Нестабільність шийного відділу хребта: що це таке, симптоми, ускладнення та лікування

Шийний відділ — найбільш рухливий сегмент хребта. Він підтримує голову у вертикальному положенні та забезпечує її нахили і обертання. Крім того, він захищає верхній відділ спинного мозку і шийні спинномозкові нерви. Тому природа наділила його одночасно і великою міцністю, достатньою гнучкістю. Здоров’я верхнього відділу хребетного стовпа визначається наявністю балансу цих двох якостей.

1 Загальні відомості про захворювання

Шийний відділ хребта (ШОП) має у своєму складі сім хребців, які з’єднані між собою еластичними міжхребцевими дисками. Якщо хребці придбали патологічну рухливість, то діагностують нестабільність шийного відділу хребта. Патологія може проявлятися по-різному:

  • збільшенням амплітуди нормальних рухів хребців;
  • виникненням нехарактерних ступенів свободи їх рухів.

Стан це має досить важкі наслідки, оскільки зміщені по відношенню один до одного хребці перетискають спинний мозок та хребетні артерії. Нервова регуляція і кровопостачання головного мозку в результаті погіршуються. Якщо захворювання не лікувати, то неврологічні симптоми і судинні порушення будуть прогресувати, поступово приводячи до важких патологій. Разом з тим порушення у багатьох випадках оборотно. При своєчасній діагностиці і грамотному лікуванні можна розраховувати на повне одужання.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Причини та види нестабільності шийного відділу

Шийний відділ хребта, внаслідок особливостей своєї будови, найбільш схильний до розвитку даної патології. Існує певний дисбаланс між невеликими розмірами хребців і значним навантаженням, яку їм доводиться нести. Ситуація ускладнюється тим, що м’язовий корсет тут менш розвинений і не може повною мірою амортизувати навантаження.

В залежності від причин, що викликали дану патологію, існує кілька її різновидів. Узагальнивши їх, можна виділити наступні:

  • посттравматична нестабільність;
  • дегенеративна нестабільність;
  • диспластическая нестабільність;
  • післяопераційна нестабільність;
  • нестабільність, викликана неправильним способом життя.

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

2.1 Посттравматична нестабільність

Дорослі пацієнти отримують даний вид порушення ШОП в основному внаслідок травм в області голови і шиї, отриманих в ДТП або під час занять спортом.

У дітей гіперподвіжность шийних хребців виникає найчастіше внаслідок родових травм. Тут існує свій комплекс провокуючих чинників:

  • різні порушення внутрішньоутробного розвитку плода;
  • аномалії родових шляхів матері;
  • занадто великий плід;
  • патологічні пологи.

Вправи для випрямлення хребта в залі і домашніх умовах

2.2 Дегенеративна нестабільність

Вона виникає при наявності дегенеративно-дистрофічних змін у тканинах хребців. Це хвороба літніх людей. З віком відбувається втрата тканинами організму рідини, витончення кісток, настає гіпокальціємія. В результаті шийні хребці деформуються, а зв’язковий апарат втрачає свою еластичність.

За темою:  Спондилоартроз хребта: що це таке, симптоми, стадії, лікування захворювання

Патологія може бути наслідком хронічних захворювань хребта: остеохондроз, протрузій, міжхребцевих гриж. Дегенеративний процес можна припинити прийомом спеціальних лікувальних засобів і мікроелементних комплексів.

2.3 Диспластическая нестабільність

Цей вид патології являє собою вроджену аномалію розвитку шийних хребців і неповноцінність міжхребцевих дисків.

Вперше вона частіше діагностується у дітей, але може проявитися в будь-якому віці. Найпоширенішим її ознакою є гіпермобільність (патологічна гнучкість) суглобів.

2.4 Постоперационная нестабільність

Реабілітаційний період після операцій на верхньому відділі хребетного стовпа іноді супроводжується надмірною рухливістю хребців.

Зазвичай це тимчасовий симптом, який зменшується при проведенні реабілітаційних заходів. До кінця відбудовчого періоду амплітуда рухів хребців приходить в норму.

2.5 Нестабільність, що виникла внаслідок неправильного способу життя

Фактори способу життя, що погіршують здоров’я, можуть з’явитися причиною поганого харчування кісток, і, як наслідок, їх крихкості:

  • гіподинамія, відсутність адекватного фізичного навантаження;
  • неправильне харчування і надмірна вага;
  • авітамінози і брак необхідних мікроелементів, що беруть участь в регенерації кісткової тканини;
  • неправильне положення тіла при роботі за столом, порушення постави;
  • хвороби обміну речовин.

Фахівці розрізняють відкриту і приховану або латентну стадію нестабільності шийних хребців. Прихована стадія найбільш небезпечний, так як має змащену симптоматику. Це сильно ускладнює постановку правильного діагнозу.

3 Симптоми

Захворювання має характерні клінічні ознаки. У початковій стадії симптоми локалізуються в місці ураження:

  • больовий синдром, посилюється при поворотах шиї;
  • часті головні болі;
  • скутість плечового пояса.

Запущена стадія хвороби характеризується ознаками неврологічних розладів:

  • зниження гостроти зору та слуху, шум у вухах;
  • напади запаморочення і нудоти;
  • втрата орієнтації, погіршення координації рухів.

4 Особливості у дітей

Вроджена диспластическая нестабільність ШОП проявляється до трьох-чотирьох років. У дитини вона зазвичай виражена сильніше, ніж у дорослого, оскільки міжхребцевий диск має більш витягнуту форму. Патологія у дітей проявляється наступними зовнішніми ознаками:

  • відсутність концентрації уваги, що відбивається на результатах навчання;
  • зайва збудливість, дратівливість, плаксивість;
  • часті головні і шийні болю, особливо вранці;
  • викривлення шиї;
  • погіршення зору;
  • асиметрія обличчя.

