Артрозо-артрит акроміально-ключичного зчленування: симптоми, стадії розвитку, лікування

Початкові стадії артрозо-артриту акроміально-ключичного зчленування можуть протікати зі слабко вираженої симптоматикою, але відсутність лікування призводить до прогресування патологічного процесу. В результаті цього пацієнти починають відчувати сильний дискомфорт. Захворювання являє загрозу порушення рухливості кінцівки. Тому при виникненні характерних ознак слід звернутися за допомогою до лікаря. При своєчасному діагностуванні лікування здійснюється консервативними методами.

1 Симптоматика

Артрозо-артрит акроміально-ключичного зчленування являє собою деформацію і дегенеративні зміни суглоба на фоні запального процесу, розвиненого через розривів або травм акроміального відростка. Абсолютно всі елементи (кістки, хрящі, зв’язки ключиці) починають сильно боліти.

Акромион, є лопатковий відростком, який сполучається з ключицею, розташовується в самому верху плеча. У цій області кістки вкриті хрящової тканиною, яка володіє гладкою поверхнею, тому тертя між цими двома елементами при їх русі зведено до мінімуму.

Локалізується болючість у місці згину лопатки і ключиці. Причому на початковій стадії захворювання дискомфорт нагадує легку перевантаження кінцівки. Для цього етапу розвитку патології характерні наступні симптоми:

  • неприємні відчуття при піднятті руки;
  • болючість;
  • скутість кінцівки;
  • зменшення амплітуди руху руки вгору.

На першій стадії виражена біль проявляється тільки при натисненні на ключицю. Симптоматика стає більш яскравою на другий. Це виражається наступними ознаками:

  • постійна біль, особливо в нічний час;
  • хрусти і клацання при русі рукою в ураженому зчленуванні;
  • відсутність можливості підняття або закладу руки.

На третій стадії, яка є найбільш тяжкою, біль стає нестерпно сильною. Вона передається на шию і всю руку при її русі. Причому дискомфорт не припиняється навіть в стані спокою ураженої кінцівки. Цей симптом є ознакою наближення контрактури акроміально-ключичного зчленування і постійного оніміння руки. Подібні наслідки можливі при відсутності своєчасного і адекватного лікування.

Хвороби кульшових суглобів — клінічна картина і лікування

2 Лікування

При цій патології необхідна комплексна терапія. В залежності від ступеня тяжкості хвороби вибирається агресивний або м’який характер лікувальних заходів.

На початковій стадії розвитку патології часто лікарі вдаються до симптоматичної терапії без нестероїдних протизапальних засобів та інших сильнодіючих ліків. У цьому випадку пацієнтам призначається тривалий курс хондропротекторів, які покликані поступово відновити стан ураженої хрящової тканини суглоба.

Так звана агресивна терапія необхідна на 2-й або 3-й стадії хвороби. У цих випадках пацієнта мучать сильні больові відчуття, тому йому потрібні активні знеболюючі засоби. Однак навіть такий підхід не дозволяє повністю позбавити від артрозо-артриту, оскільки тільки усуває симптоми.

В якості альтернативних консервативних методів лікування виступають фізіотерапевтичні процедури і народні засоби. Вони покликані поліпшити кровообіг в ураженій зчленуванні, тим самим насичуючи його корисними мікроелементами і підвищуючи місцевий імунітет. У ряді випадків може знадобитися хірургічне втручання.

Симптоми та методи лікування розриву передньої хрестоподібної зв’язки колінного суглоба

2.1 Медикаменти

Консервативна терапія переважно проходить із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів. До цієї групи відносять Диклофенак, Ібупрофен, Вольтарен, аспірин. Форму лікарських засобів підбирають залежно від тяжкості стану пацієнта. Для усунення сильних запалень ефективні таблетки для прийому всередину або ін’єкції. Однак дані препарати здатні негативно вплинути на стан слизової шлунка. Меншою кількістю побічних ефектів мають зовнішні засоби — гелі, мазі.

Для усунення набряклості і болю можуть бути застосовані глюкокортикостероїди. До їх числа відносять Кеналог і Дипроспан. Їх використовують в крайньому випадку.

Якщо представлені препарати не в змозі усунути симптоми, то можуть застосувати ін’єкції Кортизону безпосередньо в суглоб. Цей засіб дозволяє купірувати навіть сильні болі. Однак ефект є тимчасовим, причому укол повинен робити виключно лікар.

Для відновлення хрящової структури використовують хондропротектори. До найбільш популярним відносять Терафлекс, Хондроїтин-АКОС, Артра, Хондроксид, Хондролон. Ці засоби ґрунтуються на дії хондроїтину сульфату і глюкозаміну — речовин, що виробляються здоровим організмом, необхідних для синтезу синовіальної рідини. При спастичних болях пацієнту призначають міорелаксанти (Баклофен, Мідокалм).

