Меніск коліна: що це таке, симптоми ушкоджень і травм, лікування без операції в домашніх умовах

Меніск коліна являє собою хрящову структуру, яка є своєрідним стабілізатором при русі, з’єднуючи стегнову і великогомілкову кістки. Під дією сильних навантажень або травмуючих факторів нерідко виникає повний або частковий розрив його тканин. Переважно це відбувається у спортсменів і людей, що займаються важкою фізичною працею, але серед пацієнтів зустрічаються і літні хворі, і жінки середніх років, які мають виражене ожиріння або ведуть малорухливий спосіб життя. Медикаментозне лікування або використання засобів народної медицини допустимо лише при незначних пошкодженнях, коли функції суглоба збережені. При повному розриві ефективним лікуванням виявляється тільки оперативне втручання, в результаті якого крайові частини в місці розриву зшиваються, і відновлюється цілісність меніска.

1 Опис

Меніск відноситься до анатомічних утворень, що формують колінний суглоб. Він розташовується між суглобовими поверхнями стегнової та великогомілкової кістки. Являє собою своєрідну хрящову прокладку, що складається з 2 частин у вигляді півмісяця.

Основна функція — амортизуюча: завдяки наявності меніска у людини при рухах виникає стабілізація коліна, і вона згинається тільки в передній і задній проекціях, що забезпечує прямоходіння.

При інтенсивних фізичних навантаженнях і надмірне перевантаження нижніх кінцівок, за рахунок підйому великої ваги меніск здатний розтягуватися і стискатися, що мінімізує ризик травматизму. Найчастіше пошкоджується його внутрішня частина, так як на неї розподіляється основний вагу за розташованих поруч хрестоподібних зв’язок.

Чоловіки отримують травми меніска до 3 разів частіше, ніж жінки. Після 40 років з-за дегенеративно-дистрофічних змін, обумовлених віковими порушеннями, люди більш схильні даними пошкоджень.

Розрив меніска колінного суглоба і його консервативне лікування

2 Основні причини та види пошкоджень

Основною причиною, що призводить до порушення фізіологічної цілісності меніска, є перевантаження колінних суглобів. У групу ризику потрапляють спортсмени, особи, чия професійна діяльність пов’язана з важкою фізичною працею.

Частковий або повний розрив меніска частіше діагностується у представників сильної статі у віці 20-40 років.

Після 45 років в організмі відбуваються певні метаболічні зміни, в результаті чого хрящі втрачають свою еластичність, стають вразливими перед травмами. В даному випадку причиною пошкодження стають дегенеративно-дистрофічні зміни в хрящовій тканині. Сприяючим чинником служить недостатня кількість або зміни в якісному складі синовіальної рідини, що знаходиться в порожнині суглоба.

Особи, які страждають на остеоартроз, також знаходяться в групі ризику. При даному захворюванні відбуваються зміни якісного складу хрящової тканини: вона стає крихкою і з часом деформується.

Розрив меніска або інші патологічні стани вкрай рідко зустрічаються у дітей. Це обумовлено високою еластичністю хрящової тканини у підлітків до 14 років. Вона здатна протистояти навіть сильним ударам і навантажень. Винятки становлять випадки, коли причиною пошкоджень стає психосоматика. При тривалих стресах і психоемоційному напрузі виникає деструкція суглобів, внаслідок чого зростає ризик травматизації менісків.

Вид пошкодження має принципове значення при постановці діагнозу і виборі подальшої тактики ведення пацієнта.

Ключове значення має локалізація ушкодження: вона може бути в тілі меніска, а також в області переднього або заднього рогів.

За формою виділяють такі розриви:

  • горизонтальний;
  • радіальний;
  • поздовжній;
  • косий;
  • комбінований.

Горизонтальний зазвичай виникає в результаті формування кіст усередині порожнини суглоба і хрящової тканини. Комбінований формується при поєднанні всіх форм ушкоджень, в результаті отримання тяжких травм.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

3 Симптоми

Відразу після розриву меніска людина відзначає виражений больовий синдром в проекції суглоба. Протягом кількох годин у коліні формується гематома, яка не має чіткої локалізації, маючи дифузне поширення. При внутрішніх розривах або часткових ушкодженнях візуально крововилив може не визначатися, що ускладнює діагностику стану.