Помітивши такі порушення, треба вживати заходів. Не можна втратити час, адже чим молодша дитина, тим більш ефективним буде лікування. У дитинстві проблема рухливості хребців вирішується набагато легше і швидше.

За темою:  Вивих плеча: лікування після вправлення, етапи реабілітації

5 Постановка діагнозу

Діагностика зазвичай включає в себе три або чотири етапи:

  • збір анамнезу: основні скарги, симптоми, супутні захворювання;
  • зовнішній огляд і пальпація ураженого відділу;
  • рентгенографія шийного відділу.

Під час рентгену зазвичай роблять два знімки бічній проекції шиї: в максимально зігнутому, а потім в максимально розігнутому положенні. Такий спосіб діагностики порушень ШОП називають «золотим стандартом» за його хорошу інформативність.

6 Ускладнення

Найбільш поширеним ускладненням нестабільності шийного відділу є синдром хребетної артерії (комплекс симптомів, що виник внаслідок порушення току крові в хребетних артеріях). Подальше відсутність лікування та прогресування захворювання призведуть до значного здавлення хребцями спинного мозку і тяжких неврологічних ускладнень:

  • порушень мозкового кровообігу;
  • зниження зору, аж до повної сліпоти;
  • невралгиям, втрати чутливості і парезів верхніх кінцівок (при патології ділянки С3-С4).

7 Лікування

Лікування нестабільності ШОП — процес тривалий і трудомісткий. Воно обов’язково має бути комплексним.

Це дозволить вирішити кілька завдань: полегшити симптоми, усунути причини, не допустити ускладнень і покращити якість життя пацієнта.

7.1 Медикаментозне лікування

Медикаментозна терапія є симптоматичної: Зазвичай призначаються наступні групи препаратів:

  • Стероїдні та нестероїдні протизапальні засоби і знеболюючі препататы (Моваліс, Кетанов, диклофенак).
  • Міорелаксанти — препарати, що розслаблюють мускулатуру. Призначаються для зняття спазмів і звільнення затиснутих нервових корінців (Мідокалм).
  • Хондропротектори — препарати на основі хондроітину та глюкозаміну. Потрібні для відновлення хрящової тканини міжхребцевих дисків.
  • Вітаміни D і B. Вони беруть участь у будівництві кісткової і нервової тканини.
  • При виникненні ускладнень, пацієнту назначется додатковий курс медикаментозного лікування. Вибір препаратів в цьому випадку залежить від характеру ускладнень.

7.2 Фізіотерапія

У терапії патологій хребта фізіотерапевтичним методам впливу на хвору область надається дуже велике значення. Грамотне застосування фізіотерапії сприяє швидкому зняттю больового синдрому, скорочення періоду видужання та відновлення рухових функцій при мінімальній лікарської навантаженні. Основні методи фізіотерапевтичного лікування при проблемах хребта такі:

  • електротерапія;
  • магнітотерапія;
  • лазеротерапія;
  • ультразвукова терапія;
  • ультрафіолетове опромінення.

Для досягнення швидкого ефекту призначається курс комбінованої терапії, що включає кілька процедур.

7.3 Лікувальний масаж

Лікувальний масаж призначається в тій ситуації, коли причиною гиперподвижности шийних хребців є тугоподвижность сусіднього відділу. Завдання масажиста — звільнити затиснуті хребці і підвищити їх функціональність. Він закладає основу м’язового корсета, який повинен брати на себе частину навантаження.

Зміцнити м’язовий корсет допоможе лікувальна фізкультура. Комплекс ЛФК підбирається кожному хворому індивідуально з урахуванням всіх нюансів його хвороби і супутніх захворювань.

За темою:  Бандаж для пахової грижі: види та функції фіксаторів

7.4 Використання ортопедичних пристосувань

Під час основного лікування і в період реабілітації лікар призначає пацієнтові протягом певного часу носіння високого ортопедичного комір (комір Шанца), який фіксує шийний відділ хребта в правильному положенні.

Носіння коміра Шанца доповнюють носінням спеціального корсета для зняття навантаження на хребетний стовп. Лікування в цьому випадку проходить набагато успішніше. Але занадто довге носіння корсета практикувати не можна. Це може призвести до атрофії м’язів спини.

7.5 Хірургічне лікування

У важких випадках консервативними методи лікування малоефективні. Якщо симптоми захворювання наростають, то доводиться вдаватися до хірургічного втручання. Нестабільні хребці зміцнюються фіксують спеціальними конструкціями (пластинами, гвинтами, скобами) з титану.

Така операція призначається лише обмеженому числу спінальних хворих за абсолютними показаннями. Існує ризик всіляких супутніх проблем і ускладнень. Фіксація хребців може викликати підвищену рухливість сусідніх, що загрожує розвитком порушень в поперековому і грудному відділах хребта.

8 Профілактика

Профілактика зміщення хребців шийного відділу полягає у виконанні переліку нескладних, але дуже важливих заходів• Придбати звичку до щоденної ранкової гімнастики, обов’язково ввести вправи для тренування м’язів спини;

  • розумно обмежувати фізичні навантаження;
  • своєчасно лікувати запальні захворювання кісткового та м’язового апарату;
  • берегти шию, не допускати її травмування;
  • для сну вибирати подушку середньої висоти;
  • контролювати поставу дитини під час занять за партою або за столом.

Бажано вдаватися до консервативним методам лікування нестабільності ШОП. Але якщо постало питання про хірургічної стабілізації хребців, то рішення про доцільність проведення операції лікар і пацієнт повинні приймати дуже обдумано, оцінюючи ризики ускладнень.

MAXCACHE: 0.42MB/0.02544 sec