Рахіт у дітей: причини виникнення, симптоми та ознаки, лікування захворювання

Рахіт — захворювання, що зустрічається у дітей грудного і молодшого дошкільного віку. Воно пов’язане з порушенням формування кісткової тканини і недостатністю її мінералізації. Головним провокуючим фактором розвитку рахіту є нестача вітаміну D і його активних метаболітів під час найбільш активного росту дитини. Для успішного лікування та запобігання важких ускладнень необхідно вчасно виявити перші ознаки патології. Всі терапевтичні заходи призначаються строго лікарем, а відповідальність за їх дотримання і виконання лягає безпосередньо на плечі батьків.

1 Причини

Механізм виникнення цієї патології пов’язаний з інтенсивним ростом дитини у ранньому віці. Якщо дитина за 1 рік примножує свій ріст в 1,5 рази, а масу тіла — в 3, це дає значне навантаження на організм, оскільки життєво важливі системи і органи є незрілими.

Головною причиною розвитку рахіту у дітей є нестача в організмі вітаміну D, фосфору і кальцію, потрібних для росту і зміцнення кісткової тканини. Виділяють і інші провокуючі фактори, які умовно поділяють на вроджені і набуті. У першому випадку рахіт розвивається під час внутрішньоутробного розвитку. Він пов’язаний з патологіями і провокуючими факторами з боку матері під час вагітності, такими як:

  • токсикоз;
  • нераціональний режим дня;
  • неправильне харчування;
  • вагітність, що супроводжується тяжкими захворюваннями;
  • складні пологи;
  • недоношеність дитини.

Важливу роль грає вік жінки. Рахіт у дитини найчастіше спостерігається у тих, чиї матері на час вагітності та пологів були молодше 17 і старше 35 років.

Придбаний рахіт — патологія, що розвинулася вже після пологів. Виділяють такі провокуючі фактори:

  • Неправильний раціон. Якщо замість грудного вигодовування віддається перевагу штучному, то слід ретельніше підбирати суміші, щоб вони були насичені вітамінами, білками і мінералами.
  • Наявність патологій шкіри, нирок або печінки.
  • Слабка рухливість (може бути наслідком тугого сповивання).
  • Недостатнє перебування на свіжому повітрі.

Надання першої допомоги при переломах різних видів

2 Класифікація

Рахіт у дітей класифікують за кількома ознаками. По вираженості симптоматики патологію поділяють на 3 ступені.

Ступінь рахіту Характерні зміни
1 Присвоюється пацієнту на початкових стадіях розвитку патології, коли ще не відзначаються характерні порушення
2 Діагностується модифікація системи внутрішніх органів і кісток
3 Спостерігається психомоторне і фізичне відставання, порушується функціонування внутрішніх органів, кісток та нервової системи

За характером перебігу захворювання виділяють такі форми рахіту:

  • гострий;
  • підгострий;
  • рецидивуючий.

За періодами патологію підрозділяють на 4 етапи:

  • початковий період;
  • розпал захворювання;
  • одужання;
  • період залишкових явищ.

Причини, симптоми, методи лікування та профілактики остеохондрозу

3 Симптоми

Батькам обов’язково потрібно звернути увагу на наступні перші ознаки розвитку рахіту:

  • Підвищена пітливість. Ручки, ніжки, лоб, ніс можуть інтенсивно потіти, навіть коли прохолодно.
  • Безпричинне занепокоєння, поганий сон, вздрагивание.
  • Облисіння потилиці.
  • Запори. Рахіт провокує гіпотонію м’язів. Те ж саме стосується стінок кишечника, внаслідок чого послаблюється перистальтика і виникає застій калових мас.

Ці симптоми можуть проявитися вже на 3-4-му місяці життя дитини. При виявленні захворювання на цій стадії, званої початкової, і своєчасному лікуванні ніяких негативних наслідків для здоров’я малюка не буде. Якщо адекватна терапія буде відсутній, то відбувається перехід патології в іншу стадію — період розпалу.

За темою:  Стеноз хребта: симптоми, причини і лікування

Для неї характерні наступні симптоми:

  • Деформація кінцівок, черепа і тулуба. Показовими є великий лоб, сплощений потилицю, Х — або Про-образне зміна форми ніг і т. д.
  • М’язова слабкість, яка викликає такий ознака, як «жаб’ячий живіт».
  • Відставання розвитку моторики: дитина не починає самостійно тримати голову, перевертатися, сидіти, хоча у відповідному віці він повинен робити все це.
  • Пізнє прорізування зубів.
  • Різні порушення з боку внутрішніх органів. Першим виявляється дисфункція ШКТ.

