Дисплазія кульшових суглобів у дітей і дорослих: «що це таке, симптоми, лікування, наслідки

Дисплазія кульшового суглоба – вроджене порушення розвитку всіх елементів, що входять до його складу, яке може призвести до вывиху стегна та інвалідизації. Захворювання з’являється в пренатальному або постнатальному періодах при впливі несприятливих факторів. Принцип лікування полягає у довготривалій (протягом декількох місяців) фіксації кульшового суглоба в оптимальному положенні. Чим раніше виявлено це захворювання у дитини, тим успішніше буде лікування і коротше відновлювальний період. У тяжких і запущених випадках проводиться хірургічна операція.

1 Опис

Дисплазія кульшових суглобів відноситься до вроджених вад, при якій спостерігається неправильна орієнтація елементів суглобів і зменшення площі їх зіткнення один з одним. Анатомічно це проявляється в недорозвинених опорних областях голівки стегнової кістки та кульшової западини. Цей діагноз ортопеди встановлюють у більш 10% новонароджених. Малюки з вродженим вивихом стегна становлять 0,4% від загальної кількості, а з підвивихом – 4%. Лівосторонній ураження зустрічається частіше, ніж правосторонній, а двостороння дисплазія спостерігається у чверті випадків.

Початок формування суглоба відбувається на 9-й — 15-й тижнях вагітності. Вплив зовнішніх або внутрішніх несприятливих факторів призводить до порушення (дисплазії) суглоба і появи вродженої патології.

Факторами ризику даного захворювання у дітей є:

  • тазове передлежання, сприяє предвывиху стегна, тісна внутрішньоутробний стан та маловоддя;
  • жіноча стать (естрогени сприяють розслабленню зв’язок — дівчатка хворіють у 5 разів частіше, ніж хлопчики);
  • перша вагітність матері;
  • спадкова схильність (зазначається у сімейному анамнезі в 13% випадків);
  • гормональні порушення у вагітної матері;
  • раса (патологія найбільш поширена в Європі, а найрідше зустрічається в азіатських країнах);
  • туге сповивання з прямим ніжками.

У здорової дорослої людини головка стегнової кістки повністю поміщається у кульшовій западині, утворюючи кулясте зчленування. У новонародженої дитини, навіть при відсутності патології, голівка знаходиться в западині тільки наполовину, так як в пренатальний період вона формується за розміром більше, ніж западина. Від зміщення і надмірних рухів головку оберігає хрящова пластина і зв’язковий апарат малюка. До року, при нормальному розвитку, в западину входить вже 80% голівки, капсула і навколишні м’язи стають більш щільними, а тазостегновий суглоб – готовим до сприйняття навантажень при ходьбі.

Іноді при народженні анатомічні порушення суглобового зчленування виражені незначно, більш яскравий прояв відбувається поступово, протягом декількох років. В інших випадках у новонароджених внутрішньоутробно формується вивих із-за дефектів закладки суглоба.

Диспластичний синдром у дітей часто супроводжується іншими порушеннями опорно-рухового апарату, такими як:

  • плосковальгусные стопи;
  • деформація грудної клітки;
  • вальгусне викривлення ніг («X-образні» кінцівки);
  • слабкий зв’язковий апарат і надмірна рухливість суглобів;
  • сколіоз.

Існує взаємозв’язок і з патологіями в інших системах і органах:

  • короткозорість різного ступеня;
  • порушення форми кришталика (або його підвивих), рогівки або очі;
  • схильність до утворення рубців на шкірі;
  • вроджені вади серця.

Розвиток дисплазії призводить до змін різного ступеня в тазостегновому суглобі. До початку ходьби і при відсутності лікування головка стегна зміщується вгору, утворюється ацетабулярный вивих. Внаслідок постійного тертя голівки про хрящовий диск відбувається його деформація, на поверхні диска з’являються горби, борозни, вогнища некрозу, згодом призводять до артриту. Коли дитина починає ходити, зміщення стегна збільшується. Його граничним положенням є таке, при якому опорою головки стають сідничні м’язи (клубовий вивих). Результат дисплазії залежить від своєчасності діагностики та лікування немовляти.

