Бурсити колінного суглоба: симптоми і лікування препаратами, народними засобами в домашніх умовах

Бурсит — це запалення навколосуглобових сумок колінного суглоба (бурса). При аутогенном і травматичному ураженні процес носить асептичний характер, при приєднанні патогенної мікрофлори розвивається гнійний. Клінічна картина кожного з видів бурситу різна, тому велике значення має провокуючий фактор. Найчастіше пацієнти скаржаться на болючість, набряклість, порушення рухової активності. Не обтяжене ускладненнями стан передбачає консервативне лікування, в тому числі в домашніх умовах.

1 Що таке бурсити колінного суглоба

Бурса являє собою околосуставную сумку, яка є анатомічним утворенням. Вона необхідна для амортизації і зниження тертя суглобових поверхонь. Функціональність забезпечена наявністю всередині неї рідини, яку вона продукує самостійно за рахунок внутрішнього шару, що вистилає порожнину. Вона сприяє ковзанню при ходьбі.

Бурсити колінного суглоба є запальним захворюванням інфекційного або неінфекційного характеру. Він може розвинутися в одній з 3 навколосуглобових сумок. Ознакою порушень є скупчення патологічного ексудату. З усіх суглобів колінний найбільш часто піддається ризику розвитку бурситу, так як на нього в процесі руху покладається велике навантаження, і він більш схильний до травм.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

1.1 Види бурситів

Класифікація захворювання та його відмінності мають принципове значення при постановці діагнозу. В залежності від цього будуть підбиратися діагностична та лікувальна тактика. Враховуючи, що в колінному суглобі 3 бурси, то основна класифікація виходить саме з цього критерію. По локалізації розрізняють наступні поразки:

• Супрапателлярный, або препателлярний. Патологічний процес розвивається в сумках, розташованих під шкірою в проекції надколінка. Найчастіше вони запалюються після травм або тривалих навантажень на нижні кінцівки.
• Инфрапателлярный, або підколінний. Запалення сумки, розташованої під надколіннику. Причиною зазвичай стає пошкодження зв’язок суглоба.
• Кіста Бейкера, або гусячий бурсит. Найбільш уразливі люди з надлишковою масою тіла і піддаються регулярної перевантаження колінних суглобів. Патологія розташовується на задній поверхні, в області підколінної ямки.

За клінічним перебігом виділяють:

• гострий;
• підгострий;
• хронічний.

Гострий бурсит розвивається на тлі отриманих травм або в результаті занесення патогенних мікроорганізмів. При наявності тривалого хронічного патологічного процесу існує ризик загострень з наростанням клінічних ознак. У підгострому періоді можливе повторне загострення, тому важливо компетентне лікування та проведення її повного курсу. За характером виділеного патологічного ексудату розрізняють бурсит:

• серозний — являє собою формені елементи і плазму крові;
• фіброзний — в плазмі крові циркулює велика кількість ниток фібрину;
• геморагічний — у рідини багато еритроцитів, за рахунок чого вона має червоний, кров’янистий відтінок;
• гнійний — велика кількість лейкоцитів, некротизованих тканин, зруйнованих клітин і патогенних мікроорганізмів.

Найбільш виражену клінічну симптоматику мають геморагічний і гнійний, які супроводжуються ознаками інтоксикації організму і вимагають негайного комплексного лікування.

Інфекційний бурсит поділяють за видом приєдналися патогенних мікроорганізмів. Найбільш часто діагностуються туберкульозна паличка, гонококи, трихомонади. Він розвивається на тлі наявного в організмі хронічного вогнища інфекції. При ураженні паличкою Коха бурсит є формою туберкульозу позалегеневої.

Вправи для хребта в домашніх умовах

1.2 Причини

Найбільш часто бурсит розвивається у спортсменів і людей, що займаються важкою фізичною працею. Це обумовлено високим навантаженням на суглоби нижніх кінцівок. У групі ризику також пацієнти із захворюваннями суглобів. Ревматоїдний поліартрит, остеоартроз, подагра та інші системні ураження здатні призвести до бурситу, який у цьому випадку є ускладненням основної хвороби.