Стан дитини поступово поліпшується. Етап одужання настає через 6-7 місяців після початку хвороби, однак сформувалися деформації кісткової структури не зникають повністю. Багато з них залишаються на все життя. До таких відносять великі лобні горби, вузький таз, неправильний прикус, деформовану грудну клітку зі здавленням з боків і випинанням спереду, плоскостопість.

Зазвичай прямої загрози життю рахіт не представляє, але можуть виявитися серйозні ускладнення:

  • зниження імунітету, приводить до частих захворювань, в тому числі і пневмонії;
  • стійка деформація скелета, аж до інвалідності;
  • відставання в нервово-психічному та фізичному розвитку.

Вправи для випрямлення хребта в залі і домашніх умовах

4 Діагностика

Поставити діагноз досвідчений лікар здатний, оцінюючи зовнішні ознаки, але для підтвердження його все-таки проводиться одне дослідження — аналіз мочі по Сулковичу. Діагностика проводиться на рівень кальцію в урині, забраної у малюка перед першим ранковим годуванням.

У важких випадках, коли фахівцям потрібно виявити ступінь порушення фосфорно-кальцієвих обмінних процесів і тяжкість ураження кісткової тканини, проводять більш детальне обстеження, яке включає:

  • визначення вмісту фосфору і кальцію в добовій сечі;
  • аналіз крові на вміст цих електролітів, показник руйнування кісткової тканини (активність лужної фосфатази) і метаболітів вітаміну D;
  • УЗД кісток передпліччя;
  • рентгенографію.

5 Лікування

При перших же симптомах рахіту у дитини слід звернутися до педіатра. Він повинен провести всі необхідні обстеження і призначити адекватне лікування. Всі терапевтичні процедури повинні призначатися суворо лікарем, при цьому повинні враховуватися вік дитини, стан її здоров’я, тяжкість і стадія захворювання.

Для запобігання ускладнень лікарі вдаються до комплексного лікування. Воно включає наступні методи:

  • особливе харчування і режим дня;
  • ультрафіолетове лікування і сонячні ванни;
  • додатковий прийом вітаміну D;
  • масаж і лікувальна гімнастика для підвищення тонусу м’язів.

5.1 Харчування і режим дня

При діагностуванні рахіту у дитини харчування має бути спрямоване на заповнення в організмі всіх необхідних речовин. Для дітей до 1 року найкраща їжа — грудне молоко. Якщо мати не має можливості грудного вигодовування, то слід вибирати адаптовані молочні суміші. Козине і коров’яче молоко не підходять.

За темою:  Шийний синдром: симптоми, лікування, профілактика

Важливо своєчасне введення прикорму, оскільки потреби підростаючого організму з кожним місяцем збільшується. При цьому жіноче молоко вже не містить потрібну кількість необхідних вітамінів і мінералів. Тому після півроку не рекомендується годувати дитину виключно грудьми.

Для малюка з рахітом перший прикорм можна використовувати вже з 4 місяців. Радять почати з овочевих пюре, поступово додаючи натуральні джерела вітаміну D — яєчний жовток, рослинне масло. З 7-8 місяців рекомендують давати м’ясо і рибу. Крім того, дитині потрібні фруктові пюре і соки, кисломолочні продукти і сир. З кашами слід почекати, особливо з манною.

Для успішного лікування малюкові необхідно організувати правильний режим дня. Він повинен спати достатньо для його віку, при цьому під час відпочинку його слід ізолювати від яскравого світла, різких звуків і шуму. Дитячу кімнату необхідно регулярно провітрювати, забезпечити доступ денного світла при пильнуванні дитини.

Бажано щодня гуляти по 2 — 6 годин. У зимовий час не варто відмовлятися від прогулянок, але допускається скорочення їх тривалості. У літній час шкіру дитини слід оберігати від впливу прямих сонячних променів. Ультрафіолетового випромінювання буде достатньо, навіть коли малюк знаходиться в тіні.

5.2 Медикаменти

Лікування рахіту ґрунтується на курсовому прийомі вітаміну D. Зазвичай дітям призначають добову дозу від 3000 до 5000 МО (міжнародних одиниць). Дози вітаміну визначаються ступенем тяжкості захворювання.