Обсяг рухів після ушкодження безпосередньо залежить від ступеня розриву. При часткових згинання і розгинання зберігається, але супроводжується хрустом і болем. Повний розрив блокує будь-яку рухову активність. При стійкому порушенні функціонування суглоба можна говорити про розрив заднього меніска. Якщо рухи збережені, але ускладнене розгинання, значить, пошкоджена передня частина.

У випадках, коли причиною є дегенеративно-дистрофічні зміни, провокуючим фактором стає навіть незручне положення під час сидіння або різке рух при ходьбі. Людина рідко зазначає момент розриву, посилаючись на хронічні болі і дискомфорт в проекції суглоба.

Вправи для хребта в домашніх умовах

3.1 Особливості клінічної картини при різної локалізації пошкоджень

Клінічна картина багато в чому залежить від локалізації і ступеня пошкодження.

При розриві внутрішнього (медіального) меніска людина пред’являє наступні скарги:

  • неприємні відчуття і біль всередині коліна;
  • шкіра в проекції внутрішнього меніска болюча, біль посилюється при натисканні;
  • будь-які рухи в суглобі супроводжуються різким болем, простреливающей по ходу стегна;
  • колінна чашечка нерухома;
  • спостерігається набряк колінного суглоба і збільшення його розмірів з боку ураження.

Скарги при пошкодженні зовнішнього (латерального) меніска:

  • біль при рухах прострілює в нижню частину ноги;
  • неприємні відчуття локалізуються в передній частині суглоба;
  • м’язи зовнішньої поверхні стегна ослаблені.

Диференціальна діагностика травматичного та дегенеративного розриву меніска представлена в таблиці:

Симптом Травма Дегенеративно-дистрофічні зміни
Час розвитку ознак пошкодження Швидке — клінічна картина наростає за кілька годин після отримання травми. До кінця першої доби відзначається виражене запалення Тривалий хронічний перебіг, людина рідко може згадати момент пошкодження
Набряк Розвивається через декілька годин після травми. При ураженні судин формується гематома коліна з крововиливом у порожнину суглоба. Коліно значно збільшується в розмірах Помірна припухлість шкіри в проекції пошкодження меніска. Набряк наростає тривалий час, тому помітний тільки при порівнянні ураженого коліна зі здоровим
Біль Залежить від ступеня пошкодження: від незначних неприємних відчуттів при рухах до розвитку больового шоку при 3-го ступеня розриву Носить хронічний характер, більше схожа на клініку остеоартрозу, коли неприємні відчуття посилюються в початку фізичної активності, після тривалого перебування в одному положенні. Специфічного прояву больового синдрому не відзначається. Він має тенденцію до наростання в міру руйнування хрящових структур меніска
Обсяг рухів Навіть незначні рухи провокують гострий біль, при ушкодженнях вище другого ступеня частково або повністю порушується функціональність кінцівки Блокада суглоба розвивається вкрай рідко, як правило, у випадках запущеного остеоартрозу. Зазвичай людина відчуває дискомфорт при розгинанні або згинанні, але інші рухи збережені
Хрускіт З’являється при розривах 1-ї і 2-го ступеня, при спробах людини зігнути або розігнути коліно, супроводжується різким болем Кожен рух супроводжується хрустом, він посилюється при різких або інтенсивних навантаженнях. Навіть згинання і розгинання в стані спокою супроводжуються характерною крепітацією (хрестом)

4 Діагностика

При зверненні за кваліфікованою медичною допомогою в першу чергу лікар проводить зовнішнє обстеження колінного суглоба. Принципове значення мають його зовнішній вигляд, обсяг виконуваних рухів і пальпація м’яких тканин. Після цього визначається подальша тактика обстеження.

Лікар може провести додаткові методи діагностики на прийомі, які дозволять запідозрити розрив меніска:

  • Проба Эпли проводиться, коли пацієнт знаходиться у положенні лежачи на животі. Пошкоджену ногу згинають у коліні під кутом 90 градусів, після чого лікар фіксує п’яту в руках і починає кругові обертальні рухи навколо колінного суглоба. При посиленні болю варто говорити про пошкодження меніска.
  • Проба Мак-Маррі проводиться в положенні лежачи на спині. Уражена кінцівка згинається в тазостегновому і колінному суглобах, після чого лікар однією рукою фіксують кінцівку, а інший починає акуратні обертальні руху гомілки спочатку вліво, потім вправо. Посилення болю, поява клацань і хрускоту підтверджують факт розриву або часткового пошкодження.