Серед провокуючих факторів виділяють:

• генетичну схильність;
• хронічні вогнища інфекції;
• захворювання суглобів, у тому числі псоріаз і артрит;
• травми і вивихи колінного суглоба, удари і переломи поруч розташованих кісткових структур;
• пошкодження шкіри в проекції колінного суглоба, через які можуть проникати інфекційні збудники;
• систематичні навантаження на ноги.

Бурсити колінного суглоба може розвиватися у людей різних вікових груп, статі і незалежно від роду занять. Ожиріння і малорухливий спосіб життя не менш часто провокують розвиток запального процесу. Висока маса тіла посилює навантаження на хрящові структури і призводить до ендогенного травматизму, коли під час рухів або інтенсивних фізичних навантажень утворюється мікротравма. В подальшому вона запалюється, а при приєднанні хвороботворних бактерій набуває виражений клінічний перебіг.

Бурсит ліктьового суглоба: визначення, симптоми і лікування

2 Симптоми

Запідозрити колінний бурсит можна за появи певних ознак. Шкіра в проекції суглоба стає хворобливою, при натисканні неприємні відчуття посилюються. Враховуючи, що це однобічний процес, зміна форми коліна і його деформація зазвичай видно неозброєним оком. Це відбувається із-за появи набряку.

Гостре запалення характеризується почервонінням шкіри, яка стає гарячою на дотик, виражено набрякає. Порушуються рухові функції, в залежності від локалізації процесу обмежується певний обсяг рухів, частіше ускладнені згинання. Симптоми різних видів бурситу відрізняються:

2.1 Клініка гнійного бурситу

У кожної локалізації патологічного процесу можлива наявність різного характеру ексудату. Найбільш яскраву клінічну картину має гнійний бурсит. Розвивається він на тлі приєдналися хвороботворних бактерій, які в процесі своєї життєдіяльності виділяють токсини, що руйнують анатомічні структури і призводять до їх некрозу.

Патогенні мікроорганізми потрапляють в порожнину синовіальної сумки з кров’ю, лімфою або при наявності порізів на поверхні шкіри. Симптоматична картина має яскраво виражений характер. Область поразки набрякає, червоніє, стає гарячою, будь-які рухи дуже болючі. Гнійний бурсит загрожує ризиком ускладнень у вигляді гангрени м’яких тканин з подальшою ампутації нижньої кінцівки.

По мірі поширення патологічного процесу і залучення до нього поруч розташованих анатомічних утворень наростає локальна симптоматика. З’являються ознаки інтоксикації організму. У людини підвищується температура до +40 градусів, збільшується число серцебиття, що виникають задишка, слабкість, стомлюваність, ломота у всьому тілі, нудота, блювання, пітливість.

Необхідно екстрене звернення за кваліфікованою медичною допомогою, так як лікування в домашніх умовах неможливо. Показано виключно оперативне втручання. Гній видаляється, встановлюються дренажі і проводиться регулярна обробка антисептичними препаратами. Гнійний бурсит небезпечний летальним результатом.

3 Діагностика

Основним спеціалістом, компетентним у лікуванні захворювання, є хірург. Більш вузька спеціалізація передбачає консультацію або терапію у травматолога і ортопеда. З метою виявлення провокуючих факторів можливе відвідування терапевта, ревматолога.

Пацієнту обов’язково виконується лабораторна діагностика, яка передбачає проведення загального аналізу крові, сечі, а також біохімічне дослідження венозної крові. В ОАК визначаються неспецифічні ознаки запалення, ШОЕ і лейкоцити. Їх підвищення свідчить про наявність запального процесу. Чим більше вона виражена, тим вищими будуть показники.

Біохімія доцільна з метою виявлення супутніх судинних захворювань, визначають ревматоїдний фактор, С-реактивний білок, сечову кислоту. Остання вказує на наявність подагри. Додатково досліджують білкові фракції і зміст кальцію в сироватці крові.

Серед інструментальних методів діагностики використовують магнітно-резонансну томографію, ультразвукове дослідження, рентгенографію, артроскопію. Кожен з них показаний при певних видах порушень. Артроскопія є інвазивним методом дослідження, тому застосовується в крайніх випадках.

З метою виявлення виду патогенного мікроорганізму проводяться серологічні проби крові. При пункції колінного суглоба беруть невелику кількість ексудату, надалі його досліджують. Проводять бакпосев, виявляючи вид бактерій. Це дозволяє провести цілеспрямоване лікування.