Препарат призначає лікар — масляний або водний розчин вітаміну D. В 1 краплі першого міститься 1500 МЕ, а другого — 500 МО.

Подібне лікування проводиться протягом 1,5 — 2 місяців. Після цього призначають вітамін D по 500 МО на добу в якості профілактики. Після перенесеного рахіту його приймають протягом 2-3 років.

Крім вітаміну D, медикаментозна терапія включає заходи для відновлення обміну фосфору і кальцію. Для цього використовують:

  1. Препарати кальцію. Протягом двох тижнів для запобігання спазмофілії на тлі видужання призначають глюконат кальцію або гліцерофосфат кальцію.
  2. АТФ (аденозинтрифосфорная кислота). Вона застосовується при гіпотонії м’язів у дитини.
  3. Вітаміни групи B і С.

При вираженому викривленні ніг дітям старше 1,5 — 2 років показано застосування фіксує шини на гомілку і стегно з корсажем на колінні суглоби. Подібна міра використовується до 3 років, а повне навантаження на ноги обмежується до 5 років.

5.3 Фізіотерапевтичні процедури

Після курсового лікування вітаміном D фахівці зазвичай призначають опромінення ртутно-кварцовою лампою або УФО. Ці процедури сприяють активізації синтезу вітаміну D3. В літній час їх можна замінити сонячними ваннами, але приймати їх слід обережно, а дітям до 1 року можна перебувати тільки в тіні. Для здоров’я дитини корисні та загартовуючі процедури: обтирання, повітряні ванни і обливання.

Зазвичай в якості фізіотерапевтичних процедур використовують опромінення інфрачервоною лампою, діатермію кінцівок або прогрівання ніжок піском. Всі ці заходи дозволяють посилити струм лімфи і крові, відновити функцію м’язів.

До основних методів лікування рахіту у дитини відносять ванни. Їх використовують курсами або замінюють час від часу ними звичайне купання малюка. Склад для лікувальної ванни повинен підбирати лікар в кожному індивідуальному випадку. Можна виділити кілька рецептів:

  1. Хвойні ванни. Вони надають заспокійливу дію та знімають напругу. Беруть 10 л води температури тіла і чайну ложку хвойного екстракту. Водну процедуру проводять 5-10 хвилин.
  2. Сольові ванни. Володіють тонізуючим ефектом. У 10 л теплої води додають 2 столові ложки морської солі. Водну процедуру проводять не більше 5 хвилин.
  3. Ванни з відваром трав. Використовують такі рослини, як ромашка, подорожник, череда, кора дуба. Вони корисні також при діатезі або пітниці.
За темою:  Що таке грижа Шморля, як лікувати дефекти в тілах хребців

5.4 Гімнастика і масаж

Хворим на рахіт дітей обов’язково показана гімнастика. Вона сприяє поліпшенню кровообігу і живлення тканин, підвищуючи м’язовий тонус. Однак, її не слід проводити при тяжкому перебігу захворювання, що супроводжується сильним розм’якшенням кісток і болючими відчуттями.

Те ж саме відноситься і до масажу. Всі рухи повинні бути щадними. Можна застосовувати поглажування і легке розтирання. Не можна надавати сильне натискання, оскільки кістки хворого рахітом дитини є дуже ламким.

6 Профілактика

Профілактика рахіту може проводитися до пологів або після, тому має, відповідно, назви антенатальна та постнатальна. Поділяються профілактичні заходи на неспецифічні і специфічні.

До перших в обох випадках відносять раціон, прогулянки та профілактику простудних захворювань. Правильне харчування передбачає вживання молочних продуктів і м’яса вагітною жінкою, грудне вигодовування і адаптовану молочну суміш для дитини.

До специфічної профілактики відносять курсовий прийом вітаміну D. Вагітним жінкам з 28-го тижня його призначають дозою 500 МО на день або у складі полівітамінів. Доношенному дитині з 1 місяця життя і до двох років показаний прийом на добу по 500 МО. Виняток становить теплий період року (травень-вересень — для європейської частини Росії). Якщо дитину годують сумішами, то в них міститься необхідна кількість вітаміну D, тому ніяких додаткових заходів не потрібно.

Недоношеним дітям призначають добову дозу до 1000 МО на протязі 1 року. Курси препаратів кальцію потрібні в тих випадках, коли дитина не отримує цей мікроелемент у достатній кількості разом з їжею.