Дегенеративно-дистрофічні зміни в попереково-крижовому відділі хребта: що це таке, лікування

Дегенеративно-дистрофічні зміни хребта — це руйнування сполучної тканини міжхребцевих дисків, яка перестає отримувати кровоносне постачання, втрачає еластичність і стає сухою. Причинами такого процесу часто стають малорухливий спосіб життя і надмірна вага, які негативно впливають на хребетний стовп і призводять до ослаблення м’язів спини. Результатом патології стає радикуліт, остеохондроз та втрата чутливості в ногах.

1 Причини

Дегенеративно-дистрофічні зміни в попереково-крижовому відділі хребта починають розвиватися при ослабленні м’язів спини і збільшення маси тіла, давить на хребетний стовп. На попереково-крижову область чиниться найбільший тиск, що призводить до стиснення хребців і порушення мікроциркуляції крові в цій області. Не отримуючи необхідної кількості поживних речовин, хрящові тканини стає крихким, а пульпозне ядро висихає. Збільшення навантаження на хребет призводить до протрузие і міжхребцевої грижі. Розвиток патології, як правило, протікає безсимптомно, а перші ознаки починають з’являтися тільки на стадії остеохондрозу і радикуліту.

Поширеними причинами розвитку патології у попереково-крижовому відділі є:

  • сидячий спосіб життя;
  • підйом вантажів;
  • надмірна фізична активність;
  • неправильне харчування;
  • літній вік;
  • травми хребта;
  • порушення обмінних процесів;
  • запальні процеси;
  • гормональні порушення.

Патологія хребта, викликана порушенням у роботі регулюючих систем організму, може виявлятися не тільки болем в спині, але і такими симптомами, як:

  • запор;
  • утруднене сечовипускання;
  • набряклість кінцівок;
  • порушення в роботі шлунково-кишкового тракту;
  • запаморочення;
  • слабкість в ногах.

Кожен із симптомів проявляється з різною інтенсивністю на кожному етапі хвороби. Всього виділяють чотири етапи розвитку патології попереково-крижового відділу хребта:

  1. Виражені симптоми відсутні, але після фізичних навантажень або тривалого перебування на холоді людина відчуває дискомфорт в області попереку, часто приймається за втому м’язів.
  2. З’являються незначні симптоми, погіршується гнучкість хребта. Пацієнту важко нахилитися або повернутися, а різкі рухи супроводжуються гострим болем. Це говорить про розвиток радикуліту і здавлювання хребетних нервів.
  3. Больовий синдром набуває постійний характер, супроводжуючись онімінням ніг, м’язовими спазмами і головним болем. Обмінні процеси в тканинах попереку сповільнюються, розвивається ішемія.
  4. Дефіцит поживних речовин призводить до руйнування міжхребцевих дисків і анатомічної деформації хребта. У важкому разі защемлення нервів хребетного стовпа може призвести до паралічу нижніх кінцівок.
За темою:  Дегенеративні захворювання суглобів: пошкодження артрозом

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Лікування

Основою лікування дегенеративно-дистрофічних змін у хребті є комплексна діагностика. Для початку варто звернутися до невропатолога, який після огляду і проведення ряду тестів призначить додаткові процедури, до яких відноситься:

  • магнітно-резонансна томографія (МРТ);
  • комп’ютерна томографія (КТ);
  • рентгенографія.

Найчастіше діагноз ставиться на підставі рентгенівського знімка, але в разі нетипового перебігу хвороби картина на МРТ і КТ визначить приховані патології на ранній стадії розвитку. Це дозволить запобігти появі ускладнень надалі.

Лікування патології проводиться консервативним або хірургічним способом. Часто застосовуються обидва способи як доповнюючі один одного.

Консервативна терапія проводиться на ранніх стадіях розвитку захворювання і має зовнішній характер впливу. Її мета – це купірування запального процесу і корегування змін в хребетному стовпі. Для цього використовують фізіотерапевтичні процедури, такі як:

  • електрофорез;
  • гідротерапія;
  • лазерна терапія;
  • голковколювання;
  • витягування;
  • ортопедична корекція;
  • радонові ванни;
  • цілющі грязі.