4 Лікування в домашніх умовах

Проводити лікування в домашніх умовах припустимо тільки при неускладнених видах бурситу, а також при хронічній формі. Невідкладні стани у формі гнійних уражень та інтоксикації організму вимагають негайного звернення до лікаря. Важкий перебіг процесу передбачає госпіталізацію в цілодобовий хірургічний стаціонар.

Після виявлення захворювання необхідно обмежити фізичні навантаження на нижні кінцівки, оскільки вони провокують погіршення. На область запалення потрібно кілька разів у день накладати холодний компрес, час впливу — не більше 10-15 хвилин. Показано носіння компресійних панчіх чи еластичних бинтів. Для запобігання ускладнень та з метою зменшення набряку уражену ногу треба тримати в піднесеному становищі.

4.1 Фізіотерапія та лікувальна гімнастика

Фізіотерапевтичні процедури показані при будь-яких видах бурситу. Деякі, які передбачають активний вплив і нагрівання, неприпустимі в гострій фазі. Гарним терапевтичним ефектом володіють електрофорез з новокаїном, лазеротерапія, аплікації з лікувальною гряззю і глиною. Після зняття гострого періоду призначається місцевий масаж, який людина здатна виконувати самостійно.

Лікувальна фізкультура спрямована на відновлення рухової активності, поліпшення кровопостачання і живлення м’яких тканин і запобігання переходів у хронічний процес.

Кілька разів в день необхідно виконувати наступні вправи.

1. Згинання і розгинання ноги. Пацієнт займає зручне положення лежачи, напівсидячи або сидячи. Виконуються згинальні і розгинальні рухи ноги з боку ураження, при цьому здійснюються спроби максимально збільшити амплітуду, не допускаючи появи дискомфорту і болю. Після 10 вправ слід перерву на 20 хвилин, після чого тренування повторюється.
2. Скорочення головки чотириголового м’яза. Пацієнт сідає так, щоб його нога була перед ним випрямлена. Під уражене коліно кладуть валик. Необхідно покласти долоню на внутрішню поверхню стегна так, щоб можна було визначити напругу в м’язах. Нога піднімається і напружується в області коліна, фіксується на 5-7 секунд і розслабляється. Після 10 повторів робиться перерва на 20 хвилин, потім маніпуляції виконуються знову.

При проведенні лікувальної фізкультури в домашніх умовах варто враховувати, що інтенсивні навантаження на нижні кінцівки протипоказані. Неприпустимі схрещування, присідання, стрибки і швидка ходьба.

4.2 Медикаментозне лікування

Основу терапії становить застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Вони надають знеболюючу, протинабрякову, протизапальну дію. Спочатку препарати вводяться у вигляді уколів, курсом на 3-7 днів, що залежить від ступеня вираженості захворювання, потім призначаються в таблетованих формах ще на 2-3 тижні.

При наявності бактеріальної мікрофлори показані антибіотики широкого спектру дії. При неспроможності лікування проводиться додаткове дослідження з визначенням виду патогена, після чого терапію повторюють із застосуванням протимікробних препаратів, до яких чутливі наявні бактерії.

При тривалому перебігу хронічного бурситу колінного суглоба, який важко піддається консервативним методам, приймають глюкокортикостероїди. Яскравими представниками групи є Дипроспан і Метипред. Їх прийом повинен здійснюватися під контролем лікаря, так як вони мають протипоказання і побічні ефекти. У тяжких випадках препарат вводяться в порожнину суглоба, але не надає основного терапевтичного впливу, знімаючи тільки симптоми.

Лікувати колінні суглоби ефективно і швидко допомагає місцева терапія. Вона проводиться за допомогою мазей, гелів і кремів на основі НПЗЗ. Починати їх використання можна з першого дня захворювання, в процесі доліковування та в подальшому — для профілактики загострень, при наявності хронічних форм. Вольтарен, Ібупрофен і Диклофенак, що застосовуються місцево, чинять протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дії, що особливо важливо при гнійних і геморагічних бурситах.