За темою:  Денситометрія хребта: ефективна діагностика остеопорза

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Симптоми та діагностика

У дітей до року відзначають кілька симптомів дисплазії:

  • Неповне відведення в кульшових суглобах. Для визначення цієї ознаки дитину кладуть на спину, ноги згинають в колінах і тазостегнових суглобах, розводять їх в сторони. У новонароджених малюків 1-3 місяців при правильному розвитку стегна повинні стикатися з поверхнею кушетки (у старших дітей кут відведення становить в нормі не менше 60 градусів). Якщо у дитини є вроджений вивих, то голівка стегнової кістки впирається в клубову кістку і повного відведення немає. Обмеження розведення стегон спостерігається і при неврологічних порушеннях (підвищений м’язовий тонус, спастичний параліч), тому крім консультації ортопеда потрібно пройти огляд у дитячого невролога.
  • При розведенні ніг за вищевказаним способом відчувається (але не чується) клацання в суглобі, який виникає з-за того, що головка перескакує через задній край западини. При зворотному русі головка вправляється, і знову відбувається клацання. Цей симптом характерний для дітей у віці 2 -3 тижнів після народження, в подальшому наростає м’язова опір.
  • Односторонній вивих визначають при відведенні ніг, зігнутих в тазостегновому суглобі під прямим кутом. На ураженій стороні вісь стегна візуалізується вище, ніж на здоровій нозі. Також на вывихнутой нозі спостерігається западання тканин в ділянці стегнового трикутника.
  • Різна глибина і асиметрія пахових і сідничних складок на ногах вказує на односторонній вивих стегна у дитини і виявляється у половини хворих. При двосторонньому ураженні суглобів цей симптом не є показовим.
  • Вкорочення однієї з кінцівок (проявляється при невисокому вивиху стегна). Ця ознака можна визначити по різному рівню колінних чашечок, коли ноги зігнуті в колінах (положення дитини (лежачи на спині).
  • При схрещуванні ніг дитини в положенні лежачи на спині їх перетин відбувається у верхній частині стегна (в нормі – в середній або нижній частині).

Часто у новонароджених дітей ці симптоми виражені неяскраво, тому в якості обов’язкового планового обстеження всім немовлятам у віці 1 місяця проводиться ультразвукове дослідження тазових суглобів, яке дозволяє точно поставити діагноз дисплазії або виключити його. УЗД використовується і для динамічного спостереження при лікуванні дитини. При ультразвуковому дослідженні візуалізується структура кульшового суглоба, можна визначити характер розвитку кісткових і хрящових тканин кульшової западини, ступінь центрування голівки стегна і западини.

У дітей старше 1 року при дисплазії спостерігаються наступні ознаки:

  • пізніший початок ходіння (15-16 міс.);
  • кульгавість;
  • виражений вигин хребетного стовпа;
  • при стоянні на ураженій нозі інша половина таза дитини опущена;
  • «качина» хода при двосторонній дисплазії.

Для дітей віком більше 3 місяців застосовується рентгенологічне дослідження, що дозволяє отримати інформацію про зміну кісткових структур. У більш молодшому віці суглоб складається в основному з хрящів, які не візуалізуються за допомогою рентгена. Для оцінки хрящових і м’яких тканин показано проведення артрографії кульшового суглоба (рентгенографічне дослідження з попереднім введенням контрастної речовини). Цей метод діагностики застосовується для прогнозування консервативних способів лікування і обґрунтування хірургічного втручання.

За темою:  Чим лікувати подагру: препарати, масаж, природні засоби

У складних і нестандартних випадках, після багаторазового і безуспішного оперативного лікування, для більш точного вивчення геометрії суглоба лікар призначає комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. У спеціалізованих клініках дітям старшого віку проводять артроскопію – обстеження кульшового суглоба за допомогою ендоскопа, який вводиться в нього через невеликий розріз.

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

3 Лікування

Успішність терапії та її тривалість залежать від того, як рано був поставлений діагноз. Якщо дисплазія виявлена у дитини у віці до 3 місяців, то лікування триває відносно недовго (2-3 міс. на початковій стадії захворювання, 3-4 міс.– при наявності предвывиха, 6-8 міс.– при вивиху), а помітні результати досягаються в 97% випадків. У віці після півроку ці показники падають до 19 міс. і 30% відповідно. При дисплазії у новонароджених застосовується консервативне та оперативне лікування.

Основним терапевтичним заходом при дисплазії є фіксування ніг малюка в розведеному стані, з зігнутими до 90 градусів тазостегновими суглобами, за допомогою різних заходів:

  • широке сповивання, яке необхідно застосовувати вже в пологовому будинку і до 3 місяців життя дитини (не тільки лікування, але і в цілях профілактики);
  • відводять шини, прокладки;
  • подушки типу Фрейка;
  • спеціальні стремена (стремена Павлика, застосовуються до 6 міс.);
  • гіпсові пов’язки для дітей старше 6 міс.;
  • утримування дитини на руках з розведеними ногами (одна рука на спині малюка, а друга – під сідницями, дитина повинна притискатися до матері животом).