Хворому в обов’язковому порядку прописується масаж і курс медикаментів, прийом яких повинен зняти негативну симптоматику. Призначаються нестероїдні протизапальні (диклофенак, ібупрофен) і знеболюючі (Кетанов, Анальгін) препарати, хондропротектори і курс вітаміну Ст. В перший тиждень лікування хворому варто обмежити рухову активність, уникати підйому тягарів і різких рухів, які можуть призвести до пошкодження хребта.

Пацієнту призначається курс лікувальної фізкультури, метою якого є усунення дистрофії, зміцнення м’язів спини, зменшення навантаження на хребет. Комплекс процедур передбачає створення правильних дозованих навантажень, які послаблять тиск хребців на нервові закінчення і скорегують їх положення. Регулярні заняття ЛФК з використання медичних пристосувань або в домашніх умовах нормалізують кровообіг, обмін речовин і постачання тканин хребта поживними речовинами, які їм необхідні.

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

2.1 Лікувальна фізкультура

У комплекс вправ ЛФК входять наступні:

  1. Лежачи на спині, зігнути обидві ноги в колінах, а впертися ступнями в стіну. Після цього повільно відривати крижі від підлоги переміщаючи тиск на грудний і шийний відділи хребта. Затриматися на кілька секунд на вищій точці, після чого плавно опустити таз на підлогу.
  2. Лежачи на спині, повільно відривати голову від підлоги, разом з цим підтягуючи коліна до грудей. Потрібно максимально зблизити частини тіла, після чого плавно розвести їх і знову повторити вправу.
  3. Лежачи на спині, витягнути ноги і впертися долонями в підлогу. На зітханні потрібно максимально напружити сідничні м’язи, на видиху – розслабити. Напруга потрібно утримувати 5-10 секунд, а відпочинок між повторами не повинен перевищувати декількох секунд.
  4. Лежачи на гладкій поверхні підлоги, треба з витягнутого положення зігнути ногу в коліні не відриваючи спини. Нога підтягується до сідниці на стільки, наскільки це можливо. В ідеалі потрібно торкатися п’ятою сідниць, але при перших спробах варто обмежиться приведенням колінного суглоба на 90 градусів, не більше.
  5. Встати на карачки, розташувавши долоні на підлозі. Підвівши підборіддя до грудей, вигнути спину при видиху і повернути її в початкове положення на вдиху. Вправа називається «кішка». Воно повинно виконуватися плавно, при цьому голова не повинна підніматися, а спина прогинатися вниз.
  6. Стоячи рачки, повільно розігнути ногу в коліні, зафіксувати її на час, після чого повернутися у вихідне положення і поміняти ногу.
  7. Лягти на живіт, підклавши під підборіддя валик і на вдиху повільно піднімати таз над підлогою. Зафіксуватися на кілька секунд у вищій точці, після чого плавно опуститися. При виконанні вправи потрібно слідкувати, щоб шия не напружувалася, а працювали тільки поперековий відділ спини і м’язи живота.

Після занять лікувальною гімнастикою для зняття напруги м’язів проводиться масаж. За допомогою локального тиску, тертя і вібрації на поверхню спини і хребетного стовпа відновлюється нормальний м’язовий тонус і стимулюється кровообіг. Хірургічне лікування застосовується у разі анатомічної деформації в тілах хребців, яка не може бути скоригована консервативними методами терапії. У важких випадках оперативне втручання – це єдиний вихід при защемленні корінців нервів, що викликає парез і порушення в роботі внутрішніх органів. Такі стани загрожують життю пацієнта і потребують екстрених заходах.

Хірургічна процедура передбачає видалення пошкоджених міжхребцевих дисків і заміну їх штучними. Протез складається з двох шарнірів і пластин, які повністю повторюють будову природних хребців, що дозволяє міцно зафіксувати його і домогтися надалі відновлення функціональності хребта.

Вправи для випрямлення хребта в залі і домашніх умовах

3 Висновок

Дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті – це серйозна патологія, яка потребує обов’язкової медичної консультації і призначення адекватної терапії. Самолікування без точно встановленого діагнозу загрожує ще більшим ураженням міжхребцевих дисків, погіршенням рухових здібностей і паралічем нижніх кінцівок

MAXCACHE: 0.38MB/0.00651 sec