Найбільшу цінність при визначенні ступеня та рівня ураження мають інструментальні методи діагностики, такі як МРТ, УЗД та рентген колінного суглоба.

Рентгенографія є показовим методом при патології кісткових структур, так як саме у них вище відображає здатність рентгенівських променів. Для посилення ефекту проводять артрорентгенографию, де для більш детального вивчення хрящової тканини вводять спеціальне контрастну речовину. В залежності від області ураження призначають знімки в прямій, бічній або осьовий проекціях, що дозволяє дізнатися ступінь розриву.

Ультразвукове дослідження відображає стан поверхневих хрящових структур і м’яких тканин, що оточують суглоб. Широке застосування методу пояснюється його доступністю і безпекою. Для більш детального дослідження призначається магнітно-резонансна томографія, яка також є безпечною, але більш інформативною і достовірною. Діагностична точність методу досягає 95%.

Критерії оцінки ступеня пошкодження при магнітно-резонансної томографії:

Ступінь пошкодження МРТ-ознаки
Зміни відсутні
I Вогнищеві зміни локалізуються всередині меніска
II Лінійні зміни локалізуються всередині меніска
III Інтенсивний сигнал проходить через всю товщу меніска і виходить на його поверхню

5 Лікування

Важка травма колінного суглоба супроводжується вираженою клінікою, яка характеризується сильним болем і стійким порушенням функції кінцівки.

Потерпілому необхідно надати першу долікарську допомогу з метою зниження ризиків ускладнень.

Алгоритм надання невідкладної допомоги в домашніх умовах:

  • припинити будь-яке навантаження на коліно;
  • на область ураження накласти холодну пов’язку (через кожні 20 хвилин її потрібно знімати на 2-3 хвилини, що є профілактикою переохолодження м’яких тканин);
  • прийняти анальгетик для профілактики больового шоку;
  • розташувати ногу вище рівня тіла, в піднятому положенні;
  • у найкоротші терміни звернутися за кваліфікованою медичною допомогою з метою визначення обсягу ураження.

Незначні пошкодження, отримані в результаті ударів, а також дегенеративно-дистрофічних змін, підлягають консервативному лікуванню, в тому числі народними засобами. За умови повного розриву меніска необхідно оперативне втручання.

Консервативне лікування проводиться амбулаторно і в домашніх умовах. Пошкоджена нога повинна перебувати у стані максимального спокою, зверху на область колінного суглоба накладають еластичний бинт або надівається спеціальний панчоху. Для зменшення набряку рекомендується тримати ногу в піднесеному становищі.

В перший тиждень після травми рекомендується на область пошкодження накладати холодні пов’язки. Після закінчення цього терміну припустимо лікувати травму за допомогою реабілітаційних маніпуляцій:

  • лікувальна фізкультура;
  • місцевий масаж;
  • фізіотерапія.

Важливе значення має мануальна терапія. Механічний вплив на область коліна збільшує кровопостачання і зміцнює всі сполучнотканинні структури.

Основу консервативного лікування складають нестероїдні протизапальні засоби. Вони володіють знеболюючим і протизапальним діями. Спочатку призначається ін’єкційна форма, далі — таблетована, а в період реабілітації з метою доліковування призначають місцево мазі, гелі і креми на їх основі (наприклад, Диклофенак).

5.1 Оперативне лікування

При неспроможності консервативного лікування або у випадках сильного розриву менісків проводиться оперативне втручання.

У сучасній хірургії рідко використовуються операції з загальним доступом, частіше застосовують метод артроскопії. Він передбачає доступ до меніску через невеликі проколи в шкірі, через які вводяться медичне обладнання і відеокамера. Хірург стежить за ходом операції через спеціальний монітор.

Артроскоп допомагає досягти навіть самих важкодоступних ділянок колінного суглоба. Також метод є малоінвазивним, у зв’язку з чим істотно скорочується термін реабілітації, і людина швидко стає працездатним. Для скріплення розірвалися крайових частин застосовують спеціальні анкери або накладають шви. За умови сильного роздроблення деяка частина хряща підлягає видаленню.

У людей старше 40 років з вираженими дегенеративно-дистрофічними змінами хрящової тканини меніска і у осіб молодого віку, які перенесли сильні травми, що спричинили повне руйнування всієї його структури, можлива трансплантація. Вона здійснюється за рахунок донорських менісків або анатомічних структур, виконаних з штучних матеріалів.