4.3 Нетрадиційна медицина

Народні засоби виявляються ефективними при лікуванні бурситу колінного суглоба. За допомогою них можна знизити набряк, зменшити больовий синдром і запалення. Особливо доцільно їх використовувати при хронічних бурситах, які часто рецидивують. В такому випадку вони стають доброю профілактичним заходом.

Найефективнішими засобами нетрадиційної медицини є компреси на область колінного суглоба:

• Цукровий. 3 ст. л. цукру розжарюють на сковороді, не допускаючи розплавлення. Пересипають в полотняний мішок і прикладають до місця запалення. Зверху забезпечують сухе тепло. Застосовується компрес протягом усього лікування — до моменту одужання.
• Овочевий. Для приготування потрібні буряк, картопля або білокачанна капуста. Овочі перетираються на тертці, тонким шаром накладають на місце укусу, розташовуються зверху целофан і фіксуюча пов’язка. Час впливу складає 7-8 годин, тому доцільно проводити маніпуляцію перед сном. З ранку пов’язку видаляють, область суглоба промивають проточною водою.
• Горілчаний. Для його приготування знадобиться 100 г горілки і 10 г прополісу. Інгредієнти ретельно перемішують, дають настоятися 5 днів, після чого змочують марлеву пов’язку і прикладають до суглобу. Можливо щоденне застосування.
• З каланхое. Кілька листя рослини відбивають молотком так, щоб виступив сік. Прикладають у проекції ураженого суглоба на 3 години, зверху фіксують бинтом. Курс лікування становить 10 днів.
• З лопуха. Свіжий лист рослини кілька разів прокочують качалкою і прив’язують до коліна на 5-6 годин. Можливе використання сухого екстракту, для цього 1 ст. л. запарюють склянкою окропу на 30-40 хвилин, після чого змочують в отриманому розчині і накладають пов’язку на 2 години в проекції бурситу. Курс лікування становить 1 місяць.

4.3.1 Відвари

Відвари застосовуються всередину і показані при всіх видах бурситу, незалежно від стадії перебігу. Вони допомагають зняти запалення, поліпшити кровообіг і запобігти загострення хронічної форми захворювання. Найбільш часто використовують відвар з кореня лопуха, насіння селери, прополісу, звіробою.

Способи приготування:

• 4 ст. л. кореня лопуха заливають 400 мл крутого окропу. Настоюють протягом доби, після чого зберігають у холодильнику. Приймають 3 рази на день по 1 ст. л. за 10 хвилин до вживання їжі.
• 1 ст. л. насіння селери змішуються з 200 мл окропу. Настоюють 30 хвилин до повного охолодження і приймають рівними порціями протягом дня.
• 1 ст. л. сухого екстракту трави звіробою змішують з 200 мл горілки. Наполягають 2 тижні в темному місці в скляній тарі. Після приготування проціджують і приймають 3 рази на день по 20 крапель, попередньо розвівши в 100 мл теплої води. Курс лікування становить не більше 7 днів.
• 150 г нерафінованої рослинної олії змішують з 20 г прополісу. Настоюють 7 днів, приймають по 1 ч. л. 4 рази на день за півгодини до їжі.

На основі відварів приймають лікувальні ванни. Водні процедури не повинні перевищувати 20 хвилин, а температуру води при цьому потрібно витримувати в районі +38…+40 градусів. Заспокійливим, знеболюючим і протизапальним ефектами володіють ванни на основі хвої. Гілки, голки і шишки сосни подрібнюють, заливають окропом, настоюють 20-30 хвилин, після чого виливають у ванну.

4.4 Прогноз і профілактика

Неускладнені форми колінного бурситу мають відносно сприятливий прогноз. Вони добре піддаються лікуванню і при умові комплексного підходу рідко переходять у хронічний перебіг. Фіброзний, геморагічний і гнійний процеси чреваті розвитком внутрішньосуглобових спайок, що призводить до стійкої втрати рухової активності. Для запобігання подібних ускладнень необхідно систематичне виконання фізичних вправ.

З метою профілактики загострень і розвитку бурситу при наявності провокуючих факторів варто обмежити перенапруження нижніх кінцівок, регулярно виконувати лікувальну гімнастику, відвідувати плавальний басейн. Кілька разів на рік слід приймати курсами полівітаміни і необхідні для суглобів мікроелементи.