Якщо у дитини вже є предвывих або вивих (зміщення голівки стегна щодо кульшової западини ), то застосовуються тільки стремена з відвідної прокладкою, так як інші пристрої не дозволяють вправити головку. Носити ортопедичні пристосування необхідно постійно, навіть під час купання. Найбільш зручними в цьому відношенні є стремена. У них залишається відкритою промежину малюка, що полегшує догляд за ним. Якщо знімати їх по кілька разів протягом дня, то результат буде негативним, так як головка буде робити надлишкові руху і розтягувати капсулу суглоба. Використання гімнастики і масажу в якості заходів лікування при відсутності фіксації суглоба не допускається, так як вони посилюють перебіг хвороби.

Гіпсові фіксуючі пов’язки призначаються в таких випадках:

  • при пізньому виявленні вивиху у дітей 6 міс.- 1,5 року;
  • при наявності вродженого вивиху і безуспішності попереднього лікування;
  • у дітей 1,5 -2,5 років з вродженим вивихом, що не вимагає проведення внесуставной операції.

Якщо протягом 2 місяців носіння гіпсової пов’язки головка не вправляється, то вдаються до хірургічних методів корекції. Після періоду фіксації в стремені ходити дитині можна не раніше чим через 2-4 міс., якщо рентгенологічне дослідження показало, що параметри розвитку суглоба відповідають віковим. Щоб навантаження на суглоб збільшувалася поступово, протягом перших 2-3 міс. малюк повинен ходити з відвідними шинами (Віленського, ЦІТО, Джона-Корну). При їх носінні може виникнути побічне явище – Х-подібна деформація ніг дитини. Щоб уникнути цього, шину рекомендується закріплювати на нижній третині стегна і використовувати ортопедичне взуття з фіксацією гомілки і супінатором.

Необхідно проведення реабілітаційних процедур, спрямованих на зміцнення м’язів і поліпшення кровопостачання:

  • стимулюючий масаж;
  • лікувальна фізкультура, яку можна проводити в домашніх умовах;
  • електростимуляція;
  • гімнастика у воді, з чергуванням напруги і розслаблення м’язів ніг (гідрокінезотерапія), яка є досить ефективною у дітей до 1 року;
  • електрофорез з розчинами хлориду кальцію і еуфіліну;
  • сольові ванни.
За темою:  Витяжка хребта: у воді, сухий і апаратний метод

Ортопедичні пристосування призводять до обмеження фізичного розвитку дитини, але відсутність своєчасного лікування в подальшому спричинить за собою більш серйозні наслідки (повний вивих стегна, коксартроз), які уже неможливо буде усунути консервативними способами. Вони вимагають проведення хірургічного втручання. Важко піддаються консервативному лікуванню і вроджені вивихи. Після проведення усіх необхідних заходів і реабілітації дитина повинна бути під наглядом ортопеда до закінчення його зростання в 15-17 років, так як у таких дітей розвиток суглоба сповільнене, і часто формуються повторні підвивихи стегна.

Батькам не рекомендується вдаватися до послуг нетрадиційної медицини, так як усунути вроджений вивих за один день неможливо, він вимагає тривалого лікування. При спробах «вправити» вивих у дітей виробляється травмування голівки стегна, порушується кровопостачання, що призводить до важкого ускладнення – некрозу, в результаті якого дитина може залишитися інвалідом на все життя.

Перша допомога і лікування при звичному вивиху плеча

4 Дисплазія у дорослих

Дисплазія кульшового суглоба більш ніж в 70% випадків є причиною розвитку коксартрозу у дорослих – руйнування кульшового суглоба, при якому пошкоджується хрящ і деформуються кістки. Багатьом пацієнтам у віці до 50 років доводиться робити операцію по повній заміні (протезування) суглоба, так як консервативна терапія при цьому захворюванні не ефективна, а реконструкція суглоба допомагає тільки на ранніх стадіях хвороби.

Протезування при повному вивиху стегна може зажадати повторного хірургічного втручання (до 30% випадків), так як у дорослих, при відсутності адекватного лікування в дитячому віці, ця патологія супроводжується значними анатомічними порушеннями:

  • менші розміри тазу на стороні ураження;
  • витончення кісток;
  • зменшення кульшової западини, яка заповнюється жирової і фіброзної тканиною;
  • головка стегнової кістки менше, ніж має бути в нормі, і зміщена вгору і назад;
  • відвідні м’язи атрофовані і практично не скорочуються.

В результаті анатомічних змін утворюється різниця в довжині ніг, що призводить до розвитку сколіозу. Деформується колінний суглоб, а зміщена назад голівка кульшового суглоба провокує постійний нахил тулуба вперед (гіперлордоз хребта). Для коксартрозу характерне прогресуюче перебіг хвороби, яка в кінцевому підсумку призводить до інвалідності. Найбільш схильні до цього захворювання жінки молодого, працездатного віку. Чим вище і довше механічні навантаження на суглоб, тим швидше відбувається його руйнування.

MAXCACHE: 0.4MB/0.00802 sec