5.2 Нетрадиційна медицина

Лікування народними засобами при пошкодженні меніска має важливе значення. Воно ефективно в якості доповнення до консервативної терапії і в періоди реабілітації після оперативних втручань.

Найбільш дієвими виявляються компреси з використанням лікувальної грязі, меду, полину і лопуха.

Для приготування компресу з меду використовують медичний спирт. Обидва інгредієнти беруться в однакових пропорціях, ретельно перемішуються і накладаються у вигляді аплікації на область ураженого суглоба на 2-3 години. Потім шкіру промивають теплою проточною водою. Курс лікування не перевищує одного місяця.

5.2.1 Компрес з лука

Для його приготування знадобляться 3 середні свіжі цибулини і 10 г цукру. Плоди рослини подрібнюються до однорідної маси, краще використовувати терку. Після отриману субстанцію додається цукор, суміш ретельно перемішується.

Застосовувати даний компрес необхідно з обережністю, так як цибуля здатна обпалити верхній шар шкіри — епідерміс. Спочатку на шкіру накладається складена в кілька разів марля чи бинт, після чого викладається тонким шаром лікувальний склад. Компрес необхідно зафіксувати за допомогою бинта і обернути в целофан. Курс лікування — щодня протягом 10 діб, на ніч.

5.2.2 Компрес з лопуха

Листя лопуха швидко знімають набряк і надають знеболюючу дію. У літній час підійдуть свіжі листки рослини, взимку можна використовувати сухий матеріал, попередньо замочений у воді.

При використанні свіжого аркуша його необхідно спочатку відбити молоточком, вивільнивши тим самим найбільшу кількість живильного соку. Після цього лист фіксується на шкірі в проекції ураженого суглоба на 5-7 годин.

При використанні сухих або заморожених листя лопуха їх подрібнюють і доводять до стану кашки за допомогою води. У такому вигляді компрес накладається тонким шаром на шкіру, зверху обертається харчовою плівкою, термін дії збільшується до 8-10 годин. Можливе застосування даного складу до повного згасання неприємних симптомів.

5.2.3 Олії та настойки

Настоянки для лікування пошкоджених менісків готують на основі:

  • часнику;
  • полину;
  • фіалки;
  • березових нирок;
  • кропиви.

Для приготування розчину з часнику знадобиться 2 зубчики коренеплоду і 10 мл оцту. Рослина подрібнюється, змішується з оцтом, до суміші додається 250 мл води. Далі настоянка повинна постояти в темному прохолодному місці протягом 7 днів. Після приготування вона застосовується 1-2 рази на добу по столовій ложці. Термін придатності — не більше 6 місяців за умови зберігання в холодильнику.

Виражену протизапальну, знеболюючу та протинабрякову ефектом володіють олії на основі евкаліпта, ментолу, камфори і гвоздики, а також свіжовичавлений сік рослини алое віра. Олії і сік втираються в шкіру в проекції ураженого суглоба, попередньо потрібно розігріти їх до 38 градусів.

6 Реабілітація та прогноз

Реабілітація для кожного пацієнта має свої терміни і обсяг проведених маніпуляцій. Це залежить від ступеня пошкодження і проведеного лікування.

У більшості випадків строк становить від 1 до 6 місяців. З метою відновлення рухової активності призначаються лікувальна фізкультура, плавання, локальний масаж.

Помітним відновлюючим ефектом володіють фізіотерапевтичні процедури, які включають в себе:

  • електрофорез;
  • электромиостимуляцию;
  • мінеральні ванни;
  • грязьові аплікації.

Після важких травм, за умови проведення реконструктивних операцій або встановлення трансплантата, пацієнтам показано лікування в санаторно-курортних зонах не менше 14 днів.

Хворим, які отримали травму меніска, необхідно ретельно ставитися до вибору взуття, так як вона повинна бути максимально зручною і мінімізує ризик подальшої травматизації.

Рекомендується відмовитися від жирної, смаженої і солоної їжі. Важливо вживати мінімум 1,5 літра рідини в день, так як вода підвищує еластичність хрящової тканини. Курсами призначаються хондропротектори, що стимулюють відновлення і підтримання суглобів.

Прогноз при пошкодженні меніска відносно сприятливий. Багато в чому він залежить від ступеня ураження. Але навіть за умови повного розриву при своєчасній діагностиці і комплексному лікуванні можливе відновлення рухової активності в ураженому коліні.

За темою:  Хондропротектори при артрозі: особливості прийому препаратів

MAXCACHE: 0.43MB/0.07808 sec