для зовнішнього застосування. Кожна з форм випуску використовується при певних стадіях і ступені поширеності процесу.
  • Глюкокортикостероидные гормони разом з усуненням запальної реакції знімають побічні симптоми запалення, такі як свербіж, дискомфорт і підвищення місцевої температури. Це пояснюється наявністю протиалергічного ефекту. Їх застосування виправдане ще й з метою придушення власного імунітету організму, так як аутоімунні механізми нерідко запускаються при наявності запалення. Незважаючи на перераховані ефекти, при лікуванні деформуючого остеоартрозу вони використовуються тільки в якості зовнішніх засобів — мазей і кремів. Яскравими представниками є засоби на основі дексаметазону і гідрокортизону. У деяких випадках виправдане внутрішньосуглобове введення даних діючих речовин, після чого симптоми швидко згасають, і пацієнт на кілька місяців забуває про наявність хронічної хвороби.
  • Знеболюючі препарати необхідні при запущених стадіях, коли формується ДОА, і в момент загострень. Якщо анальгезирующего ефекту від прийому НПЗЗ стає недостатньо, при середньому ступені інтенсивності болю виправдане застосування слабких опіоїдів. Лікарі не рекомендують терпіти постійний виснажливий больовий синдром, тому що він негативно впливає на інші органи і системи, у тому числі на психіку хворого. Умовно препарати цієї групи можна поділити на наркотичні (опіоїдні) і ненаркотичні. До перших належать Трамадол, Кеторол і Кодеїн. Більш сильними представниками є морфін і промедол.
  • Хондропротектори мають доведений ефект у зниженні активності дегенеративних і деформуючих процесів. У деяких випадках збільшують зростання власного хрящової тканини. До їх складу входять глюкозамін, хондроїтин, вобэнзим і гіалуронова кислота. Яскравими представниками групи є Терафлекс і Кальцемін.
За темою:  Комп'ютерна томографія хребта: підготовка, процедура, наслідки

У результаті вираженого прогресування артрозу плечового суглоба і переходу його в деформуючий пацієнтам призначається ендопротезування. Термін служби імпланта — близько 20 років, після чого необхідна його заміна. В сучасній ортопедії застосовуються протези з титану і полімерів, які повністю замінюють суглоб, відновлюючи його функціональні здібності.

5.2 Лікування народними засобами

Враховуючи, що артроз плечового суглоба — це хронічне захворювання, що вимагає постійного контролю з боку пацієнта, велика увага приділяється саме самостійного лікування і підтримці функції суглоба. При наявності зайвої ваги і малорухливого способу життя людині необхідно переглянути свій режим дня. Насамперед слід докласти всі зусилля для зниження маси тіла. Лікувальна фізкультура повинна виконуватися не менше 2 разів на день — це дозволить продовжити рухову активність і стане профілактикою адинамії.

Хронічний артроз нерідко призводить до артриту, тому пацієнти, що мають це захворювання, часто вдаються до народних засобів. Багато овочі та рослини володіють протизапальним ефектом. До них відносяться:

  • звіробій;
  • кукурудзяна рильце;
  • березове листя і бруньки;
  • капуста;
  • редька;
  • лопух.

Використання даних інгредієнтів можливо як в якості компресів, так і у вигляді відварів і настойок для внутрішнього застосування.

5.2.1 Компреси

Застосовуються для зняття запалення і зменшення больового синдрому. Простота їх виконання пояснюється доступністю, що робить їх затребуваними при лікуванні артрозу в домашніх умовах.

  • З метою нейтралізації болю допоможе компрес з вівсянки. Для цього необхідно взяти кілька столових ложок пластівців, залити їх окропом і довести до кипіння. Після того, як суміш охолоне до 40 градусів, наносять на невеликий шматочок тканини і прикладають до місця запалення на 20-30 хвилин.
  • Вираженим знеболюючим ефектом володіють листя лопуха і капусти. Останні необхідно змастити невеликою кількістю меду і прикласти до суглобу на ніч. Листя лопуха перед застосуванням потрібно ретельно подрібнити і нанести на марлю, складену в декілька шарів. Такий компрес теж накладається на всю ніч, кількість сеансів не обмежена.
  • Аналогічним способом готують компрес з лука, але його можна наносити тільки на 10-20 хвилин. Поряд з знеболюючу дію він має протизапальний ефект.
За темою:  Синовіт кульшового суглоба: причини, симптоми і лікування

5.2.2 Розтирання

У момент розтирання використовуються засоби, що підсилюють приплив крові. До них можна віднести розчини на основі спирту або аптечну форму — Меновазин. Масажуючі рухи забезпечують зігріваючий ефект і знімають застій в м’яких тканинах, збільшуючи кровопостачання.

  • Зняти запалення і поліпшити харчування всередині суглоба допоможе настоянка з оману. Для приготування необхідно 50 г сухої речовини і близько склянки горілки або розведеного медичного спирту. Розтирати уражений суглоб допускається до 3-5 разів на добу протягом місяця.
  • При індивідуальній непереносимості спиртовмісних речовин можна приготувати водну настойку з дягелю. Для приготування знадобиться 20 г сухих коренів цієї рослини і півсклянки окропу. Розчин потрібно настоювати протягом доби, надалі допускається її зберігання в скляній тарі, при кімнатній температурі.

5.2.3 Мазі

Багато лікарські форми, виготовлені на основі натуральних компонентів, але їх можна приготувати і в домашніх умовах. З метою збільшення ефекту від застосування мазей перед їх нанесенням необхідно провести комплекси вправ ЛФК і сухе розтирання за допомогою долонь. Посилений приплив крові забезпечить максимальне проникнення цілющих компонентів всередину суглоба.

  • Одним з найпоширеніших сполук суцвіття бузку і вершкове масло. Для приготування потрібно взяти обидва компоненти в рівних кількостях і ретельно змішати, дати настоятися кілька годин, після цього наносити на шкіру в проекції суглоба кілька разів в день.
  • Для приготування болезаспокійливої мазі використовують сухий екстракт хмелю і звіробою. Всі перераховані рослини беруться в рівних пропорціях і змішуються з невеликою кількістю вазеліну, щоб отримана суміш легко наносилася на шкіру. Даний склад володіє заспокійливим ефектом, тому виправдано його застосування після інтенсивних фізичних навантажень.

5.2.4 Відвари

Використовувати відвари можна як для зовнішнього так і для внутрішнього застосування. У першому випадку концентровані розчини додають у ванну.

  • Заспокійливим, зміцнює і протизапальним ефектом володіє відвар на основі сінної потерті, кропиви і м’яти. Перелічені рослини необхідно кип’ятити в 1 літрі води протягом 15 хвилин. Протягом години розчин буде настоюватися, а після необхідно додати у ванну. Тривалість процедури не повинна перевищувати 30-40 хвилин. Загальна температура води повинна бути не більше 40 градусів, у іншому випадку процеси запалення тільки посиляться.
  • Для прийому всередину використовують відвар, приготований з рилець кукурудзи. 2 ложки сухої речовини змішують з однією склянкою води і кип’ятять протягом 10 хвилин. Після того як розчин охолоне, він готовий до застосування. Вживати всередину необхідно по одній столовій ложці щоранку натщесерце. При вираженому запаленні кількість добових прийомів зростає до 5 разів.

MAXCACHE: 0.43MB/0.00310 sec