Причини, симптоми і методи консервативного лікування артриту гомілковостопного суглоба

2.2 Фізіотерапевтичні методи

Для прискорення відновлення пацієнтам можуть призначити наступні процедури:

  1. Лікування синусоїдально-модульовані струмами. Цей метод застосовується тільки в тих випадках, коли больові відчуття виникають не на тлі запаленого суглоба. Зазвичай він використовується при лікуванні літніх пацієнтів з запущеною хворобою, погано піддається медикаментозній терапії. Протипоказання до процедури — аритмія серця.
  2. Ультрависокочастотна терапія. Суть методики полягає у зміні заряду клітин шляхом впливу струму. Це дозволяє поліпшити провідності тканини, тим самим полегшити доступ до уражених ділянок зчленування ліків. Ця процедура сприяє відновленню нормальної проникності клітин внутрішньої оболонки судин, що припиняє зайвий вихід плазми з них. Завдяки останньому зменшується процес утворення суглобових набряків.
  3. Інфрачервоне опромінення. Довжину хвиль підбирають залежно від ступеня тяжкості хвороби. Вона може варіюватися від декількох сантиметрів до дециметрів, причому частіше використовують довгі. Це обумовлюється тим, що вони можуть глибше проникнути в тканини, тому ефективніше впливають на уражені артрозо-артрит зчленування. Цей метод фізіотерапії відрізняється відсутністю побічних ефектів і протипоказань.
  4. Голковколювання. Принцип терапії заснований на впливі на акупунктурні точки, пов’язані з певними органами людини. Ця процедура сприяє передачі нервових імпульсів на стимуляцію змін у цій зоні. З допомогою голковколювання підвищують тонус м’язів і стан судин, активізують кровообіг в ураженій зчленуванні і руці, нормалізуючи обмінні процеси.
  5. Гірудотерапія. Суть цієї методики також заснована на поліпшення кровообігу і нормалізації лімфатичного струму. Це можливо завдяки тому, що кільчасті черви впорскують в судини хворого бделлины, элгины, гирудины та інші біологічно активні речовини, які сприяють розчиненню тромбів, підвищенню імунітету, нормалізації метаболізму, еластичності тканин.
  6. Апітерапія. Лікування бджолиною отрутою покликане послабити больовий синдром. Він містить апітоксин і апіпрепарати, які при попаданні в організм хворого впливають на простагландини.
  7. Масаж. Ця процедура дозволяє значно знизити больовий синдром. Лікувальний масаж покращує струм лімфи і крові, активізує підживлення тканин корисними речовинами і киснем. Також він важливий для профілактики тугоподвижности кінцівок або атрофії м’язової структури.

Ефективне лікування патології неможливо без спеціальної гімнастики. За допомогою правильних вправ розширюють амплітуду рухів, зміцнюють м’язову структуру, стимулюють продукування компонентів хрящової тканини. Однак, як і фізіотерапевтичні процедури, ЛФК можна використовувати тільки після усунення гострих проявів: запалення і болю. Причому в ці періоди навантаження з ураженого суглоба повинна бути максимально знята. Для цього застосовують косыночную пов’язку.

Програма тренувань повинна складатися лікуючим лікарем. Зазвичай перші заняття містять вправи, спрямовані на полегшення руху для плечового пояса:

  • похитування кінцівки, немов маятника;
  • приведення ураженої кінцівки до здорового плеча за допомогою здорової руки;
  • підняття й обертання плечей;
  • заклад рук зверху за спину в спробі дістати лопатку і знизу зафіксувати в «замок»;
  • переклад піднятих вгору кінцівок назад, утримуючи при цьому рушник за кінці;
  • нахили вперед (з опорою на спинку стільця).

При виконанні вправ пацієнтові слід дотримуватися головне правило — гімнастика не повинна викликати больових відчуттів. Всі дії необхідно робити плавно і без різких рухів.

2.3 Народні засоби

Методи народної медицини рекомендується використовувати тільки після консультації з лікарем. Їх можна застосовувати тільки в якості додаткової терапії.

Виділяють такі популярні рецепти:

  1. Компреси з кореня хрону. На тертці подрібнюють рослина, стружку загортають у марлю і поміщають в ємність з водою. Її ставлять на плиту і чекають кипіння, після чого охолоджують. Отриману кашку викладають в холщевую тканину, змочену водою, використаної для варіння кореня хрону, і прикладають до ураженої зчленування. Компрес тримають протягом 30-60 хвилин. Процедуру проводять щодня, протягом 2 тижнів.
  2. Примочки з йодом. У рівних кількостях змішують між собою 5%-ний йод, нашатир, мед квітковий, жовч медичну і гліцерин. Засіб настоюють протягом 10 днів, прибравши в темне і прохолодне місце. Перед використанням збовтують, переливають частина в невелику банку і нагрівають на водяній бані. Готовий розчин використовують для змочування серветки, яку прикладають до ураженого суглобу. Компрес тримають протягом ночі, тому зверху покривають целофаном і фіксують бинтом. Процедуру повторюють щодня, до повного усунення захворювання.
  3. Капустяні компреси. Беруть середній качан, розрізають його на невеликі шматки, розминають руками. Отриману масу додатково пропускають через м’ясорубку або соковижималку. У капустяному соку змочують шматок вовняної тканини і прикладають його до ураженого артроз суглоба. Процедуру повторюють кожен вечір. Курс лікування — 1 місяць. Приготований за один раз сік використовують протягом 3 діб, після чого він стає непридатним.

2.4 Хірургічне втручання

Якщо лікар діагностує у пацієнта артрозо-артрит 3-ї стадії, йому може бути призначене оперативне лікування. Це обумовлюється тим, що на цьому етапі хвороба важко усунути за допомогою консервативних методів. Зазвичай вдаються до ендопротезування або артропластики плечового суглоба.

Друга передбачає видалення акроміального закінчення. Потім рубцева тканина заповнює прогалину між ключицею і акромионом, утворюючи несправжній з’єднувальний суглоб. Ця процедура дозволяє знизити навантаження з зчленування. Для проведення артропластики потрібно невеликий надріз на шкірі безпосередньо в області ураженого суглоба. Існують методики з виконанням хірургічного втручання за допомогою артроскопа, який дає можливість працювати хірурга з великою точністю і з мінімальним пошкодженням навколишніх тканин.

За темою:  Чим лікувати подагру: препарати, масаж, природні засоби

MAXCACHE: 0.39MB/0.00663 sec