Хондропротектори для суглобів (препарати): нового покоління, список

Дегенеративні захворювання суглобового апарату нерідко спричиняють втрату працездатності у людей молодого та зрілого віку, стають причиною інвалідизації літніх осіб. Серед різних засобів медикаментозної терапії певну нішу в лікуванні патології опорно-рухової системи займають хондропротектори. Доведено, що тривале використання подібних ліків позитивно позначається на перебігу артрозу.

1 Види і механізм дії хондропротекторів

Існує три покоління препаратів з хондопротекторным дією. Першими представниками стали екстраговані кошти з хрящів морських риб і телят. Синтезування солей на основі цих природних компонентів дозволило створити ліки з поліпшеними фармакологічними характеристиками. Комбінація активних речовин є базовою складовою нового покоління препаратів.

Назва хондропротектор походить від грецьких слів χόνδρο і προστασία і буквально означає «те, що захищає хрящ».

Ліки містять молекули, що беруть участь в побудові матриксу суглобового хряща. Протективные властивості препаратів виявляються також завдяки ряду біохімічних впливів:

• прискорюються анаболічні процеси в хрящовій тканині;
• збільшується опірність хряща до медіаторів запалення;
• пригнічується дія лізосомальних ферментів;
• знижується швидкість катаболічних реакцій в області суглобової щілини.

Застосування хондропротекторів для суглобів сприяє реалізації двонаправленого дії. У пацієнтів відзначається зменшення хворобливих відчуттів з розширенням обсягу рухів в ураженому відділі і уповільнюється прогресування патології опорно-рухового апарату. У ряді випадків відзначається об’єктивне поліпшення здоров’я суглобів: регрес рентгенологічних змін, збільшення хрящової прошарку.

Препарати у вигляді мазей і гелів володіють схожими лікувальними властивостями. Надходження хондроітину та глюкозаміну через шкіру сприяють додаткові речовини певної структури.

Наявність розчинів з протективными властивостями дозволяє прицільно впливати на область уражених великих ліктьових, плечових, колінних і кульшових суглобів. Проведення процедури внутрішньосуглобових ін’єкцій є прерогативою спеціально навченого лікаря, оскільки подібне введення ліків повинно відповідати правилам асептики і здійснюватися в строго певну зону.

Плюсом практично всіх хондропротекторів вважають їх добру переносимість. Виняток становлять можливі алергічні реакції при індивідуальній сенсибілізації до компонентів препарату. Застосування пероральних форм іноді супроводжують диспепсичні явища та шкірні висипання. Необхідно пам’ятати, що лікування патології суглобів проводиться комплексно та під контролем лікаря.